Рішення

від 04.02.2020 по справі 460/2608/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2020 року м. Рівне №460/2608/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Красовський А.С.,

відповідача: представник Федченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальнстю "Рівотекс" доПоліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, - В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівотекс" до Рівненської митниці ДФС, у якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09.09.2019 № UA204000/2019/000717/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.09.2019 № UA204000/2019/00735.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що між ним та Vive Textile Recycling (Кельце, Польща) укладено договір №15/06/2019 від 21.06.2019, предметом якого є продаж Vive Textile Recycling на користь позивача бувшого у використанні одягу та взуття (sekond hand) сортованого/несортованого I,II і III категорії. За результатом виконання договору та при ввезенні товару на митну територію України при митному оформленні декларантом позивача подано усі необхідні первинні документи, що підтверджують його вартість. Всупереч цьому відповідачем винесено оспорювані рішення, в основу яких покладено висновки щодо певних неузгодженостей у поданих документах щодо обсягу та якості товару, які, на думку позивача, не можуть слугувати підставою для визначення відповідачем митної вартості за другорядним методом. Зазначає, що витребування відповідачем додаткових документів до митного оформлення, відсутність вказівки які саме документи не дають можливості встановити таку вартість, а також застосування відповідачем саме другорядного методу на підставі відомостей щодо вартості товарів, схожих за описом, призначенням та країною походження, митне оформлення яких здійснено у попередні періоди, позивач вважає неправомірним. Стверджує, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Тому вважає, що той факт, що в автоматизованій системі наявна інформація про те, що оцінювані товари розмитнювалися іншими особами за вищою митною вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митними органами контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів за основним методом та її коригування митним органом за другорядним методом.

Ухвалою від 15.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву (а.с.52-57), у якому зазначив, що при проведенні у відповідності до положень статі 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією № UA204080/2019/006040 встановлено, що автоматизованою системою управління ризиками за митною декларацією згенеровано обов`язкові до виконання форми митного контролю за індексами 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів , 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів та 117-2 Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці ДФС для перевірки числового значення заявленої митної вартості , за якими встановлено ризики заниження митної вартості товару, відтак виникла необхідність перевірки правильності заявленої митної вартості товару відповідно до МК України з урахуванням вимог наказу ДФС України від 11.09.2015 № 689 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та витребування додаткових документів відповідно до частини третьої і четвертої статті 53 МК України. Також зазначає про невідповідності у поданих до митного оформлення документах. Зокрема, до митного оформлення заявлені товари Одяг вживаний ІІІ сорт та Взуття вживане ІІІ сорт , в той час як предметом договору від 21.06.2019 № 15/06/2019 є бувший у використанні одяг та взуття сортоване/не сортоване І, ІІ, ІІІ категорії. Також, декларантом не заявлено жодної інформації щодо конкретизації вартості позиції, позначеної як інше 30 EUR. Окрім того зазначає, що договором позивача на придбання вказаного товару не передбачено градації сортності товару, в той час як у листі продавця від 04.09.2019 вказано про сортований одяг та взуття бувші у використанні ІІІ сорту, а також декларантом в описі товарів не вказано на підставі якого ГОСТу та/або ISO товар віднесено до ІІІ сорту. Також, вказане у МД РП числове значення вартості товару при переведенні по курсу не відповідає вартості товару згідно з фактурою та заявленому числовому значенню задекларованої митної вартості товару. Оскільки декларантом не було подано належних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (при цьому платіжне доручення відповідачем не взято до уваги з огляду на відсутність у ньому вказівки на договір, а тільки на фактуру), відповідач стверджує, що діяв при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, відтак оскаржувані рішення є правомірними. З таких підстав просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У письмових поясненнях представник позивача зазначив, що митним органом в оскаржуваному рішенні від 09.09.2019 було невірно визначено числове значення митної вартості товару № 1 у розмірі 6410824,1576 грн, або у валюті контракту 21944,2457 євро, оскільки при переведенні по курсу НБУ, зазначеному в рішенні митниці (27,83 грн за 1 євро) числове значення повинно становити 610708,358 грн. Виходячи з валюти контракту та числового значення національної валюти, яке відповідає вищенаведеному, а також зважаючи на скориговану митну вартість товару № 2 в розмірі 18231,7529 грн, або у валюті контракту 654,9873 євро позивачем і було сплачено митні платежі з врахуванням частин сьомої статті 55 МК України, а відповідачем товар випущено у вільний обіг. Проте вважає, що дана обставина свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та є додатковою підставою для його скасування (а.с.75).

У судовому засіданні 11.12.2019 суд постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 15.01.2020 суд задовольнив клопотання представника відповідача про здійснення процесуального правонаступництва відповідача на Поліську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097) врахувавши таке.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 вказаної постанови, Державна митна служба та Державна податкова служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби утворено Поліську митницю Держмитслужби шляхом приєднання Рівненської митниці ДФС.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1217-р з 08.12.2019 розпочала роботу Поліська митниця Держмитслужби.

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або зміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та просив в позові відмовити повністю.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені ними в заявах по суті справи, а також обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Рівотекс зареєстровано 06.03.2018, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 1 598 102 0000 001291. Основним видом економічної діяльності є: 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами (а.с.13).

Між ТОВ Рівотекс та Vive Textile Recycling (Кельце, Польща) укладено договір № 15/06/2019 від 21.06.2019 (а.с.93-98).

Відповідно до пункту 1 розділу І предметом цього договору є продаж Vive Textile Recycling на користь покупця ТОВ Рівотекс бувшого у використанні одягу та взуття (sekond hand) сортованого /несортованого I, II і III категорії. Пунктом 4 договору передбачено, що загальний обсяг товару, що приймається під час дії договору - 1000000 кг.

Згідно з пунктом 1 розділу II договору ціна товару буде визначатися відповідно до рахунку-фактури (інвойса) продавця.

У відповідності до фактури ПДВ FHEX/19/08/0055 від 30.08.2019 продавцем для позивача було продано: одяг вживаний в кількості 16674,60 кг за ціною 0,65 євро загальною вартістю 10838,49 євро; взуття вживане в кількості 497,70 кг за ціною 1,07 євро за кілограм загальною вартістю 532,53 євро. Всього у загальній кількості 17172,30 кг на суму 11371,02 євро (а.с.101-102).

Згідно з заявою (а.с.103-104) компанія Vive Textile Recycling повідомляє, що вартість завантаження входить у вартість товару. Товар завантажено 30.08.2019 на території компанії Vive Textile Recycling , 25-639 Кельце.

Разом із ціною завантаження Інші витрати (30 євро) загальна сума, на яку поставлено товар згідно з фактурою ПДВ FHEX/19/08/0055 від 30.08.2019, становить 11401,02 євро за 17172,30 кг товару.

З метою митного оформлення придбаного товару за вказаним контрактом позивач подав до Рівненської митниці ДФС митну декларацію ВМД ІМ40 №UА204080/2019/006040, визначивши митну вартість імпортованих товарів за ціною договору (контракту). Розраховано, що числове значення митної вартості товару № 1 (одяг вживаний III сорт) становить 10867,6205 євро у валюті контракту; для товару № 2 (взуття вживане III сорт) 533,3995 євро у валюті контракту (а.с.14-16).

До митної декларації позивач додав документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: зовнішньоекономічний договір № 15/06/2019 від 21.06.2019 (а.с.89-98), лист Мінекологїї № 10/7/5039-19 від 23.08.2019, митну декларація Республіки Польща 19PL341010E0240352 (а.с.107-108), рахунок-фактуру (інвойс) FHEX/19/08/0055 від 30.08.2019 (а.с.101-102), автотранспортну накладну (CMR) А№174591, заяву нерезидента про включення вартості завантаження в ціну товару (а.с.103-104), свідоцтво про дезінфекцію, експертний висновок Рівненської ТПП № 1-317 від 04.09.2019 про фактичну кількість товару, лист постачальника від 04.04.2019 про сортність відвантаженого товару, лист постачальника від 06.09.2019 про ступінь зносу товару (а.с.105-106).

У відповідності до акту про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.09.2019 було встановлено, що опис та кількість товару відповідає даним заявленим у товаросупровідних та товаротранспортних документах і митній декларації. Сторонніх вкладень та заборонених до ввезення товарів, предметів не виявлено (а.с.20).

Рівненською митницею ДФС шляхом формування електронного повідомлення доведено до відома позивача, що подані декларантом до митного оформлення товару документи містять розбіжності, тому вказано на необхідність надання:

1) виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару;

2) висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

3) ГОСТи та/або ISO, якими регламентовано приналежність товарів до сортів;

4) документи, на підставі яких декларантом заявлено торгівельну марку товарів VIVE.

Запропоновано подати додаткові документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с.62).

На вказане повідомлення декларантом подано митному органу платіжне доручення в іноземній валюті від 06.09.2019 (а.с.86, 88).

Не погоджуючись із заявленою митною вартістю Рівненська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 09.09.2019 № UA204000/2019/000717/2, згідно з яким проведено коригування митної вартості товару.

За змістом вказаного рішення митна вартість імпортованих товарів 1,3,4 не може бути визнана за ціною рахунку щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

1. при проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що у документах, наданих декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів у відповідності до частини 2 статті 53 МК України, виявлені окремі неточності, а саме:

згідно з пунктом 1 розділу І Договору від 21.06.2019 №15/06/2019 предметом є продаж продавцем на користь покупця бувшого у вжитку одягу та взуття сортованого/не сортованого I, II та III категорії. Разом з тим, відповідно до фактури VAT Nr FHEX/19/08/0055 від 30.08.2019 на митну територію України експортовано з території Республіки Польща товар - вживане взуття, вживаний одяг та інше. За митною декларацією від 35.09.2019 №UА204080/2019/006040 (довідковий номер декларанта 1244) до митного оформлення заявлені товари Одяг вживаний III сорт та Взуття вживане III сорт , що не відповідає договору та фактурі;

згідно з наданою до митного оформлення копією митної декларації Республіки Польща від 02.09.2019 №19PL341010E0240352 на митну територію України експортовано товари: вживаний одяг, вживане взуття та інші вживані артикули. Згідно з фактурою вартість позиції, позначеної як інше становить 30 EUR. Декларантом не заявлено жодної інформації щодо конкретизації вказаної позиції;

наданий лист продавця від 04.09.2019 містить інформацію, що 30.08.2019 згідно з договором завантажено сортовані вживані одяг та взуття III категорії, разом із тим у перекладі листа українською мовою зазначений товар як сортовані одяг та взуття, бувші у використанні III сорту . Жодним пунктом договору на обох мовах не передбачена градація сортності товарів, лише І, II та III категорії та сортований/не сортований ;

наданий декларантом Експертний висновок Рівненської ТПП від 04.09.2019 № 1-317 не містить інформації щодо належності імпортованих товарів до III сорту;

декларантом в описі товарів не вказано на підставі якого ГОСТу та/або ISO товар віднесено до III сорту;

надана до митного оформлення копія МД РП містить у графі 46 числове значення 51132,00. При переведенні даного числового значення згідно з курсом, вказаним у Кursy srednie do ustalania wartosci celnej (art. 53 ust. 1 lit. a) UKC), stosowane od 01.09.2019 r. do 30.09.2019 r. Tabela nr 161/A/NBP/2019 z dnia 2019-08-21 (https://www.podatki.gov.pl/clo/kursy-walut/) отримане числове значення перевищує суму згідно з фактурою та числове значення заявленої декларантом загальної митної вартості товарів.

2. не надано додаткові документи, витребувані митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МК України.

3. надіслане декларантом додатково у порядку, визначеному частиною 6 статті 53 МК України платіжне доручення в іноземній валюті не можливо однозначно кореспондувати із даною партією товарів, оскільки в якості підстави для перерахування на користь іноземного контрагента валютних коштів зазначений лише договір без посилання на фактуру.

Повідомлено, що Митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів:

Митна декларація від 02.09.2019 №ІІА806020/2019/215171 :

- товар №1 - 1,45 USD/кг;

- товар №2 - 1,45 USD/кг.

Вказано, що за результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 МК України процедури консультації з декларантом митну вартість товарів №1, №3, скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно положень статті 59 МК України, що базується на положеннях статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТГ) та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Митну вартість товару визначено, на підставі відомостей щодо вартості товарів, схожих за описом, призначенням та заявленою країною походження, митне оформлення яких здійснено у попередні періоди, вартість за якими визнана органами доходів і зборів:

Митна декларація від 02.09.2019 №UA806020/2019/215171:

- товар №1 - 1,45 USD/кг;

- товар №2 - 1,45 USD/кг.

Числове значення митної вартості товару №1, із врахуванням його фактичної кількості, та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 6410824,1576 грн, або у валюті контракту 21944,2457 EUR.

Числове значення митної вартості товару №2, із врахуванням його фактичної кількості, та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 18231,7529 грн, або у валюті контракту 654,9873 EUR (а.с.21-22).

На підставі даного рішення про коригування митної вартості Рівненською митницею ДФС прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.09.2019 № UA204000/2019/00735.

Підставою для прийняття спірної картки відмови у прийнятті митної декларації слугувало неподання декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів (а.с.23-24).

Після прийняття оскаржуваних рішень позивачем було задекларовано товар та сплачено митні платежі на підставі частини сьомої статті 55 МК України згідно з митною декларацією ІМ40 №UA204080/2019/006103 від 09.09.2019 (а.с.17-19).

Позивач вважаючи вказані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації необґрунтованими, безпідставними та такими, що порушують його права, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам сторін суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України (далі МК України) та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Відповідно до частини першої статті 1 МК України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 МК України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина третя статті 53 МК України).

Згідно з приписами частини шостої статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Тобто митний орган має право відійти від викладених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів покликань на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом встановлено, що декларант формував показники митної декларації, зокрема, митну вартість товару, на підставі положень договору № 15/06/2019 від 21.06.2019 та рахунку-фактури (інвойс) FHEX/19/08/0055 від 30.08.2019. Також, вартість товару відображена у митній декларації країни відправлення, що долучались при поданні первинної митної декларації.

При цьому, безпідставними є посилання відповідача на неможливість визначення митної вартості товару у зв`язку з тим, що в договорі зазначено про продаж бувшого у використанні одягу та взуття (sekond hand) сортованого /несортованого I,II і III категорії , а в митній декларації задекларовано Одяг вживаний III сорт та Взуття вживане III сорт , оскільки такі дані не можуть вважатися неточностями і не суперечать одне одному. Слід врахувати, що у договорі № 15/06/2019 від 21.06.2019 чітко зазначено про можливість продажу як сортованого так і несортованого одягу чи взуття, тому у митній декларації позивачем зазначено про такий товар із вказанням категорії, за якою його відсортував виробник (III).

Також, довідкою постачальника Vive Textile Recycling підтверджується, що вартість завантаження включено до ціни товару. Вказана довідка додавалась до первинної декларації, відтак твердження відповідача про відсутність конкретизації у фактурі позиції інше вартістю 30 євро є необгрунтованими.

Суд погоджується з доводами позивача щодо необгрунтованості доводів відповідача в частині відсутності в договорі градації сортності товару та не визначення порядку віднесення товару на підставі ГОСТу та/або ISO до ІІІ сорту, позаяк визначаючи предмет договору, в тому числі умови щодо якості, виду, сорту товару, сторони не зв`язані зобов`язаннями керуватися ГОСТом та/або ISO або встановлення градації сортності товару. Довідкою постачальника від 04.09.2019 підтверджено завантаження в автомобіль АА5730ТВ і в причіп НОМЕР_1 виключно товару III сорту у кількості 17172,3 кг (598 мішків) (а.с.100). При цьому, за умовами договору № 15/06/2019 від 21.06.2019 продавець продає покупцю бувший у використанні одяг та взуття як сортовані та і не сортовані І, ІІ та ІІІ категорії, загальний обсяг товару за даною угодою 1000000 кг, тобто не обмежується даною поставкою.

Окрім того, митний орган безпідставно зазначає про не підтвердження оплати товару згідно з поданим платіжним дорученням в іноземній валюті від 06.09.2019 за відсутності посилання у ньому на фактуру без посилання на договір. Суд враховує, що даним платіжним дорученням підтверджено сплату 06.09.2019 11401,02 євро на рахунок Vive Textile Recycling (Польща), що відповідає задекларованій вартості товару, визначеному в рахунку-фактури (інвойс) FHEX/19/08/0055 від 30.08.2019. Окрім того, у пункті 1 розділу ІІ договору № 15/06/2019 від 21.06.2019 міститься посилання, що ціна товару буде визначатися відповідно до рахунку-фактури (інвойсу).

Суд зазначає, що досліджені під час судового розгляду справи долучені до митної декларації ІМ40 №UА204080/2019/006040 документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів.

Тобто декларантом дотримано вимог щодо подання усіх обов`язкових документів для підтвердження задекларованої митної вартості.

При цьому суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), однак, при цьому він повинен довести підстави застосування приписів частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом встановлено, що ні в повідомленнях, у яких вказано про необхідність про надання додаткових документів, ні в оскаржуваних рішенні про коригування митної вартості та картці відмови відповідач не вказав на неправильність проведених розрахунків митної вартості, зазначених у митній декларації; не зазначив які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; які саме складові митної вартості не підтверджені документально.

Дослідивши подані письмові докази, суд дійшов висновку, що подані позивачем при митному оформленні відомості підтверджені документально та визначені кількісно; достовірність заявлених при митному оформленні даних не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин купівлі-продажу відповідного товару за договором № 15/06/2019 від 21.06.2019 або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними чи за своїм змістом не відповідають дійсним обставинам, про які вказав декларант.

З огляду на викладене, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Разом з тим ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України № 689 від 11.09.2015, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Отже наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.

Згідно з частинами третьою, восьмою статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Суд звертає увагу на те, що перед застосуванням наступних методів визначення митної вартості товару здійснюється процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості відповідно до приписів статей 59 і 60 МК України, під час якої орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

З огляду на викладене відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією.

Покликаючись на проведення консультацій, відповідач не надав доказів того, що такі проведені у належний спосіб, саме лише покликання на їх проведення не можна вважати такими, що відповідають нормам закону.

Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням методу визначення вартості схожих за описом товарів, їх призначенням та країною походження.

Попри це, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів містить лише вказівку, що за результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом митну вартість товарів №1, №3 скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів із посиланням на дані у митній декларації від 02.09.2019 №UA806020/2019/215171: товар №1 - 1,45 USD/кг; товар №2 - 1,45 USD/кг.

Тобто, що джерелом інформації для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувала декларація від 02.09.2019 №UA806020/2019/215171, однак до матеріалів справи така декларації долучена не була.

Разом з тим, суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інших декларантів.

Таким чином, відповідач в ході судового розгляду доказів на підтвердження того, що ним використовувались конкретні дані, чи які б спростовували формальний підхід щодо встановлення неможливості застосування основного методу (за ціною договору) визначення митної вартості товару, не надав.

Вказане дає підстави для висновку, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Також, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 11.09.2012 у справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладену у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15, слід звернути увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

В свою чергу відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17 (К/9901/59766/18).

Оцінюючи викладене у сукупності з іншими обставинами справи, суд зазначає, що загальні посилання на норми МК України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень.

Таким чином контролюючому органу позивачем надано повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом (ціною договору). Наявність належних підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.

Окрім того, суд бере до уваги допущену у рішенні про коригування митної вартості товарів від 09.09.2019 № UA204000/2019/000717/2 помилку у числовому значенні визначеної митним органом вартості товару, визнану відповідачем згідно з поданою суду службовою запискою (а.с.127). Посадовою особою відповідача зазначено, що при заповненні описової графи 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом для визначення митної вартості спірного рішення про коригування митної вартості внаслідок технічної помилки зазначений еквівалент визначеної митної вартості в національній валюті України 6410824,1576 грн, замість вірного 610824,1576.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повідомлення позивача про допущену помилку.

Допущення помилки у числовому значенні скоригованої відповідачем митної вартості, на думку суду, свідчить про безпідставність визначення митної вартості товару за спірним рішенням про коригування митної вартості товарів від 09.09.2019 № UA204000/2019/000717/2 та дає підстави стверджувати про його протиправність.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Тому інші доводи та аргументи сторін не оцінюються судом, оскільки не мають значення для правильного вирішення даного спору.

За приписами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз встановлених судом обставин за результатом дослідження доказів в матеріалах справи дає підстави для висновку, що спірні рішення про коригування митної вартості та картка відмови не відповідають встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб`єкта владних повноважень.

За результатом судового розгляду суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.3) суд присуджує на користь позивача відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівотекс" (35009, Рівненська обл., Костопільський район, село Лісопіль, вул. Костопільська, будинок 26, код ЄДРПОУ 41983404) до Поліської митниці Держмитслужби (вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 43350097) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 09.09.2019 № UA204000/2019/000717/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.09.2019 № UA204000/2019/00735.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівотекс" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Поліської митниці Держмитслужби судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 14 лютого 2020 року.

Суддя Нор У.М.