Постанова

від 06.07.2020 по справі 460/2608/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2608/19 пров. № А/857/3325/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Матковська З.М.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року (головуючий суддя Нор У.М., м.Рівне, проголошено 12:35:47) у справі № 460/2608/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівотекс" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки, -

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2019 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Рівненської митниці ДФС (правонаступник - Поліська митниця Держмитслужби), у якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09.09.2019 № UA204000/2019/000717/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.09.2019 № UA204000/2019/00735.

Позов обґрунтовує тим, що між ним та Vive Textile Recycling (Кельце, Польща) укладено договір №15/06/2019 від 21.06.2019, предметом якого є продаж Vive Textile Recycling на користь позивача бувшого у використанні одягу та взуття (seсond hand) сортованого/несортованого I,II і III категорії. За результатом виконання договору та при ввезенні товару на митну територію України при митному оформленні декларантом позивача подано усі необхідні первинні документи, що підтверджують його вартість. Всупереч цьому відповідачем винесено оспорювані рішення, в основу яких покладено висновки щодо певних неузгодженостей у поданих документах щодо обсягу та якості товару, які, на думку позивача, не можуть слугувати підставою для визначення відповідачем митної вартості за другорядним методом. Зазначає, що витребування відповідачем додаткових документів до митного оформлення, відсутність вказівки які саме документи не дають можливості встановити таку вартість, а також застосування відповідачем саме другорядного методу на підставі відомостей щодо вартості товарів, схожих за описом, призначенням та країною походження, митне оформлення яких здійснено у попередні періоди, позивач вважає неправомірним. Стверджує, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Тому вважає, що той факт, що в автоматизованій системі наявна інформація про те, що оцінювані товари розмитнювалися іншими особами за вищою митною вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митними органами контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів за основним методом та її коригування митним органом за другорядним методом.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 09.09.2019 № UA204000/2019/000717/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.09.2019 № UA204000/2019/00735.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права зазначив, що при проведенні у відповідності до положень статі 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією № UA204080/2019/006040 встановлено, що автоматизованою системою управління ризиками за митною декларацією згенеровано обов`язкові до виконання форми митного контролю за індексами 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів , 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів та 117-2 Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці ДФС для перевірки числового значення заявленої митної вартості , за якими встановлено ризики заниження митної вартості товару, відтак виникла необхідність перевірки правильності заявленої митної вартості товару відповідно до МК України з урахуванням вимог наказу ДФС України від 11.09.2015 № 689 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та витребування додаткових документів відповідно до частини третьої і четвертої статті 53 МК України. Також зазначає про невідповідності у поданих до митного оформлення документах. Зокрема, до митного оформлення заявлені товари Одяг вживаний ІІІ сорт та Взуття вживане ІІІ сорт , в той час як предметом договору від 21.06.2019 № 15/06/2019 є бувший у використанні одяг та взуття сортоване/не сортоване І, ІІ, ІІІ категорії. Також, декларантом не заявлено жодної інформації щодо конкретизації вартості позиції, позначеної як інше 30 EUR. Окрім того зазначає, що договором позивача на придбання вказаного товару не передбачено градації сортності товару, в той час як у листі продавця від 04.09.2019 вказано про сортований одяг та взуття бувші у використанні ІІІ сорту, а також декларантом в описі товарів не вказано на підставі якого ГОСТу та/або ISO товар віднесено до ІІІ сорту. Також, вказане у МД РП числове значення вартості товару при переведенні по курсу не відповідає вартості товару згідно з фактурою та заявленому числовому значенню задекларованої митної вартості товару. Оскільки декларантом не було подано належних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (при цьому платіжне доручення відповідачем не взято до уваги з огляду на відсутність у ньому вказівки на договір, а тільки на фактуру), відповідач стверджує, що діяв при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, відтак оскаржувані рішення є правомірними, у зв`язку з чим просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Рівотекс зареєстровано 06.03.2018, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 1598102 0000 001291. Основним видом економічної діяльності є: 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами.

Між ТОВ Рівотекс та Vive Textile Recycling (Кельце, Польща) укладено договір № 15/06/2019 від 21.06.2019.

Між ТОВ Рівотекс та Vive Textile Recycling (Кельце, Польща) укладено договір № 15/06/2019 від 21.06.2019. Згідно з пунктом 1 розділу II договору ціна товару буде визначатися відповідно до рахунку-фактури (інвойса) продавця.

У відповідності до фактури ПДВ FHEX/19/08/0055 від 30.08.2019 продавцем для позивача було продано: одяг вживаний в кількості 16674,60 кг за ціною 0,65 євро загальною вартістю 10838,49 євро; взуття вживане в кількості 497,70 кг за ціною 1,07 євро за кілограм загальною вартістю 532,53 євро. Всього у загальній кількості 17172,30 кг на суму 11371,02 євро.

Згідно з заявою компанія Vive Textile Recycling повідомляє, що вартість завантаження входить у вартість товару. Товар завантажено 30.08.2019 на території компанії Vive Textile Recycling , 25-639 Кельце.

Разом із ціною завантаження Інші витрати (30 євро) загальна сума, на яку поставлено товар згідно з фактурою ПДВ FHEX/19/08/0055 від 30.08.2019, становить 11401,02 євро за 17172,30 кг товару.

З метою митного оформлення придбаного товару за вказаним контрактом позивач подав до Рівненської митниці ДФС митну декларацію ВМД ІМ40 №UА204080/2019/006040, визначивши митну вартість імпортованих товарів за ціною договору (контракту). Розраховано, що числове значення митної вартості товару № 1 (одяг вживаний III сорт) становить 10867,6205 євро у валюті контракту; для товару № 2 (взуття вживане III сорт) 533,3995 євро у валюті контракту.

До митної декларації позивач додав документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: зовнішньоекономічний договір № 15/06/2019 від 21.06.2019, лист Мінекологїї № 10/7/5039-19 від 23.08.2019, митну декларація Республіки Польща 19PL341010E0240352, рахунок-фактуру (інвойс) FHEX/19/08/0055 від 30.08.2019, автотранспортну накладну (CMR) А№174591, заяву нерезидента про включення вартості завантаження в ціну товару, свідоцтво про дезінфекцію, експертний висновок Рівненської ТПП № 1-317 від 04.09.2019 про фактичну кількість товару, лист постачальника від 04.04.2019 про сортність відвантаженого товару, лист постачальника від 06.09.2019 про ступінь зносу товару.

У відповідності до акту про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.09.2019 було встановлено, що опис та кількість товару відповідає даним заявленим у товаросупровідних та товаротранспортних документах і митній декларації. Сторонніх вкладень та заборонених до ввезення товарів, предметів не виявлено.

Рівненською митницею ДФС шляхом формування електронного повідомленнядоведено до відома позивача, що подані декларантом до митного оформлення товару документи містять розбіжності, тому вказано на необхідність надання: 1) виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; 2) висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) ГОСТи та/або ISO, якими регламентовано приналежність товарів до сортів; 4) документи, на підставі яких декларантом заявлено торгівельну марку товарів VIVE.

Запропоновано подати додаткові документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вказане повідомлення декларантом подано митному органу платіжне доручення в іноземній валюті від 06.09.2019.

Не погоджуючись із заявленою митною вартістю Рівненська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 09.09.2019 № UA204000/2019/000717/2, згідно з яким проведено коригування митної вартості товару. За змістом вказаного рішення митна вартість імпортованих товарів 1,3,4 не може бути визнана за ціною рахунку щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

1) при проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що у документах, наданих декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів у відповідності до частини 2 статті 53 МК України, виявлені окремі неточності, а саме: згідно з пунктом 1 розділу І Договору від 21.06.2019 №15/06/2019 предметом є продаж продавцем на користь покупця бувшого у вжитку одягу та взуття сортованого/не сортованого I, II та III категорії. Разом з тим, відповідно до фактури VAT Nr FHEX/19/08/0055 від 30.08.2019 на митну територію України експортовано з території Республіки Польща товар - вживане взуття, вживаний одяг та інше. За митною декларацією від 35.09.2019 №UА204080/2019/006040 (довідковий номер декларанта 1244) до митного оформлення заявлені товари Одяг вживаний III сорт та Взуття вживане III сорт , що не відповідає договору та фактурі; згідно з наданою до митного оформлення копією митної декларації Республіки Польща від 02.09.2019 №19PL341010E0240352 на митну територію України експортовано товари: вживаний одяг, вживане взуття та інші вживані артикули. Згідно з фактурою вартість позиції, позначеної як інше становить 30 EUR. Декларантом не заявлено жодної інформації щодо конкретизації вказаної позиції; наданий лист продавця від 04.09.2019 містить інформацію, що 30.08.2019 згідно з договором завантажено сортовані вживані одяг та взуття III категорії, разом із тим у перекладі листа українською мовою зазначений товар як сортовані одяг та взуття, бувші у використанні III сорту . Жодним пунктом договору на обох мовах не передбачена градація сортності товарів, лише І, II та III категорії та сортований/не сортований ; наданий декларантом Експертний висновок Рівненської ТПП від 04.09.2019 № 1-317 не містить інформації щодо належності імпортованих товарів до III сорту; декларантом в описі товарів не вказано на підставі якого ГОСТу та/або ISO товар віднесено до III сорту; надана до митного оформлення копія МД РП містить у графі 46 числове значення 51132,00. При переведенні даного числового значення згідно з курсом, вказаним у Кursy srednie do ustalania wartosci celnej (art. 53 ust. 1 lit. a) UKC), stosowane od 01.09.2019 r. do 30.09.2019 r. Tabela nr 161/A/NBP/2019 z dnia 2019-08-21 (https://www.podatki.gov.pl/clo/kursy-walut/) отримане числове значення перевищує суму згідно з фактурою та числове значення заявленої декларантом загальної митної вартості товарів.

2) не надано додаткові документи, витребувані митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МК України.

3) надіслане декларантом додатково у порядку, визначеному частиною 6 статті 53 МК України платіжне доручення в іноземній валюті не можливо однозначно кореспондувати із даною партією товарів, оскільки в якості підстави для перерахування на користь іноземного контрагента валютних коштів зазначений лише договір без посилання на фактуру.

Повідомлено, що Митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів: митна декларація від 02.09.2019 №ІІА806020/2019/215171 : товар №1 - 1,45 USD/кг; товар №2 - 1,45 USD/кг.

Вказано, що за результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 МК України процедури консультації з декларантом митну вартість товарів №1, №3, скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно положень статті 59 МК України, що базується на положеннях статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТГ) та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Митну вартість товару визначено, на підставі відомостей щодо вартості товарів, схожих за описом, призначенням та заявленою країною походження, митне оформлення яких здійснено у попередні періоди, вартість за якими визнана органами доходів і зборів: митна декларація від 02.09.2019 №UA806020/2019/215171: товар №1 - 1,45 USD/кг; товар №2 - 1,45 USD/кг.

Числове значення митної вартості товару №1, із врахуванням його фактичної кількості, та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 6410824,1576 грн, або у валюті контракту 21944,2457 EUR. Числове значення митної вартості товару №2, із врахуванням його фактичної кількості, та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 18231,7529 грн. або у валюті контракту 654,9873 EUR.

На підставі даного рішення про коригування митної вартості Рівненською митницею ДФС прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.09.2019 № UA204000/2019/00735. Підставою для прийняття спірної картки відмови у прийнятті митної декларації слугувало неподання декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів.

Після прийняття оскаржуваних рішень позивачем було задекларовано товар та сплачено митні платежі на підставі частини сьомої статті 55 МК України згідно з митною декларацією ІМ40 №UA204080/2019/006103 від 09.09.2019

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно з ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Відповідно до ч.6 ст.257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст.VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч.2 ст.VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Згідно з ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною другою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявлених декларантом відомостей у поданій ним митній декларації, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості та вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Стаття 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім цього, частиною третьою статті 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказане вище відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018р. в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015р. в справі №21-127а15 та від 02.06.2015р. в справі №21-498а15.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 58 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.8 ст.57 МК України, у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції вказує, що декларант формував показники митної декларації, зокрема, митну вартість товару, на підставі положень договору № 15/06/2019 від 21.06.2019 та рахунку-фактури (інвойс) FHEX/19/08/0055 від 30.08.2019. Також, вартість товару відображена у митній декларації країни відправлення, що долучались при поданні первинної митної декларації, а тому безпідставними є посилання апелянта на неможливість визначення митної вартості товару у зв`язку з тим, що в договорі зазначено про продаж бувшого у використанні одягу та взуття (sekond hand) сортованого /несортованого I,II і III категорії , а в митній декларації задекларовано Одяг вживаний III сорт та Взуття вживане III сорт , оскільки такі дані не можуть вважатися неточностями і не суперечать одне одному. Слід врахувати, що у договорі № 15/06/2019 від 21.06.2019 чітко зазначено про можливість продажу як сортованого так і несортованого одягу чи взуття, тому у митній декларації позивачем зазначено про такий товар із вказанням категорії, за якою його відсортував виробник (III). Разом з тим, довідкою постачальника Vive Textile Recycling підтверджується, що вартість завантаження включено до ціни товару. Вказана довідка додавалась до первинної декларації, відтак твердження митниці про відсутність конкретизації у фактурі позиції інше вартістю 30 євро є необгрунтованими.

Окрім того, апелянт безпідставно зазначає про не підтвердження оплати товару згідно з поданим платіжним дорученням в іноземній валюті від 06.09.2019 за відсутності посилання у ньому на фактуру без посилання на договір. Колегія суддів зазначає, що даним платіжним дорученням підтверджено сплату 06.09.2019 11401,02 євро на рахунок Vive Textile Recycling (Польща), що відповідає задекларованій вартості товару, визначеному в рахунку-фактури (інвойс) FHEX/19/08/0055 від 30.08.2019. Окрім того, у пункті 1 розділу ІІ договору № 15/06/2019 від 21.06.2019 міститься посилання, що ціна товару буде визначатися відповідно до рахунку-фактури (інвойсу).

Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Суд апеляційної інстанції вказує, що перед застосуванням наступних методів визначення митної вартості товару здійснюється процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості відповідно до приписів статей 59 і 60 МК України, під час якої орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України). Покликаючись на проведення консультацій, апелянт не надав доказів того, що такі проведені у належний спосіб, саме лише покликання на їх проведення не можна вважати такими, що відповідають нормам закону.

Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням методу визначення вартості схожих за описом товарів, їх призначенням та країною походження. Попри це, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів містить лише вказівку, що за результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом митну вартість товарів №1, №3 скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів із посиланням на дані у митній декларації від 02.09.2019 №UA806020/2019/215171: товар №1 - 1,45 USD/кг; товар №2 - 1,45 USD/кг. Тобто, джерелом інформації для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувала декларація від 02.09.2019 №UA806020/2019/215171, однак до матеріалів справи така декларація долучена не була.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апелянт в ході судового розгляду доказів на підтвердження того, що ним використовувались конкретні дані, чи які б спростовували формальний підхід щодо встановлення неможливості застосування основного методу (за ціною договору) визначення митної вартості товару, не надав, а тому вказане дає підстави для висновку, що митний орган не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 11.09.2012 у справі №21-262а12 та у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 колегія суддів зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. В свою чергу відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 460/2608/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний З. М. Матковська Повне судове рішення складено 08 липня 2020 року.