Рішення

від 14.02.2020 по справі 540/2702/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2702/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 03.09.2019 р. №2119 в частині відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки,

встановив:

12.12.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Херсонської міської ради (далі - відповідач, Міська рада) про визнання протиправним та скасування рішення від 03.09.2019 року № 2119 у частині відмови ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 12 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (п. 7.2. рішення).

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначила, що 17.05.2016 року замовила розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування житлового будинку, що належить ОСОБА_1 на праві власності по АДРЕСА_1 із земель комунальної власності Херсонської міської ради у ПП НВФ Нові технології-ГІС , про що письмово повідомила відповідача, яке отримано відповідачем 25.05.2016 року. 07.07.2016 року відповідачем прийнято рішення № 270 , згідно з п. 2.3 якого позивачу відмолено у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з підстав наявності на заявленій земельній ділянці сторонніх землекористувачів. Постановою Херсонського міського суду від 14.12.2016 року у справі № 766/9709/16-а зазначене рішення Херсонської міської ради у частині п. 2.3 визнано протиправним та скасовано. Постанова суду набрала законної сили. Після розгляду розробленої на замовлення ОСОБА_1 землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідач прийняв рішення № 963 від 27.10.2017 року яким відмовив позивачу в затвердженні проекту землеустрою на підставі п.3 ст. 123 Земельного Кодексу та ст. 50 Закону України Про землеустрій . 11.03.2019 року до Державного земельного кадастру внесено відомості про реєстрацію земельної ділянки площею 0,0012 га відносно якої позивачем подано заяву про надання в оренду та присвоєно їй кадастровий номер 6510136600:01:001:2379, яка сформована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 03.12.2018 року, розробленого НВФ Нові Технології . 21.03.2019 року позивач звернулась о Херсонської міської ради із заявою про затвердження зазначеного проекту землеустрою. Проте рішенням ХХХ сесії міської ради VII скликання від 03.09.2019 року № 2119 Про відмову громадянам у дозволі на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність , спільну сумісну власність та в оренду земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків та споруд (присадибні ділянки), під розширення раніше приватизованих земельних ділянок, індивідуальне гаражне будівництво, під споруду для тимчасового зберігання автотранспорту та в затвердженні проектів землеустрою п. 7.2 позивачу знов було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність та в оренду земельної ділянки площею 12 кв.м. по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 65101366000:01:001:2379) на підставі ст. 123 Земельного кодексу України (відсутня згода суміжних землекористувачів). Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким що підлягає скасуванню, так як непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Ухвалою від 16.12.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного провадження.

02.01.2020 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що законодавством передбачено складання та підписання акту погодження меж земельної ділянки є обов`язковими при виготовленні проекту землеустрою. Насамперед, це стаття 198 ЗУ України кадастрові зйомки , ст. 50 ЗУ Про землеустрій та Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 року № 376 - пункт 3.12. Отже, спірне рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

16.01.2020 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за правилами письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.9 ст.205 КАС України).

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне: відповідно до свідоцтва про право на спадщину та договору дарування ОСОБА_1 з 2001 року стала власником 1/2, а з 2012 р. всього житлового будинку та земельної ділянки на якій він розташований по АДРЕСА_1 .

Відповідно до проекту землеустрою, іншої технічної документації, що знаходиться в матеріалах справи, стіна житлового будинку позивачки проходить по межі земельної ділянки вул. Лугова 44, яка відведена в натурі, є зареєстрованою та їй присвоєно кадастровий номер.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 07.11.2013 року у справі № 667/5548/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Зубок Я.О., Управління Держземагенства у м. Херсоні, Херсонської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", Херсонської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про вилучення земельної ділянки - відмолено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

12 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Херсонської міської ради із заявою про надання в оренду прилеглої земельної ділянки площею 0,0012 га, що не надана в користування іншим особам та необхідна для обслуговування належного на праві власності житлового будинку по АДРЕСА_1 , а також просила дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки в оренду.

07.07.2016 р. рішенням Херсонської міської ради Шелестовій К.А. відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з наявністю на заявленій земельній ділянці сторонніх землекористувачів.

Рішенням Херсонського міського суду від 14.12.2016 року по справі №766/9709/16-а визнано протиправним та скасовано п. 2.3 рішення Херсонської міської ради від 07.07.2016 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та і споруд по АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що у встановлений місячний строк (враховуючи рішення суду) міською радою не було розглянуто зазначену вище заяву та не вирішено питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи відмову в дозволі, у відповідності до ч. 3 ст. 123 ЗК України ОСОБА_1 замовлено розроблення документації із землеустрою у ПП НВФ Нові технології - ГІС , про що позивач письмово повідомила Херсонську міську раду, додавши до повідомлення примірник укладеного договору на виконання робіт.

Розроблений проект землеустрою, після усунення недоліків наданий повторно розробником у встановленому порядку на погодження до органів Держгеокадастру.

Проте, згідно з цим повторним висновком Міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 28.02.2017р. №1993/82-17 в погодженні проекту землеустрою знов було відмовлено.

Підставою для відмови у погоджені стало те, що згідно з Довідкою про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці без правовстановлюючих документів та з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.05.2016 р. № НВ-6501843772016, земельна ділянка площею 0,0012 га щодо якої розроблено проект землеустрою про відведення в оренду, увійшла до складу сформованої у 2013 році земельної ділянки площею 0,0413 га по АДРЕСА_2 . Державна реєстрація цієї сформованої земельної ділянки здійснена 30 грудня 2013 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі з присвоєнням кадастрового номеру 6510136600:01:001:0946.

ОСОБА_1 неодноразово зверталась до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявами про скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий №6510136600:01:001:0946 з підстав відсутності зареєстрованих на неї речових прав протягом більше року, але отримувала відмову у зв`язку з неможливістю здійснення скасування з технічних підстав, що підтверджується листами Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 12.04.2017р. №31-21-0.202-2974/2-17 і від 24.11.2017р. №31-21-0.202-8929/2-17.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду № 2140/1424/18 від 16.11.2018 року скасовано державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6510136600:01:001:0946. Рішення набрало законної сили.

11.03.2019 року до Державного земельного кадастру внесено відомості про реєстрацію земельної ділянки площею 0,0012 га відносно якої позивачем подано заяву про надання в оренду та присвоєно їй кадастровий номер 6510136600:01:001:2379, яку було сформовано на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 03.12.2018, розробленої НВФ Нові Технології .

21.03.2019 року позивач звернулась до Херсонської міської ради із заявою про затвердження зазначеного проекту землеустрою.

Рішенням ХХХ сесії міської ради VII скликання від 03.09.2019 року № 2119 Про відмову громадянам у дозволі на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність, спільну сумісну власність та в оренду земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків та споруд (присадибні ділянки), під розширення раніше приватизованих земельних ділянок, індивідуальне гаражне будівництво, під споруду для тимчасового зберігання автотранспорту та в затвердженні проектів землеустрою п. 7.2 позивачу знов було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність та в оренду земельної ділянки площею 12 кв.м. по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 65101366000:01:001:2379) на підставі ст. 123 Земельного кодексу України (відсутня згода суміжних землекористувачів).

Не погоджуючись з п.7.2 рішення Міської ради від 03.09.2019 року №2119, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне: стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною шостою статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Згідно з частиною четвертою статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п`ята статті 186-1 Земельного кодексу України).

Згідно частини шостої статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (частина тринадцята статті 123 Земельного кодексу України).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності для всіх потреб здійснюється відповідною сільською селищною, міською радою. При цьому проект землеустрою підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Погодження з виконавчим органом міської ради у сфері містобудування та архітектури є обов`язковим лише у разі, якщо на земельній ділянці розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта. Відмова у погодженні та затвердженні проекту землеустрою можлива виключно з підстав невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 816/1920/17.

Крім того, суд зазначає, що акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам земельних ділянок у власність або в оренду. При цьому кадастровою зйомкою є комплекс робіт, яку проводять юридичні та фізичні особи, які одержавши в установленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні землекористувачі погоджують межі земельних ділянок і вказані дії не впливають на правовий режим земельної ділянки і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини, оскільки в результаті кадастрових робіт створюється лише інформаційна база.

Крім того, додержання позивачем порядку, визначеного пунктом 3.12 Інструкції № 376, підтверджується змістом розробленої ПП Науково-виробнича фірма Нові технології - ГІС технічної документації із землеустрою. Так, матеріал технічної документації містять копію поштового повідомлення про надіслання рекомендованого листа суміжним землекористувачам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 повідомлення про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання містить підпис користувача суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 .

Також, додержання позивачем встановленого порядку погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами підтверджується й висновком експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру від 01.03.2019 р. № 2200/82-19 про відповідність представленого проекту землеустрою вимогам законодавства України та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, а також про відсутність зауважень та пропозицій експерта до цього проекту.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність чи користування за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст. 123 Земельного Кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Так, відповідачем в порушення вказаної норми, 03.09.2019 року розглянуто заяву ОСОБА_1 від 21 березня 2019 року про затвердження зазначеного проекту землеустрою, про що свідчить рішення ХХХ сесії міської ради VII скликання від 03.09.2019 року № 2119 "Про відмову громадянам у дозволі на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність, спільну сумісну власність та в оренду земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків та споруд (присадибні ділянки), під розширення раніше приватизованих земельних ділянок, індивідуальне гаражне будівництво, під споруду для тимчасового зберігання автотранспорту та в затвердженні проектів землеустрою".

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Рисовський проти України" (Заява N 29979/04 пп.70,71) суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п.70 рішення). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість …Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (п.71 рішення).

З урахуванням даного рішення, в справі, що розглядається відповідач уникнув свого обов`язку щодо належного розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою, а тому він же і повинен виправити свою бездіяльність, що цілком відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

До того ж сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на національний суд відповідальність за здійснення правосуддя.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Конвенційний принцип «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Однак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності спірного рішення.

З урахуванням викладеного позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому враховуючи те, що основні позовні вимоги судом задоволено, суд вирішив стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір у сумі 768,40 грн. на його користь.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 26347681) про визнання протиправним та скасування п. 7.2 рішення від 03.09.2019 року № 2119- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Херсонської міської ради в частині відмови ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 12 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (п. 7.2. рішення).

Стягнути з Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 26347681) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.К. Василяка

кат. 109020100