Рішення

від 06.02.2020 по справі 620/3433/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2020 року Чернігів Справа № 620/3433/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Ткаченко О.Є.,

за участю секретаря Андрушко І.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства Чернігівська кондитерська фабрика Стріла до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Чернігівська кондитерська фабрика Стріла звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 № 00009991306;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 № 00002271400;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 № 00002281400;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 № 00002291400.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем за наслідками перевірки спірні податкові повідомлення-рішення є протиправним, оскільки перевірка позивача проведена без дотримання положень Податкового кодексу України. Як наслідок, вищезазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

У встановлений строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що ПрАТ Чернігівська кондитерська фабрика Стріла не відобразило у складі доходів кредиторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності. Також, позивачем завищено податковий кредит по операціям з контрагентами. Крім того, ПрАТ Чернігівська кондитерська фабрика Стріла протягом періоду з 01.04.2016 по 31.03.2019 несвоєчасно перераховано податок на доходи з фізичних осіб в сумі 5257223,16 грн., який нарахований та утриманий із заробітної плати працівників.

03.01.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач повністю підтримує свою позицію, викладену в позовній заяві.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2020, занесеною секретарем судового засідання в протокол судового засідання, здійснено заміну неналежного відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на належного - Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

Від позивача до суду надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПрАТ Чернігівська кондитерська фабрика Стріла (код ЄДРПОУ 00382295) зареєстровано в якості юридичної особи 06.09.1993, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.71 т. І).

На підставі направлень від 28.05.2019 № 1268, № 1269, № 1270, № 1271, № 1272, від 06.06.2019 № 1393, виданих ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідно до ст. 20, ст.78.1.7, ст. 82 Податкового кодексу України та на підставі наказу начальника ГУ ДФС у Чернігівській області від 15.05.2019 № 1024 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ Чернігівська кондитерська фабрика Стріла з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за наслідками якої складено акт перевірки № 507/14/00382295 від 04.07.2019 (а.с.21-102 т. І).

В вищезазначеному акті перевірки зафіксовані наступні порушення:

- ст. 5, 6 П (С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, ст.2, ст.9 МСБО 2 "Запаси", абз.1 МСБО 18 Дохід , §4.4, §4.25, §4.47, §4.49 Концептуальної основи складання та подання фінансових звітів та п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 83011 грн., у тому числі за 2016 рік в сумі 83011 грн. (за півріччя 2016 року - 55023 грн., за 3 кв. 2016 року - 66304 грн., за 2016 рік - 83011 грн.) та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток всього у сумі 280614 грн., в тому числі за І квартал 2019 року у сумі 280614 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 п.189.9 ст.189, п.192.1 ст.192, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 96495 грн., в т.ч. за листопад 2017 року на 40980 грн., за грудень 2017 року на 48058 грн., за січень 2018 року на 2421 грн., за березень 2018 року на 5036 грн. та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, всього у сумі 19629 грн., в т.ч. за березень 2019 року на 19629 грн.;

- Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.01.2015 №111/26556;

- п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168; п.п. а , п.п. ґ п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме протягом періоду з 01.04.2016 по 31.03.2019 підприємством несвоєчасно перераховано податок на доходи з фізичних осіб в сумі 5257223,16 грн., який нарахований та утриманий із заробітної плати працівників. Одночасно, станом на дату написання акту на підприємстві рахується заборгованість із сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 1036341,79 грн. За результатами вищезазначеного порушення визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 1036341,79 грн., в тому числі за 2018 рік - 761139,03 грн., за 2019 рік - 275202,76 грн.

- п.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148;

- п.9 ст. 3 Закону України ВР Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг 06.07.1995 № 265/95;

- вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 Про встановлення розміру мінімальних оперативно-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв ;

- ч.14 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач подав письмові заперечення до акта про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ Стріла , за результатами розгляду яких ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято рішення №10573/10/25-01-14-01-06 від 31.07.2019 про залишення висновків акта перевірки від 04.07.2019 № 507/14/00382295 без змін, а заперечення без задоволення.

За висновками акта перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення (а.с.103-110), а саме:

№ 00009991306 від 02.08.2019 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1036341,59 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4566273,71 грн., пеня 231383,17 грн., разом - 5833998,67грн.;

№ 00002271400 від 05.08.2019 збільшення суми грошового зобов`язання за податком на прибуток приватних підприємств 83011,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20753,00 грн., разом - 103764,00 грн.;

№ 00002281400 від 05.08.2019 щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 280614,00 грн.;

№ 00002291400 від 05.08.2019 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 96495,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24124,00 грн., разом - 120619,00 грн.

ДПС України рішенням про результати розгляду скарги № 5846/6/99-00-08-05-01 від 17.10.2019 відмовило ПрАТ Стріла у задоволені скарги.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

По-перше, судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Ковчег+ .

Між даними суб`єктами господарювання укладений договір поставки №01/04/16 від 01.04.2016, який підписаний зі сторони ТОВ Ковчег+ ( покупець ) комерційним директором Ваннік Е ОСОБА_1 М ОСОБА_1 та зі сторони ПрАТ Стріла ( продавець ) генеральним директором Шалько Л.С. (а.с.140-142 т. І).

Виконання робіт за договором підтверджується актами надання послуг, які містяться в матеріалах справи (а.с.145-154 т. І).

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Мастерпродукт 2005 .

Виконання робіт за договором підтверджується актами прийому виконаних робіт (послуг), які містяться в матеріалах справи (а.с.155-167 т. І).

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом СП СП Київ-Захід у формі ТзОВ.

Між даними суб`єктами господарювання укладені договори поставки №18/11 від 01.11.2016 та № 04/08 від 03.06.2017, які підписані зі сторони СП СП Київ-Захід у формі ТзОВ ( покупець ) директором ОСОБА_2 та зі сторони ПрАТ Стріла ( продавець ) генеральним директором Шалько Л.С. (а.с.168-172, 175-179 т. І).

Виконання робіт за договором підтверджується актами виконаних робіт та іншими документами, які містяться в матеріалах справи (а.с.173, 174, 180-192 т. І).

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Торговий дім ЛєКо .

Між даними суб`єктами господарювання укладені договори поставки №24/09/15 від 24.09.2015 та № 27/12/17/1 від 27.12.2017, які підписані зі сторони ТОВ Торговий дім ЛєКо ( покупець ) директором ОСОБА_3 М.І та зі сторони ПрАТ Стріла ( продавець ) генеральним директором Шалько Л.С. (а.с.193-201 т. І).

Виконання робіт за договором підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та іншими документами, які містяться в матеріалах справи (а.с.192, 197, 198, 202-210 т. І).

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Ника Продсервис .

Між даними суб`єктами господарювання укладений договів ексклюзивної дистриб`юції № Д-5/18 від 28.02.2018, який підписаний зі сторони ТОВ Ника Продсервис ( дистриб`ютор ) генеральним директором Крачковським, зі сторони ПрАТ Стріла ( продавець ) генеральним директором Шалько ОСОБА_4 (а.с.211-214 т. І).

Виконання робіт за договором підтверджується додатками до договору ексклюзивної дистриб`юції № Д-5/18 від 28.02.2018, актами надання послуг, які містяться в матеріалах справи (а.с.218-238 т. І).

Податковим органом, як недолік, зазначено, що у вищезазначених документах зазначено лише загальне найменування робіт та їх вартість без конкретизування конкретних обсягів та напрямків господарської операції, за якими вони проводилися, немає деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх характер, строки виконання, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та результати здійснених заходів, що робить неможливим встановлення змісту й обсягу господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності платника.

Маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) (п. 14.1.108 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 134.1.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Що стосується посилань відповідача на відсутність детального опису наданих послуг в актах виконаних робіт на виконання договорів про надання інформаційних (консультаційних) послуг, суд зазначає таке.

Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №825/1391/17.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Спектр Металл .

Виконання робіт за договором підтверджується наданими на перевірку видатковими накладними.

Однак, податковим органом, як недолік, вказано, що видаткові накладні, оформлені ТОВ Спектр Металл , № 707-05 від 07.07.2016, № 707-04 від 07.07.2016, № 807-09 від 08.07.2016, № 1107-07 від 11.07.2016 не місять підпису особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, від постачальника, тому здійснено оформлення нереальних господарських операцій (а.с.239-242 т. І).

Суд бере до уваги зауваження позивача, що на момент оформлення видаткових накладних, повноваження підписанта належним чином підтверджені, на накладних наявна печатка підприємства.

Крім того, встановлені певні факти в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, що стосується осіб, причетних до діяльності підприємства-постачальника без відповідного судового рішення у кримінальній справі самі по собі не є доказом вчинення відповідних правопорушень отримувача (покупця) таких послуг(товарів).

Суд звертає увагу, що інформація з незавершеного кримінального провадження не може бути підставою про невизнання валових витрат, оскільки зобов`язання сторін по договорах належно і в повному об`ємі виконані, про що свідчить відсутність взаємних претензій, а чинним законодавством України на платників податків не покладений обов`язок перевірки своїх контрагентів з проведенням оперативно-розшукових заходів.

Крім того, жодна посадова особа контрагента позивача не визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, аргументи не можуть застосовуватися в якості доказів під час проведення податкової перевірки, а сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених між позивачем та його контрагентами.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

В свою чергу причетність цих осіб до певної незаконної діяльності не може свідчити про безтоварність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами згідно договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В акті перевірки відповідачем не наведено жодного доказу про відсутність первинного бухгалтерського документу або неправильне оформлення первинних документів.

Натомість всі операції з оприбуткування товарно-матеріальних цінностей від спірних контрагентів оформлені первинними документами та належним чином відображені в бухгалтерському обліку. Розрахунки за придбані матеріали здійснені повністю шляхом безготівкового перерахування коштів. Даний факт підтверджений актом перевірки та не заперечується Відповідачем.

Відповідно до презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), всі укладені договори між сторонами є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом або рішенням суду, що набрало законної сили.

Разом з тим, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така ж позиція Європейського суду з прав людини. Зокрема у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо органи влади за відсутності належних доказів звинувачують платника податків у порушенні податкового законодавства лише на підставі припущення, що контрагент такого платника порушив законодавство, то державні органи порушують справедливий баланс, що має бути між суспільними та приватними інтересами.

Податковим кодексом України передбачено персональну відповідальність кожного платника за ведення податкового обліку. Відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

По-друге, щодо висновку в акті перевірки, про сплив строку позовної давності по зобов`язанням із виплати дивідендів, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що згідно оборотно-сальдових відомостей станом на 01.04.2016 по рахунку 671 Розрахунки за нарахованими дивідендами обліковується кредиторська заборгованість за нарахованими дивідендами в розмірі 176209,65 грн., яка станом на 31.03.2019 не погашена.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Підстави для припинення зобов`язання ПрАТ Чернігівська кондитерська фабрика Стріла згідно ст.ст. 598-601, 603-607, 609 Цивільного кодексу України відсутні.

Як встановлено під час розгляду справи, колектив ПрАТ Чернігівська кондитерська фабрика Стріла та інші акціонери з розумінням поставились до тимчасових фінансових труднощів підприємства не заявляючи претензії та позови (за принципом мовчазної згоди).

Суд враховує наявність в матеріалах справи копії Протоколу засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла» № 61 від 24.09.19р., яким зафіксовано питання щодо погашення заборгованості з виплати дивідендів за минули роки, у розмірі 176 209,65 грн., та включення до порядку денного наступних Загальних зборів акціонерів питання щодо визначення графіку та порядку її погашення (а.с. 69-70 т. ІІ) та доповідні записки голові Наглядової Ради щодо стану виплати дивідендів (а.с. 136-150 т. ІІ).

В п.п. 14.1.11. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, на яку посилається відповідач, вказані лише ознаки безнадійної заборгованості на підставі яких може застосовуватись позовна давність, а сам механізм застосування та саме визначення поняття позовної давності визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Зокрема, в ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України зазначено, що, позовна давність застосовується лише судом і лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Судове рішення, де судом застосовується позовна давність до вказаних правовідносин з невиплати дивідендів відсутнє. Згідно чинного законодавства, контролюючі, зокрема фіскальні органи, не наділені повноваженнями самостійно визначати сплив позовної давності. Інших підстав застосування позовної давності та завершення виконання обов`язків підприємства щодо сплати дивідендів в Акті перевірки не наведено. Також не встановлено факту припинення цих зобов`язань за домовленістю сторін.

Крім того, застосування посадовими особами органу, що проводив перевірку, позовної давності стосовно грошових обов`язків щодо сплати дивідендів є помилковим, оскільки законодавством України не передбачено застосування позовної давності щодо виконання розрахунків за діючими зобов`язаннями. Наявність зазначених зобов`язань не заперечувалась службовими особами Позивача та кінцевим бенефіциарним власником підприємства.

Отже, все вищенаведене свідчить про відсутність законних підстав для застосування строку позовної давності до зобов`язань з виплати дивідендів, від яких підприємство не відмовляється і продовжує їх виконувати, і як наслідок визнання суми цієї заборгованості доходами підприємства(та відповідно, і порушення законних майнових прав акціонерів).

По-третє, суд не погоджується з позицією відповідача, що перевіркою встановлено порушення п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5. п. 168.1. ст. 168; п.п. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, якими визначаються порядок сплати (перерахування) податку на доходи з фізичних осіб (п.п. 168.1.2, п. 168.1, ст. 168 Податкового кодексу України), строки сплати податку на доходи з фізичних осіб (п.п. 168.1.5, п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України), обов`язковість щодо своєчасності та повноти сплати такого податку(п.п. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України).

Так, розрахунок зазначеної вище суми несвоєчасної сплати нарахованого та утриманого із заробітної плати працівників податку на доходи фізичних осіб, наведено у розрахунку штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб до податкового повідомлення-рішення від 02.08.2019 № 00009991306 згідно акта документальної планової виїзної перевірки ПрАТ Стріла , в якому також міститься інформація, стосовно правових підстав здійснення вказаного розрахунку (а.с. 104-105 т. І).

Відповідно до пп. а п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно абз. 1. п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що відповідальність за порушення правил своєчасної сплати (перерахування) податків встановлена ст. 126 Податкового кодексу України, відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати - ст. 127 Податкового кодексу України.

Згідно пп. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, встановлених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, п.127.1 ст.127 Податкового кодексу Україну передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплати (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчиненні повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчиненні протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення ст. 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України.

Положення ст.127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідальність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст.126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Ця позиція повністю співпадає з позицією суду, викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 по справі №820/2405/16, від 14.05.2019 по справі №813/1632/16, від 27.12.2018р. при розгляді справи №817/195/15, Верховного Суду України від 10.11.2015 року у справі №813/6793/13-а та від 22.03.2016 року у справі №813/6774/13-а.

В той же час, застосовуючи штрафні (фінансові) санкції та збільшуючи суму грошового зобов`язання Позивача за податком з доходів фізичних осіб, контролюючий орган діяв на підставі ст. 127 Податкового кодексу України.

Разом з цим, на час проведення перевірки, заборгованність по податку з доходів фізичних осіб за березень 2016 року - червень 2018 року Позивачем вже була погашена.

Як наслідок, контролюючий орган не мав фактичних та правових підстав для притягнення Позивача до відповідальності та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 127 Податкового кодексу України за березень 2016 року - червень 2018 року в частині сум податку, які були сплачені, але з порушенням строку їх сплати.

Як встановлено під час перевірки, позивачем самостійно задекларовано податок з доходів фізичних осіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) (а.с. 151-221 т. ІІ).

Суми сплаченого доходу позивачем як податковим агентом підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 243-250 т. І, а.с. 1-68 т. ІІ), випискою з особового кабінету позивача та копією оборотно-сальдової відомості по рахунку № 6411 (розрахунки з ПДФО) (а.с. 134, 135 т. ІІ).

Разом з тим, судом встановлено правомірність визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за період вересень 2018 - березень 2019, проте встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта часткового протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо).

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення №00009991306 від 02.08.2019 є протиправним та підлягає скасуванню у повному обсязі.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тому суд бере до уваги, що ГУ ДФС у Чернігівській області від 15.05.2019 № 1024 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ Чернігівська кондитерська фабрика Стріла з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, що перевищує 1095 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Звідси слідує, що суд не бере до уваги наказу відповідача, яким останній підтверджує правомірність призначеної перевірки, адже такий наказ виданий з порушенням закону.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити повністю.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210,00 грн. слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства Чернігівська кондитерська фабрика Стріла до Головного управління Державної податкову служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 № 00009991306.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 № 00002271400.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 № 00002281400.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 № 00002291400.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" (вул. Комунальна, буд. 2, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 00382295) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966) судові витрати в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяча двісті десять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 лютого 2020 року.

Суддя О.Є. Ткаченко