Постанова

від 23.09.2020 по справі 620/3433/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3433/19 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Земляної Г.В., Черпіцької Л.Т.,

за участю секретаря: Вовк І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач приватне акціонерне товариство "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 року № 00009991306; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 року № 00002271400; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 року № 00002281400; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2019 року № 00002291400.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено що, ПрАТ "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" зареєстровано в якості юридичної особи 06.09.1993 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі направлень від 28.05.2019 року № 1268, № 1269, № 1270, № 1271, № 1272, від 06.06.2019 року № 1393, виданих ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідно до ст. 20, ст.78.1.7, ст. 82 Податкового кодексу України та на підставі наказу начальника ГУ ДФС у Чернігівській області від 15.05.2019 року № 1024 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року, іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за наслідками якої складено акт перевірки № 507/14/00382295 від 04.07.2019 року.

В зазначеному акті перевірки зафіксовані наступні порушення:

- ст. 5, 6 П (С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, ст.2, ст.9 МСБО 2 "Запаси", абз.1 МСБО 18 "Дохід", §4.4, §4.25, §4.47, §4.49 Концептуальної основи складання та подання фінансових звітів та п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 83011 грн., у тому числі за 2016 рік в сумі 83011 грн. (за півріччя 2016 року - 55023 грн., за 3 кв. 2016 року - 66304 грн., за 2016 рік - 83011 грн.) та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток всього у сумі 280614 грн., в тому числі за І квартал 2019 року у сумі 280614 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 п.189.9 ст.189, п.192.1 ст.192, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 96495 грн., в т.ч. за листопад 2017 року на 40980 грн., за грудень 2017 року на 48058 грн., за січень 2018 року на 2421 грн., за березень 2018 року на 5036 грн. та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, всього у сумі 19629 грн., в т.ч. за березень 2019 року на 19629 грн.;

- Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.01.2015 №111/26556;

- п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168; п.п. "а", п.п. "ґ" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме протягом періоду з 01.04.2016 по 31.03.2019 підприємством несвоєчасно перераховано податок на доходи з фізичних осіб в сумі 5257223,16 грн., який нарахований та утриманий із заробітної плати працівників. Одночасно, станом на дату написання акту на підприємстві рахується заборгованість із сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 1036341,79 грн. За результатами вищезазначеного порушення визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 1036341,79 грн., в тому числі за 2018 рік - 761139,03 грн., за 2019 рік - 275202,76 грн."

- п.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148;

- п.9 ст. 3 Закону України ВР "Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" 06.07.1995 № 265/95;

- вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оперативно-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв";

- ч.14 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач подав письмові заперечення до акта про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ "Стріла", за результатами розгляду яких ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято рішення №10573/10/25-01-14-01-06 від 31.07.2019 року про залишення висновків акта перевірки від 04.07.2019 року № 507/14/00382295 без змін, а заперечення без задоволення.

За висновками акта перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

№ 00009991306 від 02.08.2019 року щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1036341,59 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4566273,71 грн., пеня 231383,17 грн., разом - 5833998,67грн.;

№ 00002271400 від 05.08.2019 року збільшення суми грошового зобов`язання за податком на прибуток приватних підприємств 83011,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20753,00 грн., разом - 103764,00 грн.;

№ 00002281400 від 05.08.2019 року щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 280614,00 грн.;

№ 00002291400 від 05.08.2019 року щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 96495,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24124,00 грн., разом - 120619,00 грн.

ДПС України рішенням про результати розгляду скарги № 5846/6/99-00-08-05-01 від 17.10.2019 року відмовило ПрАТ "Стріла" у задоволені скарги.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами та було укладено наступні договори.

Укладено договір поставки №01/04/16 від 01.04.2016 року, який підписаний зі сторони ТОВ "Ковчег+" ("покупець") комерційним директором ОСОБА_1 та зі сторони ПрАТ "Стріла" ("продавець") генеральним директором ОСОБА_2 . Виконання робіт за договором підтверджується актами надання послуг, які містяться в матеріалах справи.

Також позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Мастерпродукт 2005". Виконання робіт за договором підтверджується актами прийому виконаних робіт (послуг), які містяться в матеріалах справи.

Укладені договори поставки №18/11 від 01.11.2016 року та № 04/08 від 03.06.2017 року, які підписані зі сторони СП "СП Київ-Захід" у формі ТзОВ ("покупець") директором ОСОБА_3 та зі сторони ПрАТ "Стріла" ("продавець") генеральним директором ОСОБА_2 . Виконання робіт за договором підтверджується актами виконаних робіт та іншими документами, які містяться в матеріалах справи.

Укладені договори поставки №24/09/15 від 24.09.2015 року та № 27/12/17/1 від 27.12.2017 року, які підписані зі сторони ТОВ "Торговий дім ЛєКо" ("покупець") директором ОСОБА_4 та зі сторони ПрАТ "Стріла" ("продавець") генеральним директором ОСОБА_2 . Виконання робіт за договором підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та іншими документами, які містяться в матеріалах справи.

Укладено договір ексклюзивної дистриб`юції № Д-5/18 від 28.02.2018 року, який підписаний зі сторони ТОВ "Ника Продсервис" ("дистриб`ютор") генеральним директором ОСОБА_5 , зі сторони ПрАТ "Стріла" ("продавець") генеральним директором ОСОБА_2 . Виконання робіт за договором підтверджується додатками до договору ексклюзивної дистриб`юції № Д-5/18 від 28.02.2018 року, актами надання послуг, які містяться в матеріалах справи.

Податковим органом, як недолік, зазначено, що у вищезазначених документах зазначено лише загальне найменування робіт та їх вартість без конкретизування конкретних обсягів та напрямків господарської операції, за якими вони проводилися, немає деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх характер, строки виконання, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та результати здійснених заходів, що робить неможливим встановлення змісту й обсягу господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності платника.

Маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) (п. 14.1.108 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 134.1.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Що стосується посилань відповідача на відсутність детального опису наданих послуг в актах виконаних робіт на виконання договорів про надання інформаційних (консультаційних) послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №825/1391/17.

Також позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Спектр Металл". Виконання робіт за договором підтверджується наданими на перевірку видатковими накладними.

Однак, податковим органом, як недолік, вказано, що видаткові накладні, оформлені ТОВ "Спектр Металл", № 707-05 від 07.07.2016 року, № 707-04 від 07.07.2016 року, № 807-09 від 08.07.2016 року, № 1107-07 від 11.07.2016 року не місять підпису особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, від постачальника, тому здійснено оформлення нереальних господарських операцій.

Проте, на момент оформлення видаткових накладних, повноваження підписанта належним чином підтверджені, на накладних наявна печатка підприємства.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В акті перевірки відповідачем не наведено жодного доказу про відсутність первинного бухгалтерського документу або неправильне оформлення первинних документів.

Натомість всі операції з оприбуткування товарно-матеріальних цінностей від спірних контрагентів оформлені первинними документами та належним чином відображені в бухгалтерському обліку. Розрахунки за придбані матеріали здійснені повністю шляхом безготівкового перерахування коштів. Даний факт підтверджений актом перевірки та не заперечується Відповідачем.

Відповідно до презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), всі укладені договори між сторонами є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом або рішенням суду, що набрало законної сили.

Разом з тим, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Податковим кодексом України передбачено персональну відповідальність кожного платника за ведення податкового обліку. Відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Щодо висновку в акті перевірки, про сплив строку позовної давності по зобов`язанням із виплати дивідендів, колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що згідно оборотно-сальдових відомостей станом на 01.04.2016 року по рахунку 671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами" обліковується кредиторська заборгованість за нарахованими дивідендами в розмірі 176209,65 грн., яка станом на 31.03.2019 року не погашена.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Підстави для припинення зобов`язання ПрАТ "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" згідно ст.ст. 598-601, 603-607, 609 Цивільного кодексу України відсутні.

В матеріалах справи наявна копія Протоколу засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" № 61 від 24.09.19 рок, яким зафіксовано питання щодо погашення заборгованості з виплати дивідендів за минули роки, у розмірі 176 209,65 грн., та включення до порядку денного наступних Загальних зборів акціонерів питання щодо визначення графіку та порядку її погашення та доповідні записки голові Наглядової Ради щодо стану виплати дивідендів.

В п.п. 14.1.11. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, на яку посилається відповідач, вказані лише ознаки безнадійної заборгованості на підставі яких може застосовуватись позовна давність, а сам механізм застосування та саме визначення поняття позовної давності визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Зокрема, в ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України зазначено, що, позовна давність застосовується лише судом і лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Судове рішення, де судом застосовується позовна давність до вказаних правовідносин з невиплати дивідендів відсутнє. Згідно чинного законодавства, контролюючі, зокрема фіскальні органи, не наділені повноваженнями самостійно визначати сплив позовної давності. Інших підстав застосування позовної давності та завершення виконання обов`язків підприємства щодо сплати дивідендів в Акті перевірки не наведено. Також не встановлено факту припинення цих зобов`язань за домовленістю сторін.

Крім того, застосування посадовими особами органу, що проводив перевірку, позовної давності стосовно грошових обов`язків щодо сплати дивідендів є помилковим, оскільки законодавством України не передбачено застосування позовної давності щодо виконання розрахунків за діючими зобов`язаннями. Наявність зазначених зобов`язань не заперечувалась службовими особами Позивача та кінцевим бенефіциарним власником підприємства.

Отже, все вищенаведене свідчить про відсутність законних підстав для застосування строку позовної давності до зобов`язань з виплати дивідендів, від яких підприємство не відмовляється і продовжує їх виконувати, і як наслідок визнання суми цієї заборгованості доходами підприємства(та відповідно, і порушення законних майнових прав акціонерів).

Відповідно до пп. "а" п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно абз. 1. п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідальність за порушення правил своєчасної сплати (перерахування) податків встановлена ст. 126 Податкового кодексу України, відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати - ст. 127 Податкового кодексу України.

Згідно пп. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, встановлених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, п.127.1 ст.127 Податкового кодексу Україну передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплати (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчиненні повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчиненні протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення ст. 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України.

Положення ст.127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідальність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст.126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Ця позиція повністю співпадає з позицією суду, що викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 по справі №820/2405/16, від 14.05.2019 по справі №813/1632/16, від 27.12.2018р. при розгляді справи №817/195/15, Верховного Суду України від 10.11.2015 року у справі №813/6793/13-а та від 22.03.2016 року у справі №813/6774/13-а.

В той же час, застосовуючи штрафні (фінансові) санкції та збільшуючи суму грошового зобов`язання Позивача за податком з доходів фізичних осіб, контролюючий орган діяв на підставі ст. 127 Податкового кодексу України.

Разом з цим, на час проведення перевірки, заборгованість по податку з доходів фізичних осіб за березень 2016 року - червень 2018 року Позивачем вже була погашена.

Як наслідок, контролюючий орган не мав фактичних та правових підстав для притягнення Позивача до відповідальності та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 127 Податкового кодексу України за березень 2016 року - червень 2018 року в частині сум податку, які були сплачені, але з порушенням строку їх сплати.

Як встановлено під час перевірки, позивачем самостійно задекларовано податок з доходів фізичних осіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ).

Суми сплаченого доходу позивачем як податковим агентом підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, випискою з особового кабінету позивача та копією оборотно-сальдової відомості по рахунку № 6411 (розрахунки з ПДФО).

Разом з тим, судом встановлено правомірність визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за період вересень 2018 - березень 2019, проте встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта часткового протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо).

Крім того, позивачем до Шостого апеляційного адміністративного суду подано пояснення разом з доказами, що станом на 14.07.2020 року позивач повністю погасив заборгованість.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення №00009991306 від 02.08.2019 є протиправним та підлягає скасуванню у повному обсязі.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тому колегія суддів звертає увагу, що ГУ ДФС у Чернігівській області від 15.05.2019 № 1024 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року, іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року, що перевищує 1095 днів.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог приватного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла".

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Земляна Г.В.

Суддя Черпіцька Л.Т.

Повний текст постанови виготовлено - 28 вересня 2020 року.