ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2020 року м. Київ № 640/15027/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у м. Києві
Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними дій та скасування вимоги,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ), звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:
1) визнати протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві щодо прийняття вимоги про сплату боргу від 14.05.2019 № Ф-52154-17, якою визначено недоїмку із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 20891,20 грн. станом на 30.04.2019;
2) скасувати вимогу від 14.05.2019 № Ф-52154-17 на суму 20891,20 грн., що складає недоїмку із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Позиція позивача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач, крім іншого, по суті зазначає, що звернувся до суду саме як фізична особа, а не ФОП, оскільки оскаржувана Вимога була оформлена та направлена до нього саме як до фізичної особи.
Отримавши Вимогу, оскаржив її в адміністративному порядку, однак, за результатами оскарження, Вимога залишена без змін.
В контексті останнього, позивач зазначає, що ДФСУ, розглядаючи скаргу позивача, порушила строк її розгляду, а саме - надала відповідь на скаргу на 32-ий календарний день з дня її отримання, у зв`язку з чим зазначена скарга є повністю задоволеною на користь позивача та відповідно це є підставою для задоволення позову.
Позивач також звертає увагу, що Вимога видана на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а не на підставі акту перевірки. Позивач вважає, що відповідач суттєвим чином порушив порядок та строки видачі оскаржуваної вимоги, оскільки як вбачається з вимог профільного законодавства, у випадку виявлення несплати позивачем сум єдиного внеску у відповідному календарному місяці мав протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску, видати відповідну вимогу на сплату позивачем суми єдиного внеску, проте, цього не зробив і лише 14.05.2019 відповідач видав Вимогу на 20 891,20 грн., без зазначення доказів виникнення заборгованості та місяців за які вона виникла.
Відповідно, на думку позивача, відповідач порушив строк на видачу Вимоги.
Позивач, крім наведеного, також зазначає, що оскаржувана Вимога видана без проведення перевірки та без складання акту перевірки.
При видачі оскаржуваної Вимоги, на думку позивача, не враховано, що протягом періоду з 03.02.2014 по 01.03.2019 позивач був працевлаштований у ТОВ Інтегріті Візіон (код ЄДР 37096369) та у зв`язку з цим за нього ЄСВ сплачував роботодавець та відповідно у вказаний період позивач не мав інших прибутків, окрім заробітної плати.
Позивач також зазначає, що Вимога підписана не уповноваженою особою - ОСОБА_2. Позивач отримав витяг з ЄДР, в якому було відсутнє посилання на особу, яка може підписувати від імені відповідача Вимогу.
Враховуючи наведене у позовній заяві, позивач вважає оскаржувану вимогу протиправною.
Позиція відповідача (ГУ ДФС у м. Києві).
У відзиві, який прийнятий судом, відповідач просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на правомірність своїх дій та оскаржуваного рішення.
Обґрунтовуючи правову позицію звертає увагу, що платниками ЄСВ є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування.
Базою нарахування є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО.
При цьому, сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Відповідач зазначає, що з 2017 року у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток), такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування. При цьому, сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).
Звертає увагу, що відповідно до Закону від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII були внесені зміни до профільного закону та з 01.01.2018 у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 в редакції закону № 2148).
Відтак, на думку відповідача, у разі неотримання доходу, на думку відповідача, зобов`язаний визначити базу нарахування ЄСВ та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць (у 2017 - 704 грн., у 2018 - 819,06 грн.).
Відповідач звертає увагу, що ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464).
Відносно власне позивача, відповідач зазначає, що згідно інформаційних ресурсів контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку за основним місцем обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві як фізична особа підприємець з 04.09.2015.
При цьому платником було обрано:
спрощену систему оподаткування з 04.09.2015 по 31.03.2017;
загальну систему оподаткування з 01.04.2017 по теперішній час.
Враховуючи вищевикладене, зазначає відповідач, в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за технологічним кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) відбулись наступні нарахування з єдиного внеску:
як ФОП на спрощеній системі оподаткування щоквартальні: за 2016 рік - 3797,64 грн.; за І квартал 2017 року - 2112,00 грн.;
як ФОП на загальній системі - обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за II - IV квартали 2017 року, 2018 рік та І п/ч 2019 року у розмірі мінімального страхового внеску згідно обраної системи оподаткування, а саме:
за II - IV квартали 2017 року в сумі 6336,00 грн.;
за 2018 рік в сумі 9828,72 грн.;
за І - II квартали 2019 року в сумі 5508,36 гривень.
За вищезазначений період було сплачено єдиний внесок в сумі 3937,34 грн., в зв`язку з чим недоїмка в сумі 23645,38 грн. є правомірною.
Таким чином, зазначає відповідач, засобами інформаційної системи ДФС в автоматичному режимі сформовано та направлено податкову вимогу про сплату боргу.
Відносно тверджень позивача щодо сплати за нього ЄСВ роботодавцем - ТОВ Інтегріті Візіон , відповідач звертає увагу, що роботодавці ( у т.ч. вказане товариство) та ФОП (позивач) є окремими платниками ЄСВ.
У даному випадку ЄСВ не сплачується подвійно, адже за позивача, який працює найманим працівником у товаристві, ЄСВ сплачує товариство - роботодавець сплачує власні кошти, оскільки також є платником ЄСВ у зв`язку з використанням найманої праці.
Відносно строків надання відповіді на скаргу позивача, подану в адміністративному порядку, відповідач зазначає, що мотивоване рішення приймається та надсилається протягом 30 календарних днів.
У відповіді на відзив позивач наполягав на обґрунтованості своїх доводів відносно протиправності оскаржуваної Вимоги.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою від 19.08.2019 позовну заяву залишено без руху як таку, що подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та встановлено строк для їх усунення.
Ухвалою від 28.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Враховуючи положення п. 6 ч. 6 ст. 12, п. 20 ч. 1 ст. 4; ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 257, ч. 5 ст. 262 КАС України ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без проведення засідання та виклику учасників справи.
Ухвалою від 17.10.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління ДПС у м. Києві, яке у зв`язку з реорганізацією в системі органів фіскальної/податкової служби виконує функції, раніше покладені на ГУ ДФС у м. Києві, яке прийняло оскаржуване рішення та не припинено як юридичну особу.
Ухвалою від 04.12.2019 заявлений позивачем судді Кармазіну О.А. відвід визнано необґрунтованим, адміністративну справу №640/15027/19 передано на автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України, для вирішення питання про відвід. Зупинене провадження у справі.
Ухвалою судді ОАС м. Києва Амельохіна В.В. відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді Кармазіна О.А.
Ухвалою суду від 09.12.2019 поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 09.12.2019 у позивача витребувані: письмові пояснення щодо дотримання строку звернення до суду із даним позовом, заяву про поновлення строку звернення до суду з наданням доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ухвали суду від 26.12.2019: визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду; поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду; продовжено розгляд справи з урахуванням наведених вище висновків суду.
Встановлені судом обставини.
ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою - підприємцем, дата запису: 04.09.2015, номер запису: 2 065 000 0000 039605. Дані про взяття на облік як платника єдиного внеску: дата взяття на облік: 04.09.2015; номер взяття на облік: 10000000466857. Основний вид діяльності - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Відповідно до інформації з ЄДР суб`єкт підприємницької діяльності не перебуває у процесі припинення.
14.05.2019 ГУ ДФС у м. Києві сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-52154-17 (далі також - Вимога).
Згідно Вимоги станом на 30.04.2019 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску. Вимога сформована на ім`я ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає АДРЕСА_1 . Зазначено, що сума боргу становить 20891,20 грн., яка сформована на підставі даних інформаційних систем.
Вимога має відтиск печатки та підпис заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_2.
Вимога складена за формою згідно з додатком 7 до Інструкції № 449 (для платника - фізичної особи), яка застосовується у всіх випадках, у т.ч. щодо ФОП, та цією формою не передбачено окремого відображення найменування як ФОП.
Форма передбачає зазначення прізвища, ім`я, по батькові платника ЄСВ, його р.н.о.к.п.п., платника ЄСВ що спростовує доводи позивача відносно того, що Вимога сформована йому виключено як фізичній особі.
Слід додати, що у Вимозі визначений рахунок в органі казначейства, на який слід сплачувати ЄСВ - 37192 204 002651.
При перерахунку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування символ рахунку (цифри з шостої по восьму номера рахунку) відповідає категорії платника ЄВ.
Інформація щодо символів рахунків для зарахування в органах ДПС ЄВ розміщується на офіційному веб-порталі ДПС у розділі Реєстри за посиланням: Головна/Довідники, Реєстри, Переліки/Реєстри/Реєстр рахунків для сплати єдиного внеску.
Відповідно до розповсюдженого ГУ ДФС у м. Києві в якості довідкової інформації у загальному доступі Реєстру рахунків для сплати єдиного внеску з 02.05.2019, символ рахунку - 204 призначений для Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців , у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (http://sfs.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/reestri/183771.html).
Тобто, Вимога стосується нарахування позивачу ЄСВ саме як ФОП.
За результатами адміністративного оскарження Вимога залишена без змін.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Щодо доводів позивача відносно порушення, на його думку, строку розгляду його скарги на Вимогу, що, на думку позивача, свідчить про задоволення його скарги, слід зазначити наступне.
27.05.2019 на адресу ДФС України позивачем сформована скарга на вказану Вимогу.
Вказана скарга надіслана 29.05.2019.
Вручена ДФС України - 30.05.2019.
Рішення за результатами розгляду скарги, яким відмовлено у задоволенні скарги позивача, сформовано 01.07.2019, надіслано - 01.07.2019.
Відповідно до абзацу сьомого частини 4 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі також - Закон про ЄСВ) орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів , наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
У даному випадку, починаючи з 31.05.2019 розпочався відлік строку для прийняття ДФС рішення за скаргою, який закінчувався 29 червня 2019 року (субота), що є вихідним днем.
Рішення за результатами розгляду скарги сформовано та направлено 01.07.2019 (понеділок), що є першим робочим днем після 29.06.2019, коли державний орган міг реалізувати свої функції, а відтак у суду відсутні підстави для висновку про порушення ДФС України строку розгляду скарги позивача та, відповідно, для висновку вважати скаргу задоволеною.
Відносно того , що рішення підписано не уповноваженою особою (заступником керівника).
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону про ЄСВ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Додатком № 7 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року N 469; надалі - Інструкція № 449) затверджено форму Вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Серед затверджених реквізитів затверджено відомості про осіб, які мають право підписання Вимоги - Керівник (його заступник або уповноважена особа) .
Відтак, враховуючи положення ч. 4 ст. 25 Закону та додатку № 7 до Інструкції, заступник керівника контролюючого органу в силу нормативних приписів та посади має право підписання такого роду Вимог, що і має місце у даному випадку.
Перебування ОСОБА_2 на посаді заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем не спростовано. Відсутність в ЄДР відомостей про цю особу не спростовує повноважень цієї особи, наявних у неї в силу Закону.
В контексті останнього слід додати, що відповідно до ч. 4. ст. 8 цього ж Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України , та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У свою чергу, підпунктом 14.1.1-1. ПК України встановлено, що адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.
Відповідно до п. 86.7. ПК України, який розміщений у розділі II. Адміністрування податків, зборів, платежів , рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Аналогічні норми викладені у п. 86.7. ПК України, в якому зазначено, що відповідне рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою).
Таким чином, як вже зазначалося, законодавством встановлено право заступника керівника контролюючого органу приймати та підписувати відповідні рішення, тобто - в силу закону та займаної посади, що додатково вказує на помилковість доводів позивача відносно зворотного.
Відносно строків прийняття спірного рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону про ЄСВ контролюючий орган у порядку, за формою та у строки , встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення контролюючим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції № 449 контролюючі органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
У даному випадку із наведених відповідачем нарахувань вбачається, що сума недоїмки у Вимозі сформована за рахунок заборгованості: за 2016 рік - 3797,64 грн.; за І квартал 2017 року - 2112,00 грн.; за II - IV квартали 2017 року в сумі 6336,00 грн.; за 2018 рік в сумі 9828,72 грн.; за І квартали 2019 року в сумі 2754,18 гривен.
У цей період позивачем сплачено 3937,34 грн.
Відтак, сума недоїмки у Вимозі визначена у сумі 20 891,20 грн.
У Вимозі зазначено, що загальна сума заборгованості, тобто слід розуміти - з урахуванням часткової сплати, сформована станом на 30.04.2019, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для висновку щодо протиправності прийняття 14.05.2019 оскаржуваної Вимогу.
Більш того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 16. ст. 25 Закону про ЄСВ строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується .
Тобто , незалежно від часу прийняття Вимоги, недоїмка є чинною до часу, зокрема, її сплати.
Скасування Вимоги не скасовує недоїмки як такої та обов`язку сплати недоїмки.
Навіть у випадку прийняття Вимоги поза межами зазначених вище строків, недоїмка не втрачає свого статусу боргу та своєї юридичної сили.
Відносно підстав прийняття Вимоги (щодо посилання на данні інформаційних систем, а не на акт перевірки).
Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень, що має місце і у даному випадку.
Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для висновку про протиправність дій відповідача щодо формування оскаржуваної вимоги на підставі даних інформаційних систем.
Власне математичний розрахунок наведено вище та щодо наведених у ньому показників, крім власне доводів про відсутність обов`язку сплачувати ЄСВ як такого, позивачем не надано обґрунтованих заперечень.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 10.12.2019 по справі № 826/25425/15 сформулював такий правовий висновок , - положеннями законодавства не передбачено обов`язкової умови для формування вимоги (у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки за результатами самостійного декларування) проведення перевірки та складення за її результатами відповідного акту. Вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається разом з актом документальної перевірки виключно у випадку, коли виявлені у ході документальної перевірки дані свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами.
Підсумовуючи оцінку доводів позивача щодо порушення відповідачем формальних правил та процедур, суд звертає увагу, що навіть за наявності окремих недоліків оформлення вимоги, окремі дефекти не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
По суті доводів позивача відносно відсутності обов`язку ФОП сплачувати ЄСВ, безвідносно чи є він фізичною особою чи фізичною особою - підприємцем, оскільки за нього ЄСВ сплачує роботодавець, у якого фізична особа працює найманим працівником, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах , встановлених законом .
Виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори (п.1. ч. 2 ст. 92 Конституції України).
Так, Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
По суті це зведений внесок за різними видами страхування.
Метою запровадження ЄСВ була необхідність консолідації діяльність фондів в частині розподілу внесків на соціальне та пенсійне страхування.
Цей платіж замінив собою чотири окремих нарахування, які нараховували та утримували на фонд оплати праці працюючих, а саме до Пенсійного фонду, до фондів страхування на випадок безробіття, до фонду із тимчасової втрати працездатності, до фонду від нещасних випадків на виробництві.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону N 2464-VI).
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 23.06.2009 № 15-рп/2009, в аспекті положень ч. 1 ст. 67, п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України загальновизнаними елементами правового механізму регулювання податків і зборів (обов`язкових платежів ) є суб`єкт або платник податку, об`єкт оподаткування, одиниця оподаткування, джерело сплати податку, податкова ставка, податковий період, строки та порядок сплати податку, податкова квота, податкові пільги , що застосовне і до Закону про ЄСВ з урахуванням особливостей цього обов`язкового платежу.
У загальноприйнятому розумінні пільга - це надання переваги, часткове або повне звільнення від виконання встановлених правилом обов`язків або полегшення умов виконання їх, або звільнення (повне або часткове) від податків/борів (обов`язкових платежів) згідно з чинним законодавством
Пільга проявляється у зміні об`єкта, зменшенні бази чи зниженні ставки, наприклад до 0%, її використання зменшує суму зобов`язання платника і, зрештою, визначає остаточний її розмір.
Підстави для одержання податкових пільг - це визначені законодавством про податки та збори (обов`язкові платежі) особливості правового статусу суб`єкта , його діяльності (предмета податку/збору) чи податкового режиму території, на якій він здійснює свою діяльність, що надають йому право скористатися пільгою.
Таким чином , звільнення від обов`язку нарахування та сплати ЄСВ, або встановлення інших переваг, тобто пільг по нарахуванню/сплаті ЄСВ регулюється виключно Законом про ЄСВ .
Законом про ЄСВ визначено кілька випадків звільнення від такого обов`язку, зокрема:
- пенсіонерів, осіб з інвалідністю - відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону про ЄСВ, а саме - особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.
- фізичних осіб - підприємців, якщо вони є роботодавцями - відповідно до пункту 9-2 розділу VIII Закону про ЄСВ, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування";
- відповідно до п. 9-4. розділу VIII Закону про ЄСВ - щодо платників ЄСВ, визначених ст. 4 Закону про ЄСВ, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція;
- відповідно до п. 9-8. розділу VIII Закону про ЄСВ, а саме: платники ЄСВ, визначені статтею 4 цього Закону, якщо вони не є роботодавцями, звільняються від виконання обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 цього Закону, на весь період їх незаконного позбавлення волі на території проведення АТО.
Під час розгляду справи в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем не надано доказів його належності до категорій вищезгаданих осіб, які мають пільги щодо нарахування/сплати ЄСВ (звільняються від обов`язку).
Відтак, позивач не є особою яка відповідно до Закону про ЄСВ має пільги по нарахуванню та сплаті ЄСВ як фізична особа - підприємець, тобто не звільняється від його сплати.
Крім цього, слід додати наступне.
Як вже зазначалося, позивач, як ФОП, є окремим зареєстрованим платником ЄСВ.
Окремим платником ЄСВ є і товариство (роботодавець; код ЄДР 37096369), в якому працював позивач як найманий працівник. Так, дані про взяття на облік як платника єдиного внеску ТОВ Інтегріті Візіон відповідно до ЄДР: дата взяття на облік: 28.04.2010; номер взяття на облік: 03-44421.
Відповідно до ст. 5 Закону України Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування загальнообов`язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами , зокрема:
обов`язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб , які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян - суб`єктів підприємницької діяльності
Відповідно до положень ст. 7 Закону України Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню підлягають, крім іншого:
особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);
особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності .
Наведені базові принципи страхування визначають осіб, які є найманими працівниками, та ФОП - як окремих суб`єктів, для цілей загальнообов`язкового соціального страхування.
У свою чергу, частиною першою статті 4 Закону про ЄСВ установлено, що платниками єдиного внеску є:
фізичні особи - підприємці , в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої статті 4);
підприємства , установи та організації, інші юридичні особи , утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абзац другий пункту 1 частини першої статті 4).
Відтак, для цілей загальнообов`язкового соціального страхування ФОП та юридичні особи є окремим платниками ЄСВ.
При цьому, як вже зазначалося, Закон про ЄСВ не містить норм щодо звільнення ФОП від сплати ЄСВ, у разі, коли така фізична особа окремо працює як найманий працівник у іншого роботодавця, а власний бізнес ФОП не приносить доходів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Щодо бази нарахування ЄСВ у взаємозв`язку з вищенаведеним.
Відповідно до положень ст. 7 Закону про ЄСВ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 28.12.2014 р. N 77-VIII, від 24.12.2015 р. N 909-VIII).
У той же час, відносно періоду 2016 - 1 кв. 2017 та платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - ЄСВ нараховується на суми , що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац перший пункт 3 частини першої статті 7 у редакції Закону України від 28.12.2014 р. № 77-VIII і надалі).
Що стосується періоду з 2 кв. 2017 та платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - ЄСВ нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший пункту 2 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.12.2016 р. N 1774-VIII).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року , такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий пункту 2 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.12.2016 р. N 1774-VIII).
Що стосується періоду з 01.01.2018 та платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - ЄСВ нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу , такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий пункту 2 частини першої статті 7 в редакції Закону від 03.10.2017 р. N 2148-VIII).
Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування , форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону).
Верховний Суд у постанові від 07.02.2020 у справі № 803/150/17 сформулював правову позицію, відповідно до якої за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску. Адже метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат за чинними видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Таким чином , ФОП та роботодавець, у якого працює така фізична особа як найманий працівник, є окремими платниками ЄСВ та мають окремі (власні) бази нарахування ЄСВ, які не є тотожними та не покривають , не об`єднують одна іншу, та мають однаковий, незалежний один від іншого обов`язок сплачувати ЄСВ незалежно від результатів своєї господарської діяльності та, відповідно, фінансового стану, що є наслідком такої діяльності.
При цьому, у будь-якому випадку кожен з них має сплатити ЄСВ не нижче мінімального рівня.
У даному випадку відсутні правові підстави, визначені Законом про ЄСВ, вважати, що сплата ЄСВ роботодавцем покриває ("заміщую") суми ЄСВ нараховані позивачу як окремому платнику податків, зареєстрованому підприємцем для цілей ведення власного бізнесу, що не може ототожнюватись з працею найманим працівником у вищезгаданого роботодавця.
Неотримання ФОП прибутку від власного бізнесу не є підставою для перекладання обов`язку сплачувати ЄСВ на роботодавця, робота в якого є окремим видом реалізації громадянином своїх здібностей, досвіду та можливостей.
Суд не вбачає підстав для висновку про існування неоднозначності у тлумаченні, чи складності у розумінні вказаних норм під час правозастосування, які чітко та недвозначно встановлюють обов`язки позивача як платника ЄСВ, суб`єкта підприємницької діяльності, щодо сплати ЄСВ, навіть у випадку нездійснення діяльності як підприємця, нездійснення якої є власною волею позивача , як і реєстрація ФОП на власний розсуд та ризик , до яких позивача ніхто не примушував , що передбачає і усвідомлення наслідків такої реєстрації для цілей оподаткування та сплати ЄСВ.
Закон чітко та недвозначно встановлює обов`язок ФОП сплати ЄСВ у мінімальному розмірі навіть у випадку нездійснення підприємницької діяльності та не містить норм щодо звільнення від цього обов`язку, якщо ця фізична особа є найманим працівником у іншого роботодавця.
При цьому, суд нагадує, що за вказаний вище період нарахування позивач як ФОП сплатив частину ЄСВ, що свідчить про усвідомлення нормативного регулювання відносно обов`язку сплати ЄСВ поза межами своєї праці як найманого працівника у вищезгаданому товаристві.
Відтак, враховуючи дотримання відповідачем встановлених правил та процедур під час прийняття оскаржуваної Вимоги, беручи до уваги відсутність у позивача визначених законом пільг, які б звільняли його від обов`язку сплачувати ЄСВ як ФОП, у т.ч. у мінімальному розмірі, виходячи з вищенаведених висновків суду по суті доводів позивача, а також беручи до уваги те, що позивачем в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України не доведено помилковості математичних розрахунків сум ЄСВ, визначених у Вимозі, суд приходить до Висновку, що оскаржувана Вимога є законною та обґрунтованою, вірною по суті, а відтак підстав для її скасування, як і власне суми боргу, не має та у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Доводи позивача, у т.ч. наведені у відзиві на відзив, та надані докази, досліджені та оцінені судом, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного.
У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 14, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя О.А. Кармазін
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 14.02.2020 |
Оприлюднено | 17.02.2020 |
Номер документу | 87590292 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Пилипенко Олена Євгеніївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Пилипенко Олена Євгеніївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Пилипенко Олена Євгеніївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Пилипенко Олена Євгеніївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні