Ухвала

від 27.01.2020 по справі 755/14426/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБУ у місті Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , та продовжено строк тримання під вартою до 01 лютого 2020 року, з визначенням застави в розмірі 288150 грн.,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Києва, з неповною вищою освітою, працюючому, не одруженому, не військовозобов`язаному, зареєстрованому і проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 309 КК України.

Як вбачається з постановленого рішення, слідчий суддя, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких останній обґрунтовано підозрюється, дані про його особу, наявні ризики у його поведінці, які продовжують існувати, на підставі чого прийшов до висновку, що більш м`який запобіжний захід не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно її підзахисного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою або зменшити розмір застави. Згідно доводів апеляційної скарги, постановлене судом рішення є незаконним і невмотивованим, а викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, як зазначає захисник, слідчим суддею помилково зроблено висновки щодо обґрунтованості підозри та існування у поведінці ОСОБА_7 ризиків, оскільки вказані обставини, на думку апелянта, стороною обвинувачення не доведено. Так, згідно доводів апеляційної скарги, підозра ОСОБА_7 ґрунтується лише на припущеннях, а вказані слідчим ризики є надуманими. Крім того, на думку захисника, кваліфікація дій підозрюваного за ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 296 КК України, здійснена на неправильному застосуванні закону про кримінальну відповідальність. Посилається апелянт і на дані про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується, не був причетний до вчинення будь-яких злочинів.

Не погоджується апелянт і з визначеним розміром застави, вважаючи його непомірно великим та таким, що не відповідає матеріальному становищу ОСОБА_7 .

Також, захисником ОСОБА_6 були подані доповнення до апеляційної скарги, в яких остання зазначає, що 13 грудня 2019 року ОСОБА_7 був звільнений з-під варти у зв`язку з внесенням застави. В зв`язку з цим, апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині визначення її підзахисному обов`язку носити електронний засіб контролю, посилаючись на ті обставини, що це порушує нормальний ритм життя підозрюваного, оскільки він працює водієм на вантажних автомобілях і не завжди має змогу заряджати даний пристрій. Також, адвокат ОСОБА_6 просить врахувати і ті обставини, що ОСОБА_7 здав на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, у зв`язку з чим не може вільно покинути територію України, не перешкоджає та не перешкоджав здійсненню досудового розслідування, готовий співпрацювати зі слідством, має міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується, в минулому до кримінальної відповідальності не притягувався, а відтак вважає, що відсутні підстави для застосування електронного засобу контролю.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

У відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання слідчого, прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Підстави для застосування запобіжного заходу передбачені ст. 177 КПК України, зокрема відповідно до частини другої вказаної норми закону ними є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Також, положення чинного Кримінального процесуального кодексу України вказують, що, при розгляді клопотання поданого в порядку ст. 199 КПК України, важливим елементом при встановленні підстав для продовження строку дії запобіжного заходу є не лише наявність ризиків, які існували при обранні запобіжного заходу, а і ті обставини, що до завершення дії попереднього судового рішення про обрання запобіжного заходу вони не зменшилися або з`явилися нові.

Колегією суддів встановлено, що зазначених вимог закону слідчим суддею, під час розгляду клопотання слідчого про продовження ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дотримано та враховано всі обставини за яких таке продовження можливе.

Так, слідчий суддя, розглядаючи вказане клопотання, у відповідності до вимог ст.ст. 177, 178,199 КПК України, встановив, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованою, заявлені стороною обвинувачення ризики існують і в сукупності з даними про особу підозрюваного вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу.

Також, слідчий суддя дослідив доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування та врахував характер слідчих дій, що необхідно було провести до його закінчення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів чи інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому слід зазначити, що на цій стадії провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду справи по суті, зокрема перевіряти докази з точки зору їх належності та допустимості, а також перевіряти правильність кваліфікації дій, а лише встановлює наскільки сукупність наданих матеріалів є достатньою, щоб вважати про ймовірну причетність особи до вчинення кримінального правопорушення. Такі фактичні дані містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, в зв`язку з чим, підозра про ймовірну причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 309 КК України, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою.

Також, сукупність наданих суду матеріалів вказує, що ризики, які були передумовою для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на час продовження йому запобіжного заходу існували і, що інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою не в змозі їм запобігти.

До висновку про ті обставини, що існуючи ризики не зменшилися, колегія судів приходить через призму практики Європейського суду з прав людини та обсягу досудового розслідування, який ще необхідно було провести на момент постановлення оскаржуваної ухвали.

Таким чином, враховуючи вище наведене, а також конкретні обставини справи, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється, приймаючи до уваги розмір покарання, який загрожує останньому у разі доведення його винуватості, суспільну небезпеку інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, а саме його вік, стан здоров`я, характер соціальних зв`язків, спосіб життя взагалі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено, що саме такий запобіжний захід може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, є співмірним з існуючими ризиками та тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважаю принцип поваги до особистої свободи.

Ті дані про особу підозрюваного, на які посилається захисник, були враховані слідчим суддею при вирішенні питання про продовження ОСОБА_7 строку дії обраного йому запобіжного заходу. Крім того, вони не зменшують існуючих ризиків, а тому не можуть бути підставою для зміни йому запобіжного заходу.

Також, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні і визначений судом першої інстанції розмір застави. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Згідно ухвали, слідчий суддя, врахував дані про особу ОСОБА_7 , обставини кримінального провадження, тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється, його майновий стан, а тому правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам п.1-3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_6 викладених в доповненнях до апеляційної скарги щодо безпідставності покладення на підозрюваного ОСОБА_7 обов`язку носити електронний засіб контролю, то у відповідності до вимог ст. 309 КПК України, ухвала слідчого судді в цій частині оскарженню не підлягає.

За таких обставин, на підставі вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, оскільки постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі повної і об`єктивної оцінки наданих суду матеріалів, у зв`язку з чим не вбачає підстав для її скасування, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 309, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБУ у місті Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , та продовжено строк тримання під вартою до 01 лютого 2020 року, з визначенням застави в розмірі 288150 грн., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/252/2020 Категорія ст.199 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10

Доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1