Вирок

від 13.02.2020 по справі 758/15422/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

Іменем України

13 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Подільського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року,

за участю сторони обвинувачення прокурора ОСОБА_7

за участю сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 ,

у с т а н о в и л а:

Цим вироком у кримінальному провадженні під №12018100070004130, внесеному до ЄРДР 22.10.2018 року, ухваленим щодо обвинуваченого:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який народився в м. Києві, неодружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює, зареєстрований: в АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 1) 25.12.2016 р. Оболонським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України на чотири місяці арешту, звільненого 07.03.2017 р.; 2) 23.10.2017 р. Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі, на підставі п. в ч. 1 ст. 1 Закону України Про амністію звільнений від відбування покарання; 3) 13.11.2018 р. Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та йому призначене покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за цим вироком і вироком Подільського районного суду міста Києва від 13 листопади 2018 року, ОСОБА_6 остаточно визначене покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.

Також вироком ухвалено про стягнення з ОСОБА_6 процесуальних витрат за проведення експертних досліджень в розмірі 2 574 грн. 00 коп.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнаний винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаного з проникненням у приміщення.

Згідно з вироком суду першої інстанції кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.

У невстановлений час у невстановленому місці у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме велосипеда, поєднаний із проникненням у приміщення сміттєзбірника, що знаходиться на четвертому поверсі першого під`їзду будинку АДРЕСА_3 .

Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_6 22 жовтня 2018 року приблизно о 14:00 годині прибув до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де піднявшись на четвертий поверх першого під`їзду, виявив, що приміщення сміттєзбірника замкнене на врізний замок, невстановленим слідством спосіб, зламав врізний замок та проник до приміщення сміттєзбірника.

Перебуваючи в приміщенні сміттєзбірника, ОСОБА_6 помітив підлітковий велосипед та дитячий велобіг "Milly Mally Dragon". Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_6 скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно таємно викрав підлітковий велосипед, вартістю 600 гривень, та дитячий велобіг "Milly Mally Dragon", вартістю 475 гривень, що на праві приватної власності належить потерпілому ОСОБА_8 .

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, прокурор Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, в яких:

- прокурор Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_5 , не оспорюючи фактичні обставини, встановлені цим вироком, доведеність винуватості та кваліфікацію діяння, проте зважаючи на неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, просить: вирок Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання; ухвалити апеляційним судом у цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді п`яти років позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Подільського районного суду м. Києва від 13.11.2018 року, остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді п`яти років шести місяців позбавлення волі; в іншій частині цей вирок залишити без змін;

- обвинувачений ОСОБА_6 , вважаючи вирок місцевого суду незаконним і необґрунтованим, його винуватість за ч. 3 ст. 185 КК України недоведеною, наполягаючи на тому, що досудове розслідування та судове слідство були проведені в однобічному порядку та упереджено, з явними порушеннями чинного КПК і Конституції України: просить даний вирок суду першої інстанції від 11 листопада 2019 року скасувати.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги прокурор вказує на те, що за вироком Подільського районного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року ОСОБА_6 засуджено на один рік шість місяців позбавлення волі, за вироком Подільського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року засуджено на три роки позбавлення волі. Але судом, незрозуміло як, поглинено менш суворе покарання (у вигляді одного року шести місяців позбавлення волі), більш суворим (у вигляді трьох років позбавлення волі), та остаточно призначено покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі. Таким чином, вбачається, що судом першої інстанції не вірно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що обвинувачення пред`явлено щодо умисного тяжкого злочину проти власності, а обвинувачений, будучи раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, відбувши реальне покарання у виді позбавлення волі, повторно вчинив такий злочин. При цьому, обвинувачений вину у вчиненні злочину не визнав, не розкаявся, оспорював фактичні обставини, що свідчить про схильність останнього до вчинення злочинів та небажання стати на шлях виправлення.

З огляду на вказане, прокурор вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання не може досягти мети, передбаченої ст. 65 КК України та має бути наближеним до максимального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки досягти мети покарання у інший спосіб неможливо.

Обвинувачений ОСОБА_6 в мотивування поданої апеляційної скарги вказує на те, що не погоджується із пред`явленням обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України та вважає, що органом досудового розслідування невірно визначено кваліфікацію злочину.

Зазначає, що слідством під час проведення досудового розслідування було допущено численні процесуальні порушення, а судом в основу обвинувального вироку покладено недостовірні докази та неправдиві свідчення, які ґрунтуються лише на особистих переконаннях та наявних у нього судимостях.

Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 не оскаржений.

Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку та доводів, викладених у апеляційних скаргах обвинуваченим ОСОБА_6 та прокурором Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_5 ; вислухавши доводи обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу сторони захисту за наведених у них обставин і заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора ОСОБА_5 ; доводи прокурора ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги прокурора ОСОБА_5 ; вивчивши та перевіривши матеріали провадження, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому ОСОБА_6 останнє слово, обговоривши й обміркувавши доводи апелянтів, колегія суддів уважає апеляційну скаргу обвинуваченого такою, що задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 підлягаючою частковому задоволенню, виходячи з таких аргументів, висновків і підстав.

У відповідності до правил ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаного з проникненням до приміщення, за обставин, установлених вироком суду, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і об`єктивно підтверджені зібраними у встановленому порядку доказами, які ретельно досліджені, належно оцінені та детально викладені судом у вироку.

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають фактичним даним, які містяться в наступних зібраних і докладно наведених у вироку джерелах доказів:

- показаннях потерпілого ОСОБА_8 , який повідомив, що 22.10.2018 року приблизно о 14:30 годині, йому зателефонував син ОСОБА_9 то повідомив що їх велосипеди намагались викрасти, та він перебуває на першому поверсі будинку де зустрів незнайомого йому чоловіка, який був одягнений в червону куртку, та намагався винести велосипеди, але після того, як він повідомив йому, що це його велосипеди, залишив їх у під`їзді та вийшов. Він зателефонував до сусіда та попрохав допомогти сину занести велосипеди до квартири, та повідомив працівників поліції. Дані велосипеди знаходились в кладовій, двері якої були зачинені на замок. Коли він прийшов до кладової, накладний замок на дверях був зламаний;

- показаннях свідка ОСОБА_10 , якийповідомив, що обвинуваченого бачив один раз. У жовтні 2018 року приблизно о 14:00годині, він спілкувався з сусідом на лавці біля будинку де проживає по АДРЕСА_3 . Обвинувачений, який був одягнений в червону куртку, підійшов до них та приєднався до розмови. Через деякий час, коли з під`їзду виходила його дружина, обвинувачений зайшов до під`їзду. Потім йому стало відомо від потерпілого, що невідома особа намагалася викрасти дитячі велосипеди, які йому належать;

- показаннях свідка ОСОБА_9 , який повідомив, що повертаючись приблизно о 13:00 годині зі школи, він зайшов до під`їзду, та почув гуркіт біля ліфту, підійшовши ближче він побачив, що обвинувачений який був одягнений в червону куртку, ніс два дитячі велосипеди дуже схожі які були в них. Він звернувся до обвинуваченого, та повідомив, що це їх велосипеди, на що останній, залишив велосипеди та вийшов з під`їзду. Після цього, він зателефонував батьку та повідомив, що трапилось. Оскільки він не в змозі був самостійно підняти велосипеди до квартири, йому допомогла сусідка. Коли він прийшов до квартири, де проживає, то побачив, що двері до кладової, де зберігались велосипеди, були відчинені, а замок зламаний;

- протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 22 жовтня 2018 року, згідно якого приблизно о 14 годині 30 хвилин 22 жовтня 2018 року невстановлена особа шляхом злому замка кладової, проникла до приміщення, звідки таємно викрала два дитячих велосипеди;

- протоколі огляду місця події від 22 жовтня 2018 року та фототаблиці, під час огляду місця події, а саме, вхідного приміщення під`їзду №1 будинку АДРЕСА_3 , яким встановлено, що вхід до будинку здійснюється через металеві двері з кодовим замком, наступні двері металеві. Ліворуч розташовані зачинені двері. Праворуч від дверей знаходяться східці, на яких є пандус;

- протоколі огляду місця події від 22 жовтня 2018 року та фототаблиць, під час огляду місця події, а саме, квартири АДРЕСА_4 , виявлено два дитячі велосипеди;

- протоколі огляду місця події від 22 жовтня 2018 року та фототаблиць, під час огляду місця події, а саме, мусоропроводного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мостицька 14, біля ліфту праворуч. Вхід до мусоропроводного приміщення здійснюється через дерев`яні двері, де пошкоджений замок, який вилучено;

- висновку експерта №8-3/2114 від 20 листопада 2018 року, згідно якого на внутрішніх поверхнях наданого на дослідження врізаного замка є сліди дії стороннього предмету;

- висновку експерта №12-4/1930 від 20 листопада 2018 року, відповідно до якого ринкова вартість бувшого у використанні в справному стані дитячого велобігу «Milly Mally Dragon» станом на 22 жовтня 2018 року могла становити 475 (чотириста сімдесят п`ять) грн.;

- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 жовтня 2018 року згідно якого свідок ОСОБА_11 заявив, що з наданих фотознімків, він впізнає особу, чоловіка, який був одягнений в червону куртку, який заходив до будинку за адресою: АДРЕСА_3 ;

- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 жовтня 2018 року відповідно до якого свідок ОСОБА_12 заявив, що з наданих фотознімків, він впізнає особу, чоловіка, який ніс велосипеди на першому поверсі, на вихід. Коли він йому вказав, що це його велосипеди, чоловік в червоній куртці, сказав: «Ах малий піпєц»;

- протоколіпроведення слідчого експерименту від 12 листопада 2018 року, в ході якого було зафіксовано обставини вчинення злочину 22 жовтня 2018 року, за участю ОСОБА_6 , який пояснив, що 22 жовтня 2018 року перебуваючи на четвертому поверсі будинку АДРЕСА_3 , зайшов до приміщення сміттєзбірника, двері якого були відкриті, звідки таємно викрав два дитячі велосипеди, з якими направився на перший поверх, де до нього звернулась дитина та вказала, що це його велосипеди, на що ОСОБА_6 залишив їх та вийшов з під`їзду.

Отже, вирок суду першої інстанції згідно з вимогами статті 370 КПК України щодо ОСОБА_6 є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням вимог відносно кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені зазначеними в ньому доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом згідно до визначених статтею 94 цього Кодексу правил, які ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх дійсних обставин кримінального провадження, керуючись законом, кожний зібраний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність усіх зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення даного вироку, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення з вирішенням питань, зазначених у статті 368 КПК України, а також правильною кваліфікацією діяння обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок у наведеній його частині, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.

Що стосується обґрунтувань та вимог апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 про скасування вироку з підстав недоведеності його винуватості за ч. 3 ст. 185 КК України, наполягаючи на тому, що досудове розслідування та судове слідство були проведені в однобічному порядку та упереджено, з явними порушеннями чинного КПК і Конституції України, такі колегія суддів уважає надуманими та неспроможними й з ними не погоджується.

Так, суд першої інстанції цілком належно дослідив і перевірив усі наявні в матеріалах провадження докази, в тому числі кожний зібраний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність усіх зібраних доказів із точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, тому викладені в ньому висновки, всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також правильному застосуванню кримінального закону, який і підлягає застосуванню, шляхом визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

За таких обставин, підстави для скасування вироку суду першої інстанції відносно ОСОБА_6 в частині засудження за ч. 3 ст. 185 КК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді, про що йдеться в апеляційній скарзі останнього, відсутні.

Водночас, доводи та вимоги апеляційної скарги прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_5 про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_6 остаточного покарання за сукупністю вироків, а також невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченого внаслідок м`якості, колегія суддів апеляційного суду вважає такі цілком обґрунтованими, виходячи з наступного.

Як прямо зазначено в оскаржуваному вироку, при призначенні ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 65 КК України врахував суспільну небезпеку вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше неодноразово судимий, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Зокрема, відповідно до вимог ст. 66 КК України, обставин, що пом`якшують покарання судом не встановлено.

Крім того, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням всіх обставин справи, суд першої інстанції визнав, що ОСОБА_6 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде відповідати принципам та цілям його призначення, а також буде найбільш необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, встановивши, що ОСОБА_6 , згідно з вирокомПодільського районного суду міста Києва від 13 листопада 2018року, був засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на один рік шість місяців, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

За таких обставин, приймаючи до уваги загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК України, а також мотиви призначення покарання, наведені в оскаржуваному вироку, колегія суддів погоджується з видом та розміром основного покарання, яке було призначене обвинуваченому ОСОБА_6 ,за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а також із необхідністю призначення обвинуваченому остаточного покарання із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 цього Кодексу.

Разом з тим, суд першої інстанції,при призначенніобвинуваченому ОСОБА_6 покарання допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 4 ст. 70 КК України, внаслідок чого обвинуваченому було призначено покарання з порушенням загальних засад вказаного закону, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Як прямо передбачено ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Згідно положень, передбачених ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання покарань.

У відповідності до положень, передбачених ч. 2 зазначеної статті, при складанні покарань, незалежно від того повне воно чи часткове, остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання.

Вибір принципу призначення остаточного покарання в порядку ст. 70 КК України має бути обґрунтований у вироку, зокрема з урахуванням, крім даних про особу обвинуваченого та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, кількістю злочинів, формою вини й мотивом вчинення кожного з них, їх наслідками, тощо.

У зв`язку з цим, як обґрунтовано зазначається в апеляційній скарзі прокурора, остаточне покарання за сукупністю злочинів мало бути призначено із застосуванням принципу часткового складання покарань з урахуванням вироку Подільського районного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі.

Що ж стосується строку покарання, яке ОСОБА_6 відбув за попереднім вироком, до моменту постановлення оскаржуваного вироку, то як прямо зазначено у другому реченні ч. 4 ст. 70 КК України, у цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

Тобто, за правилами передбаченими ч. ч. 1-3 ст. 70 КК України, при повному або частковому складанні покарань за сукупністю злочинів, враховується весь строк покарання, призначений за кожний злочин окремо, а остаточне покарання визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті), яка передбачає більш суворе покарання, в даному випадку це ч. 3 ст. 185 КК України.

Відбута ОСОБА_6 частина покарання, яке йому було призначено за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі вироку Подільського районного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року, як це передбачено ч. 4 ст. 70 цього Кодексу, має бути врахована лише при обчисленні строку відбування покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 409 КПК України, наведені обставини, а саме: неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покараннятяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є достатніми підставами для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, колегія суддів апеляційного суду відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а також дані про особу обвинуваченого.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення класифікується як тяжкий злочин проти власності.

Так, ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, не працює, неодружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, які пом`якшують покарання, колегією суддів не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду вважає необхідним призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, визначених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

Також, суд апеляційної інстанції вважає необхідним призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Подільського районного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_5 та залишення без задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 .

Апеляційна скарга прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_5 в частині скасування Подільського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 рокута ухвалення щодо ОСОБА_6 нового вироку підлягаєзадоволенню частково, оскільки незважаючи на вказівку прокурора про наявність підстав для призначення обвинуваченому більш суворого покарання за ч. 3 ст. 185 КК України, у виді п`яти років позбавлення волі, а за сукупністю вчинених ним злочинів, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 70 КК України - п`яти років шести місяців позбавлення волі, колегія суддів вважає необхідним визначити обвинуваченому ОСОБА_6 остаточнепокарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Подільського районного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року у виді позбавлення волі строком на чотири роки, оскільки саме таке покарання, на думку колегії суддів, з урахуванням обставин наведених у вироку, а також загальних засад призначення покарання, передбачених законом, буде необхідним й достатнім длядосягнення мети покарання, зокремавиправлення останнього тазапобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 3, 420 ч. 1 п. 2, ч. 2 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Вирок Подільського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року, ухвалений у кримінальному провадженні під №12018100070004130, внесеному 22.10.2018 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, в частині призначеного покарання, скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, визначити ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком та покарання, призначеного за вироком Подільського районного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року, у виді чотирьох років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту затримання, а саме з 22 жовтня 2018 року.

У решті цей вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим ОСОБА_6 , який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії цього судового рішення.

С У Д Д І:

ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 г н а т о в