Постанова

від 10.02.2020 по справі 520/6917/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 р.Справа № 520/6917/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Бадюков Ю.В.) від 06.11.2019 року (повний текст рішення складено 07.11.2019 року) по справі № 520/6917/19

за позовом Підприємства "Укрспецконтроль" громадської організації "Творче об`єднання інвалідів "Інвапрес"

до Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа Харківська обласна державна адміністрація

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Підприємство «Укрспецконтроль» громадської організації «Творче об`єднання інвалідів «Інвапрес» , звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.06.2019 року № 0001681202, від 10.06.2019р. № 0001691202, від 11.06.2019 року №0001701202.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Зазначив, що оскільки підприємством правомірно користувався пільгами при здійсненні господарської діяльності, дозвіл про надання яких не був скасованим, а тому нарахування позивачу суми грошового зобов`язання є безпідставним.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Харківську обласну державну адміністрацію.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 10.06.2019 року № 0001681202 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 71397, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) - 17849, 25 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 10.06.2019р. № 0001691202 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 7458, 75 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 5967, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 1491, 75 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 11.06.2019 року №0001701202 про застосування до позивача штрафу в розмірі 50% у сумі 38682, 20 грн. за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 77364, 40 грн.

Стягнуто на користь позивача сплачену суму судового збору в розмірі 2030,81 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що оскільки позивача було позбавлено дозволу на право користування пільгами з оподаткування, наданого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 16.12.2016 № 608 на період з 01.01.2017 по 31.12.2017, то при реалізації послуг з пакування індика (код УКТЗЕД 0207249000) підприємством не дотримані вимоги пункту 8 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, як особи, що має право на податкову пільгу. А відтак, податкові зобов`язання такого платника податку правомірно були перераховані відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених ПК України. Також вказує, що з огляду на відповідь Міністерства соціальної політики України можна стверджувати, що Харківською обласною державною адміністрацією не в повній мірі виконано процедуру скасування дозволу, проте відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень керувалось саме розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 16.12.2016 № 608 про доцільність скасування дозволу на право користування пільгами з оподаткування та не надавалось правової оцінки процедурі погодження даного розпорядження.

Позивач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Третьою особою надано письмові пояснення, згідно яких повідомлено, що Харківською обласною державною адміністрацією лише встановлено факт доцільності скасування наданого позивачу дозволу та направлено його до належного органу. До теперішнього часу відомостей про скасування дозволу на право користування пільгами з оподаткування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року до обласної адміністрації не надходило.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що Підприємство «Укрспецконтроль» громадської організації «Творче об`єднання інвалідів «Інвапрес» зареєстроване в установленому чиним законодавством порядку юридичною особою. Основний вид діяльності за КВЕД - 43.21-Електромонтажні роботи (82.92 Пакування).

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 16.12.2016 № 608 «Про надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування» позивачу надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування, передбаченими пунктом 142.1 ст. 142 «Звільнення від оподаткування» розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» та абзацом першим пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України з 01.01.2017 по 31.12.2017 включно за кодом економічної діяльності 82.92 «Пакування» відповідно до КВЕД ДК 009:2010.

У спірний період підприємством застосовувались ставки оподаткування податком на додану вартість: 0 %, згідно із п. 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» , розділу XX «Перехідні положення» ПК України; 20 %, згідно із п. 193.1 ст. 193 ПК України.

Співробітниками Головного управління ДФС у Харківській області 21.05.2019 року проведено камеральну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 18.04.2019 року №18521049), задекларованої у розмірі 71397 грн., за результатами якої складено акт перевірки № 675 /20-40-12-02-08/32673950 від 21.05.2019 року.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, у зв`язку з чим занижено суму податкових зобов`язань (р. 1.1, р. 9 декларації) за вересень 2017 року на 77 364 грн. (з урахуванням округлення до гривні за загальновстановленими правилами, відповідно до п. 4 розділу III Порядку № 21), що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2017 року на суму 5967 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, у зв`язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за березень 2019 року на 71 397 грн.;

- платником не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ 77 364 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№0001681202 від 10.06.2019 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 71397, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 17849, 25 грн.;

№0001691202 від 10.06.2019 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 7458, 75 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 5967, 00 грн. та застосовано штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 1491,75 грн.;

№0001701202 від 11.06.2019 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 38682, 20 грн. за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 77364, 40 грн.

Не погоджуючись із правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки контролюючого органу про недотримання позивачем у спірний період вимог пункту 8 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, як особи, що має право на податкову пільгу, через позбавлення його дозволу на право користування пільгами з оподаткування, наданого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 16.12.2016 № 608 на період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства не відповідають обставинам справи, оскільки повноважним суб`єктом, який наділений правом скасування такого дозволу є лише Мінсоцполітики, а не Харківська обласна державна адміністрація, як помилково визначено контролюючим органом в акті перевірки. А тому, за відсутності доказів прийняття Мінсоцполітики відповідного рішення про позбавлення позивача пільг, нарахування позивачу суми грошового зобов`язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є протиправним.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Згідно п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка подія, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахування) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 ПК України).

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Колегія суддів зазначає, що положеннями пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було визначено, що на період до 1 січня 2020 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному контролюючому органі, яка здійснюється на підставі подання відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу та позитивного рішення уповноваженого органу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

При порушенні вимог цього пункту платником податку контролюючий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов`язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Кодексом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Механізм надання підприємствам та організаціям, які засновані громадськими організаціями інвалідів, дозволу на право користування пільгами з оподаткування (далі - дозвіл), відмови у його наданні чи скасування дозволу Мінсоцполітики або обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, Міністерством соціальної політики Автономної Республіки Крим визначається Порядком надання Дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 №1010.

Згідно п. 12 вказаного Порядку, рішення про скасування дозволу, строк дії якого не закінчився, приймається Мінсоцполітики у разі: надходження від засновника заяви з обґрунтуванням щодо скасування дозволу; надходження подання відповідних органів Міндоходів та інших державних органів про порушення підприємством, організацією податкового та митного законодавства, законодавства про соціальний захист інвалідів; неефективності виробничої діяльності та відсутності соціальної значущості за результатами проведеного Мінсоцполітики, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, Міністерством соціальної політики Автономної Республіки Крим аналізу соціально-економічних показників діяльності підприємства, організації; ліквідації засновника, підприємства, організації.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, робочою групою з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, яка у своїй діяльності керується Положенням «Про робочу групу з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів» , затвердженим розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 20.08.2013 № 315, на засіданні, що відбулося 07.11.2017, розглянуто лист голови Харківського міського творчого об`єднання інвалідів «Інвапрес» від 06.11.2017 № 71 та прийнято рішення, яке викладене у протоколі № 5 від 07.11.2017 щодо доцільності скасування дозволу на право користування пільгами з оподаткування, наданого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 16.12.2016 № 608.

Підставою для розгляду Харківською обласною державною адміністрацією питання щодо скасування дозволу на право користування пільгами з оподаткування, став лист голови Харківського міського творчого об`єднання інвалідів «Інвапрес» від 06.11.2017 № 71 - засновника підприємства, який надійшов до ХОДА стосовно втрати підприємством соціальної значущості та порушенням законодавства директором підприємства Лівсоном Д ОСОБА_1 ., проти якого органами прокуратури відкрито карне провадження.

З урахуванням вказаного рішення, головою Харківської обласної державної адміністрації прийнято розпорядження від 21.11.2017 № 645 «Про доцільність скасування дозволу на право користування пільгами з оподаткування» , у п. 1 якого зазначено: «Визнати за доцільне скасувати дозвіл на право користування пільгами з оподаткування, наданий розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 16.12.2016 № 608 підприємству «Укрспецконтроль» міського творчого об`єднання інвалідів «Інвапрес» (код ЄДРПОУ 32673950)» .

Вказаний документ фактично слугував підставою для висновку контролюючого органу про скасування права позивача на користування пільгами та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що повноважним суб`єктом, який наділений правом скасування такого дозволу є лише Мінсоцполітики, а не Харківська обласна державна адміністрація, як помилково визначено контролюючим органом в акті перевірки, якою у розпорядженні від 21.11.2017 № 645 «Про доцільність скасування дозволу на право користування пільгами з оподаткування» , вирішено не скасувати, а лише визнати за доцільне скасувати дозвіл.

Третьою особою під час розгляду справи було вказано, що відомості щодо скасування дозволу на право користування пільгами з оподаткування, наданого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 16.12.2016 № 608 підприємству «Укрспецконтроль» міського творчого об`єднання інвалідів «Інвапрес» на період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року (включно) до Харківської обласної державної адміністрації не надходило.

Податковим органом ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано доказів на підтвердження факту прийняття Мінсоцполітики відповідного рішення про скасування позивачу дозволу на право користування пільгами з оподаткування.

В свою чергу, станом на час спірних правовідносин строк дії дозволу на право користування пільгами з оподаткування не закінчився.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків податкового органу про порушення позивачем у спірний період вимог діючого законодавства.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що Харківською обласною державною адміністрацією не в повній мірі виконано процедуру скасування дозволу, проте відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень керувалось саме розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 16.12.2016 № 608 про доцільність скасування дозволу на право користування пільгами з оподаткування та не надавалось правової оцінки процедурі погодження даного розпорядження.

Так, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland).

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatismutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява №36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обовязків (див. рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за відсутності доказів прийняття Мінсоцполітики відповідного рішення про позбавлення позивача пільг, нарахування позивачу суми грошового зобов`язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є протиправним.

Відповідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами правомірність власних рішень, які є предметом оскарження позивачем.

На підставі викладеного, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення вимог законодавства та, як наслідок, неправомірності нарахування за вказані порушення суми грошового зобов`язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності визначення позивачу суми грошового зобов`язання колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року по справі №520/6917/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 14.02.2020 року