Постанова

від 14.02.2020 по справі 480/3383/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 р. м. Харків Справа № 480/3383/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Капітал" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета (повний текст складено 11.11.19) по справі № 480/3383/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Капітал"

до Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Паритет-Капітал" (далі - ТОВ "Паритет-Капітал") звернулвся з позовом до Конотопського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - Конотопський міськрайонний відділ ДВС), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 07.11.2016 ВП № 52819927 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- зобов`язати відповідача вжити необхідних заходів щодо зняття обтяження, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08.11.2016 № 17337054.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 закрито провадження по справі в частині позовних вимог про зобов`язання Конотопського міськрайонного відділу ДВС вжити необхідних заходів щодо зняття обтяження, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08.11.2016 № 17337054, позивачу повернуто суму судового збору в розмірі 1921 грн. у відповідності до ст.142 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Паритет-Капітал" про визнання протиправною та скасування постанови від 07.11.2016 ВП № 52819927 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального прав. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що за відсутності законних підстав постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуженя ВП №52819927 від 07.11.2016 протиправно накладено арешт на належне позивачу майно за борговими зобов`язаннями іншого субєкта господарювання ПП "Аспект", код ЄДРПОУ 32690625. Зняття арешту з майна відбулось вже після звернення позивача до суду із даним позовом.

Відповідачем до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В обгрунтування відзиву зазначає, що з метою забезпечення повного, своєчасного виконання виконавчого документа 07.11.2016 державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника. Станом на час повернення виконавчого документа стягувачу (29.12.2016) були відсутні підстави для припинення чинності арешту майна боржника ПП "Аспект". Вказує, що 23.08.2019 на виконання заяви ТОВ "Паритет-капітал" від 22.08.2019 до обтяження №17337054 було внесено зміни щодо зазначення предмета обтяження.

Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 про призначення справи до розгляду, справа була розглянута колегією суддів в порядку письмового провадження. З врахуванням вимог ч. 5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата складання його повного тексту. Повний текст постанови суд апеляційної інстанції складає з дотриманням строків, визначених ч. 4 ст. 243 КАС України.

Заслухавши доповідь обставин справи, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги з огляду на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що на виконанні у Конотопському міськрайонному відділі ДВС перебувало виконавче провадження ВП № 52819927 щодо виконання постанови від 02.11.2015 № 034542, виданої Управлінням Укртрансінспекції у Сумській області про стягнення з ПП "Аспект" штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Постановою державного виконавця від 07.11.2016 на майно ПП "Аспект", в тому числі цех № 15, розташований за адресою: вул. Червонозаводська, 5 в м. Конотоп, було накладено арешт.

Постановою від 29.12.2016 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вказує відповідач, матеріали виконавчого провадження ВП № 52819927 були знищені за закінченням терміну зберігання, а тому надати до суду копію оскаржуваної постанови не має можливості.

Разом з тим, з 15.07.2016 за ТОВ "Паритет-Капітал" зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - цех № 15, розташований за адресою: вул. Червонозаводська, 5 в м. Конотоп (а.с. 5).

Із рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Конотопської міської ради від 19.08.2019 № 48304007 ТОВ "Паритет-Капітал" дізналося про те, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на цех № 15, розташований за адресою: вул. Червонозаводська, 5 в м. Конотоп, Конотопським міськрайонним відділом ДВС накладено обтяження (арешт нерухомого майна) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 52819927 від 07.11.2016, особа, майно/права якої обтяжуються - ПП "Аспект".

ТОВ "Паритет-Капітал" звернулось до Конотопського міськрайонного відділу ДВС із заявою від 22.08.2019 № ПК01-10/02 про зняття арешту з нерухомого майна - цеху № 15, розташованого за адресою: вул. Червонозаводська, 5 в м. Конотоп, який належить ТОВ "Паритет-Капітал" на праві власності (а.с. 7).

23.08.2019 Конотопським міськрайонним відділом ДВС було самостійно скасоване обтяження з майна, належного ТОВ "Паритет-Капітал" на праві власності (цеху № 15, розташованого за адресою: вул. Червонозаводська, 5 в м. Конотоп) шляхом внесення змін до обтяження № 17337054, а саме: виключення запису про арешт зазначеної нерухомості.

Про виключення запису про арешт на вищевказане майно Конотопським міськрайонним відділом ДВС було письмово повідомлено ТОВ "Паритет-Капітал". Відповідний лист отримано позивачем 10.09.2019.

В той же час, до отримання вказаного листа-повідомлення про виключення майна з-під арешту, ТОВ "Паритет-Капітал" 27.08.2019 засобами поштового зв`язку звернулось до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту порушеного права позивача на час звернення до суду було зняття такого арешту, а не скасування постанови, яку прийнято в межах виконавчого провадження, де позивач не є стороною виконавчого провадження, оскільки постановою від 07.11.2016 ВП № 52819927 арешт було накладено відносно іншої особи - ПП «Аспект» . Крім того, на час звернення позивача до суду відповідач самостійно усунув порушення права користування позивачем майна у строк досудового врегулювання такого спору за зверненням позивача із заявою. Факт отримання письмової інформації про зняття арешту від відповідача після звернення до суду не спростовує той факт, що позивач з 23.08.2019 має право вільного користування та розпорядження своїм майном.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Паритет-Капітал" звернулось до суду із вимогою про визнання протиправною та скасування постанови від 07.11.2016 ВП № 52819927 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Разом з тим виконавче провадження №52819927 було відкрите на підставі постанови державного виконавця від 07.11.2016 за заявою Управлінням Укртрансінспекції у Сумській області про стягнення з боржника ПП "Аспект" штрафу у розмірі 1700,00 грн. (а.с.29-30)

Постановою державного виконавця від 07.11.2016 на майно боржника ПП "Аспект" було накладено арешт.

ТОВ "Паритет-Капітал" не є ані боржником, ані будь-якою іншою стороною виконавчого провадження №52819927.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження №52819927) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження №52819927) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ч.ч.1-2, 4 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження №52819927) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Колегія суддів відмічає, що матеріали справи не містять доказів оскарження боржником ПП "Аспект" як відкриття даного виконавчого провадження, так і накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою від 29.12.2016 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із неможливістю з`ясувати місцезнаходження боржника ПП "Аспект". (а.с.30)

Положеннями ч.ч.3-5 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час повернення виконавчого документа стягувачу) передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

ТОВ "Паритет-Капітал" та Конотопським міськрайонним відділом ДВС до суду не надано доказів наявності на час повернення виконавчого документу стягувачу підстав для зняття арешту з майна ПП "Аспект", передбачених положеннями ст.59 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, враховуючи повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", підстави для зняття арешту з майна боржника були відсутні.

Разом з тим стосовно доводів позивача, що на час накладення арешту на об`єкт нерухомого майна (цех № 15, розташований за адресою: вул. Червонозаводська, 5 в м. Конотоп, Сумської області), належний позивачу з 15.07.2016, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав (свобод, інтересів) осіб у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на викладене, вирішуючи спір, адміністративний суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також установити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

Обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом. Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому за змістом частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, покладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності оспорюваного рішення (дій, бездіяльності) не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2019 року по справі №823/178/16, від 21 листопада 2019 року по справі № 456/952/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів звертає увагу, що підстави для відступлення від правових позицій Верховного Суду судом не встановлені, а сторонами не повідомлені.

Як повідомлено відповідачем, матеріали виконавчого провадження ВП № 52819927 були знищені за закінченням терміну зберігання, а тому дослідити безпосередньо зміст оскаржуваної позивачем постанови державного виконавця від 07.11.2016 про накладення арешту на майно боржника ПП "Аспект" немає можливості.

Із інших наявних в матеріалах справи документів не вбачається, що в оскаржуваній постанові державним виконавцем зазначено про накладення арешту на конкретно визначене майно, а не на все майно боржника ПП "Аспект", про що стверджує відповідач.

З огляду на вказане, у суду відсутні підстави вважати, а позивачем не доведено, що цією постановою арешт накладено виключно на вищезазначений об`єкт нерухомого майна, який належить позивачу. При цьому враховується, що в доводах апеляційної скарги вказується лише про порушення прав позивача внаслідок неможливості реалізації такого майна шляхом проведення реєстрації переходу права власності на нього за рішенням загальних зборів учасників ТОВ Паритет-Капітал про передачу до статутного капіталу ТОВ АВРП , внаслідок відмови державного реєстратора рішенням від 19.08.2019 № 48304007 (а.с.6).

Позивач, стверджуючи про накладення арешту на його майно саме оскарженою постановою відповідача, посилається на те, що в інформації, яку він отримав з державного реєстру речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна, арешт на майно був накладений відповідачем саме на підставі постанови про арешт майна боржника ПП Аспект від 07.11.2016 шляхом реєстрації відповідного обтяження за № 17337054 від 08.11.2016.

Тобто, позивач визнає той факт, що постанова про арешт майна боржника ПП Аспект була винесена 07.11.2016, проте порушення його прав відбулося 08.11.2016, коли відбулася окрема реєстраційна дія з обтяження нерухомого майна. В той же час, позивач грунтуючи свої висновки на припущеннях, стверджує, що реєстрація обтяжень відбувалася на підставі чітко визначеного у постанові про арешт майна боржника ПП Аспект спірного об`єкту нерухомості, яка на той час вже налажала ТОВ Паритет- Капітал .

Колегія суддів зауважує, що такі припущення не можуть бути покладені в основу судового рішення, оскільки відсутні належні та допустимі докази існування таких обставин.

Таким чином, оскільки позивачем ТОВ "Паритет-Капітал" не доведено порушення його прав саме постановою державного виконавця про накладення арешту на майно боржника ПП "Аспект", наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

За змістом ч.ч.1 та 2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, вказаними нормами права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Застосування конкретного способу захисту порушеного у сфері публічно-правових відносин права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Колегія суддів відмічає, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зняття арешту з належному йому майна, а не скасування постанови, яку прийнято за наслідками відкриття виконавчого провадження з метою забезпечення належного виконання стягнення саме за рахунок майна боржника, а не позивача, який не є стороною виконавчого провадження.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 січня 2020 року по справі № 340/25/19 викладено правовий висновок, якщо підставою позову є наявність спору про право у тому разі, коли позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, а тому ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

ТОВ "Паритет-Капітал" при подачі адміністративного позову заявляло відповідну позовну вимогу про зобов`язання відповідача вжити необхідних заходів щодо зняття обтяження, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08.11.2016 № 17337054, стверджуючи про наявне у нього право власності на таке майно, що свідчило про приватноправовий характер такого спору.

Однак, Конотопським міськрайонним відділом ДВС 23.08.2018 було самостійно скасоване обтяження з майна, належного ТОВ "Паритет-Капітал" на праві власності (цеху № 15, розташованого за адресою: вул. Червонозаводська, 5 в м. Конотоп) шляхом внесення змін до обтяження № 17337054, а саме: виключення запису про арешт зазначеної нерухомості, який був помилково здійснений на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника, яким не є позивач.

Як наслідок, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 за клопотанням позивача було закрито провадження по справі в частині таких позовних вимог.

В той же час інші позовні вимоги (на підставі яких було винесено оскаржене судове рішення) базуються на необгрунтованому ствердженні позивача щодо неправомірності підстав для винесення всієї постанови від 07.11.2016 про арешт майна боржника, яким не є позивач. Тобто, позивач оскаржує владні повноваження відповідача, зумовлені виконанням покладених на нього обов`язків Законом України Про виконавче провадження щодо дотримання порядку (процедури) здійснення виконавчих дій, що свідчить про публічно-правовий характер спору.

З огляду на зміст апеляційної скарги, доводи якої грунтуються лише на припущеннях щодо зазначення у постанові про накладення арешту на майно боржника ПП Аспект вказівки про арешт саме спірного нерухомого майна позивача, підстав для задоволення її вимог про скасування судового рішення не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на результати розгляду апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.

Щодо заяви позивача про стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч.ч.1 та 2 до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката

Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зі змісту частин 1, 3 та 4 даної статті слідує, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, судові витрати сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягають відшкодуванню у випадку ухвалення судом рішення на її користь.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Паритет-Капітал" про визнання протиправною та скасування постанови від 07.11.2016 ВП № 52819927 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

ТОВ "Паритет-Капітал" було оскаржено в апеляційному порядку вказане судове рішення.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Паритет-Капітал", що свідчить про залишення рішення суду першої інстанції без змін і, як наслідок, ухвалення судового рішення не на користь позивача.

Таким чином, судові рішення прийняті не на користь ТОВ "Паритет-Капітал", що свідчить про відсутність підстав для відшкодуванню судових витрат позивача.

Керуючись ст. ст.242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Капітал" - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 по справі № 480/3383/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, з врахуванням вимог ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик

Повний текст постанови складено 14.02.2020.