Постанова

від 14.02.2020 по справі 400/1396/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1396/19 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Вербицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року по справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2019 року Сільськогосподарського ТОВ Відродження (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач, ДФС), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення №00114911406 від 05.03.2019 року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 220026,00 грн..

В обґрунтування позову було зазначено, що позивачем не було порушено ліміт залишку готівки в касі, оскільки наказом Товариства №1 від 02.01.2018 року було встановлено ліміт в сумі 7770,00 грн., який за період проведення перевірки не було порушено, а податковий орган протиправно визначив нульовий ліміт та дійшов висновку про порушення позивачем чинного законодавства. Крім того, позивач зазначив, що навіть з нульовим лімітом залишку готівки в касі ним не було допущено порушення норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, оскільки встановлений відповідачем залишок в касі наступного дня використовувався на потреби, пов`язані з діяльністю підприємства.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДФС подало апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності за КВЕД позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

30.01.2019 року податковою на підставі направлень від 28.01.2019 року №217/11-29-03-01-28, №218/11-29-03-01-28 та наказу №151 від 28.01.2019 року проведено фактичну перевірку СТОВ Відродження , з метою перевірки дотримання вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі виробництво та обіг підакцизних товарів.

За результатами перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки від 08.02.2019 року №0037/17/29/14-03764753 (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено перевищення ліміту каси підприємства в сумі 110013,00 грн., чим порушено п.53, пп.3 п.58 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 зі змінами та доповненнями (надалі - Положення №148).

Тобто, позивачем було перевищено ліміт залишку коштів у касі на кінець робочого дня за період з 01.07.2018 року по 01.02.2019 року на загальну суму в розмірі 110013,00 грн..

За результатами адміністративного оскарження висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким за порушення норм регулювання обігу готівки до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 220026,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що залишок коштів у касах Товариства на кінець робочого дня використовувався на наступний день на виробничі потреби підприємства, а тому такі кошти не є понадлімітними.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.50 Положення №148, установа, підприємство, небанківська фінансова установа на підставі цього Положення та з урахуванням особливостей роботи зобов`язані розробити та затвердити внутрішнім документом порядок розрахунку ліміту каси установи, підприємства, небанківської фінансової установи та їх відокремлених підрозділів. У розрахунку враховується строк здавання установою, підприємством, небанківською фінансовою установою готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений договором банківського рахунку та не враховується готівка, унесена через платіжні пристрої, що належать небанківським фінансовим установам. Ліміт каси установи, підприємства, небанківські фінансові установи встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси за рішенням керівника установи, підприємства, небанківської фінансової установи або уповноваженої ним особи.

Установа, підприємство, небанківська фінансова установа затверджує внутрішніми документами установлений ліміт каси. Для відокремлених підрозділів ліміт каси установлюється і доводиться до їх відома відповідним внутрішнім документом установи, підприємства - юридичної особи, небанківської фінансової установи.

Згідно з п.53 Положення №148, ліміт каси вважається нульовим, якщо установою/підприємством його не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення). Уся готівка, що перебуває в касі установи/підприємства на кінець робочого дня і не здана нею/ним відповідно до вимог цього Положення, уважається понадлімітною, якщо установою/підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення).

Відповідно до п.55 Положення №148, установлений ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) можуть переглядатися у зв`язку із змінами законодавства України або за наявності відповідних обставин (зміни в надходженнях/видатках готівки, внутрішнього трудового розпорядку/графіків змінності тощо). Документи [нормативно-правові акти, внутрішні документи (розрахунки) установи/підприємства, затверджені (підписані) керівником або уповноваженою ним особою], на підставі яких переглянуто ліміт каси, строки здавання готівкової виручки (готівки), додаються до відповідних наказів (розпоряджень), договорів банківського рахунку установи/підприємства.

При цьому, відповідно до п.п.1-1, 1-2 вступної частини Постанови про затвердження Положення №148, суб`єкти господарювання мають право до 30 червня 2018 року (включно) використовувати в своїй діяльності форми відомості на виплату грошей, прибуткового касового ордера, видаткового касового ордера, журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, касової книги, книги обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки та акта про результати інвентаризації наявних коштів, установлені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (зі змінами).

Суб`єктам господарювання до 30 червня 2018 року (включно):

1) розробити та затвердити порядок оприбуткування готівки в касі та порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням норм Положення про ведення касових операцій;

2) користуватися лімітами каси, установленими та затвердженими до набрання чинності цією постановою.

Отже, суб`єкт господарювання у зв`язку з набранням чинності Положення №148, до 30.06.2018 року (включно) зобов`язаний розробити та затвердити порядок розрахунку ліміту каси підприємства і його відокремлених підрозділів. До 30.06.2018 року суб`єкт господарювання має право користуватися такими лімітами каси, що були установлені Положенням №637, за рішенням (наказом) керівника підприємства, не зважаючи на те, що в п.55 це є його правом, а не обов`язком підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що Наказом №1 від 05.01.2016 року встановлено ліміт залишку готівки в касі Товариства в розмірі 13417,00 грн. (з 05.01.2016 року по 25.01.2017 року); Наказом №25 від 26.01.2017 року в розмірі 8944,00 грн. (з 26.01.2017 року по 01.01.2018 року); Наказом №1 від 02.01.2018 року в розмірі 7770,00 грн. (з 02.01.2018 року по день набрання чинності Положення №148).

Також необхідно зазначити, що в перевірений період з 01.07.2018 року по 01.02.2019 року, залишки в касі щодня не перевищували суму в розмірі 7770,00 грн., встановлену Наказом №1 від 02.01.2018 року.

Отже, Наказ №1 від 02.01.2018 року, на який посилається позивач, прийнятий до набрання чинності Положенням №148 і розроблений у відповідності до попереднього Положення №637.

Таким чином, п.1-2 вступної частини Постанови про затвердження Положення №148 щодо розроблення та затвердження порядку оприбуткування готівки в касі та порядку розрахунку ліміту каси, з урахуванням норм Положення про ведення касових операцій №148 Товариством виконано не було, а тому, у зв`язку із відсутністю на підприємстві відповідного наказу, ДФС правомірно визначено ліміт залишку готівки у касі у нульовому розмірі.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.54 Положення №148, готівка не вважається понадлімітною в день її надходження, якщо вона здана в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або видана для використання установою/підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання її до банку і одночасного отримання з каси банку) наступного дня на потреби, пов`язані з діяльністю установи/підприємства.

Готівка не вважається понадлімітною в день її надходження, якщо вона надійшла до кас підприємств у вихідні та святкові дні та здана в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або видана для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання її до банку і одночасного отримання з каси банку) наступного робочого дня на потреби, пов`язані з діяльністю підприємства.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, Товариство є діючим сільськогосподарським підприємством, діяльність якого полягає у вирощувані зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, та яке проводить розрахункові операції за надані товари, роботи, послуги, заробітну плату, а тому щоденні залишки грошових коштів в касі наступного робочого дня використовувалися на виробничі потреби.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків ДФС щодо порушення позивачем норм чинного законодавства з питань регулювання готівки, оскільки під час перевірки податковим органом не враховано, що залишок коштів у касах використовувався на наступний день на виробничі потреби підприємства, що в силу п.54 Положення №148 виключає визнання таких коштів понадлімітними.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачем, у відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, не доведено обґрунтованість та правомірність спірного податкового повідомлення-рішення №00114911406 від 05.03.2019 року.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.