Постанова

від 11.02.2020 по справі 712/23614/12

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 712/23614/12 пров. № 857/13059/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Воловецької районної ради Закарпатської області на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 вересня 2019 року, головуючий суддя - Деметрадзе Т.Р., ухвалене о 09:10 год. у м. Ужгороді, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Воловецької районної ради Закарпатської області про стягнення боргу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2012 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Воловецької районної ради Закарпатської області, в якому просив стягнути з Воловецької районної ради Закарпатської області індексацію вчасно невиплачених листків непрацездатності за рішенням суду із урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від вищевказаної суми в розмірі 105 231,93 грн. та 6400 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 24 грудня 2010 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження ВП № 23468261, однак станом на 27 грудня 2012 року боржником не виплачено заборгованість.

У зв`язку із невиплатою заборгованості, позивачем, на підставі виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області виконавчого листа №2а-5981/09 від 24.12.2010 року, здійснено розрахунок матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за період невиплачених коштів по листках непрацездатності, згідно якого заборгованість відповідача становить 105231,93 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено; стягнуто з Воловецької районної ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 суму боргу за рішенням суду згідно виконавчого листа №2а-5891/09 із урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних у розмірі 105 231,93 (сто п`ять тисяч двісті тридцять одну грн. дев`яносто три коп.) гривень; стягнуто з Воловецької районної ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 6 400 (шість тисяч чотириста) гривень.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Воловецька районна рада оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом попередньої інстанції справу розглянуто з порушенням територіальної підсудності. Порушено сам процес розгляду справи, оскільки не було проведено підготовче судове провадження. Крім цього, судом першої інстанції допущено низку порушень процесуального законодавства, зокрема, ст.ст. 8, 9, 31, 171 КАС України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 було обрано на посаду голови Воловецької районної ради рішенням Воловецької районної ради Закарпатської області від 25.04.2006 року.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.12.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 року, у справі №2а-5981/09 за позовом ОСОБА_1 до Воловецької районної ради про зобов`язання вчинити певні дії встановлено, що позивач в період з 22 квітня 2009 року по 20 жовтня 2009 року періодично хворів та перебував на лікуванні.

Вказаним рішенням суду Воловецьку районну раду зобов`язано провести нарахування та оплату ОСОБА_1 згідно листів непрацездатності №368614 від 13.05.2009 року, №044389 від 22.05.2009 року, №741374 від 09.06.2009 року, №861250 від 12.06.2009 року, №885420 від 11.08.2009 року, №807829 від 12.08.2009 року, №735014 від 20.09.2009 року та №467826 від 20.10.2009 року.

Відповідач свого обов`язку щодо нарахування та виплату коштів згідно листів непрацездатності згідно виконавчого листа №2а-5981/09 від 24.12.2010 року не виконав, та згідно розрахунку позивача із урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за період з 22.04.2009 року по 20.10.2009 року заборгованість становить 105 231,93 грн., з яких з 22.04 - 31.12.2009 року - 18 590,18 грн., із 01.01 - 31.12.2010 року - 83 244,76 грн., із 01.01 - 31.12.2011 року - 3 396,99 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов`язання щодо виплати коштів згідно листів непрацездатності належним чином не виконує, відтак наявні підстави щодо стягнення заборгованості, із урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних. При цьому, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком нарахування 3 % річних та встановленого індексу інфляції доданим до позову, оскільки такий здійснено вірно із зазначенням усіх складових для проведення такого розрахунку, який проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до позиції Верховного суду України від 26.04.2017 року у справі № 3-1522гс16 нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Матеріалами справи підтверджено, що з моменту набрання законної сили постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.12.2009 року до моменту звернення позивача із розглядуваним позовом відповідачем не виконано зобов`язання щодо виплати коштів згідно листів непрацездатності, відтак висновок суду щодо підставності стягнення вказаної заборгованості, із урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних є правильним та ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Щодо порушенням судом попередньої інстанції правил територіальної підсудності, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду Закарпатської області від 30 березня 2018 року адміністративну справі №712/23614/12 передано на розгляд до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за підсудністю.

У відповідності до статті 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Таким чином, судом попередньої інстанції правомірно розглянуто даний спір, з додержанням правил територіальної підсудності та дотриманням принципу недопустимості спорів про підсудність, а покликання апелянта в цій частині не заслуговують на увагу.

Крім цього, колегія суддів приймає до уваги твердження апелянта про недотримання судом першої інстанції ст. 8, 9, 31, 171 КАС України, однак вказані порушення не можуть слугувати самостійною підставою для скасування рішення суду попередньої інстанції.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Воловецької районної ради Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 вересня 2019 року у справі №712/23614/12 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький

Повний текст постанови складено 14.02.2020 року.