Постанова

від 05.02.2020 по справі 914/893/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2020 р. Справа №914/893/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Лагутін В.,

явка учасників справи:

від позивача - Кизик І.А. (довіреність від 29.01.2020);

від відповідача - Котовщиков Р.А. (довіреність від 22.05.2019);

розглянув апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н від 04.11.2019

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2019, суддя: Стороженко О.Ф., м. Львів, повний текст рішення складено - 15.10.2019

за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Космея» , м. Львів

про внесення змін до Договору оренди нежитлових приміщень №4078 від 04.05.1999

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2019 року Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Космея про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень №4078 від 04.05.1999.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з даними нової оцінки майна, вартість об`єкту оренди (яка є базою для розрахунку розміру орендної плати ) значно вища попередньої, а також тим, що Методикою розрахунку орендної плати (затвердженою Ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007) встановлено нові орендні ставки за користування нерухомим майном комунальної власності територіальної громади м. Львова, що зумовило необхідність перегляду розміру орендної плати, встановленого договором від 04.05.1999. Також підставами для внесення змін в договір оренди позивач зазначив зміну найменування вулиці на якій знаходиться об`єкт оренди та збільшення площі об`єкта оренди на 0,8 кв.м.

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 1, 11, 202, ч. 1 ст. 509, ст. 526, ст. 632, ст. 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 286, 287 Господарського кодексу України, ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. ст. 11, 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.10.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні підстави для внесення змін до договору оренди, оскільки сторони договору не досягли згоди щодо приведення умов договору у відповідність до умов, які істотно змінилися, і позивач не навів виняткових випадків, з якими законодавець пов`язує можливість обов`язку сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задоволити, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна в редакції Закону № 1905-IV від 29.06.2004, а не Закону №2269-XII від 10.04.1992, яка передбачала можливість зміни, на вимогу однієї із сторін, розміру орендної плати, - у разі зміни цін і тарифів.

Місцевий господарський суд не врахував, що Методикою розрахунку орендної плати (затвердженою ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007) встановлено нові орендні ставки за користування нерухомим майном комунальної власності територіальної громади м. Львова, а тому наявні правові підстави для перегляду розміру орендної плати, встановленої договором від 04.05.1999.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Космея просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Скаржником не враховано положення ч. 4 ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна в редакції Закону №2269-XII від 10.04.1992, за змістом якої умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря, а тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна в редакції Закону №2269-XII від 10.04.1992, яка втратила чинність.

Відповідач зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не містить норми, яка дозволяє зміну на вимогу однієї із сторін, розміру орендної плати, у разі зміни цін і тарифів.

Покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №914/2649/17 в якій зроблено правовий висновок про те, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України

Погоджується з висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не наведено істотних обставин, які б слугували підставою для зміни орендної плати.

Вказує, що зміна орендованої площі з 309,5 м.кв. до 310,3 м.кв., а також зміна найменування вулиці, на якій розміщений об`єкт оренди, не є істотними обставинами для зміни орендної плати.

Погоджується з рішенням суду першої інстанції по суті, однак не погоджується з висновком суду про дату закінчення дії договору оренди, оскільки вважає, що договір завершує свою дію 09.08.2031, а не 14.03.2021 як встановлено судом.

В судове засідання представники сторін з`явилися.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задоволити, навівши аргументи, аналогічні викладеним у апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що між Управлінням комунального майна Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради (правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю Космея (Орендар) укладено договір №4078 від 04.05.1999, за умовами якого позивач (орендодавець) передав відповідачу у платне користування нежитлові приміщення площею 309,5 кв.м., які розташовані за адресою: м.Львів, вул.700-річчя Львова, 55 (п. 1, 3 договору).

Відповідно до пунктів 5, 6 договору №4078 від 04.05.1999, орендар зобов`язався сплачувати орендну плату щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Визначений розмір орендної плати (за перший місяць) підлягає щомісячному коригуванню відповідно до індексу інфляції.

Між пунктами 3 та 4 договору зазначена формула розрахунку розміру орендної плати за базовий місяць, що складає 123,68 грн. + ПДВ з 12.02.1998.

Строк дії договору з 01.01.1992 до 31.12.1999 (п.1), тобто, - 8 років.

14.06.2000 між сторонами підписано додаток №1 до договору №4078 від 04.05.1999, яким продовжено дію договору до 14.03.2005.

В подальшому договірні відносини між сторонами пролонговувались (продовжувались) на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції Закону №768/97-ВР від 23.12.1997).

Відповідно до пункту 6 договору за здане в оренду приміщення орендар повинен щомісяця до 10 числа місяця за попередній місяць сплачувати орендодавцю орендну плату у встановленому розмірі шляхом перерахунку на рахунок ЖЕКу, на території якого знаходиться об`єкт оренди.

Згідно з пунктом 14 договору відносини щодо оренди нежитлових приміщень та будинків, які знаходяться в комунальній власності міста, регулюються законами України: Про оренду майна державних підприємств та організацій , Про власність , Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування , іншими законодавчими актами України та Положенням про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м. Львова.

Суд першої інстанцій, встановивши характер спірних правовідносин, а також визначивши закон, який їх регулює, дійшов до правильного висновку, що між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли відносини щодо оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться у комунальній власності, що регулюються положеннями ЦК України, ГК України та Закону України Про оренду майна державних підприємств та організацій .

У позовній заяві позивач просить внести зміни у договір, а саме:

- в абз.2 пункту 1 договору змінити місцезнаходження нежитлових приміщень (адреса) загальною площею 309,5 кв.м. з м. Львів, вул. 700-річчя, 55, на м. Львів, проспект Чорновола, 55;

-пункт 3 договору в частині площі змінити з 309,5 кв.м на 310,3 кв.м;

-пункт 5 договору викласти в такій редакції: Згідно з висновком оцінювача, ринкова вартість об`єкта оренди станом на 31.01.2019 становить 4 690 500,00 грн. без ПДВ (5 628 600,00 грн. з ПДВ). Розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 (зі змінами та доповненнями) і складає (вартість майна х орендну ставку) / 12 х індекси інфляції = 31 270 грн. (без врахування індексу інфляції) за лютий 2019 року. Річна сума орендної плати на момент внесення змін до цього договору, відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 (зі змінами та доповненнями), без врахування індексу інфляції, становить 375 240,00 грн. (без ПДВ). Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством ;

-пункт 6 договору викласти в такій редакції: Орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця ;

-пункт 8 договору викласти в такій редакції: Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди. У разі прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати .

Підставою для внесення змін в договір оренди №4078 від 04.05.1999 позивач зазначає: встановлення Методикою розрахунку орендної плати (затвердженою ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007) нових орендних ставок за користування нерухомим майном комунальної власності територіальної громади м. Львова, що зумовило необхідність перегляду розміру орендної плати, встановленого договором від 04.05.1999; зміну найменування вулиці на якій знаходиться об`єкт оренди; збільшення площі об`єкта оренди на 0,8 кв.м.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, внесення змін до договору допускається, за згодою сторін, у зв`язку з істотною зміною обставин (якими сторони керувалися при укладенні договору), якщо такі обставини змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах .

Судами встановлено, що сторони не дійшли згоди щодо внесення змін до договору.

Тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що норми ч. 1 ст. 652 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Вимоги позивача про зміну (збільшення) розміру орендної плати обґрунтовано обставинами (визначення нової ринкової вартості об`єкту оренди та затвердження Методики розрахунку орендної плати), які можливо було передбачити у момент укладення договору, а також - можливо було врахувати у час неодноразового продовження дії договору (коли у позивача наявним було право вимоги щодо внесення відповідних змін до договору), так як певні обставини (зокрема: Методика розрахунку орендної плати від 07.06.2007) існували і на момент чергового продовження дії договору.

Нормами ч.ч. 2, 4 ст. 652 ЦК України передбачено можливість зміни (за рішенням суду) умов договору, при наявності істотної зміни обставин, лише у виняткових випадках і при наявності одночасно таких умов:

1)якщо у момент укладення договору сторони виходили з того, що істотна зміна певних обставин не настане.

Підстави для ствердження про наявність такої умови на момент укладення (сторонами у справі) договору оренди - відсутні, так як певні обставини існували ще на момент укладення договору або на момент чергового продовження дії договору, а деякі з них цілком можна було передбачити.

2)якщо зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

Така умова - також відсутня, так як певні обставини існували або на момент укладення договору, або ж на момент продовження дії договору, що зумовлювало наявність у позивача цілковитої можливості врахування таких обставин після їх виникнення, проте орендодавець не виявив належної турботливості та обачності, які від нього вимагалися .

Також при черговому продовженні дії договору у позивача наявним було право вимоги щодо внесення у договір відповідних змін, але таке право - не реалізовано.

3)якщо б виконання договору порушило співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Така умова - відсутня, оскільки позивач, при укладенні договору, передбачив отримання орендної плати, а її розмір міг бути неодноразово змінений при продовженні строку дії договору.

4)якщо із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Враховуючи фактичні обставини справи та факт невчинення орендодавцем необхідних дій для внесення змін до договору при неодноразовому продовженні його дії, ризик зміни обставин (вказаних у позовній заяві) несе саме позивач.

Судами встановлено, що на момент укладення договору (04.05.1999) найменування вулиці 700-річчя Львова вже не існувало, так як ухвалою Львівської міської ради №211 від 29.04.1999 її перейменовано на проспект В`ячеслава Чорновола.

Отже, фактичне місце розташування об`єкту оренди - не змінилось, а відбулось лише формальне перейменування вулиці місцезнаходження об`єкта оренди, яке здійснено орендодавцем.

Таким чином, правильними є висновки місцевого господарського суду про те, що зміна найменування вулиці на якій розташований об`єкт оренди не є істотною зміною обставин у період дії договору №4078 від 04.05.1999.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначення у виготовленому 20.04.2017 технічному паспорті на нежитлові приміщення, які є об`єктом оренди, площі цих приміщень 310,3 кв.м, що на 0,8 кв.м. є більшою від зазначеної у договорі площі 309,5 кв.м., не є істотною зміною обставин, оскільки: відсутні докази проведення перепланування приміщень; не враховано допустимої похибки вимірювання великої площі нежитлових приміщень, наявність якої підтверджується даними вимірювання, зазначеними у технічному паспорті, виготовленому (на замовлення відповідача) 21.06.2019 фізичною особою-підприємцем Півторацьким Т.М., у якому вказано площу, що відповідає площі, визначеній у договорі; позивачем не зазначено і не доведено, що визначення площі приміщень при укладенні договору відбулось згідно з даними певної технічної документації.

Договір, який укладено між сторонами 04.05.1999, поширював свою дію на відносини щодо оренди нежитлових приміщень, які виникли фактично з 01.01.1992.

Строк дії договору - 8 років (п.1). Додатком №1 від 14.06.2000 сторони продовжили дію договору до 14.03.2005.

Оскільки сторони не заперечували щодо продовження орендних відносин, тому, дія договору, згідно з нормою ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , двічі продовжувалась на 8-річний строк, первинно визначений умовами п.1 договору, а саме: 15.03.2005 (до 14.03.2013) та 15.03.2013 (до 14.03.2021).

При цьому, факт продовження сторонами, після закінчення первинно визначеного 8-річного строку, дії договору до 14.03.2005 (Додатком №1 від 14.06.2000) не зумовлює визнання обґрунтованим твердження орендаря, що строк дії договору складав 13 років. У зв`язку з цим спростовуються заперечення відповідача в цій частині.

За положеннями статті 654 ЦК України всі зміни та доповнення до договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається. За відсутності узгоджених та підписаних сторонами в письмовій формі ініційованих позивачем змін до договору оренди висновки суду про відсутність між сторонами спору про внесення таких змін є помилковими.

На розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, зокрема, регулює Закон України Про оренду державного та комунального майна .

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як визначено у частині першій статті 10 вказаного Закону, одними з істотних умов договору оренди є об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахування її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до статті 11 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції Закону 2581-VIII 02.10.2018 , ВВР, 2018, № 46, ст.371), оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

За змістом статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у редакції Закону 177-XIV ? 14.10.98 , ВВР, 1998, № 49, ст.301) орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата не може перевищувати п`яти відсотків вартості орендованого майна. Орендна плата зараховується на спеціальні рахунки і використовується для фінансування капітальних вкладень. Методика розрахунку, граничні розміри та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об`єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об`єктів, що перебувають у комунальній власності.

За статтею 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у редакції Закону 2581-VIII ? 02.10.2018 , ВВР, 2018, № 46, ст.371) орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України (стаття 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна у редакції Закону 2581-VIII 02.10.2018 , ВВР, 2018, № 46, ст.371).

За положеннями, наведеними у частинах першій та другій статті 284 ГК України, об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахування її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації є істотними умовами договору оренди. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 286 ГК України).

У даній справі, сторони договору згідно з ухвалою Львівської міської ради №385 від 27.06.1996 та Положення про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м. Львова, а також виходячи з формули розрахунку, яка включає в себе вартість орендованого майна, визначену шляхом проведення оцінки станом на час укладання договору, погодили щомісячну орендну плату.

Ухвалою Львівської міської ради за №897 від 07.06.2007 затверджено Методику розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, якою передбачено нові орендні ставки за користування нерухомим майном комунальної власності територіальної громади м. Львова. Положення про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м. Львова, на підставі якого визначався розмір орендної плати за спірним договором визнано нечинним.

Також позивач провів оцінку вартості об`єкта оренди, яка станом на 31.01.2019 становить 4 690 500 грн. без ПДВ (5 628 600 грн. з ПДВ), і за доводами позовної заяви в чинний договір має бути внесено зміни відповідно до зміненої вартості об`єкта оренди майна та обчислено орендну плату за новою вартістю та новою Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що визначення, станом на 31.01.2019, нової ринкової вартості об`єкту оренди (Висновок про вартість від 11.02.2019) не є безумовною правовою підставою для зміни (збільшення) розміру орендної плати, який було визначено договором.

Методика розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова затверджена ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007, тому, при черговому продовженні дії договору (15.03.2013), позивач мав можливість ініціювати внесення відповідних змін до договору. Натомість внесення таких змін - не реалізовано.

Окрім цього, затвердження нової Методики розрахунку не є правовою підставою для зміни (збільшення) розміру орендної плати, обумовленого договором.

За частинами першою та другою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Водночас за частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 в справі № 914/2649/17, яка відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Нормами спеціального законодавства, а саме статтею 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у редакції Закону №1905-IV від 29.06.2004) встановлено можливість зміни розміру орендної плати лише у таких випадках: якщо істотно змінився стан об`єкту; якщо підстави зміни розміру орендної плати встановлені законодавчими актами України або погоджені самими сторонами.

Судами не встановлено обставин істотної зміни стану об`єкту, а також констатовано відсутність можливості зміни розміру орендної плати, виходячи з обставин, які вказані позивачем. Також, встановлено, що між сторонами не досягнуто домовленості про можливість зміни умов договору, виходячи із зазначених у позові обставин.

З встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для внесення змін до договору оренди з мотивів, наведених у позовній заяві, оскільки сторони договору не досягли згоди щодо приведення умов договору у відповідність до умов, які істотно змінилися, і позивач не навів виняткових випадків, з якими законодавець пов`язує можливість обов`язок сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах.

Також, безпідставними є покликання апелянта на п. 14 договору про фактичне погодження сторонами, при укладенні договору, можливості внесення змін до договору стосовно розміру орендної плати у зв`язку з поширенням на ці правовідносини ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у редакції Закону №2269-XII від 10.04.1992, чинній на момент укладення договору), якою передбачалась можливість зміни розміру орендної плати у випадку зміни цін і тарифів.

Місцевий господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у редакції Закону №1905-IV від 29.06.2004, чинну на момент розгляду справи), яка не передбачає вищезазначених підстав для зміни розміру орендної плати. Отже, обґрунтованими є аргументи відповідача, які викладені у відзиві, в цій частині.

Тому, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції до спірних правовідносин застосовано ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна в редакції Закону №1905-IV від 29.06.2004, а не Закону №2269-XII від 10.04.1992, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин ця норма права в редакції Закону №2269-XII від 10.04.1992 втратила свою чинність.

У зв`язку з цим, правильними є аргументи відповідача на ч. 4 ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна в редакції Закону №2269-XII від 10.04.1992, за змістом якої умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря, а тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна в редакції Закону №2269-XII від 10.04.1992, яка втратила чинність.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на наведене, аргументи, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення за апелянтом судового збору в розмірі 2 881,50 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням №206 від 07.11.2019.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н від 04.11.2019 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2019 в справі №914/893/19 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 2 881,50 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови підписано 12.02.2020