Рішення

від 11.02.2020 по справі 556/1842/19

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/1842/19

Номер провадження 2/556/447/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

11.02.2020 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді - Котик Л.О.

при секретарі - Соловей Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що з 27 лютого 2019 року на підставі наказу №12 о/с від 26.02.2019 року та трудового договору №124/ТД він був призначений заступником директора Державного підприємства Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України .

Згідно наказу №61 о/с від 23.08.2019 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України з 23.08.2019 року. Однак з боку відповідача була нарахована, але не виплачена заробітна плата за червень, липень, серпень 2019 року та компенсація за невикористану відпустку. Відповідач не надав ОСОБА_1 відповідних довідок на його заяву від 22.08.2019 року. Згідно штатного розпису посадовий оклад заступника директора становить 12386,00 грн. - податок на доходи фізичних осіб 18% - 1,5% військового збору = 9970,73грн. в місяць (за червень і липень). В серпні 2019 року позивачем відпрацьовано 135 годин із 167 годин (40 годинний робочий тиждень), тоді заробітна плата за серпень 2019 року буде становити 8060,16 грн.

Вказаним наказом, була також передбачена виплата компенсації за невикористану щорічну відпустку тривалістю 12 календарних днів. Розмір компенсації становить 5055,48 грн. За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню в судовому порядку - 33056,62 грн. (28001,62 грн. заробітної плати за червень - серпень 2019 року і 5055,48 грн. компенсації за невикористану відпустку).

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 28 робочих днів, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 11796,12 грн. (421,29*28).

На підставі викладеного просить позов задовольнити.

9 жовтня 2019 року ухвалою Володимирецького районного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з часу отримання даної ухвали.

29 жовтня 2019 року позивачем усунуто недоліки, які зазначені в ухвалі суду від 09.10.2019 року.

Ухвалою суду від 30.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі.

В судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Не заперечує щодо ухвалення заочного рішення. Просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення суду - 48869, 64 грн.

Належним чином повідомлений відповідач, повторно в судове засідання не з"явився без повідомлення причин неявки, відзив на позов не подано, позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи. А тому судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

На підставі наказу №12о/с від 26.02.2019 року, трудового договору №124/ТД від 27.02.2019 року, ОСОБА_1 з 27 лютого 2019 року був призначений заступником директора Державного підприємства Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України .

23 серпня 2019 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, згідно наказу №61о/с від 23.08.2019 року.

При звільненні позивача з роботи йому не було виплачено заробітну плату за червень, липень, серпень 2019 року в сумі 28001,62 грн. та компенсацію за невикористану відпустку - 5055.48 грн.

22.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Державного підприємства Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України з заявою про здійснення повного розрахунку при звільненні - 23.08.2019 року; надати обґрунтування невиплати позивачу заробітної плати або підстави її затримки за червень та липень 2019 року та видати довідку про нараховані і невиплачені суми заробітної плати станом на день звільнення. Однак відповідачем не надано відповідних довідок на звернення ОСОБА_1 .

Відповідно розрахунку, наданого ОСОБА_1 , середньоденна заробітна плата позивача складає - 421,29 грн. Даний розрахунок відповідачем не оспорювався.

Згідно штатного розпису на 2019 рік Державного підприємства Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України , посадовий оклад заступника директора становить - 12386,00 грн.

З розрахунково - платіжних відомостей працівника, Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, вбачаються суми виплачених доходів ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України Про оплату праці , працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу

Як зазначено в ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі на час звільнення, суд приходить до висновку що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 27 серпня 2019 року по 17 грудня 2019 року.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відтак, середній заробіток, який підлягає виплаті ОСОБА_1 за весь час затримки буде становити 46869,64 грн. ( 421,29 грн. (середньоденна заробітна плата) х 116 робочих днів).

Вищевказаний розрахунок ніким не оспорений і доказів протилежного суду не надано, а відтак суд даний розрахунок бере до уваги при встановленні обставин по справі та приходить до висновку щодо задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Що стосується вини відповідача, суд враховує, що саме на відповідача покладається обов`язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні. Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що невиплата позивачу при звільненні всіх належних йому сум мала місце не з вини відповідача.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Таке ж роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117,237-1 цього Кодексу.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Зазначена правова позиція, викладена Верховним Судом України в постанові від 2 липня 2014 року у справі №6-76цс14, в постанові від 3 липня 2013 р. у справі № 6-64цс13, в постанові від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39цс11, в постанові від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-60цс11.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зайшли своє підтвердження та підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивач в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави. Також, при подачі позову до суду позивачем сплачено судовий збір в розмір 768,40 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку, рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.47,115,117 КЗпП України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України , (юридична адреса: 08298, Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Залізнична,7, код. ЄДРПОУ 14317404) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 33056,62 грн. (тридцять три тисячі п`ятдесят шість) грн. 62 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку (з 23.08.2019 року по день ухвалення рішення) в розмірі 48869 (сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят дев"ять) грн 64 коп.

Стягнути з Державного підприємства Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України на корись ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Стягнути з Державного підприємства Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України - 840 грн. 80 коп. судового збору в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

С У Д Д Я : Котик Л.О.