Рішення

від 07.02.2020 по справі 926/2408/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року Справа № 926/2408/19

м. Чернівці

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю помічника судді (за дорученням судді) Лунгул І.О., розглянув справу

за позовом приватного підприємства «Леополісбуд» , м. Львів

до приватного малого підприємства «Нік Діор» , м. Чернівці

про стягнення заборгованості за договором поставки № 0502-1 у сумі 387437,95 грн

Представники сторін:

від позивача - Рибчинська В.В., довіреність № 126 від 15.01.2020 року;

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Леополісбуд» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до приватного малого підприємства «Нік Діор» про стягнення заборгованості за договором поставки № 0502-1 від 05.02.2016 року у сумі 387437,95 грн, з яких: 343062,52 грн - основна заборгованість, 5226,50 грн - пеня, 28590,46 грн - інфляційні втрати, 10558,47 грн - 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 05.02.2016 року було укладено договір поставки № 0502-1 (далі - договір), згідно умов якого позивач (постачальник) зобов`язувався постачати (передавати у власність покупця) товар, а відповідач (покупець) зобов`язувався прийняти даний товар та оплатити його вартість на умовах та в порядку передбаченому договором.

Проте, в порушення умов договору відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару у повному обсязі не виконав, тому позивач просить стягнути з відповідача 387437,95 грн, з яких: 343062,52 грн - основна заборгованість, 5226,50 грн - пеня, 28590,46 грн - інфляційні втрати, 10558,47 грн - 3% річних та судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 30.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.11.2019 року.

15.11.2019 року на адресу Господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшло письмове клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.11.2019 року відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.11.2019 року відкладено підготовче судове засідання на 10.12.2019 року, задоволено клопотання позивача про участь у справі в режимі відеоконференції. 20.11.2019 року телефонограмою повідомлено відповідача, що наступне судове засідання відбудеться 10.12.2019 року.

05.12.2019 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та уточнення позовних вимог (вх. № 3935).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.12.2019 року продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засідання на 09.01.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.01.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.01.2020 року відкладено розгляд справи по суті на 07.02.2020 року з огляду на неявку представника відповідача.

На день розгляду справи 07.02.2020 року, представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, явку уповноваженого представника не забезпечив, поштова кореспонденція, яка відправлялася відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поверталася на адресу суду з зазначенням за закінченням встановленого строку зберігання , за зазначеною адресою не проживає , проте будь-яка інша адреса відповідача суду невідома. Відповідач відзив на позов не надав.

Також, відповідач про слухання даної справи судом повідомлявся телефонограмою 20.11.2019 року.

Також, з цього приводу, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також, свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направляється судом на адресу, вказану у ЄДРЮО може свідчити про зловживання правами учасника справи (постанова КГС ВС від 17.04.2019 № 922/1714/18).

Отже, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення відповідача про час, місце та дату розгляду справи, тому наявні підстави стверджувати, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті (частина 1, 2 статті 195 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

Крім того, судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами. 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з цим, згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, надавши можливість відповідачу реалізувати своє право на захист, одночасно, запобігаючи, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Чернівецької області,

ВСТАНОВИВ:

05.02.2016 року між приватним підприємством Леополісбуд та приватним малим підприємством Нік Діор укладено договір поставки № 0502-1 в порядку та на умовах якого постачальник зобов`язується постачати (передавати у власність покупця) товар, а покупець зобов`язується прийняти даний товар та оплатити його вартість на умовах та в порядку, передбаченими договором (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування, загальна кількість товару, асортимент, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у бухгалтерських документах постачальника рахунках-фактурах, видаткових накладних, які після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, та є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна товару формується на момент замовлення, фіксується у видаткових накладних, розрахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною даного договору. Сторони підписанням цього договору підтверджують, що ціни на товар є звичайними для продукції такого асортименту, якості та споживчих властивостей, які склалися на даному ринку продукції (пункт 2.1. договору).

Загальна сума договору розраховується як сукупна вартість товару за всіма накладними, які були виписані протягом дії даного договору та відповідно до яких постачався товар в період його дії (пункт 2.2. договору).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем на умовах проведення 100% передоплати (пункт 2.4. договору).

Право власності на товар та всі ризики, пов`язані із товаром, переходять від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка свідчить про передачу товару, але у всякому випадку не пізніше фактичного прийняття покупцем товару. Моментом передачі товару покупцю при відвантаженні автомобільним транспортом вважається підписання представником покупця чи перевізником товаротранспортної накладної (пункт 2.5. договору).

Договір діє з моменту підписання його сторонами та до 31.12.2018 року. Зобов`язання, які не виконані (та/чи виконані неналежним чином) протягом терміну дії договору, повинні бути виконані незважаючи на сплив терміну дії договору.

За весь період співпраці між сторонами позивач передав відповідачу товар на суму 3076489,34 грн, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, які оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити та інформацію про здійснені за ними господарські операції, підписи відповідальних осіб постачальника (позивача) і одержувача (відповідача), скріплені печатками сторін, отже, є належними і допустимими доказами у розумінні статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, якими підтверджується обсяг і вартість переданого позивачем відповідачеві товару на підставі укладеного між ними Договору. Спору між сторонами щодо кількості і вартості поставленого за вказаними видатковими накладними товару немає.

Оплата відповідачем була здійснена частково на суму 2733426,82 грн, що підтверджується виписками по рахунку за період з 21.03.2016 року по 24.07.2019 року.

23.08.2019 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату заборгованості в сумі 343062,52 грн за договором № 0502-1 від 05.02.2016 року. Претензія отримана відповідачем 29.08.2019 року, проте залишена без відповіді.

Поставка відповідачу товару на суму 343062,52 грн підтверджується видатковими накладними: № 9002302 від 14.09.2018 року, № 9003762 від 24.09.2018 року, № 9004044 від 25.09.2018 року, № 9004181 від 26.09.2018 року, № 9004184 від 26.09.2018 року, № 10001442 09.10.2018 року, № 10004319 від 25.10.2018 року, № 10004320 від 25.10.2018 року, № 10005338 від 31.10.2018 року, № 5003641 від 29.05.2019 року.

Статтями 655, 712 Цивільного кодексу України, статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Так, в силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статтей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевказані обставини, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 343062,52 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд встановив.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних є обґрунтованим та законним, розрахунок здійснений вірно.

З огляду на вищезазначені обставини, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 28590,46 грн інфляційних втрат та 10558,47 грн 3% річних підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5226,50 грн, з яких: за видатковими накладними № 10004319 від 25.10.2018 року, № 10004320 від 25.10.2018 року за період з 01.11.2018 року по 29.04.2019 року 4068,98 грн пені; за видатковою накладною № 10005338 від 31.10.2018 року за період з 07.11.2018 року по 05.05.2019 року 251,40 грн пені; за видатковою накладною № 5003641 від 29.05.2019 року за період з 04.06.2019 року по 18.10.2019 року 906,12 грн пені.

За приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно пункту 5.1 договору за порушення термінів оплати, визначених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день такого прострочення.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивачем дотримано правил нарахування пені, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, складові пені і її остаточна сума обчислені правильно, відтак, позов в частині вимог про стягнення пені в сумі 5226,50 грн підлягає задоволенню.

З огляду на вищевказані обставини, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 387437,95 грн, з яких: 343062,52 грн основний борг, 5226,50 - пеня, 10558,47 грн - 3% річних, 28590,46 інфляційні втрати, є обґрунтованими, документально підтвердженими, не спростовані відповідачем, інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, судом не встановлено тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі у сумі згідно з позовною заявою - 387437,95 грн.

Також, враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 5811,57 грн покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 236, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного малого підприємства Нік Діор (58002, вул. Б. Хмельницького, 19А, м. Чернівці, код 14263766) на користь приватного підприємства Леополісбуд (79022, вул. Городоцька, 172, м. Львів, код 38008514) 387437,95 грн заборгованості, з яких: 343062,52 грн основного боргу, 5226,50 грн пені, 10558,47 грн 3% річних, 28590,46 грн інфляційних втрат та 5811,57 грн судового збору.

3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Львівського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 13.02.2020 року.

Суддя М.О. Гурин