Ухвала

від 10.02.2020 по справі 301/2249/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 301/2249/18

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

10.02.2020 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (доповідач), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали провадження № 11-сс/4806/551/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2019 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні ЄРДР за № 12018070100000885 від 18.09.2018 за ч.4 ст.358 КК України.

Цією ухвалою клопотання заступника начальника СВ Іршавського ВП Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_8 , задоволено та накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 заборонивши ОСОБА_9 , мешканці АДРЕСА_2 та іншим особам, у тому числі юридичним та органу місцевого самоврядування, відчужувати, розпоряджатися, передавати у власність іншим особам, а також вчинення інших дій, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Згідно з ухвалою слідчого судді, за клопотанням про накладення арешту на майно вбачається, що воно заявлене в межах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР 18 вересня 2018 року за № 12018070100000885. Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_6 подав був до суду під час розгляду цивільної справи № 301/1398/18 завідомо підроблені документи, які підтверджують придбання ОСОБА_9 обладнання, яке розміщене на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2121984500:08:001:0100. Таким завідомо підробленим документом була накладна № 14 від 24.04.2002, яка не видавалася КП «Ясень» на ім`я ОСОБА_9 у сумі 44 600 грн та її бланк не друкувався ТОВ «Фолдер». За таких обставин ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.358 КК України. Відповідно до висновку судово-технічної експертизи за № 4/22 від 07.02.2019 відбиток печатки КП «Ясінь» зазначеної накладної виконаний електрофотографічним способом друку, нанесене не кліше печатки, а за допомогою знакдрукуючої техніки із електрографічним принципом формування зображень характерним для лазерних принтерів чи копіювальної техніки. Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 20 вересня 2019 року, підпис у графі «Директор здав» у накладній № 14 від 24.04.2002, виконаний не громадянином ОСОБА_10

30 жовтня 2019 року до органу досудового розслідування надійшло клопотання представника потерпілої ОСОБА_11 по кримінальному провадженні адвоката ОСОБА_12 , щодо накладення арешту на вказану вище земельну ділянку, оскільки по теперішній час у Господарському суді Закарпатської області розглядається справаза позовом Хустської місцевої прокуратури в інтересах Ільницької сільської ради до фізичної особи- підприємця ОСОБА_9 про визнання недійсним та скасування виданого їй державного акту на право постійного користування серії ІІ-ЗК № 001799 від 02.11.1998 та скасування державної реєстрації цього права користування на земельну ділянку. З урахуванням того, що належне потерпілій ОСОБА_11 обладнання знаходиться на цій земельній ділянці, державний акт на яку підроблений, тому представник потерпілої клопотав перед органом досудового розслідування про необхідність накласти арешт на земельну ділянку з метою недопущення її передання у власність іншим особам, а також вчинення інших дій, що можуть призвести до незаконного заволодіння майном, у тому числі незаконного його привласнення як ОСОБА_9 , так і іншими особами.

Ухвала слідчого судді вмотивована тим, що клопотання підлягає задоволенню на підставі статей 98, 170-173 КПК України.

Не погоджуючись із цією ухвалою ОСОБА_6 подав на неї апеляційну скаргу, в якій порушив питання про її скасування та постановлення нової ухвали, якою відмовити у задоволенні клопотання. Скарга обґрунтована тим, що слідчим суддею порушено вимоги ст.170 КПК України, оскільки відсутні були підстави для накладення арешту на зазначену земельну ділянку в межах кримінального провадження за використання завідомо підробленого документа. Ця земельна ділянка, що перебуває у власності територіальної громади, немає жодного відношення до інкримінованого йому злочину, а також вона не мала попереднього статусу тимчасово вилученого майна. Посилався апелянт і на те, що цивільна справа № 301/1398/18 не перебуває на розгляді в Іршавському районному суді, оскільки ухвалою цього суду від 12.11.2018 позов залишено без розгляду. Майно, яке розташоване на цій земельній ділянці належить ОСОБА_9 . До того ж суддя ОСОБА_13 не мав право розглядати дане клопотання, оскільки він перебуває у дружніх стосунках з представниками ТОВ «Екоресур Плюс» та ОСОБА_11 про що, свідчить його ухвала про самовідвід від 16.10.2019 в іншій справі за № 301/911/19.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора ОСОБА_5 про заперечення щодо її задоволення, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд доходить висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню за таких обставин.

Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є, зокрема, речові докази.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК України відповідність майна критеріям речового доказу означає, що воно є матеріальним об`єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Положеннями ч.1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.Його завданням є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Приписами частин 2, 3 ст.170 КПК України установлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), а у випадку, коли арешт майна потрібен для забезпечення збереження речових доказів, він накладається за наявності достатніх підстав уважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Питання про арешт майна вирішується порядком, передбаченим статтями 172-173 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, згідно з вимогами ч.2 ст.173 КПК України, повинен урахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для інших осіб.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна лише у разі, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч.1 ст. 173 КПК України). Інші порушення слідчим чи прокурором норм КПК не можуть бути підставою для відмови в арешті майна, оскільки вони тягнуть за собою інші передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки.

На переконання апеляційного суду, наведені вище вимоги кримінального процесуального закону були дотримані слідчим, прокурором та слідчим суддею.

Матеріалами провадження установлено, що клопотання про накладення арешту на майно заявлено в межах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР 18 вересня 2018 року за № 12018070100000885.

З наданої прокурором у суді апеляційної інстанції постанови про визнання речовим доказом та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 30 жовтня 2019 року вбачається, що земельну ділянку, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.

З клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що матеріалами кримінального провадження установлено вчинення вказаного злочину з метою заволодіння земельною ділянкою та майном яке на ній розташоване, а тому з метою запобігання можливості її пошкодження, знищення, перетворення чи відчуження є необхідність у накладені на неї арешту.

Отже, із судженнями слідчого судді про доведеність відповідності зазначеного у клопотанні майна критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 цього Кодексу, його твердженнями про те, що доводи клопотання складають підставу для арешту майна, апеляційний суд погоджується.

Також відсутні підстави вважати, що арешт майна, зазначеного в клопотанні, може призвести до зупинення або надмірного обмеження правомірної діяльності його власника або до інших наслідків, які суттєво позначаться на законних інтересах інших осіб.

На переконання колегії суддів, необґрунтованими є доводи апеляції про відсутність підстав для накладення арешту на цю земельну ділянку, а також не спростовують правильність висновків слідчого судді посилання в апеляції ОСОБА_6 , що зазначена земельна ділянка немає жодного відношення до вказаного кримінального провадження.

З приводу доводів апеляційної скарги, що слідчий суддя під час розгляду клопотання підлягав відводу, апеляційний суд уважає їх безпідставними, оскільки відповідних заяв про відвід не надходило, та це не призвело до неправильності і необґрунтованості висновків слідчого судді в ухвалі.

Водночас, на думку колегії суддів, з резолютивної частини ухвали слідчого судді слід виключити посилання при накладенні заборони на вчинення інших дій, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки таке посилання є неконкретизованим та не узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону.

З огляду на наведене, апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, з виключенням із резолютивної частини оскаржуваної ухвали посилання при накладенні заборони на вчинення інших дій, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а врешті ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Керуючись статтями 170-173, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Виключити з резолютивної частини ухвали слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2019 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № 12018070100000885 від 18.09.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, посилання при накладенні заборони на вчинення інших дій, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, врешті ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: