Рішення

від 05.02.2020 по справі 520/10831/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 лютого 2020 р. № 520/10831/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ділбаряна А.О.,

за участю: позивача - Лісічкіна Є.С., представників: позивачів - Рисенка В.М., відповідача - Гуслєвої О.Ю., Бабак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Громадської організації "Харківський антикорупційний центр" (вул. Польова, буд. 36/45, м. Харків, 61068, код ЄДРПОУ 40270358), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) про визнання протиправними та нечинними окремих норм регламенту,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулися позивачі, Громадська організація "Харківський антикорупційний центр" та ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Харківської міської ради, в якому просять суд: визнати протиправними та нечинними окремі норми Регламенту Харківської міської ради 7 скликання, затвердженого рішенням Харківської міської ради "Про затвердження Регламенту Харківської міської ради 7 скликання" № 20/15 від 23 грудня 2015 року, а саме:

- в першому реченні частини 2 статті 3 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання слово "відкритого";

- друге речення частини 2 статті 3 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання: "Порядок подання заявок щодо присутності на пленарному засіданні сесії міської ради запрошених осіб та членів територіальної громади міста Харкова визначено відповідно статтями 7 і 8 цього Регламенту";

- в третьому реченні частини 4 статті 3 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання слова: "за винятком призначених для закритих засідань (закритого розгляду окремих питань порядку денного)";

- в першому реченні частини 6 статті 3 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання слова: "в тому числі прийнятих на закритих засіданнях (при закритому розгляді окремих питань порядку денного)";

- частину 1 статті 4 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання;

- частину 2 статті 4 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання;

- частину 3 статті 4 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання;

- частину 1 статті 8 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання;

- частину 2 статті 8 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання;

- частину 3 статті 8 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання;

- в першому реченні частини 1 статті 5 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання слово "відкритих";

- друге речення частини 1 статті 5 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання: "Під час проведення закритих засідань (закритого розгляду окремих питань порядку денного) забороняється ведення всіх видів трансляції та аудіо-, відеозапис у залі засідань (крім протокольного аудіо-, відеозапису, що проводиться уповноваженими співробітниками Апарату Харківської міської ради та її виконавчого комітету)";

- в частині 4 статті 6 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання слова: "користуватися засобами мобільного зв`язку"- частину 5 статті 6 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання;

- частину 1 статті 23 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання;

- частину 1 статті 29 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання;

- частину 2 статті 29 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання;

- частину 3 статті 29 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання;

- частину 9 статті 41 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання;

- пункт 3 частини 2 статті 45 Регламенту Харківської міської ради 7 скликання.

Ухвалою суду від 21.10.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Представником відповідача 08.11.2019 до суду надано підтвердження опублікування оголошення про відкриття провадження Харківським окружним адміністративним судом по даній адміністративній справі у виданні, в якому цей акт був офіційно оприлюднений - газеті Харьковскія ИзвЪстія № 111(111) від 02.11.2019, з дотриманням встановленого законом семиденного строку до підготовчого судового засідання.

Протокольною ухвалою суду від 18.11.2019 відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про залучення третьої особи - Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.

Ухвалою суду від 28.11.2019 зупинено провадження у справі - до вирішення питання про відвід судді. Передано справу для вирішення питання про відвід судді відповідно до приписів статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 03.12.2019 поновлено провадження у справі у зв`язку з тим, що ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Єгупенка В.В. від 02.12.2019 у задоволенні заяви Харківської міської ради про відвід судді по адміністративній справі за позовом Громадської організації "Харківський антикорупційний центр", ОСОБА_1 до Харківської міської про визнання протиправними та нечинними окремих норм регламенту - відмовлено.

Протокольною ухвалою суду від 15.01.2020 закрито підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 23 грудня 2015 року Харківська міська рада Харківської області прийняла рішення № 20/15 Про затвердження Регламенту Харківської міської ради 7 скликання . Позивачі вважають, що окремі положення Регламенту Харківської міської ради 7 скликання порушують вимоги чинного законодавства та їх права на участь у місцевому самоврядування, на доступ до публічної інформації, на свободу мирних зібрань, на вільне володіння майном, на свободу вираження поглядів, а також суперечать принципу гласності у діяльності органів місцевого самоврядування. Зазначили, що на підставі спірних приписів Регламенту відповідний департамент Харківської міської ради приймає рішення про допуск або недопуск громадянина на сесію ради, що не відповідає приписам чинного законодавства, оскільки врегулювання відповідачем питання допуску до засідань сесії Харківської міської ради здійснено поза межами повноважень відповідача.

Представник відповідача не погодилася з позовними вимогами та надала відзив на позов, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Регламент Харківської міської ради 7 скликання прийнятий в межах дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування, врегулювання порядку допуску осіб до сесії міськради є складовою порядку організації роботи сесії, право бути присутніми на засіданнях сесії поширюється лише на членів територіальної громади міста; позивачі не довели, що саме їх права, свободи чи інтереси порушені спірними нормами регламенту. Також представник відповідача вказала, що позивачі безпідставно ототожнюють сесії ради та мирні зібрання, а норми регламенту не регламентують право на свободу вираження поглядів, тому ці права позивачів не можуть бути порушеними.

Представником позивачів та позивачем, надано відповідь на відзив, в якому вони зазначили, що твердження відповідача, викладені у відзиві, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, з урахуванням того, що на думку позивачів, відповідачем довільно тлумачаться норми чинного законодавства та міжнародних договорів, отже відповідач не може в порушення вимог закону розширювати власні повноваження; положення спірного регламенту неодноразово застосовувалися до позивачів, чим порушували їх права; посилання відповідача на кількість місць у залі, на регламенти, затверджені іншими органами місцевого самоврядування та Верховною Радою України - не відносяться до предмету доказування по цій справі; норми щодо участі у сесіях відповідача виключно членів територіальної громади та підтвердження належності до цієї громади є дискримінаційними.

Представником відповідача надані заперечення, в яких зазначено, що

Регламент прийнятий в межах дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування, а встановлені у спірних пунктах обмеження не порушують прав позивачів. Також зазначено, що відповідач має право визначати порядок доступу до засідань, відповідно до закону у його широкому розумінні. Представник відповідача вважає, що перевірка спірних норм Регламенту перебуває поза межами компетенції адміністративного суду та завдань адміністративного судочинства, посилаючись на дискрецію, оскільки повноваження щодо прийняття регламенту не віднесені до делегованих державою повноважень, є власними, оскільки вони не доручені та не делеговані жодному іншому органу, а також не вилучені із компетенції органів місцевого самоврядування. Крім того, представник відповідача вважає, що позивачами не доведено, у чому саме полягає порушення їх прав, свобод чи інтересів з боку Харківської міської ради, що потребується відповідно до вимог адміністративного судочинства, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Також представник відповідача вважає, що рішення, які приймаються на пленарних засіданнях Харківської міської ради, вирішують питання, які пов`язані з життєдіяльністю територіальної громади міста Харкова та стосуються лише територіальної громади міста Харкова, а тому інтереси членів інших територіальних громад не зачіпаються. На думку відповідача, належність до територіальної громади міста Харкова підтверджується місцем реєстрації громадянина у місті Харкові, а документом, що підтверджує місце реєстрації, є виключно паспорт громадянина України. Щодо проведення закритих засідань, представником відповідача зазначено, що Харківською міською радою у визначених законодавством випадках може бути вирішено питання проведення закритого засідання міської ради або закритого розгляду окремих питань порядку денного за результатами застосування трискладового тесту з метою обмеження доступу до інформації з обмеженим доступом, з урахуванням балансу між інтересом, що захищається та якому може бути завдано шкоду від розголошення інформації, та правом суспільства знати відповідну інформацію.

Позивач, ОСОБА_1 , та представник позивачів, ОСОБА_2 - в судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представника відповідача - Харківської міської ради Гуслєва О.Ю., Бабак О.В. - в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов та запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи встановив такі обставини.

23.12.2015 Харківською міською радою прийнято рішення № 20/15 про затвердження Регламенту Харківської міської ради 7 скликання (далі за текстом - Регламент), який в силу приписів ч.5 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні набув чинності з дати його опублікування в газеті Харьковскія ИзвЪстія - 26.12.2015.

Позивачі в даному судовому провадженні просять суд визнати протиправними та нечинними такі положення вказаного Регламенту:

- У ході відкритого засідання міської ради в залі засідань мають право бути присутніми, крім міського голови, секретаря міської ради, депутатів, посадові особи органів виконавчої влади, посадові особи виконавчих органів міської ради, представники засобів масової інформації, що здійснюють телевізійну та фотозйомку, члени делегацій, що знаходяться в міській раді з офіційним візитом, члени територіальної громади міста Харкова та запрошені особи (перше речення ч. 2 ст. 3 Регламенту) - в частині слова "відкритого";

- Порядок подання заявок щодо присутності на пленарному засіданні сесії міської ради запрошених осіб та членів територіальної громади міста Харкова визначено відповідно статтями 7 і 8 цього Регламенту (друге речення ч. 2 ст. 3 Регламенту);

- Акредитованим представникам засобів масової інформації Департамент у справах інформації та зв`язків з громадськістю Харківської міської ради надає матеріали, які поширюються серед депутатів, за винятком призначених для закритих засідань (закритого розгляду окремих питань порядку денного). (трете речення ч. 4 ст. 3 Регламенту) - в частині слів: "за винятком призначених для закритих засідань (закритого розгляду окремих питань порядку денного)";

- Гласність засідань міської ради забезпечується шляхом висвітлення її діяльності засобами масової інформації, оприлюднення прийнятих міською радою рішень на офіційному веб-сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету, а також офіційного опублікування нормативно-правових, регуляторних актів відповідно до законодавства. (перше речення ч. 6 ст. 3 Регламенту) - в частині слів: "в тому числі прийнятих на закритих засіданнях (при закритому розгляді окремих питань порядку денного)";

- За необхідності міська рада може прийняти рішення про проведення закритого пленарного засідання або про закритий розгляд окремих питань порядку денного (ч. 1 ст. 4 Регламенту);

- Закрите засідання (закритий розгляд окремих питань порядку денного) проводиться згідно з протокольним рішенням міської ради про проведення закритого засідання (закритого розгляду окремих питань порядку денного) (ч. 2 ст. 4 Регламенту);

- На закритому засіданні (закритому розгляді окремих питань порядку денного) мають право бути присутніми міський голова, депутати, посадові особи міської ради, а також особи, присутність яких визнана міською радою необхідною. Головуючий на закритому засіданні (при закритому розгляді окремих питань порядку денного) повідомляє депутатам міської ради посади та прізвища запрошених осіб (ч. 3 ст. 4 Регламенту);

- Під час проведення відкритих засідань Апаратом Харківської міської ради та її виконавчого комітету забезпечується ведення проводної трансляції в службових приміщеннях міської ради та відеотрансляції в холі залу засідань за наявності технічної можливості (перше речення ч. 1 ст. 5 Регламенту) - в частині слова "відкритих";

- Під час проведення закритих засідань (закритого розгляду окремих питань порядку денного) забороняється ведення всіх видів трансляції та аудіо-, відеозапис у залі засідань (крім протокольного аудіо-, відеозапису, що проводиться уповноваженими співробітниками Апарату Харківської міської ради та її виконавчого комітету) (друге речення ч. 1 ст. 5 Регламенту);

- Забороняється в залі пленарного засідання користуватися засобами мобільного зв`язку, а також вносити до залу зброю (ч. 4 ст. 6 Регламенту) - в частині слів: "користуватися засобами мобільного зв`язку";

- Члени територіальної громади міста Харкова та запрошені особи, що присутні на пленарному засіданні міської ради та її органів, мають утримуватися від публічних проявів свого ставлення до того, що відбувається на засіданні, крім виступів у встановленому порядку, від поширення в залі матеріалів, що не стосуються питань порядку денного, і не порушувати правила ведення пленарного засідання, передбачені Регламентом. У випадку недотримання вищезазначених правил такі особи за вказівкою головуючого на засіданні або за рішенням більшості від присутніх депутатів можуть бути видалені з приміщення, де проходить засідання (ч. 5 ст. 6 Регламенту);

- Члени територіальної громади міста Харкова можуть бути присутніми в сесійній залі під час відкритих пленарних засідань сесій міської ради. Документом, яким підтверджується належність особи до територіальної громади міста Харкова, є паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання на території міста Харкова (ч. 1 ст. 8 Регламенту);

- Заявки щодо присутності на пленарному засіданні сесії міської ради подаються членами територіальної громади міста Харкова до Харківської міської ради не пізніше як за 48 годин до початку проведення пленарного засідання сесії міської ради. У випадку проведення позачергової сесії міської ради такі заявки подаються не пізніше як за 18 годин до початку проведення пленарного засідання позачергової сесії міської ради. Інформування заявників щодо можливості присутності на пленарному засіданні чергової сесії міської ради здійснюється Департаментом організаційної роботи Харківської міської ради не пізніше як за 18 годин до початку проведення пленарного засідання, щодо можливості присутності на пленарному засіданні позачергової сесії міської ради - до кінця робочого дня, що передує дню проведення пленарного засідання, виходячи з нормативно врегульованих можливостей одночасного перебування осіб у сесійній залі міської ради. На початку засідання Департамент організаційної роботи Харківської міської ради надає головуючому на засіданні, інформацію про членів територіальної громади міста Харкова, які присутні на пленарному засіданні сесії міської ради. Департаментом організаційної роботи Харківської міської ради забезпечується розміщення присутніх на засіданні членів територіальної громади міста Харкова на визначених для них місцях у сесійній залі міської ради без урахування персональних робочих місць, передбачених частиною 1 статті 6 цього Регламенту (ч. 2 ст. 8 Регламенту);

- Члени територіальної громади міста Харкова, які не можуть бути присутніми в сесійній залі під час відкритих пленарних засідань сесій міської ради, мають право перебувати у відповідному спеціально обладнаному приміщенні міської ради, де здійснюється трансляція цих засідань (ч. 3 ст. 8 Регламенту);

- На засіданні міської ради ніхто не може виступати без дозволу головуючого на засіданні. Головуючий на засіданні надає слово промовцям для доповіді, співдоповіді, виступів, заключного слова, заяв, резолюції, пояснень, зауважень, запитань, повідомлень та довідок, внесення пропозицій, поправок, оголошення депутатських запитів, обґрунтування відповіді на депутатський запит особою, до якої був звернений депутатський запит, обґрунтування пропозицій чи поправок, відповіді на запитання, репліки, виголошення окремої думки (ч. 1 ст. 23 Регламенту);

- Під час засідання міської ради ніхто з учасників засідання не може висловлюватися, не отримавши дозволу головуючого на засіданні (ч. 1 ст. 29 Регламенту);

- Якщо на засіданні виникає безпорядок або порушується порядок ведення засідання та головуючий на засіданні не має можливості його припинити, то оголошується перерва, а головуючий на засіданні залишає своє місце. У цьому випадку засідання вважається перерваним на 30 хв. (ч. 2 ст. 29 Регламенту);

- У випадку якщо після поновлення засідання безпорядок або порушення порядку ведення продовжується, то головуючий на засіданні має право оголосити засідання закритим (ч. 3 ст. 29 Регламенту);

- За обґрунтованими мотивами міська рада більшістю від присутніх депутатів на пленарному засіданні сесії міської ради може прийняти рішення про проведення закритого пленарного засідання чи закритого розгляду одного з питань порядку денного (ч. 9 ст. 41 Регламенту);

- У протоколі вказуються: статус засідання - відкрите чи закрите, або наявність закритого розгляду окремих питань порядку денного (п. 3 ч. 2 ст. 45 Регламенту).

Отже, позивачем оскаржують ся приписи Регламент, які стосуються порядку допуску на засідання сесії Харківської міської ради осіб, які не є депутатами та запрошеними, щодо можливості проведення закритих засідань сесії, щодо порядку поводження в залі засідання, наслідків порушення приписів Регламенту під час засідань та виникнення безпорядків .

Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить з таких приписів діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Представники відповідача при наданні пояснень та у відзиві на позов зазначили, що приписи регламенту не порушують прав позивачів, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Так, ними зазначено, що правомірне застосування норм Регламенту щодо ОСОБА_1 та членів Громадської організації "Харківський антикорупційний центр" не може вважатися порушенням їх прав та інтересів.

Надаючи оцінку вказаним доводам представників відповідача, суд виходить з такого.

З матеріалів справи та усних пояснень представників сторін та позивача, ОСОБА_1 , судом встановлено, що протягом дії Регламенту Харківської міської ради 7 скликання, затвердженого рішенням Харківської міської ради "Про затвердження Регламенту Харківської міської ради 7 скликання" № 20/15 від 23 грудня 2015 року, позивачем ОСОБА_1 надавалися письмові заявки щодо можливості бути присутнім на засіданнях Харківської міської ради від 17.02.2017, 13.06.2017, 01.09.2017, 02.10.2017, 13.10.2017, 12.12.2017, 15.02.2018, 04.04.2018, 17.08.2018, 13.06.2018. Частина вказаних заявок була задоволена (відповіді від 20.02.2017 № 139/0/69-17, від 04.10.2017 № 722/0/69-17, від 06.11.2017 №809/0/69-17, від 16.04.2018 № 275/0/69-18, від 21.08.2018 № 651/0/69-18), в задоволенні іншої частини заявок ОСОБА_1 відмовлено з підстав того, що з урахуванням кількість учасників та раніше поданих заявок членів територіальної громади, на пленарних засіданнях 13, 14, 17, 18, 20 сесії Харківської міської ради 7 скликання відсутня можливість забезпечити присутність ОСОБА_1 (відповіді від 19.06.2017 № 455/0/69-17, від 18.09.2017 № 663/0/69-17, від 18.12.2017 № 952/0/69-17, від 19.02.2018 № 177/0/69-18, від 18.06.2018 № 452/0/69-18) (т. 1 а.с. 150- 174).

Також, з відзиву на позов та доданих до нього списків учасників та запрошених пленарних засідань вбачається, що ОСОБА_1 та інші члени Громадської організації "Харківський антикорупційний центр" були присутні на пленарних засіданнях 11, 15, 17, 19, 20, 21, 22, 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання.

Тобто, приписи Регламенту були застосовані до позивача, ОСОБА_1 та членів Громадської організації "Харківський антикорупційний центр" як в частині допуску до засідань Харківської міської ради, так і щодо правил поведінки під час таких засідань.

Щодо позивача у справі, Громадської організації "Харківський антикорупційний центр", судом встановлено, що відповідно до Статуту вказана організація є добровільним громадським об`єднанням, яке об`єднує громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, для реалізації мети та завдань передбачених цим Статутом.

Згідно з пунктом 1.2 Статуту організація здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Закону України "Про громадські об`єднання", чинного законодавства України та цього Статуту.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Статуту ГО "Харківський антикорупційний центр" головною метою діяльності організації є: створення умов для протидії поширенню корупційних явищ у суспільстві та активізації інститутів громадянського суспільства для боротьби із проявами корупції. Організація має право реалізовувати свою мету (цілі) шляхом укладення на добровільних засадах угод про співробітництво та/або взаємодопомогу, утворення громадських спілок, укладання цивільно-правових договорів, звернення з позовними заявами до суду для реалізації статутних завдань, а також в інший спосіб, не заборонений законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерело права.

Так, у рішенні у справі "ЛЕраблієр А.С.Б.Л. проти Бельгії" (L'Erabliиre A.S.B.L. v. Belgium) від 24.02.2009, в якій екологічною організацією оскаржувалась відмова держави у перегляді дозволу на розширення сміттєвого полігону, Європейський суд прийшов до висновку щодо можливості громадської організації здійснювати захист суспільних інтересів в судовому порядку відповідно до статті 6 Конвенції, у випадку, якщо мета такого захисту обмежується просторовими та часовими межами, виходячи з обставин даної справи і особливої природи оспорюваного заходу, з урахуванням статусу організації-заявника та його членів; відповідно, питання, порушене організацією-заявником, має достатній зв`язок з правом, на підставі якого він може стверджувати, що володіє ним як юридична особа, для того щоб стаття 6 Конвенції була прийнятною.

У справі Національна група інформації та протидії заводу "Мелокс"- Група "Ні заводу "Мелокс" та змішаному оксидному паливу" проти Франції (Collectif national d'information et d'opposition а l'usine Melox - Collectif Stop Melox et Mox v. France №75218/01, 28.03.2006), де уряд Франції, перш за все посилався на відсутність порушеного права позивача, Суд також прийшов до висновку що, якщо предметом розгляду був в значній мірі захист спільних інтересів, "спір", порушений асоціацією - заявником мав на додаток достатній зв`язок з "правом", яке належить їй як юридичній особі на підставі статті 6 § 1 Конвенції".

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачі у даній справі є особами, щодо яких застосовано спірні норми Регламенту, та які є суб`єктами правовідносин, у яких може буде застосовано цей акт.

На підставі викладеного, доводи відповідача про відсутності порушень прав позивачів спірними нормами Регламенту, що є окремою підставою для відмови в позові, не є обґрунтованими та не доводять підстав заперечень проти позову в цій частині.

Також суд вважає юридично неспроможними посилання представників відповідача на неможливість адміністративного суду розглядати питання законності норм Регламенту Харківської міської ради, з посиланням на те, що у такому разі будуть скасовані фундаментальні принципи місцевого самоврядування щодо самостійності та права самостійно та вільно вирішувати питання місцевого значення (у даному випадку визначення порядку роботи Харківської міської ради), що суперечить нормам Конституції України та Європейської Хартії .

Так, відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Суд зазначає, що із застосуванням вказаних у ст. 245 КАС України способів суд може захистити права фізичних осіб та юридичних осіб у разі встановлення факту їх порушення.

В судовому засіданні представник відповідача Гуслєва О.Ю. зазначила, що питання прийняття Регламенту є власним, а не делегованим повноваженням, тому Харківська міська рада, реалізуючи дискреційні повноваження, на власний розсуд приймає Регламент.

Однак питання здійснення дискреційних повноважень в даному випадку безпосередньо не стосуються предмету спору, оскільки позивачем не заявлено позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити певні дії або прийняти певні рішення.

Надаючи оцінку законності спірних норм Регламенту, суд в ході розгляду справи не втручається у дискреційні повноваження відповідача, а здійснює перевірку дотримання прав позивачів при встановленні правил щодо порядку проведення засідань сесій Харківської міської ради на їх відповідність чинному законодавству.

Суд зазначає, що спірні норми Регламенту Харківської міської ради встановлюють порядок допуску до засідань сесії, правила поведінки осіб, присутніх на таких засіданнях, наслідки їх порушень, можливість та умови проведення закритих засідань або розгляду окремих питань порядку денного у закритому режимі.

Так, врегулювання вказаних питань є, з одного боку, способом організації роботи засідань сесії органу місцевого та, одночасно, може бути визнано втручанням в реалізацію прав громадян на доступ до публічної інформації.

З огляду на зазначене, розглядаючи цей позов, суд має надати оцінку законності, пропорційності такого втручання та його необхідності у демократичному суспільстві.

З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, суд зазначає, що РЕГЛАМЕНТ (фр. reglement, від лат. regula - правило):

1) прийнятий розпорядок ведення зборів, засідання та ін.; час, відведений згідно з цим розпорядком для доповіді чи виступу;

2) звід правил, які регулюють внутрішню організацію й порядок роботи законодавчих та урядових органів;

3) правила, що регулюють порядок діяльності державного органу або комерційної організації;

4) правила (постійні чи тимчасові), які регулюють внутрішню організацію та форми діяльності палати чи однопалатного парламенту, а також правове становище депутата;

5) акти, які приймають уряди певних країн для здійснення регламентарної влади.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, до кола яких віднесено затвердження регламенту ради.

Відповідно до ч.ч. 14-15 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради. Порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Отже, відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні регламент ради є місцевим нормативно-правовим актом, який визначає порядок організації роботи ради, унормовує порядок підготовки та прийняття нею рішень тощо.

З огляду на зазначені норми Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , враховуючи зміст термінів регламент та порядок роботи сесії , суд приходить до висновку, що вирішення питання про порядок отримання слова для виступів на засіданнях сесії, визначене ч. 1 ст. 23 Регламенту є необхідним елементом організації роботи сесії та відповідає меті проведення засідання.

Посилання представника позивачів на те, що визначене Регламентом правило, відповідно до якого, виступати на сесії не можна без дозволу головуючого є порушенням права на свободу мирних зібрань, суд не вважає обґрунтованим, оскільки відсутні будь-які об`єктивні підстави вважати присутність на сесії ради участю у мирному зібранні, а крім того, встановлення вказаного правила суд вважає елементом впровадження порядку ведення сесії, що відповідає приписам ст.46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Суд зазначає, що позивачі, обґрунтовуючи позов у цій частині, помилково тлумачать зміст права на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань, гарантованих ч. 1 ст. 34 Конституції України.

Так, незаконним було б втручання у зміст виступів, обмеження таких виступів для певних категорій осіб або заборона виступів особам з певними політичними поглядами.

Однак, подібних норм Регламент не містить.

Право виступу на сесії ради з точки зору організації роботи сесії, встановлення регламенту проведення засідання, часових правил та черговості виступів є об`єктивно необхідною складовою організації діяльності ради.

Таким чином, судом не встановлено порушення прав позивачів вказаною нормою частини 1 статті 23 Регламенту, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

Також щодо позовних вимог про визнання протиправними та нечинними в першому реченні частини 6 статті 3 Регламенту слів: "в тому числі прийнятих на закритих засіданнях (при закритому розгляді окремих питань порядку денного)", суд зазначає, що діюча редакція Регламенту Харківської міської ради VІІ скликання не містить вказаного припису, тому в задоволенні позову в цій частині також належить відмовити.

Щодо доводів сторін в частині існуючих та оскаржених у цьому провадженні положень Реламенту, які встановлюють порядок доступу на засідання сесії, визначають коло осіб, які мають таке право, можливість проведення закритих засідань (закритого обговорення окремих питань порядку денного), суд при їх оцінці виходить з наступного.

Згідно з ч. 17 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України Про доступ до публічної інформації право на доступ до публічної інформації гарантується: доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до публічної інформації доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Отже, доступ до засідань сесії ради є формою реалізації права громадян на доступ до публічної інформації та має бути забезпечений для кожного на рівних умовах.

З огляду на зазначене, посилання представників відповідача на норми ч.1 ст.3, ч.1 ст. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , якими визначено можливість реалізації громадянами України їх права на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад, не стосуються спірних правовідносин, оскільки регламентують інше право громадян - на участь у місцевому самоврядуванні.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно зі ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Отже, обмеження доступу до засідань колегіальних органів місцевого самоврядування, з урахуванням приписів статті 64 Конституції України, можливе лише у випадках, передбачених Законами України Про правовий режим надзвичайного стану та Про правовий режим воєнного стану , якими допускається обмеження прав громадян на перебування у громадських місцях з метою усунення реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові.

При цьому законодавством не передбачено можливість обмеження права бути присутнім на пленарному засіданні у зв`язку з відсутністю вільних місць у залі, не встановлено пріоритетності права тих чи інших осіб на присутність на пленарному засіданні ради.

До подібних висновків також прийшов Верховний Суд у постанові від 31.01.2020 по справі № 461/2034/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання представників відповідача на факти порушень громадського порядку, що мали місце протягом 2014-2019 років, які є загальновідомими, не є обставинами, які надають право відповідачу встановлювати обмеження прав громадян у випадках, прямо не передбачених законом.

Також можливість особам бути присутніми у відповідному спеціально обладнаному приміщенні Харківської міської ради, де здійснюється трансляція засідань сесії, у разі відсутності в залі вільних місць не впливає на загальні висновки суду, оскільки реалізація всього комплексу прав особи - щодо права на доступ до публічної інформації, на свободу вираження поглядів в такому разі є обмеженою.

Оскільки застосування Харківською міською радою механізму допуску до сесії Харківської міської ради (ст. 8 Регламенту) передбачає можливість як задоволення, так і відмови в задоволенні заявки на таку участь, а також взагалі - необхідність подання такої заявки, то безумовно, таке правове регулювання є втручанням у право громадян на доступ до публічної інформації в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України Про доступу до публічної інформації , яке не передбачене Конституцією та законами України.

Щодо посилання позивачів на дискримінаційність норм Регламенту за ознакою місця проживання в частині допуску на засідання сесії виключно членів територіальної громади м.Харкова, суд зазначає, що не визнає вказану норму саме дискримінаційною, оскільки її прийняття обґрунтовується відповідачем невірним, на думку суду, тлумаченням приписів ст. 1, 3, 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , яке обумовлено помилковим віднесенням права бути присутнім на сесіях Харківської міської ради до складової права на участь в місцевому самоврядуванні.

При цьому суд погоджується з твердженням представників відповідача про можливість розгляду радою питань у закритому режимі, але з дотриманням норм ст. 34, 64 Конституції України.

Однак, як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 4 та ч. 9 ст. 41 Регламенту, умови проведення закритих засідань визначені таким чином: за необхідності та за обґрунтованими мотивами , без посилання на виключні підстави проведення закритих засідань, які мають бути визначені тільки законами України. Застосовані відповідачем правові конструкції вказаних норм не обмежують раду у підставах, що можуть бути приводом для прийняття рішення про закритий режим роботи сесії (розгляд окремого питання порядку денного).

Посилання представника відповідача в якості заперечення проти позову на те, що лише порушене право підлягає захисту, а закритих засідань Харківською міською радою жодного разу не проводилося, не є обґрунтованим з огляду на предмет спору. Так, при оскарженні нормативно-правового акту позивачу достатньо довести, що вказаний нормативно-правовий акт може бути застосований до нього. Враховуючи те, що спірними нормами Регламенту Харківської міської ради передбачена можливість призначення закритого засідання сесії Харківської міської ради (закритого розгляду питання порядку денного), це може вплинути на реалізацію прав позивачів на доступ до публічної інформації.

Також посилання представника відповідача у відзиві на позов на те, що Харківська міська рада за аналогією закону застосувала Розпорядження голови Верховної Ради України № 694 від 27.10.2014 Про порядок доступу осіб до відкритих пленарних засідань Верховної Ради України та регламенти інших рад при прийнятті власного Регламенту, зокрема, визначивши порядок допуску осіб до засідань сесії Харківської міської ради, не є юридично коректним, оскільки застосування нормативно-правового акту за аналогією означає застосування приписів законодавчого акту для регулювання подібних правовідносин у разі відсутності відповідного законодавчого акту, який регламентує такі відносини. Тобто, дане поняття обґрунтовано використовувати виключно в сфері правозастосовчої практики. При розгляді ж даної справи предметом оскарження є положення нормативно-правового акту, який є актом нормотворчої, а не правозастосовчої діяльності відповідача.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправними та нечинними таких норм Регламенту:

- в першому реченні частини 2 статті 3 слова "відкритого";

- другого речення частини 2 статті 3;

- в третьому реченні частини 4 статті 3 слова: "за винятком призначених для закритих засідань (закритого розгляду окремих питань порядку денного)";

- статті 4;

- в першому реченні частини 1 статті 5 слово "відкритих";

- другого речення частини 1 статті 5;

- статті 8;

- частини 9 статті 41;

- пункту 3 частини 2 статті 45.

Щодо приписів ст. 29 Регламенту, які також оскаржуються, судом встановлено таке.

Як вбачається зі змісту статті 29, яка має назву Попередження безпорядку на засіданні міської ради , дія цієї статті поширюється на всіх присутніх учасників засідання міської ради, отже, може бути застосована до позивача ОСОБА_1 та членів Громадської організації "Харківський антикорупційний центр".

Суд зазначає, що законодавчо визначеного поняття безпорядок не існує, нормативно-правові акти не містять вказаного терміну, з огляду на що учасники правовідносин об`єктивно не можуть передбачити випадки, у яких будуть застосовані приписи ст. 29 Регламенту.

Однак, правила законодавчої техніки при розробці та прийнятті нормативно-правових актів мають бути дотримані суб`єктами нормотворчого процесу, оскільки неузгодженість та/або недостатня чіткість правових норм призводять до порушення прав громадян, впливають на стан законності і правопорядку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання протиправними та нечинними приписів ст. 29 Реламенту, як таких, що сформульовані з недостатньою чіткістю та без дотримання належної юридичної техніки, що може призвести до порушення прав осіб, присутніх на засіданні сесії.

Щодо норми ч.5 ст. 6 Регламенту, яка також оспорюється позивачами, суд зазначає, що нею встановлені обмеження присутніх на засіданні сесії осіб на публічні прояви свого ставлення до того, що відбувається, поширення в залі матеріалів, передбачено можливість бути видаленим із зали засідання у разі недотримання встановлених правил.

У зв`язку з цим суд вказує, що зміст свободи думки і слова полягає в тому, що ніхто не може заборонити людині дотримуватися своїх думок, певним чином відображати об`єктивну дійсність у своїх уявленнях та публічно висловлювати ці матеріалізовані в мові відображення, в тому числі, погляди та переконання. Останні можуть при цьому стосуватися будь-яких сфер: зовнішньої політики, державної влади, економічних процесів, освіти і культури, розвитку законодавства тощо. Свобода слова створює значну гарантію громадського контролю над державною владою.

Європейський суд з прав людини у справі Де Гасе і Ґізельс проти Бельгії зазначив, що "преса повинна передавати інформацію та ідеї з усіх питань, які становлять загальний інтерес", "і не лише у преси, а й у громадськості є право на отримання такої інформації"; у справі Хендісайд проти Сполученого Королівства, що "свобода вираження поглядів... стосується не лише тієї "інформації" або "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначущі, а й тих, що викликають образу, обурення чи збурення: такими є вимоги плюралізму, терпимості і відкритості, без яких не існує "демократичного суспільства", а у справі Партія свободи і демократи проти Туреччини, що "суть демократії полягає в тому, щоб пропонувалися і обговорювалися різні політичні проекти, навіть такі, що ставлять під сумнів організацію нинішньої держави - за умови, що вони не ставлять за мету зашкодити самій демократії".

Здійснення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, відповідно до ч. 3 ст. 34 Конституції України, може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою:

- запобігання заворушенням чи злочинам;

- для охорони здоров`я населення;

- для захисту репутації або прав інших людей;

- для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно;

- для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Як зазначив в своєму рішення Європейський суд з прав людини по справі Швидка проти України (заява № 17888/12) від 30.10.2014, згідно з усталеною практикою Суду, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, є однією з важливих засад демократичного суспільства і однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції свобода вираження поглядів стосується не тільки інформації чи ідей , які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або несерйозні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства . Крім того, стаття 10 захищає не тільки зміст ідей і інформації, що виражаються, але і форму їх поширення (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах Обершлік проти Австрії (№ 1) (Oberschlick v. Austria (no. 1)), від 23 травня 1991 року, п. 57, Series А № 204, та "Women On Waves" та інші проти Португалії ( Women On Waves and Others v. Portugal), заява № 31276/05, л. 29 та п. 30, від 3 лютого 2009 року).

Як вказано у статті 10 Конвенції, здійснення свободи вираження поглядів, яку захищає ця стаття, може підлягати обмеженням, які, проте, мають бути чітко роз`яснені, а потреба в них переконливо встановлена (див. рішення у справі Штолль проти Швейцарії (Stoll v. Switzerland) [ВП], заява № 69698/01, п. 101, ECHR 2007-V).

Форма втручання в реалізацію прав осіб, присутніх на сесії, втілена у приписах ч.5 ст. 6 Регламенту, не відповідає як можливим законним цілям такого втручання (оскільки вчинена не в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку), так і можливій легітимній меті, тому має бути визнана протиправною та нечинною на задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання нечинною та протиправною частини 4 статті 6 Регламенту в частині заборони на користування засобами мобільного зв`язку, суд зазначає про таке.

Позивачі у позові вказали, що така заборона порушує їх право на мирне володіння майном.

Представник відповідача, Гуслєва О.Ю., в судовому засіданні пояснила, що використання засобів мобільного зв`язку під час засідання сесії ради порушує етичні норми поведінки, а приписи ч. 4 ст. 6 Регламенту слід розуміти як необхідність ввімкнути беззвучний режим телефону.

Однак суд зазначає, що переведення засобів мобільного зв`язку у беззвучний режим та заборона користування засобами мобільного зв`язку не збігаються за своїм змістом.

Так, суд погоджується з твердження представника відповідача про те, що користування засобами мобільного зв`язку без вимкненого звуку може заважати дотриманню порядку на засіданні сесії, відволікати її учасників від роботи.

Однак, повна заборона використання засобів мобільного зв`язку, які в сучасних умовах виконують різні функції, в тому числі, забезпечують доступ до мережі Інтернет, проведення фото-, відеозйомки, користування додатками, нотатками, опрацювання електронних документів, тощо, не може бути визнана ані законною з точки зору обмеження права користування майном, ані пропорційною та необхідною у відповідних умовах (під час проведення засідання сесії ради).

З огляду на зазначене, встановлена частиною 4 статті 6 Регламенту повна заборона використання засобів мобільного зв`язку присутніми на сесії Харківської міської ради є протиправною.

Отже, в цій частині суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також суд при викладенні мотивів та підстав прийнятого рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Отже, іншим посиланням та мотивам позовної заяви та відзиву на позов як таким, що не впливають на загальні висновки суду, окрема оцінка судом не надається.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України шляхом стягнення з відповідача на користь позивачів по 50% від сплачених кожним з них сум судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 264, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та нечинними окремі норми Регламенту Харківської міської ради 7 скликання, затвердженого рішенням Харківської міської ради "Про затвердження Регламенту Харківської міської ради 7 скликання" № 20/15 від 23 грудня 2015 року, а саме:

- в першому реченні частини 2 статті 3 слово "відкритого";

- друге речення частини 2 статті 3;

- в третьому реченні частини 4 статті 3 слова: "за винятком призначених для закритих засідань (закритого розгляду окремих питань порядку денного)";

- статтю 4;

- в першому реченні частини 1 статті 5 слово "відкритих";

- друге речення частини 1 статті 5;

- в частині 4 статті 6 слова: "користуватися засобами мобільного зв`язку";

- частину 5 статті 6;

- статтю 8;

- статтю 29;

- частину 9 статті 41;

- пункт 3 частини 2 статті 45.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Громадської організації "Харківський антикорупційний центр" (вул. Польова, буд. 36/45, м. Харків, 61068, код ЄДРПОУ40270358) у розмірі 960,50 грн (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок).

Стягнути з Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) у розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 лютого 2020 року.

Суддя Білова О.В.