Постанова

від 12.02.2020 по справі 200/10393/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року справа №200/10393/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів Т.Г. Арабей, І.В. Геращенка, секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., представника позивача Щербачук Я.І., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 р. (повний текст рішення складено 22.12.2018 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/10393/18-а (головуючий І інстанції суддя Загацька Т.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛЛІ-ПЛЮС" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛЛІ-ПЛЮС" (далі - позивач) 11.10.2018 звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.2018 року № 0036274301; вирішити питання судових витрат (а.с. 5-8).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року у справі № 200/10393/18-а позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 19.07.2018 року № 0036274301.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 131-134).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за даними Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб до 01.01.2018 року позивач перебував на обліку в Північному відділенні Маріупольської ОДПВ ГУДФС у Донецькій області. За даними інформаційних систем ДФС України між позивачем та Північним відділенням Маріупольської ОДПІ 06.09.2016 року укладено договір про визнання електронних документів та до договору надані сертифікати електронного цифрового підпису терміном дії з 14.08.2016 року по 13.08.2017 року.

На момент подання позивачем поштовими відправленнями декларацій за березень - червень 2017 року до Західно-Донецького та Північного відділень Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області договір був чинний.

За даними ДПІ визначені вище декларації визнані як неподані, оскільки в них невірно вказано найменування контролюючого органу, до якого подається звітність.

З 27.11.2014 року припинено приймання поштових відправлень на територію м. Донецька, яке було податковою адресою позивача до 11.09.2017 року, що унеможливило належне вручення платнику документів відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового Кодексу.

Повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації за червень 2017 року направлено позивачу листом від 20.07.2017 року за новим місцем реєстрації.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності передбачено п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідач вважає, що ним правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Соллі-Плюс» як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області; з 02.07.2001 року був зареєстрований платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номера 241675905666 (а.с. 10-11).

12.06.2018 року за результатами камеральної перевірки з питань неподання податкової звітності з ПДВ за березень-червень 2017 ТОВ «Соллі-Плюс» складено акт № 232/05-99-43-01-15/24167590 (а.с. 68-69).

З висновків акту вбачається, що перевіркою вказано на порушення пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за березень-червень 2017 року.

На підставі акту перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.07.2018 року № 0036274301, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 4080, 00 грн. (а.с. 12).

Проблемою цього спору є питання правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення від 19.07.2018 року № 0036274301.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

За приписами пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, визначено, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вже зазначалось раніше, перевіркою контролюючого органу вказано на те, що позивачем порушено пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: не подано податкові декларації з податку на додану вартість за березень - червень 2017 року.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивачем до контролюючого органу за період березень-червень 2017 року подавалися податкові декларації з податку на додану вартість:

за березень 2017 року - 07.04.2017 року, подання підтверджується карткою поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (вручено 12.04.2017 року);

за квітень 2017 року - 03.05.2017 року, подання підтверджується карткою поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (вручено 10.05.2017 року);

за травень 2017 року - 02.06.2017 року, подання підтверджується роздруківкою з сайту ПАТ «Укрпошта» ;

за червень 2017 року (з додатком № 5) - 14.07.2017 року, подання підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (вручено 19.07.2017 року);

за липень 2017 року - 10.08.2017 року, прийняття підтверджується квитанцією № 2 (а.с. 27-61).

Податкові декларації позивача з податку на додану вартість за березень-червень 2017 року не були прийняті контролюючим органом через те, що при наявності дійсного договору про визнання електронних документів від 06.09.2016 року з сертифікатами електронного цифрового підпису до нього з терміном дії з 14.08.2016 року по 13.08.2017 року, вони були подані на паперових носіях та містили недоліки в частині правильності зазначенням найменування контролюючого органу, до якого подається звітність.

Разом з тим, 14.05.2018 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/1703/18-а, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 року визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 02.02.2018 року № 985 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов`язано поновити реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Соллі-Плюс» як платника податку на додану вартість з 02.02.2018 року.

Вказаними рішеннями встановлено, зокрема, що "... матеріалами справи підтверджено, що позивач щомісячно, у встановленні чинним законодавством спосіб та строки, подавав та надсилав на адресу контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість із Додатками до податкової декларації та податковими накладними.", "...позивач в період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року здійснював господарські операції з придбання послуг, що підтверджується відповідними податковими накладними", "Матеріали справи свідчать, що позивач не мав можливості надсилати податкові декларації в електронній формі, у зв`язку з чим позивач надсилав податкову звітність за період з березня по червень 2017 року іншими способами, передбаченими нормами ПК України (п.49.3 ст.49 ПК), про що позивачем було повідомлено у супровідних листах. Матеріали справи підтверджують надіслання та отримання контролюючим органом податкової звітності, про що свідчать штемпелі про отримання, поштові чеки, описи вкладення та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, матеріали справи свідчать, що позивачем супровідним листом від 07.04.2017 року було надіслано декларацію за березень 2017 року, яка отримана контролюючим органом 12.04.2017 року." (а.с. 13-26).

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення набрало законної сили 25.09.2018 року.

Таким чином, рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/1703/18-а від 14.05.2018 року спростовано висновки Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області про порушення товариством пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення рішення та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 4080,00 грн.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, він діяв правомірно.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 р. у справі № 200/10393/18-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст складений 17 лютого 2020 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко