Постанова

від 10.02.2020 по справі 440/2558/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 р.Справа № 440/2558/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник позивача Козарчук Ю.О.

представник відповідача Новоселецька І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 11.10.19 року по справі № 440/2558/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілгаз-Інвест"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оілгаз-Інвест", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2019 року № 0004841404.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілгаз-Інвест" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що контролюючий орган, діючи у відповідності до приписів Податкового кодексу України, забезпечуючи виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовуючи надані законодавством права, правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України прийняв спірне податкове повідомлення-рішення у зв`язку із встановленням в ході фактичної перевірки порушень податкового законодавства - незабезпечення ТОВ "Оілгаз-Інвест" друку фіскального звітного чеку Z-звіту за 09 грудня 2018 року та незабезпечення оприбуткування готівкових коштів за 09 грудня 2018 року в сумі 12926,95 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 року було замінено відповідача у справі Головне управління ДФС у Полтавській області її правонаступником Головним управлінням ДПС у Полтавській області.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Оілгаз-Інвест" є юридичною особою приватного права (код ЄДРПОУ 30941278). Підприємство здійснює свою господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі пальним /а.с. 24/.

28 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено фактичну перевірку ТОВ "Оілгаз-Інвест" щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), результати якої оформлено актом № 0135/16/31/РРО/30941278 від 28 березня 2019 року /а.с. 9/.

За висновками вищевказаного акта ТОВ "Оілгаз-Інвест", зокрема, не забезпечено друку фіскального звітного чеку Z-звіту за 09 грудня 2018 року та не забезпечено оприбуткування готівкових коштів за 09 грудня 2018 року в сумі 12926,95 грн.

Підстави та порядок проведення зазначеної фактичної перевірки позивачем не оспорюється.

На підставі акта № 0135/16/31/РРО/30941278 від 28 березня 2019 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2019 року № 0004841404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 64634,75 грн. /а.с. 8/.

10 травня 2019 року позивачем до ДФС України подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2019 року № 0004841404 /а.с. 10-12/, за наслідками розгляду якої вищий контролюючий орган скаргу платника залишив без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін / а.с. 13/.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 16 квітня 2019 року № 0004841404, позивач оскаржив останнє до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 16 квітня 2019 року № 0004841404 з урахуванням чого суд дійшов висновку про його необґрунтованість та протиправність, а також про наявність підстав для скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Пунктом 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Згідно вимог пункту 11 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 148 від 29 грудня 2017 року, готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі; оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку (КОРО - у разі її використання).

Статтею 5 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Згідно пункту 10 розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14 червня 2016 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 року за № 919/29049 (надалі - Порядок № 547) якщо на період виходу з ладу РРО або в разі відключення електроенергії розрахункові операції проводяться з використанням книги ОРО та розрахункової книжки, після встановлення відремонтованого (резервного) РРО або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через РРО суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки, а також відповідно до контрольної стрічки (у випадку обнулення оперативної пам`яті) - за час роботи, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою податку на додану вартість, акцизного податку або іншого податку (збору), після чого слід виконати Z-звіт. За потреби виконується операція "службове внесення" на суму готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків.

Висновок контролюючого органа про те, що 09 грудня 2018 року в господарській діяльності позивача мало місце допущення порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а також "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 148 від 29 грудня 2017 року, зумовлений тією обставиною, що оприбуткування готівки в касі за 09 грудня 2018 року та друк фіскального звітного чека ТОВ "Оіл-Інвест" фактично здійснено 10 грудня 2018 року.

Заперечуючи факт порушення, позивач пояснив, що о 22:10 09 грудня 2018 року на АЗС ТОВ "Оіл-Інвест" відбулось аварійне відключення електроживлення, що унеможливило виконання друку щоденного фіскального звітного чека до 00:00 09 грудня 2018 року. Після відновлення електропостачання о 00:12 10 грудня 2018 року уповноваженою на проведення розрахунків особою ТОВ "Оіл-Інвест" було негайно виконано друк Z-звіту за 09 грудня 2018 року та забезпечено його зберігання.

З відомостей КОРО позивача вбачається, що 09 грудня 2018 року до Книги внесено запис про неможливість застосування РРО через аварійне відключення електропостачання /а.с. 21-23/.

З пояснень представників позивача судом також встановлено, що черговий оператор АЗС ОСОБА_1 після припинення електропостачання здійснив виклик ФОП ОСОБА_2 , котрий на підставі договору № 01/01/12-18-О від 01 грудня 2018 року /а.с. 14-17/ здійснює оперативно-технічне обслуговування електроустановки, безаварійне утримання, ліквідацію та локалізацію аварійних ситуацій, періодичні випробування та вимірювання, а також інші роботи на об`єктах ТОВ "Оіл-Інвест".

Наявною в матеріалах справи копією акта засвідчення неполадок від 09 грудня 2018 року підтверджено, що за результатами огляду електроустановки уповноваженою особою ФОП Терещенка А.М., яка прибула на АЗС позивача за викликом, виявлено пошкоджене реле РНПП-111М в розподільчій шафі 0,4 кВ. Відомостями цього ж акта підтверджено, що на АЗС ТОВ "Оіл-Інвест" була відсутня напруга упродовж періоду з 22:10 09 грудня 2018 року по 00:12 10 грудня 2018 року /а.с. 18/.

Копією акта монтажних робіт по відновлення роботоздатності шафи 0,4 кВ живлення електроенергією касового апарату на АГЗП ТОВ "Оіл-Інвест" від 10 грудня 2018 року визначено перелік несправностей та виконаних ремонтних робіт /а.с. 19/.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що уповноважена позивачем на проведення розрахунків особа під час оприбуткування готівки та друку фіскального звітного чека за 09 грудня 2018 року о 00:12 наступної календарної дати діяла з дотриманням вимог чинного законодавства.

Заперечуючи обґрунтованість доводів позивача, представник контролюючого органа зазначав, що акт засвідчення неполадок від 09 грудня 2018 року не надавався Головному управлінню ДФС у Полтавській області під час проведення перевірки, а відтак останній не є допустимим та належним доказом у справі. За твердженнями представника відповідача, фактично наданий до перевірки акт монтажних робіт по відновлення роботоздатності шафи 0,4 кВ живлення електроенергією касового апарату на АГЗП ТОВ "Оіл-Інвест" від 10 грудня 2018 року не містить відомостей про період, упродовж якого на АЗС позивача було відсутнє електропостачання, що унеможливило встановлення посадовими особами відповідача правомірності дій ТОВ "Оіл-Інвест" щодо оприбуткування готівки за 09 грудня 2018 року.

Позивач наполягає на тому, що акт засвідчення неполадок від 09 грудня 2018 року надавався контролюючому органу під час проведення фактичної перевірки, а також вказує на те, що копія зазначеного документа приєднувалась ТОВ "Оіл-Інвест" до скарги на податкове повідомлення-рішення № 0004841404 від 16 квітня 2019 року про що зазначено в пункті 2 опису додатків /а.с. 10-12/.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції вважає хибними доводи скаржника про ненадання платником до перевірки акта засвідчення неполадок від 09 грудня 2018 року, з огляду на наступне.

За правилами пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Разом із тим, приписами пункту 85.7 цієї ж статті передбачено, що отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що під час проведення перевірок обов`язок із складення опису отриманих від платника документів покладається на посадових осіб контролюючого органа.

В силу положень частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не забезпечив себе належними, достатніми та допустимими доказами на підтвердження своїх тверджень.

Посилання скаржника на неповноту записів від 09 грудня 2018 року в КОРО, мотивовані незаповненням графи 5 розділу 4 КОРО - "підпис та індивідуальне клеймо ЦСО, який проводив ремонт (обслуговування РРО)" спростовуються наступним.

Неможливість проведення операції з оприбуткування готівки із застосуванням РРО 09 грудня 2018 року не пов`язане з виходом з ладу апарата РРО, а зумовлена відсутністю електропостачання. Оскільки, особа, яка усувала причини відсутності напруги на АЗС ТОВ "Оіл-Інвест" 09 грудня 2018 року, виконувала роботи з відновлення електропостачання в розподільчій шафі та не здійснювала жодного втручання в механізм РРО, остання не мала правових підстав вносити відомості до КОРО з приводу здійснення ремонтних робіт, що не пов`язані з ремонтом РРО.

Крім того, з 01 жовтня 2018 року набули чинності внесені до Порядку № 547 зміни, згідно з якими з попередньої редакції Порядку № 547 виключено положення щодо ведення обліку ремонтів, робіт із технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі КОРО. Відтак, станом на дату виникнення спірних правовідносин обов`язок платника податків щодо заповнення розділу 4 КОРО скасований.

За правилами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 16 квітня 2019 року № 0004841404 з урахуванням чого суд дійшов висновку про його необґрунтованість та протиправність, а також про наявність підстав для його скасування.

За викладених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на аргументи учасників процесу, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підставвисновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року по справі 440/2558/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року по справі № 440/2558/19 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді (підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 17.02.2020 року