Постанова

від 06.02.2020 по справі 520/9293/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 р.Справа № 520/9293/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калитки О. М.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., місце складання м. Харків, повний текст складено 04.11.19 року по справі № 520/9293/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТПАК"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Востпак", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 серпня 2019 року №00000911405, прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем в період з 25.07.2019 по 31.07.2019 року на підприємстві позивача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт №2696/20-40-14-05-07/38281289 від 07.08.2019 та податкове повідомлення-рішення №000000911405 від 29.08.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 176347,50 грн. ТОВ "Востпак" не погоджуючись з висновками акту перевірки та податковим спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки, бухгалтерський та податковий облік підприємством здійснювався у відповідності до вимог чинного законодавства, а зазначені факти порушень є необґрунтованими, без врахування контролюючим органом фактичних обставин здійснення господарської діяльності.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 520/9293/19 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Востпак" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 229 у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, Головним управлінням ДФС у Харківській області згідно п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VІ (з урахування змін та доповнень), у зв`язку із надходженням податкової інформації щодо порушенням ТОВ "ВОСТПАК" вимог податкового та іншого законодавства, ненаданням підприємством у запитуваному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий запит Головного управління ДФС у Харківській області від 24.05.2019 №25760/10/20-40-147-11-19 протягом 15 днів з дня його отримання, та на підстав наказу від 23.07.2019 №5234 проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТПАК" (код за ЄДРПОУ 38281289) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо податку на прибуток за період І квартал 2018 року та півріччя 2018 року, з податку на додану вартість за період з 01.03.2018 по 31.05.2018 щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "БК АРТБУД" (код за ЄДРПОУ 41371073) та джерел походження товарно-матеріальних цінностей, реалізованих ТОВ "БК АРТБУД" (код за ЄДРПОУ 41371073) за період березень-травень 2018 року.

Результати перевірки оформлені актом від 07.08.2019 №2696/20-40-14-05-07/38281289, яким зафіксовано порушення ТОВ "Востпак" приписів податкового законодавства, а саме: пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) у редакції чинній з 01.01.2015, п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.200 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, що сталося внаслідок порушень, викладених у п.3.1.1.1 акту перевірки, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 117565 грн., у т.ч. за 1 квартал 2018 року у сумі 17999 грн., за півріччя 2018 року у сумі 117565 грн. (а.с.16-29).

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач надіслав відповідачу заперечення на акт (а.с.37-45).

Листом Головне управління ДФС у Харківській області №41821/10/20-40-14-05-11 від 23.08.2019 року надало відповідь на заперечення ТОВ "Востпак", якими висновки перевіряючих визнано правомірними та залишено без змін (а.с.46-53).

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2019 №00000911405 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 176347,50 грн. (за податковими зобов`язаннями - 117565 грн., штрафні санкції - 58782,50 грн.) (а.с. 55).

Не погоджуючись з податковими повідомлення-рішеннями від 29.08.2019 №00000911405, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "БК АРТБУД".

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Так, фактичною підставою для відображення в акті податкової перевірки в даній справі порушення вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) слугував висновок про відсутність реального характеру господарських операцій вчинених позивачем відповідно до договору, укладеного з ТОВ "БК АРТБУД" за перевіряємий період.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1. вказаного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 цього Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено, що 15.03.2018 року ТОВ "Востпак" (виконавець) уклав договір поставки №778/1 з ТОВ "БК АРТБУД" (замовник), за умовами якого, виконавець зобов`язується виготовляти, поставляти зі складу виконавця товар (паперові стаканчики, харчова упаковка з хромерзацу, гофрокартон, гофропродукція, поліграфічна продукція, гнучка упаковка, картон, папір) замовнику, в свою чергу замовник зобов`язується приймати та своєчасно здійснювати оплату товару на умовах вказаного договору.

Пунктом 3.3 вищевказаного договору визначено, передача товару здійснюється на складі виконавця в м.Харкові довіреній особі замовника на умовах самовивозу. При цьому представник замовника передає виконавцю належним чином оформлену довіреність. За згодою сторін виконавець може здійснювати відвантаження товару на адресу замовника по умовах і в відповідності з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року (а.с.75-78).

На підтвердження реальності здійснення господарських операції з поставки товару позивачем надано видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, акти звірки взаєморозрахунків станом на 2018 рік (а.с.79-104, 105).

Колегія суддів дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи та оцінюючи подані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у відповідності до ст.ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів прийшла до висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у правовідносинах з ТОВ "БК АРТБУД", а надані належним чином оформлені документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій, що досліджені у судовому засіданні, відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст.187 Податкового кодексу України визначено, що Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В результаті відображення господарської операції з ТОВ "Востпак" сума в розмірі 117565 грн. включена до складу доходів від реалізації товарів (робіт, послуг). Отже, заниження податку у визначені податку на прибуток відсутнє.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та відхиляє свідчення від 06.10.2016, надані свідком - директором ТОВ "БК АРТБУД" ОСОБА_1 , оскільки допит директора ТОВ "БК АРТБУД" відбувався в 2016 році, в той час як договір укладений з позивачем датується 2018 роком, тобто через два роки після внесень відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що в свою чергу не охоплює часові рамки здійснення господарських операцій з ТОВ "ВОСТПАК"; по-друге, правову оцінку показанням свідків у кримінальному провадженні може надати виключно суд в рамках розгляду кримінального провадження та доказове значення може мати лише вирок суду, що набрав законної сили, і який прямо стосується конкретних правовідносин, разом з тим, контролюючим органом не надано вищевказаних доказів. Вироку суду на час розгляду даної справи не існує, отже, відомості з протоколу допиту директора ТОВ "БК АРТБУД" ОСОБА_1 не можуть бути взяті до уваги в якості доказу.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів вказує, що відповідачем не доведено правомірність власного рішення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, зводяться до переоцінки належним чином проаналізованих судом першої інстанції доказів та не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування норм матеріального та процесуального права - неправильним.

При цьому, колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 520/9293/19 відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі № 520/9293/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 17.02.2020 року