Постанова

від 11.02.2020 по справі 808/2402/17(сн/280/2/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 808/2402/17(СН/280/2/19)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2019р. у справі №808/2402/17(СН/280/2/19) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Вневідомча охорона до: про:Головного управління ДФС у Запорізькій області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

07.08.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю Вневідомча охорона (далі - ТОВ Вневідомча охорона ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень / а.с. 4-7 том 1/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2017р. за вищезазначеним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №808/2402/17 та справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні /а.с. 2 том 1/. Позивач, посилаючись у адміністративному позові /а.с. 4-7 том 1/ на те , що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Вневідомча охорона з питання дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.09.2016р. по 31.10.2016р., за результатами якої складено акт перевірки № 132/08-01-14-06/31616053 від 20.03.2017р., у якому посадовими особами відповідача за результатами перевірки зроблено висновок про порушення підприємством певних норм Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальному розмірі на 576416 грн., заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі на 640463грн. Відповідачем зроблено висновок про завищення ТОВ Вневідомча охорона витрат та податкового кредиту в результаті безпідставного формування таких витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ Анатексіс та ТОВ Трейд-Векс , які, на думку відповідача, не мали реального характеру. За результатами перевірки 14.04.2017 р. ГУ ДФС у Запорізькій області прийняті податкові повідомлення-рішення: №0004891406 про збільшення ТОВ Вневідомча охорона суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 864624 грн., в тому числі за основним платежем - 576416 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 288208 грн.; №0004901406 про збільшення ТОВ Вневідомча охорона суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 960694,50 грн., в тому числі за основним платежем - 640463 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 320231,50 грн. Позивач вважає висновки відповідача за результатами перевірки та прийняте ним рішення необґрунтованими та безпідставними, оскільки висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій з ТОВ Анатексіс та ТОВ Трейд-Векс є помилковими, оскільки під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з цими контрагентами, які були зареєстровані як платники ПДВ, та подальше використання позивачем отриманих від цих контрагентів товарів, робіт та послуг у власній господарській діяльності, що надавало підприємству право на формування податкової звітності у відповідних звітних періодах з урахуванням сум ПДВ, які були сплачені у вартості товарів, робіт та послуг отриманих від цих контрагентів, тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004891406, №0004901406 від 14.04.2017р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2017р. у справі №808/2402/17, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018р. / а.с. 70-73 том3/ адміністративний позов ТОВ Вневідомча охорона задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0004891406, №0004901406 від 14.04.2017р. / а.с. 19-25 том3/.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2018р. у справі №808/2402/17 касаційну скаргу відповідача задоволено, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2017р. та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018р. у справі №808/2402/17 скасовані, справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд / а.с.101-107 том 3/.

Матеріали адміністративної справи №808/2402/17 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду 14.01.2019р. / а.с. 118 том 3/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2019р. прийнято справу до провадження, привласнено справі №808/2402/17 (провадження №СН/280/2/19) / а.с. 120 том 3/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2019р. у справі №808/2402/17(СН/280/2/19) витребувано від Слідчого відділу фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві інформацію щодо стану порушених кримінальних проваджень за №32017100000000144 від 29.09.2017р. та за №4201500080000117 від 11.09.2017р. /а.с. 121 том 3/.

З матеріалів цієї адміністративної справи вбачається, що позивачем після повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції постановою Верховного Суду від 24.10.2018р. у справі №808/2402/17(СН/280/2/19), позовні вимоги у цій справі не змінювались та не доповнювались.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2019р. у справі №808/2402/17(СН/280/2/19) адміністративний позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0004891406, №0004901406 від 14.04.2017р. (суддя Лазаренко М.С.) /а.с. 199-205 том 3/.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, яка була зареєстрована судом першої інстанції 22.07.2019р./ а.с. 210-213 том 3/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019р. у справі №808/2402/17(СН/280/2/19) апеляційну скаргу ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2019р. залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги /а.с. 218 том 3/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.09.2019р. у справі №808/2402/17(СН/280/2/19) апеляційну скаргу було повернуто заявнику на підставі ст. 169, та ст. 298 КАС України / а.с. 231 том 3/.

Відповідач, повторно подав апеляційну скаргу /а.с. 5-10 том 4/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з`ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її рішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 25.06.2019р. у даній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Адміністративна справа №808/2402/17(СН/280/2/19) , разом з вищезазначеною апеляційною скаргою, надійшли до суду апеляційної інстанції 05.11.2019р. / а.с. 4 том 4/.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №808/2402/17(СН/280/2/19) поновлено ГУ ДФС у Запорізькій області строк апеляційного оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2019р. у справі №808/2402/17(СН/280/2/19) /а.с. 26 том 4/ та справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 10год. 30хв. 23.12.2019р. / а.с. 28 том 4/.

09.12.2019р. судом апеляційної інстанції зареєстровано заяву судді- доповідача - Шальєвої В.А. та суддів Білак С.В., Олефіренко Н.А. про самовідвід /а.с. 31 том 4/, у якій посилаючись на положення ч. 2 ст. 37, 39 КАС України заявлено самовідвід в розгляді справи №808/2402/17(СН/280/2/19).

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019р. у справі №808/2402/17(СН/280/2/19) задоволено заяву про самовідвід судді-доповідача Шальєвої В.А. та суддів Білак С.В., Олефіренко Н.А. у справі №808/2402/17(СН/280/2/19), та передано адміністративну справу №808/2402/17(СН/280/2/19) на повторний автоматизований розподіл справ /а.с. 32 том 4/.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 визначено склад колегії суддів що розглядає цю справу: - головуючий суддя Коршун А.О., судді - Чередниченко В.Є., Панченко О.М. /а.с. 34 том 4/, і 10.12.2019 матеріали справи №808/2402/17(СН/280/2/19) передано судді-доповідачу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019р. у справі №808/2402/17(СН/280/2/19) прийнято до свого провадження справу за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2019р. у справі №808/2402/17(СН/280/2/19), призначено розгляд справи у судове засідання на 10-30 годин 23.12.2019р. /а.с. 35 том 4/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строки було повідомлено учасників справи /а.с. 36-39 том 4/.

У зв`язку з надходженням 21.12.2019р. клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи /а.с. 40 том 4/, розгляд цієї справи відкладено на 16 годин 00 хвилин 21.01.2020р. /а.с. 47 том 4/, про що судом було повідомлено учасників справи / а.с. 48-49 том 4/.

21.01.2020р. в судовому засіданні, розгляд справи №808/2402/17(СН/280/2/19), у зв`язку з відсутністю доказів про повідомлення позивача, відкладено на 14 год. 30хв. 11.02.2020р., про що судом було повідомлено учасників справи / а.с. 59-60 том 4/.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 25.06.2019р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову через його необґрунтованість та безпідставність.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 25.06.2019р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що ТОВ Вневідомча охорона зареєстровано 05.09.2001р., код ЄДРПОУ 31616053, підприємство є платником податків, у тому числі ПДВ, та перебуває на податковому обліку у відповідача у справі, основний вид діяльності підприємства - приватна охоронна служба / а.с. 8-25 том 1/.

У період з 06.03.2017р. по 13.03.2017р. посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Вневідомча охорона з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2016р. та податку на додану вартість за період з 01.09.2016р. по 31.10.2016р. при здійсненні фінансово-господарських операцій, за результатами якої складено акт перевірки №132/08-01-14-06/31616053 від 20.03.2017р. (далі-акт перевірки).

З наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 26-37 том 1/ посадовими особами відповідача за результатами перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 576416 грн., у тому числі по періодам: 3 квартали 2016 року - 299688 грн.; 2016 рік - 576416 грн., у тому числі 4 квартал 2016 року - 276728 грн.; пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті, на загальну суму 640463 грн., у тому числі по періодам: вересень 2016 року - 332978 грн., жовтень 2016 року - 307476 грн.

За результатами перевірки, на підставі вищезазначеного акту перевірки №132/08-01-14-06/31616053 від 20.03.2017р., відповідачем 14.04.2017 р. було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № № 0004891406, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємства на суму 864624 грн., у тому числі 576416 грн. - за податковим зобов`язанням; 288208 грн. - за штрафною (фінансовою) санкцією / а.с. 38 том 1/;

- №0004901406, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 960694,50 грн., у тому числі: 640463 грн. - за податковим зобов`язанням, 320231,50 грн. - за штрафною (фінансовою) санкцією / а.с. 40 том 1/.

Висновки відповідача за результатами перевірки та прийняті відповідачем за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення № 0004891406, №0004901406, від 14.04.2017р. були оскаржені позивачем в порядку адміністративного оскарження, але скарги позивача була залишені без задоволення, а прийняття відповідачем податкові повідомлення-рішення залишені без змін / а.с. 63-67 том 1/, що і обумовило звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом за захистом порушеного права.

З наданої суду ксерокопії акту перевірки /а.с. 26-37 том 1/ вбачається, що висновок про порушення підприємством (позивачем у справі) норм чинного Податкового кодексу України, яке призвело до призвело до заниження податку на прибуток у загальному розмірі на 864624 грн., заниження ПДВ у загальному розмірі на 640463 грн., завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного період, зроблено з огляду на те, що на думку відповідача, в ході проведення перевірки встановлено нереальність здійснення господарських операцій з ТОВ Анатексіс та ТОВ Трейд-Векс по придбанню товарів (робіт та послуг), які фактично являються товарами невідомого походження, так як відсутнє їх придбання у ланцюгах постачання, що підтверджується зібраною відповідачем податковою інформацією цих контрагентів-позивача, відповідно до якої щодо цих контрагентів встановлено відсутність основних фондів, незначну чисельність персоналу, невідповідність номенклатури придбаного товару та проданого у подальшому, при цьому, вказані підприємства не є виробниками реалізованої позивачу продукції.

Так під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, та підтверджено апеляційним судом, що: протягом перевіряємого періоду внаслідок укладених фінансово-господарських договорів позивач у справі мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ Анатексіс та ТОВ Трейд-Векс , при цьому необхідно зазначити, що предметом договорів, які були укладені позивачем у справі з контрагентами - ТОВ Анатексіс та ТОВ Трейд-Векс , було придбання позивачем матеріалів електротехнічного призначення, і ці господарські зобов`язання виконані сторонами у повному обсязі, а саме контрагентами позивача поставлено у визначені умовами договорів строки визначений договорами товар, а позивачем у повному обсязі сплачена вартість цього товару у безготівковій формі, та позивачем у справі, використано отриманий від контрагентів - ТОВ Анатексіс та ТОВ Трейд-Векс , у подальшому оприбуткування отриманого від зазначених вище контрагентів товару підтверджується оборот но-сальдовими відомостями по рахунку 201 за вересень-грудень 2016 р., обігом за рахунком 631 за вересень-грудень 2016 р., та використання позивачем придбаного у вказаних контрагентів обладнання у власній господарській діяльності підтверджується відомостями обліку видачі обладнання, документами про реалізацію кінцевим споживачам охоронного обладнання та послуг з його облаштування, усі контрагенти позивача під час укладання договорів з позивачем та під час виконання сторонами своїх зобов`язань за цим правочином був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та платників податків, у тому числі ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу - відповідачу у справі, та суду під час судового розгляду даної адміністративної справи, усі первинні документи за вищезазначеними господарськими зобов`язаннями (правочинами), які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є належними первинними документами, які засвідчують факт виконання певних господарських операцій, і є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, та які, у свою чергу, також свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами і використання отриманих позивачем товарів та робіт (послуг) у власній господарський діяльності позивача, які були досліджені судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи /а.с. 42-55 том 1, а.с. 56-62 том 1/.

Крім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на складений відповідачем акт перевірки позивача викладені у цьому акті обставини щодо порушень ТОВ Вневідомча охорона податкового законодавства зроблені податковим органом лише на підставі аналізу зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача або з огляду на не можливість проведення звірки контрагентів позивача, але така інформація та акти не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами і підприємство не може автоматично бути правопорушником лише на тій підставі, що його контрагентів не вдалось перевірити, або ними були допущені певні порушення через отримання податковим органом податкової інформації, у якій містяться висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, оскільки навіть наявність такої інформації не звільняє такий податковий орган від виконання покладеного на нього нормами закону обов`язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, і зібрана податкова інформація щодо контрагента певного суб`єкта господарювання, у даному випадку позивача у справі, не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Сукупний аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, при цьому вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Отже, колегія суддів вважає, шо факт реальності придбання позивачем протягом перевіряємого періоду товарів (послуг) у контрагентів - ТОВ Анатексіс та ТОВ Трейд- Векс , підтверджується вищенаведеними первинними документами, копії яких були досліджені судом та долучені до матеріалів справи, які також є належним підтвердження реального характеру спірних операцій, оскільки спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків - позивача у справі.

В постанові Верховного суду від 24.10.2019р. у даній справі підставою для скасування постанов зазначено проте, що в акті перевірки , так і під час розгляду справи в суді першої інстанції та на час апеляційного розгляду справи ГУ ДФС у Запорізькій області обґрунтовувало свої висновки щодо відсутності доказів реального виконання укладених товариством з контрагентами господарських договорів посиланням на те, що ТОВ Анатексіс та ТОВ Трейд-Векс не могли здійснювати, з огляду на стан їх кадрового складу та матеріально-технічної бази, поставку товару в строки, обсяги та на умовах, передбачених укладеними договорам поставки; що податкова звітність ТОВ Анатексіс не підтверджує здійснення господарських відносин з позивачем та, що надані позивачем докази, зокрема товарно-транспортні накладні, не підтверджують факт перевезення та отримання товариством придбаного за договорами поставки товару.

Крім того відповідачем надано до суду докази того, що відносно ТОВ Трейд-Векс відкриті кримінальні провадження щодо фіктивної господарської діяльності цієї юридичної особи.

Отже обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, шодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

На виконання вимог ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2019р. про витребування доказів, 25.02.2019р. на адресу суду першої інстанції надійшов лист за вх.№7633 /а.с. 155-156 том 3/, в якому зазначається проте, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві дійсно проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015100080000117 внесене до ЄРДР 11.09.2015р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205 та ч.3 ст.212 КК України; 25.09.2017р. досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015100080000117 закінчене в порядку ст.283 КПК України, оскільки не містить доказів , що підтверджують безтоварність укладених договорів з ТОВ Трейд Векс , та не здобуто у ході досудового розслідування доказів вважати видані ТОВ Трейд Векс документи бухгалтерської звітності такими, що відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; щодо кримінального провадження №32017100000000144 внесеного до ЄРДР 29.09.2017р. то досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №32017100000000144 не здобуто доказів, що підтверджують безтоварність укладених договорів з ТОВ Трейд Векс та не здобуто у ході досудового розслідування доказів вважати видані ТОВ Трейд Векс документи бухгалтерської звітності такими, що відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Фінансово-господарська діяльність ТОВ Трейд Векс із ТОВ Вневідомча охорона у ході досудового розслідування не досліджувалась.

З вищенаведеного вбачається, надана відповідь Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві спростовує, висновки відповідача щодо не можливості здійснювати ТОВ Трейд Векс поставку товару, тому підставою вважати правочин нікчемний.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов`язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов`язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (отриманні послуги) покупець зобов`язаний сплатити вартість товару (послуги) продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобов`язаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуги) цього обов`язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на покупця товару (послуги), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) у даному випадку, що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуги) ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару (послуги).

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом господарської діяльності позивача, колегія суддів робить висновок про те, що в результаті господарських операцій з ТОВ Трейд Векс та ТОВ Анатексіс , у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, оскільки у даному випадку для позивача у справі визначальним є саме факт отримання від цих контрагентів товарів (робіт, послуг), перелік (кількість, якість, вартість) яких визначених умовами укладених господарських договорів, і подальше використання цих робіт, послуг та товарів у власній господарській діяльності, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, а ці обставини у свою чергу свідчать про наявність в таких діях суб`єкта господарювання - позивача у справі, ділової мети - одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності, і при цьому позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості відслідковувати дотримання контрагентом вимог чинного законодавства України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищенаведена правова позиція стосовно розв`язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи БУЛВЕС АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи, які були встановлені судом під час розгляду даної справи та підтверджені належними письмовими доказами, колегія суддів вважає, що податковим органом зроблено безпідставний та неправомірний висновок щодо нереальності проведених позивачем господарських операцій з ТОВ Трейд Векс та ТОВ Анатексіс , що призвело до заниження податку на прибуток у загальному розмірі на 864624 грн. та збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 960694,50 грн.

З огляду на вищевказане, та приймаючи до уваги положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, зокрема п.п.135.1, 135.2, 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.2, 138.8, п.п.138.10.3, 138.10.5 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.1.4 п.153.1 ст.153, п.44.1 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.139.2.1 п.139.2 ст.139п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту у відповідні звітні періоду з урахуванням результатів фінансово-господарської діяльності з контрагентами контрагентів - операцій з Трейд Векс та ТОВ Анатексіс , щодо постачання товарів (робіт та послуг), оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів за результатами господарської діяльності по операціям з вищезазначеними суб`єктами господарювання протягом перевіряємого періоду, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ не відповідають вимогам Податкового кодексу України, і висновки податкового органу про заниження позивачем у справі податку на прибуток та ПДВ і як наслідок завищення суми бюджетного відшкодування по операціям з вищезазначеними контрагентами є безпідставними, що свідчить про те, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, під час прийняття податкових повідомлень-рішень №0004891406 та №0004901406 від 14.04.2017р., які є предметом оскарження у даній справі, діяв не у спосіб, який визначено чинним податковим законодавством, та, в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів факту правомірності своїх рішень під час розгляду справи судом, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 25.06.2019р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310,315,316,321,322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення .

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2019р. у справі №808/2402/17(СН/280/2/19) - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.

Повний текст виготовлено та підписано - 13.02.2019р.

Головуючий - суддя А.О. Коршун

суддя В.Є. Чередниченко

суддя О.М. Панченко