Ухвала

від 17.02.2020 по справі 640/2860/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2860/19

УХВАЛА

17 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Сорочка Є.О., Федотова І.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інноваційні технології" до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року вперше подану ГУ ДФС у м. Києві апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв`язку із несплатою судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач вдруге подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано неможливістю своєчасної сплати судового збору.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 22 січня 2020 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України, а саме - апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду, до апеляційної скарги не додано документу, який підтверджує повноваження особи, що звертається з такою скаргою від імені відповідача.

Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянт отримав 28 січня 2020 року, про що свідчить відбиток штампу реєстрації вхідної кореспонденції контролюючого органу на наявному в матеріалах справи супровідному листі.

На виконання вимог даної ухвали відповідачем до суду подано три копії апеляційної скарги за підписом Голови з реорганізації ГУ ДФС у м. Києві О. Малихіної.

Крім того, відповідачем 01 лютого 2020 року направлено до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтовано тим, що надання платіжного доручення відповідальному юристу, котрий здійснює супроводження справи, потребує певного часу.

Надаючи оцінку викладеним у заяві доводам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було встановлено в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, повний текст оскаржуваного рішення було отримано відповідачем 09 жовтня 2019 року, що підтверджується розпискою представника ГУ ДФС у місті Києві (т. 1, а.с. 51), отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції 08 листопада 2019 року. Проте апеляційну скаргу направлено до суду першої інстанції 03 січня 2020 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відповідач зазначив, що причиною такого пропуску була неможливість своєчасної сплати судового збору.

Разом з тим, на переконання суду, такі причини пропуску процесуального строку поважними бути не можуть з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше подану ГУ ДФС у м. Києві апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у зв`язку з несплатою судового збору.

У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 17 грудня 2019 року повернув ГУ ДФС у м. Києві вперше подану останнім апеляційну скаргу. Тобто, відповідач мав більше місяця для забезпечення сплати судового збору.

Крім іншого, суд звертає увагу на те, що додане до апеляційної скарги платіжне доручення від 05 грудня 2019 року № 6486 про сплату судового збору на суму 5 763,00 грн. свідчить, що його сплату було здійснено 06 грудня 2019 року, водночас, як було встановлено раніше, апеляційну скаргу було подано до відділення поштового зв`язку лише 03 січня 2019 року, тобто майже через місяць з моменту сплати судового збору. При цьому суд вважає за необхідне підкреслити, що ГУ ДФС у м. Києві мало об`єктивну можливість надати Шостому апеляційному адміністративному суду документ про сплату судового збору до моменту постановлення 17 грудня 2019 року ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги.

Суд наголошує, що сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 травня 2018 року у справі № 820/4558/16, від 22 травня 2018 року у справі № 826/26113/15, від 18 вересня 2018 року у справі № 826/25121/15.

Щодо доводів відповідача про несвоєчасне надходження до підрозділів правової роботи платіжних документів про сплату судового збору суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка міститься в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 810/1685/17, законодавством покладено обов`язок дотримання процесуальних строків саме на учасника справи, а не на його окремих працівників. А тому, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб не може бути поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Крім того, в ухвалі від 16 грудня 2019 року у справі № 826/12297/18 Верховний Суд зазначив, що доводи відповідача, у тому числі з приводу несвоєчасного надходження до підрозділу правової роботи від органів Державної казначейської служби України платіжних документів про сплату судового збору, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору в контексті завдань адміністративного судочинства не може бути розцінена як непереборна перешкода, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний час, шляхом зволікання у виконанні процесуальних обов`язків, в тому числі, і щодо сплати судового збору.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 820/4420/18.

Посилання скаржника на гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на наступне.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі Устименко проти України зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження. Інших доводів поважності причин пропуску такого строку апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строків на апеляційне оскарження судового рішення - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інноваційні технології" до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов