Постанова

від 05.02.2020 по справі 500/1587/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Мірінович У.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1587/19 пров. № 857/13165/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Макарика В.Я., Матковської З.М.

за участю секретаря судового засідання: Гнатик А.З.

апелянта: ОСОБА_1

представника апелянта: Прислопського В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 500/1587/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

08.07.2019р. позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Чортківського об`єднаного управління пенсійного фонду України у Тернопільській області (правонаступник Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області) про визнання відмови протиправною та зобов`язання зарахувати до страхового стажу час професійного навчання у середній школі з виробничим навчанням ім.О.Маковея м.Заліщики, Тернопільської області у період з 01.09.1983р. по 25.05.1985р. та здійснити перерахунок пенсії починаючи із 01.10.2014р.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.10.2019р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.10.2019р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт ОСОБА_1 та її представник Прислопський В.Я. в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , з 01.10.2014р. перебуває на обліку у Чортківському об`єднаному Управлінні Пенсійного фонду України у Тернопільській області та отримує пенсію за вислугою років як працівник охорони здоров`я, яка призначена відповідно до вимог Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 яке видане середньою школою з виробничим навчанням ім. О. Маковея м. Заліщики, Тернопільської області, ОСОБА_1 у період з 01.09.1983р. по 25.05.1985р. пройшла навчання по програмі консервування плодів і овочів .

15.04.2019р. позивач звернулась до Чортківського об`єднаного управління пенсійного фонду України у Тернопільській області із заявою про зарахування до стажу для призначення пенсії періоду навчання з 01.09.1983р. - 25.05.1985р. у середній школі з виробничим навчанням ім. О. Маковея м. Заліщики, Тернопільської області.

29.05.2019р. пенсійний орган надав відповідь №2628/02, якою повідомив ОСОБА_1 що відсутні правові підстави для зарахування до стажу для призначення пенсії періоду навчання з 01.09.1983р. - 25.05.1985 р. у середній школі з виробничим навчанням ім. О. Маковея м. Заліщики, Тернопільської області, оскільки навчання у середній школі до стажу роботи для призначення пенсії відповідно до законодавства не враховується.

ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством.

Згідно п. д ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Зокрема, ч.1 ст.38 Закону України Про професійну (професійно-технічну) освіту передбачено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

ст.3 Закону України Про професійну (професійно-технічну) освіту встановлює, що професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.

В ст.17 Закону України Про професійну (професійно-технічну) освіту передбачено, що заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Із змісту ст. 18 Закону України Про професійну (професійно-технічну) освіту видно, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать:

- професійно-технічне училище відповідного профілю;

- професійне училище соціальної реабілітації;

- вище професійне училище;

- професійний ліцей;

- професійний ліцей відповідного профілю;

- професійно-художнє училище;

- художнє професійно-технічне училище;

- вище художнє професійно-технічне училище;

- училище-агрофірма;

- вище училище-агрофірма;

- училище-завод;

- центр професійної (професійно-технічної) освіти;

- центр професійної освіти;

- навчально-виробничий центр;

- центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів;

- навчально-курсовий комбінат;

- навчальний центр;

- інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Так, на момент проходження навчання ОСОБА_1 , діяв Закон Української радянської соціалістичної республіки Про народну освіт , який регулював суспільні відносини в галузі народної освіти з метою найповнішого задоволення запитів радянських громадян і потреб розвинутого соціалістичного суспільства в освіті і комуністичному вихованні підростаючого покоління, забезпечення народного господарства робітниками і спеціалістами відповідної кваліфікації.

Зокрема, абз.2 ст.39 цього Закону передбачено, що особам, які закінчили середню загальноосвітню школу з виробничим навчанням, видається атестат про середню освіту і свідоцтво про здобуту спеціальність із зазначенням присвоєного кваліфікаційною комісією розряду.

Згідно довідки № 158 від 07.10.2019р. видно, що середня школа ім.О.С. Маковея в період навчання позивача згідно Статут мала статус середньої школи з виробничим навчанням.

Вказані обставини дають підстави дійти висновку, що по закінченню закладу професійної (професійно-технічної) освіти, випускнику видається атестат про середню освіту і свідоцтво про здобуту спеціальність із зазначенням присвоєного кваліфікаційною комісією розряду.

Як видно із матеріалів справи, на підтвердження навчання у середній школі ім. О. Маковея м. Заліщики, Тернопільської області, ОСОБА_1 надала свідоцтво № НОМЕР_2 про те, що вона в період з 01.09.1983р. по 25.05.1985р. пройшла навчання по програмі консервування плодів і овочів . ( а.с. 12 )

При цьому, атестат про середню освіту і свідоцтво про здобуту спеціальність із зазначенням присвоєного кваліфікаційною комісією розряду по закінченню програми консервування плодів і овочів позивач суду не надала.

ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області як суб`єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами та Конституцією України. Навчання ОСОБА_1 у середній школі ім. О. Маковея м. Заліщики Заліщинського району Тернопільської області у період з 01.09.1983р - 25.05.1985р. по програмі консервування плодів і овочів не відноситься до професійної ( професійно-технічної) освіти, а тому не може бути зараховано до загального стажу позивача.

Інші доводи які викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновки колегії суддів.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 500/1587/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя В.Я. Макарик

Суддя З.М. Матковська

Постанова в повному обсязі складена 17.02.2020р.