Постанова

від 17.02.2020 по справі 910/12014/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р. Справа№ 910/12014/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Панютинський вагоноремонтний завод

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019

у справі № 910/12014/19 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УТМК

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 150 007,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення пені в сумі 88 776,12 грн., інфляційних втрат в сумі 46 435,57 грн. та 3% річних в сумі 14 796,02 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором поставки № ПВРЗ (ВМТП-18.625)ю від 26.10.2018. Крім того, у позові позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/12014/19 позов задоволено повністю. Крім того, вказаним рішенням до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведений факт несвоєчасного виконання відповідачем своїх обов`язків за спірним договором в частині своєчасної оплати поставленого товару, з огляду на що правомірним є нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних у заявлених до стягнення сумах.

Частково задовольняючи вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та зменшуючи їх розмір до 5 000,00 грн., суд першої інстанції прийняв до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору та заперечення відповідача, дійшовши висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Не погоджуючись з рішенням, 02.12.2019 Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Філії Панютинський вагоноремонтний завод звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/12014/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що суду першої інстанції не дотримався вимог щодо прийняття законного і обґрунтованого рішення.

У обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на те, що:

- судом першої інстанції неправильно встановлений період, протягом якого нараховується пеня за порушення строку оплати товару, та безпідставно нараховано пеню за період, який мав місце після припинення строку дії спірного договору;

- невірним є і виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат, оскільки позивачем при його виконанні не враховано приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013, а саме те, що якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати триває менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць;

- суд першої інстанції не врахував, що оплата за спірними видатковими накладними відбулась без порушення строків, встановлених договором поставки № ПВРЗ (ВМТП-18.625)ю від 26.10.2018, оскільки за змістом п. 4.2 вказаного договору відповідач оплачує товар не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів якості на поставлений товар, в той час як позивач не надав суду повний комплект документів, передбачених п. 4.2 договору, і не підтвердив своєчасного надання таких документів, зокрема, документів якості на поставлений товар, відповідачу.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2019 справа № 910/12014/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Алданова С.О.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді - Калатай Н.Ф. (судді-доповідача) з 16.12.2019 по 26.12.2019 у відпустці, вирішити питання про відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги у передбачені законодавством строки не виявилось можливим.

Ухвалою від 27.12.2019 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Зубець Л.П., Алданова С.О.:

- Акціонерному товариству Українська залізниця в особі Філії Панютинський вагоноремонтний завод поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/12014/19;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Панютинський вагоноремонтний завод на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/12014/19;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 03.01.2020;

- сторонам роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/12014/19;

- роз`яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Станом на 17.02.2020 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді справи № 910/12014/19 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 192 100 грн., і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи те, що апеляційне провадження за апеляційною Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Панютинський вагоноремонтний завод на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/12014/19 відкрито 27.12.2019, розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався, з урахуванням вихідних та святкових днів, з 14.01.2020, апеляційна скарга має бути розглянута по 25.02.2020 включно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

26.10.2018 відповідач як покупець та позивач як постачальник уклали договір поставки № ПВРЗ(ВМТП-18.695)ю (далі Договір) (а.с. 13-19), відповідно до умов якого позивач зобов`язується поставити і передати у зумовлені строки у власність відповідачу певну продукцію (товар), відповідно до специфікації №1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною Договору, а відповідач - прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору (п.1.1 договору).

Згідно з п. 1.1 Договору найменування товару: Апарат поглинальний ПМКП-110.

Відповідно до п.1.3 договору, кількість і асортимент товару передбачається у Специфікації № 1, яка додається до даного договору (Додаток №1).

Згідно з п.3.1 Договору, відповідач оплачує поставлений позивачем товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1.

Пунктом 3.4 Договору сторони погодили, що ціна Договору становить 3 698 124,00 грн. з урахуванням ПДВ 20% - 616 354,00 грн.

У Додатку № 1 до Договору (Специфікація № 1) (а.с. 20) сторони погодили найменування товару, код товару за класифікатором, ГОСТ, кількість, ціну товару.

Згідно з п. 5.1.1 Договору позивач здійснює поставку товару на умовах DDP, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Товар поставляється транспортом позивача за рахунок позивача на склад відповідача не пізніше 10 календарних днів з дня направлення повідомлення, передбаченого п. 5.1.2 Договору.

У п. 5.1.2 Договору сторони домовились що необхідною умовою постави товару є тільки письмові повідомлення відповідача позивачу на відвантаження товару в кількості та вартості постачання.

З матеріалів справи слідує то сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 2 765 553,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 114 від 02.11.2018 на суму 2 411 820,00 грн. та № 116 від 05.11.2018 на суму 353 733,60 грн., товарно-транспортних накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей (а.с. 21-32).

Згідно з п. 4.2 Договору відповідач оплачує позивачу кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів якості на поставлений товар.

З матеріалів справи слідує, що позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату поставленого товару № 120 від 02.11.2018 на суму 2 411 820,00 грн. та №122 від 05.11.2018 на суму 353 733,60 грн., які були відповідачем оплачені 31.01.2019 та 17.12.2018 відповідно, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 33-34).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про порушення відповідачем строків оплати спірного товару, тобто грошового зобов`язання, що є підставою для нарахування встановленої Договором (пеня) та законодавством (3 % річних та інфляційні втрати) відповідальності.

Як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що обов`язок по оплаті спірного товару ним прострочений не був, оскільки позивачем відповідачу не було надано повного комплекту документів, передбачених п. 4.2 Договору, а саме документів якості на поставлений товар, а відтак, строк виконання відповідачем свого зобов`язання по оплаті такого товару не настав та, відповідно, не міг бути прострочений.

Щодо вказаних обставин колегія суддів зазначає про те, що відповідно до п.5.1.4 Договору датою поставки товару вважається день підписання відповідачем або його уповноваженим представником видаткової накладної, яка готується позивачем та надається разом з товаром відповідачу, а відтак, підписавши відповідні видаткові накладні без жодних зауважень відповідач фактично визнав як факт поставки товару, так і факт передачі йому позивачем всіх необхідних документів.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що:

- підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і які відповідають вимогам, зокрема статті 9 названого Закону та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар;

- відповідач жодного разу не звертався до позивача з вимогами передати документи якості на поставлений товар для виконання своїх грошових зобов`язань, а повна сплата ним вартості поставленого товару свідчить про наявність у нього повного пакету документів, переданих на виконання п. 4.2 Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає доведеним, що відповідач оплатив отриманий від позивача товар з порушенням, встановленого Договором строку.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 7.3 Договору відповідач за даним Договором несе наступну відповідальність: - за несвоєчасну оплату відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми неоплаченої вартості товару.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов`язку з оплати поставленого позивачем товару у встановлений Договором строк, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач нараховує пеню в сумі 88 776,12 грн., інфляційних втрат в сумі 46 435,57 грн. та 3% річних в сумі 14 796,02 грн.

Суд першої інстанції позовні вимоги позивача визнав законними та обґрунтованими, що колегія суддів вважає вірним.

При цьому колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на те, що позивачем неправильно встановлений період, протягом якого нараховується пеня за порушення строку оплати товару, та безпідставно нараховано пеню за період, який мав місце після припинення строку дії Договору, оскільки за змістом п. 10.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Умовами Договору не встановлено, що з закінченням строку його дії припиняється нарахування пені, в той час як за змістом ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Той факт, що початок періоду шестимісячного строку припадає на період дії Договору, а його закінчення - після закінчення дії Договору, не є підставою для зменшення встановленого законом вказаного пресікального строку.

Щодо посилань відповідача на те, що невірним є і виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат оскільки позивачем при його виконанні не враховано приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013, а саме те, що якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати триває менше місяця, то, в такому випадку, виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, - стягнення інфляційних втрат за такий місяць, колегія суддів зазначає таке.

Порядок нарахування інфляційних втрат встановлено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права та листі Верховного Суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 N 62-97р, згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Отже, фактично, при розрахунку інфляційних втрат слід виходити з суми заборгованості, яка існувала станом на 15 число місяця, інфляційні втрати на який нараховуються.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що саме така правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних втрат викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.01.2020 у справі № 924/532/19

За таких обставин, суд першої інстагції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 88 776,12 грн., інфляційних втрат в сумі 46 435,57 грн. та 3% річних в сумі 14 796,02 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Панютинський вагоноремонтний завод задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/12014/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо витрат позивача на правову допомогу колегія суддів зазначає таке.

У позовній заяві позивачем вказано про те, що його очікувані витрати на правову допомогу становлять 10 000,00 грн.

На підтвердження факту понесення таких витрат позивачем до позовної заяви додано копії договору про надання правової допомоги № 22-ЮО від 19.02.2019, укладеного з Адвокатським об`єднанням Право групп та ордеру серія КС № 413414 від 22.07.2019 (а.с.35-39).

22.10.2019 позивач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якому просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.

На підтвердження факту понесення таких витрат позивачем до вказаного клопотання, крім раніше поданих документів, додані копії додаткової угоди №02/09/19 від 02.09.2019 до договору про надання правової допомоги №22-ЮО від 19.02.2019, акту приймання-передачі наданих послуг № 5 від 10.09.2019 та платіжного доручення № 146 від 12.09.2019 на суму 10 000,00 грн.

Відповідач, у свою чергу, не погодився зі стягненням з нього витрат на професійну правничу допомогу та у відзиві на позов (а.с. 45-49) просив відмовити позивачу у стягненні таких витрат, зазначивши про те, що позивачем не надано доказів їх понесення, що, однак, спростовується наявними у матеріалах справи документальними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Адвокатським об`єднанням Право групп укладено договір про надання правової допомоги № 22-ЮО від 19.02.2019, предметом якого є здійснення об`єднанням в інтересах позивача певних видів адвокатської діяльності та надання визначених договором видів правової допомоги до яких, серед іншого, віднесені: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності позивача, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

За змістом п. 4.1 вказаного договору, сума винагороди (гонорару), порядок проведення розрахунків та кількість (об`єм) правової допомоги, що надається об`єднанням позивачу щомісяця, встановлюються додатком до цього договору.

У додатковій угоди № 02/09/19 від 02.09.2019 до договору про надання правової допомоги № 22-ЮО від 19.02.2019 сторони погодили, що сума винагороди (гонорарару) по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УТМК до Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення штрафних санкцій за прострочення платежу за Договором складає 10 000,00 грн., а гонорар підлягає сплаті шляхом його перерахування на розрахунковий рахунок об`єднання після відкриття провадження у справі судом першої інстанції.

Факт надання правової допомоги підтверджений актом приймання-передачі наданих послуг № 5 від 10.09.2019, а факт перерахування позивачем гонорару -платіжним дорученням № 146 від 12.09.2019 на суму 10 000,00 грн.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

З наданих позивачем документів слідує, що правова допомога складається з: вивчення документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин та операцій по Договору, формування правової позиції у справі, підготовці позовної заяви, проведення розрахунків сум пені, збитків від інфляції та 3 % річних.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів вважає вірними висновок суду першої інстанції за результатами розгляду клопотання відповідача про те, що, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору та заперечення відповідача проти стягнення витрат, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 5 000,00 грн. та стягненню з відповідача у вказаному розмірі. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/12014/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Апеляційна скарга Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Панютинський вагоноремонтний завод залишається без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по справі, в тому числі за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Панютинський вагоноремонтний завод на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/12014/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/12014/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019.2019 у справі № 910/12014/19.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12014/19.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець