Постанова

від 14.02.2020 по справі 903/721/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року Справа № 903/721/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П. , суддя Миханюк М.В.

без виклику сторін у справі

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС", м.Луцьк

на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 06.11.19р. суддею Кравчук А. М. о 12:16 год. у м.Луцьку, повний текст складено 07.11.19р.

у справі № 903/721/19

за позовом Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС", м.Луцьк

про стягнення 50 000 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.11.2019р. у справі №903/721/19 позов Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС" про стягнення 50 000,00грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віріліс" до державного бюджету України штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з рішенням №22 від 31.10.2017р. у сумі 5000,00грн. та пеню у сумі 40000,00грн. за прострочення сплати штрафу, а всього 45000,00грн. (одержувач: УК у м.Луцьку/м.Луцьк/21081100, інд.код 38009628, номер рахунку 31112106003002 в Казначействі України (ЕАП), МФО 899998, призначення платежу: штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з рішенням №22 від 31.10.2017р. та пеня за прострочення сплати штрафу, за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС" на користь Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 1728,90грн. витрат по сплаті судового збору (одержувач: Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, код ЄДРПОУ 20120930, рахунок 35213089005996 ДКСУ у м.Києві, МФО 820172).

Провадження у справі на суму 5000,00грн. закрито.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "ВІРІЛІС" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- покликається на те, що судом не застосовано ч.1 ст.250 ГК України, якою встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом;

- також, зазначає, що судом у рішенні не наведено ні однієї норми закону, яка не поширює на органи Антимонопольного комітету України дію спеціальної норми основного закону, який регулює господарські відносини. Також ці органи, стягуючи штрафи та пеню, згідно Законів України не передають свої функції по контролю за дотриманням законів про захист економічної конкуренції органам доходів і зборів, що дає право не застосовувати до їхніх санкцій норму ч.1 ст.250 ГК України (таке нами не виявлено станом на 06.11.2019р.);

- вказує, що строк пред`явлення позову наведеного змісту у позивача (Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України) закінчився 07.07.2018р., враховуючи, що рішення АМКУ від 31.10.2017р. №22 товариство отримало 06.11.2017р. та мало двомісячний строк на сплату штрафу у розмірі 40 000,00грн. до 07.01.2018р..

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/721/19 у складі: головуючий суддя Коломис В.В., суддя Дужич С.П., суддя Миханюк М.В..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019р. у справі №903/721/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2019р. у справі №903/721/19 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: сплатити судовий збір у встановленому порядку і розмірі, зокрема, у розмірі 2593,35грн.. Також, роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

08.01.2020р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС" на виконання ухвали Північно - західного апеляційного господарського суд від 11.12.2019р. надійшла заява про усунення недоліків з додатком, зокрема, платіжним дорученням від 03.01.2020р. №574 про сплату судового збору в розмірі 2593,35грн..

Відповідно до розпорядження Північно - західного апеляційного господарського суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС" від 08.01.2020р. №01-04/10 , у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) по справі №903/721/19 - Коломис В.В. у період з 02.01.2020р. по 17.01.2020р. включно, відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/721/19.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 903/721/19 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П., суддя Миханюк М.В..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020р. продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2019р. у справі №903/721/19 до 21.01.2020р. та скаржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС" запропоновано до 21.01.2020р. усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: сплатити судовий збір у встановленому порядку і розмірі.

23.01.2020р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС" на виконання ухвали Північно - західного апеляційного господарського суд від 13.01.2020р. надійшла заява від 21.01.2020р. №2 з додатком, зокрема, платіжним дорученням від 21.01.2020р. №580 про сплату судового збору в розмірі 2593,35грн..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2019р. у справі №903/721/19, постановлено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2019р. у справі №903/721/19 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Також, запропоновано позивачу подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.263 ГПК України протягом 10 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

10.02.2020р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшов письмовий відзив від 06.02.2020р. №53-02/26-88 на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, позивач покликається на те, що господарським судом зазначено норми Господарського кодексу України (ч.2 ст.238) та Закону України "Про захист економічної конкуренції" (ст.56), якими врегульовано умови та порядок застосування санкцій. Зокрема, відповідно до ч.2 ст.238 ГК України, види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначається цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути визначені виключно законами. Спеціальним законом, який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції є Закон України "Про захист економічної конкуренції" і саме його норми підлягають застосуванню до даного виду правопорушення, Статтею 56 Закону України "Захист економічної конкуренції" визначено підстави та умови нарахування пені, а саме обов`язковість нарахування пені в разі прострочення сплати штрафу, правила обчислення її розміру та строки нарахування. При цьому, якщо штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції (обов`язковість сплата якого не оскаржується скаржником) є видом відповідальності за вчинене порушення, то нарахування пені не є видом відповідальності, а є способом забезпечення сплати штрафу та відповідно не може підпадати під визначення адміністративно-господарської санкції у розумінні статей 238-239 ГК України.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, рішенням адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №22 від 31.10.2017р. (справа №06-17) визнано, що ТОВ "ВІРІЛІС" вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.4 ч.2 ст.6, п.1ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів запиту цінових пропозицій із закупівлі "Послуги щодо прання та хімічного чищення текстильних та хутряних виробів (прання медичної білизни) код 96.01.1 ДК 016:2010", проведених 22.12.2015р. Нововолинською центральною міською лікарнею; накладено на ТОВ "ВІРІЛІС" штраф у розмірі 40000,00грн. за вчинення порушення, вказаного в п.1 рішення (а.с.8-14).

Супровідним листом від 01.11.2017р. №26/1.34-1379 ТОВ "ВІРІЛІС" надіслано копію рішення адміністративної колегії АМКУ від 31.10.2017р. №22 у справі №06-17, проінформовано відповідача, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня отримання рішення про його накладення, відповідальність за прострочення сплати - пеня у розмірі 1,5% від суми штрафу (а.с.22).

Рішення від 31.10.2017р. №22 у справі №06-17 ТОВ "ВІРІЛІС" отримало 06.11.2017р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.23).

Протягом двомісячного строку, який закінчився 09.01.2018р., рішення адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2017р. №22 відповідачем не виконане.

У зв`язку з оскарженням рішення АМКУ, ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.01.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №903/14/18 (а.с.24).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.03.2018р. у справі №903/14/18 позов ТОВ "ВІРІЛІС" та ТОВ "Госпітальний менеджмент" задоволено та визнано недійсним рішення Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №22 від 31.10.2017 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС" законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2018р. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Волинської області від 05.03.2018р. у справі №903/14/18.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. залишено в силі рішення Господарського суду Волинської області від 05.03.2018р. у справі №903/14/18р..

Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2018р. відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Волинської області від 05.03.2018р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. у справі №903/14/18р..

Постановою Верховного Суду від 07.08.2018р. у справі №903/14/18р. касаційну скаргу Волинського обласного територіального відділення АМКУ задоволено, рішення Господарського суду Волинської області від 05.03.2018р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

На виконання постанови Верховного Суду від 07.08.2018р. ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.08.2018р. справу №903/14/18 прийнято до провадження.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.12.2018р. (повне рішення складено 17.12.2018р.), залишеним в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019р. (апеляційне провадження відкрите 13.02.2019р.) та постановою Верховного Суду від 05.08.2019р. (касаційне провадження відкрите 07.06.2019р.), в позові ТОВ "ВІРІЛІС" та ТОВ "Госпітальний менеджмент" до Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 31.10.2017р. №22 відмовлено (а.с.31-37).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС" сплатило штраф у сумі 25000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №443 від 22.04.2019р., №462 від 11.05.2019р., №471 від 04.06.2019р., №492 від 30.07.2019р. та №507 від 28.08.2019р. (а.с.42-45).

За вказаних обставин, Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС" про стягнення 55000,00грн., з яких 15000,00грн. штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2017р. №22, 40000,00грн. пені за прострочення сплати штрафу; 1 921,00грн. судових витрат.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України посилається на порушенням ТОВ "ВІРІЛІС" законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, внаслідок чого позивачем винесено рішення про накладення на відповідача штрафу в розмірі 40000,00грн., за несплату якого нараховано пеню в сумі 40000,00грн..

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.09.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №903/721/19, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.10.2019р..

Згідно п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, 09.10.2019р. позивачем подано клопотання про зменшення позовних вимог у зв`язку із частковою сплатою штрафу згідно платіжного доручення від 20.09.2019р. №520 на суму 5000,00грн..

Протокольною ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.10.2019р. судом прийнято заяву про зменшення позовних вимог, а тому мало місце нова ціна позову, зокрема, 50000,00грн., в т.ч. 10000,00грн. штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2017р. №22 та 40 000,00грн. пені за прострочення сплати штрафу.

Протокольною ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.10.2019р. суд продовжив строк для подання відзиву по 11.10.2019р., встановив строк позивачу для подання відповіді на відзив не пізніше 3-х днів з дня його отримання, відповідачу - заперечень на відповідь позивача - 3 дні з дня отримання відповіді.

Так, відповідач у письмовому відзиві №169 від 11.10.2019р. (поданий 11.10.2019р.) не погоджується із заявленими позовними вимогами з покликанням на те, що згідно ч.1 ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, як через 1 рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому строк пред`явлення позову у позивача закінчився 07.07.2018р., враховуючи, що рішення АМКУ від 31.10.2017р. №22 відповідач отримав 06.11.2017р. та мав двомісячний строк на сплату штрафу у розмірі 40000,00грн. до 07.01.2018р.. У квітні 2019 року позивач відмовив відповідачу у розстроченні сплати штрафу (а.с.66-67).

Водночас, у відповіді на відзив №20/1.25-1259 від 18.10.2019р. позивач покликається на те, що пеня, яка передбачена ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має безальтернативний характер і не потребує прийняття уповноваженим органом рішення про її застосування, внаслідок чого не підпадає під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні ст.ст.238-239, 249-250 ГК України. Посилання відповідача на порушення строків застосування адміністративно-господарських санкцій є безпідставним, оскільки пеню відповідачу нараховано на підставі ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тобто поза межами господарських правовідносин з врахуванням періодів зупинення нарахувань. Просить суд відхилити заперечення ТВО "ВІРІЛІС" та задовольнити позовну заяву (а.с.71-72).

Протокольною ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.10.2019р. за клопотанням відповідача судом відкладено судове засідання по розгляду справи по суті, призначене протокольною ухвалою від 09.10.2019р., якою закрите підготовче провадження, на 06.11.2019р. для надання можливості відповідачу подати заперечення на відповідь позивача на відзив.

У поданому 28.10.2019р. до Господарського суду Волинської області запереченні на відповідь позивача від 23.10.2019р. відповідач не погоджується із зазначеними підставами, з яких АМКУ в особі Волинського обласного територіального відділення вважає, що не підлягають застосуванню норми ст.250 ГК України, нарахування пені у період судових розглядів унеможливлюється згідно ч.3, ч.4 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Просить не брати до уваги відповідь на відзив від 18.10.2019р. (а.с.82).

06.11.2019р. на адресу Господарського суду Волинської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 05.11.2019р. №20/1.25-1339, в якій позивач повідомляє про сплату відповідачем частини штрафу в сумі 5000,00грн. згідно платіжного доручення №543 від 31.10.2019р. та просить стягнути з ТОВ "ВІРІЛІС" штраф у сумі 5000,00грн. та пеню за прострочення сплати штрафу в сумі 40000,00грн. (а.с.86-87).

Згідно п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст.118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишають без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

З врахуванням вище викладеного та те, що протокольною ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.10.2019р. судом закрито підготовче провадження (а.с.64), заяву позивача про уточнення позовних вимог від 05.11.2019р. №20/1.25-1339 залишено судом без розгляду.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Волинської області від 06.11.2019р. у справі №903/721/19 позов задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації.

У відповідності до п.п.1, 6 ч.1 ст.48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема антиконкурентні узгоджені дії.

За приписами п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством.

Частиною. 3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

У відповідності до ч.ч.5, 7 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом, зокрема справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Згідно ч. 9 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Пунктом 20.2 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" розяснено, що абзацами третім - п`ятим частини п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися. Слід також мати на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв`язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №22 від 31.10.2017р. (справа №06-17) визнано, що ТОВ "ВІРІЛІС" вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.4 ч.2 ст.6, п.1ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів запиту цінових пропозицій із закупівлі "Послуги щодо прання та хімічного чищення текстильних та хутряних виробів (прання медичної білизни) код 96.01.1 ДК 016:2010", проведених 22.12.2015р. Нововолинською центральною міською лікарнею; накладено на ТОВ "ВІРІЛІС" штраф у розмірі 40000,00грн. за вчинення порушення, вказаного в п.1 рішення (а.с.8-14).

Супровідним листом від 01.11.2017р. №26/1.34-1379 ТОВ "ВІРІЛІС" надіслано копію рішення адміністративної колегії АМКУ від 31.10.2017р. №22 у справі №06-17, проінформовано відповідача, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня отримання рішення про його накладення, відповідальність за прострочення сплати - пеня у розмірі 1,5% від суми штрафу (а.с.22).

Рішення від 31.10.2017р. №22 у справі №06-17 ТОВ "ВІРІЛІС" отримало 06.11.2017р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.23).

Протягом двомісячного строку, який закінчився 09.01.2018р., рішення адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2017р. №22 відповідачем не виконане.

У зв`язку з оскарженням рішення АМКУ, ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.01.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №903/14/18 (а.с.24).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.03.2018р. у справі №903/14/18 позов ТОВ "ВІРІЛІС" та ТОВ "Госпітальний менеджмент" задоволено та визнано недійсним рішення Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №22 від 31.10.2017р. про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС" законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2018р. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Волинської області від 05.03.2018р. у справі №903/14/18.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. залишено в силі рішення Господарського суду Волинської області від 05.03.2018р. у справі №903/14/18р..

Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2018р. відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Волинської області від 05.03.2018р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. у справі №903/14/18р..

Постановою Верховного Суду від 07.08.2018р. у справі №903/14/18р. касаційну скаргу Волинського обласного територіального відділення АМКУ задоволено, рішення Господарського суду Волинської області від 05.03.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

На виконання постанови Верховного Суду від 07.08.2018р. ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.08.2018р. справу №903/14/18 прийнято до провадження.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.12.2018р. (повне рішення складено 17.12.2018р.), залишеним в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019р. (апеляційне провадження відкрите 13.02.2019р.) та постановою Верховного Суду від 05.08.2019р. (касаційне провадження відкрите 07.06.2019р.), в позові ТОВ "ВІРІЛІС" та ТОВ "Госпітальний менеджмент" до Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 31.10.2017р. №22 відмовлено (а.с.31-37).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС" сплатило штраф у сумі 25000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №443 від 22.04.2019р., №462 від 11.05.2019р., №471 від 04.06.2019р., №492 від 30.07.2019р. та №507 від 28.08.2019р. (а.с.42-45).

Відповідно до платіжного доручення від 20.09.2019р. №520, під час розгляду справи у суді, відповідачем сплачено штраф в сумі 5 000,00грн. (а.с.59).

Позивачем 09.10.2019р. подано клопотання про зменшення позовних вимог відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України (а.с.58).

Судом першої інстанції прийнята вказане вище заява позивача про зменшення позовних вимог.

Нараховані позивачем 10000,00грн. штрафу (40000,00грн. - 25000,00грн. - 5000,00грн. = 10000,00грн.) обґрунтовані, підставні та підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Однак, під час розгляду справи, відповідачем сплачено частину штрафу в сумі 5000,00грн., про що свідчить платіжне дорученням №543 від 31.10.2019р. (а.с.88).

Згідно п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У відповідності до ч.3 ст.231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи оплату відповідачем в період розгляду справи штрафу в сумі 5000,00грн., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України на суму 5000,00грн., таким чином до стягнення підлягає 5000,00грн. штрафу.

Також, позивачем нараховано відповідачу 36000,00грн. пені за прострочення сплати штрафу на 60 днів за період з врахуванням зупинення нарахування пені у зв`язку з оскарженням рішення адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з 23.08.2018р. до 18.12.2018р., з 21.01.2019р. до 26.03.2019р. (а.с.40).

Як свідчать матеріали справи, 03.04.2019р. Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надіслало відповідачу вимогу №26/1.34-455 про сплату штрафу в сумі 40000,00грн. та пені в сумі 36000,00грн. до 15.04.2019р. (а.с.38-39).

У листі №163 від 02.05.2019р. ТОВ "ВІРІЛІС" просило Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України розстрочити сплату штрафу на виконання рішення №22 від 31.10.2017р. наступним чином: штраф сплачується боржником рівними частинами по 5000,00грн. протягом 8-ми місяців до 25 числа місяця, у якому здійснюється оплата (а.с.41).

Зокрема, у зв`язку із невиконанням відповідачем у встановлені позивачем строки вимоги по сплаті штрафу та пені, Волинським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України донараховано відповідачу пеню за 102 дні, тобто позивачем всього нараховано 97200,00грн. за 162 дні прострочення оплати штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати штрафу в сумі 40000,00грн., що не перевищує розміру штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України №22 від 31.10.2017р..

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду, що нараховані позивачем 40000,00грн. пені підставні та підлягають до стягнення з відповідача.

Так, пеня нарахована згідно ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з врахуванням строків розгляду справи №903/14/18 щодо оскарження рішення АМКУ від 31.10.2017р. №22, штраф не сплачений на день розгляду справи, що спростовує заперечення відповідача щодо її нарахування та стягнення.

Помилка позивача в періоді нарахування пені (по 23.08.2018р. - день відкриття провадження у справі Господарським судом Волинської області; з 18.12.2018р. - після підписання повного рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2018р.; по 21.01.2019р. (ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги ТОВ "ВІРІЛІС" без руху, провадження у справі відкрито ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019р.); з 05.08.2019р. - дня винесення постанови ВС та початок нарахування з 08.08.2018р. при наявності підстав з 06.03.2018р.) не впливає на її суму, оскільки станом на 10.09.2019р. нараховано 97200,00грн. пені, а позов пред`явлено про стягнення 40000,00грн., що не перевищує суму штрафу.

За приписами ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Абзацами третім-п`ятим частини п`ятої статті 56 Закону передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Таким чином, аналіз зазначених норм спеціального закону щодо відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, свідчить, що тривалість такого зупинення визначається виключно періодом, протягом якого судом фактично здійснювався розгляд чи перегляд справи. Наприклад, у суді першої інстанції - з дня порушення провадження у справі до дня прийняття в ній рішення; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - з дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня ухвалення відповідного судового рішення). В цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювались.

При цьому, відповідач посилається на норми ст.250 ГК України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Таким чином, на думку відповідача строк застосування адміністративно-господарської санкції закінчився 07.07.2018р..

Згідно ч.2 ст. 238 ГК України види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до преамбули Закону України "Про захист економічної конкуренції" цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Тобто, норми Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними, а не загальними та підлягають застосуванню до даного виду правовідносин.

Водночас, підстави та умови нарахування пені в даному випадку визначаються ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яка встановлює як обов`язковість пені в разі несплати штрафу, так і правила обчислення її розміру та строки нарахування.

Таким чином, пеня не лише має безальтернативний характер, але й не потребує прийняття уповноваженим органом рішення про її застосування, внаслідок чого не підпадає під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні ст.ст.238 - 239, 249 - 250 Господарського кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що накладений на ТОВ "ВІРІЛІС" штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані АМК на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції", не підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні ст.ст.238 - 239, 249 - 250 Господарського кодексу України.

Вказана правова позиція щодо застосування абзаців 3-5 ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у спорах про стягнення пені у зв`язку з невиконанням рішень органів Антимонопольного комітету України узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема в постановах від 31.10.2019р. №904/3778/18, від 11.06.2019р. №910/9272/18, від 04.07.2019р. у справі №910/14288/18, від 22.01.2019р. у справі №915/304/18, від 19.03.2019р. у справі №904/3536/18, від 27.11.2018р. у справі №910/4081/18.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржниками не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційних скаргах.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2019р. у справі №903/721/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 247-252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРІЛІС", м.Луцьк залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 06.11.2019р. у справі №903/721/19 - без змін.

2. Справу 903/721/19 повернути до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "14" лютого 2020 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Миханюк М.В.