Постанова

від 12.02.2020 по справі 902/249/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року Справа № 902/249/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.11.2019р. (повний текст 06.11.2019р.) у справі №902/249/17 (суддя Лабунська Т.І.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Петрол", м. Вінниця

про банкрутство

за участю представників:

ліквідатора - Чубар Т.М. (посвідчення №1111 від 02.05.19р.);

ДП "УКРАВТОГАЗ" - Євтіхієва К.Л. (довіреність)

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Вінницької області здійснюється провадження у справі №902/249/17 про банкрутство ТОВ "Приват-Петрол".

Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури, ліквідатором є арбітражний керуючий Кіцул С.Б.

27.05.2019р. до суду першої інстанції надійшла заява арбітражного керуючого (ліквідатора) Кіцула С.Б. №02-3/152 від 21.05.2019р. у справі №902/249/17 про покладення 34571458,71 грн. субсидіарної відповідальності на колишнього керівника ТОВ "Приват-Петрол" ОСОБА_1 за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.11.2019р. відмовлено в задоволенні заяви арбітражного керуючого (ліквідатора) Кіцула С.Б. №02-3/152 від 21.05.2019р. у справі №902/249/17 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Петрол" 34571458,71 грн. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою арбітражний керуючий Кіцул С.Б. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (т.1, арк.мат.оск.222-224).

В апеляційній скарзі арбітражний керуючий Кіцул С.Б. зазначає, що презумпція невинуватості діє у кримінальному процесі, де вину доказує обвинувачення, а в господарському праві/процесі діє презумпція вини (ч.2 ст.218 Господарського кодексу України), тобто саме відповідач доказує відсутність своєї вини.

За недоведеності ОСОБА_1 відсутності своєї вини v доведенні до банкрутства ТОВ Приват-Петрол судом першої інстанції з суттєвим порушенням статті 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого (ліквідатора) Кіцула С.Б. №02-3/152 від 21.05.2019р. у справі №902/249/17 про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника ТОВ Приват-Петрол ОСОБА_1

Стверджує, що саме Директор ТОВ Приват-Петрол є особою, яка відповідно до статті 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства має право давати обов`язкові для боржника вказівки, а отже несе субсидіарну відповідальність за його зобов`язаннями.

Таким чином, саме директор ТОВ Приват-Петрол ОСОБА_1 вважається винуватим у доведенні до банкрутства боржника.

Арбітражний керуючий Кіцул С.Б. вважає, що ОСОБА_2 умисно з порушенням чинного законодавства не вживались заходи щодо відновлення знищеної первинної документації боржника, що в подальшому унеможливило стягнення дебіторської заборгованості ТОВ Приват-Петрол в судовому порядку, зокрема ліквідатором боржника.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки даним фактичним обставинам, внаслідок чого суд дійшов невірного висновку про відсутність порушень з боку ОСОБА_3 , які призвели до доведення ТОВ Приват-Петрол до банкрутства.

Ліквідатор зауважує, що колишнім керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Петрол ОСОБА_1 цілеспрямовано укладено угоди без відповідних майнових дій контрагентів щодо розрахунку за поставлений товар/надані послуги, чим утворено значний розмір дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Петрол ; умисно не вживалися заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості в судовому порядку в межах встановленого законодавством строку позовної давності, адже основним дебітором виступала пов`язана особа; внаслідок знищення первинної документації не вжито жодних заходів щодо її відновлення, що, в свою чергу, свідчить про умисне приховування фінансової та господарської документації банкрута з метою недопущення в подальшому стягнення дебіторської заборгованості в судовому порядку; відчужено все нерухоме/рухоме майно банкрута, яке було в його власності, без відповідних майнових дій покупців щодо розрахунку за придбане майно.

Наслідком цього стало неправомірне виведення активів боржника, в тому числі на пов`язану особу - Приватне підприємство Приват-Продукт , що в подальшому призвело до негативних наслідків у майновому стані Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Петрол , а саме надкритичної неплатоспроможності банкрута та неможливості погашення заборгованості перед кредиторами, чим останнім завдано істотної матеріальної шкоди.

Апелянт вважає, що за таких обставин наявні всі підстави для задоволення заяви арбітражного керуючого (ліквідатора) Кіцула С.Б. №02-3/152 від 21.05.2019р. у справі №902/249/17 про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника ТОВ Приват-Петрол ОСОБА_1

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на норми ст.97, ч.1 ст.619 Цивільного кодексу України, ст.ст.89, 215 Господарського кодексу України, ст.41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , п.4.5. ст.44 Податкового кодексу України, висновки Верховного суду у постанові від 31.01.2018р. у справі №923/862/15.

На підставі викладеного просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.11.2019р. у справі №902/249/17, ухвали нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Петрол (пр.Коцюбинського, буд.76, м.Вінниця, 21009; код ЄДРПОУ 36685430) грошові кошти у сумі 34 571 458 грн 71 коп., субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.11.2019р. у справі №902/249/17 та призначено розгляд апеляційної скарги на "15" січня 2020 р. об 10:30год.

Ухвалою суду від 20.12.2019р. клопотання Арбітражного керуючого Кіцули Сергія Богдановича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Доручено Північному апеляційному господарському суду забезпечити участь Арбітражного керуючого Кіцули Сергія Богдановича у судовому засіданні, яке призначене на "15" січня 2020р. о 10:30 год. в режимі відеоконференції у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду у залі судових засідань №4.

23.12.2019р. (вх.№42081/19) на адресу суду від ДП УКРАВТОГАЗ надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (т.2, арк.мат.оск.12, 13).

ДП УКРАВТОГАЗ підтримує вимоги апеляційної скарги арбітражного керуючого (ліквідатора) Кіцула С.Б. та вважає ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.11.2019р. необґрунтованою та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що субсидіарна відповідальність є цивільно-правовим самостійним видом відповідальності та покладається на відповідачів у справі про банкрутство незалежно від того, чи притягнуто фізичну особу - відповідача до кримінальної відповідальності за дії, передбачені статтею 219 Кримінального кодексу України (доведення до банкрутства), адже діюче законодавство України не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб згідно з ч.5 ст.41 Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з обов`язковою наявністю вироку/вироків відносно таких осіб.

Вважає, що в судовому засіданні арбітражний керуючий Кіцул С.Б. довів наявність ознак доведення боржника до банкрутства, зазначивши фактичні обставини на підтвердження факту доведення керівником боржника ОСОБА_1 до банкрутства ТОВ Приват-Петрол , зокрема, через підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необгрунтованої виплати грошових коштів; передачі третім особам майна; заплутування звітності; знищення документів підприємства; штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості тощо.

Натомість, з боку особи, на яку покладається субсидіарна відповідальність ОСОБА_1 не надано до суду документів, які б спростовували наведені арбітражним керуючим Кіцулом С.Б. ознаки доведення боржника до банкрутства.

Вищезазначене свідчить про порушення судом першої інстанції вимог статті 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, адже саме Директор ТОВ Приват-Петрол є особою, яка відповідно до зазначених вимог законодавства має право давати обов`язкові для боржника вказівки, а отже несе субсидіарну відповідальність за його зобов`язаннями.

Вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки фактичним обставинам, внаслідок чого суд дійшов невірного висновку про відсутність порушень з боку ОСОБА_1 , які призвели до доведення ТОВ Приват-Петрол до банкрутства.

На підставі викладеного представник ДП УКРАВТОГАЗ просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.11.2019р. у справі №902/249/17, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги апеляційної скарги арбітражного керуючого (ліквідатора) Кіцула С.Б. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Петрол грошові кошти у сумі 34 571 458 грн 71 коп., субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням до банкрутства.

У судових засіданнях апеляційної інстанції 15.01.2020р., 12.02.2020р. представник ліквідатора та представник ДП "УКРАВТОГАЗ" підтримали вимоги апеляційної скарги, надали пояснення по справі.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, а також те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

З 21.10.2019р. введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. В силу ч.4 ст.25-1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Як встановлено ч.1 ст.619 Цивільного кодексу України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

З аналізу змісту наведених правових приписів вбачається, що обов`язковою умовою для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника або учасників (засновників) є наявність вини в діях вказаних осіб.

Арбітражний керуючий (ліквідатор) Кіцул С.Б. вважає, що ОСОБА_1 , як колишній керівник боржника, своїми діями (бездіяльністю) довів ТОВ "Приват-Петрол" до банкрутства, зазначивши при цьому про результати аналізу фінансово-господарського стану, які на його думку свідчать про наявність ознак доведення до банкрутства, зокрема, таких як: підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів; передачі третім особам майна; заплутування звітності; знищення документів підприємства; штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості тощо.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, з аналізу фінансово - господарського стану ТОВ "Приват-Петрол" від 02.05.2019р. з доданими до нього письмовими доказами вбачаються ознаки доведення боржника до банкрутства, однак, докази того, що доведення до банкрутства ТОВ "Приват-Петрол" відбулося саме з вини ОСОБА_1 відсутні.

Докази якими ліквідатор обґрунтовує доведення боржника до банкрутства не підтверджують вину ОСОБА_1 , його умисні дії (бездіяльність) в спричиненні стійкої неплатоспроможності ТОВ "Приват-Петрол".

Ліквідатор Кіцул С.Б. посилається на ті обставини, що колишнім керівником ТОВ "Приват-Петрол" ОСОБА_1 умисно не вживалися заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості (9491165,59 грн) в судовому порядку в межах встановленого законодавством строку позовної давності, оскільки основним дебітором (8384519,33 грн) є пов`язана особа - ПП "Приват - Продукт", засновником та керівником якого був ОСОБА_1 .

Як вірно відмітив суд першої інстанції, стягнення дебіторської заборгованості є правом, а не обов`язком стягувача. Докази того, що стягнення дебіторської заборгованості не здійснювалося з вини ОСОБА_1 відсутні, в тому числі не доведено пряму заінтересованість останнього у відмові в стягненні даної заборгованості перед боржником.

При цьому, в провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Стефанів Т.В.) перебувала справа №902/1147/14 про банкрутство ПП "Приват-Продукт". Ухвалою суду від 13.05.2015р. боржника ліквідовано, у зв`язку з відсутністю будь - яких активів (грошових коштів, нерухомості, транспортних засобів тощо), з чого вбачається факт неможливості стягнення дебіторської заборгованості.

Ліквідатор Кіцул С.Б. посилався на пов`язаність ПП "Приват-Продукт" та ТОВ "Приват-Петрол".

Як було встановлено, ПП "Приват-Продукт" було єдиним засновником ТОВ "Приват-Петрол", при цьому, засновником та керівником ПП "Приват-Продукт" був ОСОБА_1 Однак, законодавство України не містить обмежень (застережень) щодо пов`язаності осіб у здійсненні господарської (підприємницької) діяльності.

За загальним правилом, визначеним ст.21 Кодексу законів про працю України, працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Як вірно відмічено місцевим господарським судом, загальновідомими є обмеження на роботу за сумісництвом державних службовців, військовослужбовців силових відомств, працівників державних підприємств, установ та організацій. Обмеження на роботу за сумісництвом працівників, в т.ч. керівників, решти підприємств, установ та організацій можуть бути передбачені виключно колективним договором або угодою сторін.

Як на підставу для покладення на колишнього керівника ТОВ "Приват-Петрол" ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності арбітражний керуючий Кіцул С.Б. посилався на причетність колишнього керівника до знищення документів господарської діяльності боржника, що унеможливлює звернення до суду як з позовними заявами про стягнення дебіторської заборгованості, так і з заявами про визнання не чинними договорів/спростування майнових дій боржника з поверненням активів банкрута до його ліквідаційної маси.

При цьому, в заяві ліквідатор зазначив, що вся первинна документація (договори, акти прийманні - передачі, рахунки тощо) за відповідною дебіторською заборгованістю знищена внаслідок затоплення 08.10.2013р. приміщення за адресою: АДРЕСА_2 м.Вінниця.

Вини ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не доведено, тому немає правових підстав вважати, що ОСОБА_1 має відношення до вчинення вказаних дій за відсутності доказів доведення його вини у знищенні документів.

Окрім того, як зазначає ліквідатор, однією із обставин для покладення на колишнього керівника ТОВ "Приват-Петрол" ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням до банкрутства є виведення активів боржника на суму понад 917 000,00 грн.

З аналізу фінансово - господарського стану ТОВ "Приват-Петрол" від 02.05.2019р. та балансу боржника вбачається, що на кінець 2011 року у розпорядженні боржника перебувало 917 тис. грн, на кінець 2012 року перебувало 669 тис.грн, а на кінець 2013 року у розпорядженні підприємства перебувало майна загальною вартістю 0 тис. грн.

Зазначені показники припадають на період 2011-2013 років, а відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Приват-Петрол" відбулося у березня 2017 року, тобто до моменту звернення до суду із заявою про визнання боржника банкрутом, товариство самостійно здійснювало господарську діяльність, на власний розсуд розпоряджалося належними йому активами.

Письмових доказів на підтвердження того, що саме з вини ОСОБА_1 відбулося виведення активів боржника на суму понад 917 000,00 грн ліквідатором матеріали оскарження не містять.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, наявні лише документи з показниками, аналіз яких дає можливість зробити висновок відсутність будь-яких активів у банкрута, його неплатоспроможність.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Законодавцем у ст.ст. 76-79 ГПК України визначено, що докази за своїми юридичними властивостями мають бути належними, достатніми, допустимими та достовірними.

Колегія суддів вважає, що Господарський суд Вінницької області дійшов вірного висновку про те, що ліквідатором ТОВ "Приват-Петрол" не доведено належними та достатніми доказами вину саме колишнього керівника ТОВ "Приват-Петрол" ОСОБА_1 у доведенні боржника до банкрутства. Наявні у матеріалах оскарження докази підтверджують виключно факт повної неплатоспроможності боржника, відсутність у нього майна, в тому числі грошових коштів, за рахунок якого можна сформувати ліквідаційну масу та погасити вимоги кредиторів.

З огляду на встановлені обставини справи, у задоволенні заяви арбітражного керуючого (ліквідатора) Кіцула С.Б. №02-3/152 від 21.05.2019р. у справі №902/249/17 про покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника ТОВ "Приват-Петрол" ОСОБА_1 відмовлено правомірно.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України , Пронін проти України , Кузнєцов та інші проти Російської Федерації одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду першої інстанції не спростовують.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.11.2019р. у справі №902/249/17 - без змін.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.11.2019р. у справі №902/249/17 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 17.02.2020р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Дужич С.П.