Постанова

від 13.02.2020 по справі 910/9051/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2020 р. Справа№ 910/9051/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Євсікова О.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Колодчина Р.В.

від позивача - Гармашов Б.С.;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 (повний текст рішення складено 23.10.2019 р.)

у справі №910/9051/19 (суддя Бондарчук В.В.)

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"

про стягнення 3 173 164,71 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" про стягнення 3 173 164,71 грн.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що відповідачем порушено умови договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7604 від 09.11.2016 року, а саме в частині сплати орендної плати, у зв`язку з чим утворилась заборгованість по орендній платі, та внаслідок цього нараховано пеню, інфляційні втрати та штраф.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 року у справі №910/9051/19, позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" в дохід Державного бюджету України заборгованість в розмірі 2 528 697 грн. 96 коп., пеню в сумі 400 266 грн. 62 коп., інфляційні втрати в розмірі 132 288 грн. 37 коп., штраф в сумі 75 860 грн. 94 коп., та стягнуто судові витрати на користь Прокуратури міста Києва. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач виконав свої зобов`язання за договором оренди №7604 від 09.11.2016 року належним чином, надавши в орендне користування відповідачу нерухоме майно за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, про що складено відповідний акт. Однак, відповідач порушив взяті на себе обов`язки зі сплати орендних платежів, що також не заперечується відповідачем. Також місцевий господарський суд здійснив власний розрахунок штрафу, пені та інфляційних та дійшов висновку, що прокурором невірно розраховано інфляційні втрати у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольнив частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 року у справі №910/9051/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" в дохід Державного бюджету України пеню в сумі 400 266 грн. 62 коп., інфляційні втрати в розмірі 132 288 грн. 37 коп., штраф в сумі 75 860 грн. 94 коп.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані посиланням на ч. 3, ст. 551 Цивільного кодексу України в якій зазначено про право суду зменшити розмір неустойки, при цьому відповідач в своїй скарзі не просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір неустойки. Також скаржником в апеляційній скарзі зазначено, що він не погоджується з розрахунком інфляційних втрат, пені та штрафу, однак з основною заборгованістю відповідач погоджується.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 13 689 грн. 36 коп.

20.12.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання з доказами сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 року у справі №910/9051/19 та призначено її розгляд на 13.02.2020 року.

08.01.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволення апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

23.01.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника в іншому судовому засіданні.

В судовому засіданні 13.02.2020 року представники прокуратури та позивача надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідач тричі не з`являвся в судові засіданні в суді першої інстанції, при цьому кожен раз заявляючи клопотання про відкладення, однак своїх заперечень щодо заборгованості по орендній платі та нарахування штрафу, інфляційних втрат та пені не заявляв.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 09.11.2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі-орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (далі-орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7604 від 09.11.2016, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 577,33 кв.м, розмішені за адресою: бульвар Лесі Українки, 26 (реєстровий номер 02497720.1.АААДДЛ215), що перебуває на балансі Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М.Білоконя в місті Києві, код ЄДРПОУ 02497720 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.08.2016, складає 11 034 595,00 грн. (а.с. 12-17).

Згідно з п.1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення приватного закладу охорони здоров`я, медичний центр для надання медичних та консультативних послуг населенню, безкоштовного обстеження та консультацій лікарями учасників АТО і соціально незахищених груп населення України.

Відповідно до п.2.1. договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

За змістом п.3.1., п.3.3. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2016 року 183 909,92 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням п.9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік".

Відповідно до положень п.3.6. договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за яких здійснюється платіж із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік".

Пунктом 3.8. договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Згідно з пунктом 9.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 09.11.2016 до 09.10.2019 включно (пункт 10.1. договору).

За змістом п.10.4. договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору позивачем та відповідачем складено акт від 09.11.2016 року приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, який підписаний представниками сторін, а також скріплений печатками без будь-яких зауважень та заперечень. (а.с. 19).

Також в матеріалах справи наявний листи позивача №30-06/2765 від 16.03.2018 року, №30-06/9036 від 07.09.2018 року та №30-05/1380 від 18.02.2019 року в який останні просив відповідача у зв`язку з несплатою орендної плати розрахуватися з позивачем, а також пропонував розірвати договір оренди №7604 від 09.11.2016 року, у зв`язку з невиконанням відповідачем його умов. (а.с. 20-21, 22-23, 26-27).

В свою чергу відповідач надавав відповіді на зазначені вище претензії, а саме лист від 27.09.2018 року та №11 від 20.02.2019 року в яких не заперечував наявності заборгованості за спірним договором та повідомив про те, що заборгованість за вказаним договором буде сплачена у найкоротший строк за відповідним запропонованим графіком. (а.с. 28-29, 30).

Отже, спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що в порушення умов договору, відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання зі сплати орендних платежів, а тому у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" за період з січня 2018 року по травень 2019 року виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 2 528 697, 96 грн.

В матеріалах справи також наявний лист №30-10/4930 від 12.06.2019 року з яким Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до Прокуратури міста Києва про вжиття цивільно - правові заходи шляхом пред`явлення позову до суду про стягнення заборгованості з орендної плати до Державного бюджету за договором оренди №7604 від 09.11.2016 року. Також Фондом було зазначено, що останній не має можливості здійснити оплату судового збору за подання позовної заяви. (а.с. 33-34).

Прокуратура міста Києва в свою чергу листом №05/2/3-5018-19 від 21.06.2019 року просила Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву у термін до 01.07.2019 року ґрунтовно інформувати прокуратуру про вжиті Фондом заходи щодо стягнення заборгованості за спірним договором. (а.с. 35-36).

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву листом №30-10/5353 від 27.06.2019 року повторно просило прокуратуру міста Києва Прокуратури міста Києва про вжиття цивільно - правові заходи шляхом пред`явлення позову до суду про стягнення заборгованості з орендної плати до Державного бюджету за договором оренди №7604 від 09.11.2016 року. Також Фондом було зазначено, що останній не має можливості здійснити оплату судового збору за подання позовної заяви. (а.с. 37-38). До зазначеного листа також було долучено виписку за 03.06.2019 року по рахунку. (а.с. 39).

Прокуратура міста Києва листом №05/2/3-5018-19 від 05.07.2019 року повідомила Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, що прокуратурою встановлено факт порушення інтересів держави та неналежне здійснення органом державної влади повноважень по їх захисту, у зв`язку з чим підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по м. Києву до ТОВ Лаян Віннер про стягнення заборгованості. (а.с. 40).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, у зв`язку з вищенаведеним, прокуратура міста Києва звернулась до суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №7604 від 09.11.2016 року нерухомого майна, що належить до державної власності в розмірі 2 528 697, 96 грн., а також 400 266, 62 грн. пені, 168 339, 19 грн. інфляційних втрат та 75 860, 94 грн. штрафу.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 статті 626 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Необхідно відзначити, що до спірних правовідносин щодо стягнення плати за договором оренди державного нерухомого майна підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України та частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди (найму) одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар, зокрема, зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Частина 4 цієї статті визначає, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається та, як зазначено вище позивач передав відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 577,33 кв.м, розмішені за адресою: бульвар Лесі Українки, 26, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна. (а.с. 19).

Втім, як зазначено в позовній заяві, з січня 2018 року відповідачем не виконуються належним чином взяті на себе договірні зобов`язання щодо сплати в повному обсязі орендних платежів, у зв`язку з чим у ТОВ Лаян Віннер утворилась заборгованість в розмірі 2 528 697, 96 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не спростовує наявність факту заборгованості, а також визнає зазначений факт, що вбачається з листів від 27.09.2018 року (а.с. 28-29) та №11 від 20.02.2019 року (а.с. 30).

Отже, доказів виконання орендарем своїх зобов`язань за договором в частині оплати за користування орендованим майном до суду надано не було, а тому позовні вимоги в частині стягнення орендної плати є обґрунтованими та вірно задоволені місцевим господарським судом.

Окрім цього, прокурор також просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 75 860, 94 грн. - штрафу, 400 266, 62 грн. - пені, 168 339, 19 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету балансоутримувача у визначеному пунктом 3.6. у співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, та із врахуванням п. 9 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік .

Крім того, пунктом 3.8. договору встановлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Пунктом 9.1. договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, штрафу та пені погоджується з висновком суду першої інстанції, що за період з січня 2018 року по травень 2019 рік з відповідача підлягає до стягнення 132 288, 37 грн. інфляційних втрат, 75 860, 94 грн. штрафу та за період з 27.12.2018 року по 26.06.2019 року пені в розмірі 400 266, 62 грн., з огляду на що доводи апеляційної скарги щодо невірного розрахунку штрафних санкцій колегією суддів відхиляються.

Окрім цього колегія суддів звертає увагу скаржника, що частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Отже, колегія суддів по-перше звертає увагу скаржника, що останній не надав жодних доказів з яких можливо б було здійснити аналізу конкретної ситуації та по-друге скаржник в своїй апеляційній скарзі не просить суд зменшити розмір неустойки, а лише звертає увагу на ч. 3, ст. 551 Цивільного кодексу України.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 року у справі №910/9051/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 року у справі № 910/9051/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 року у справі № 910/9051/19.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9051/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.02.2020 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

О.О. Євсіков