Ухвала від 30.04.2020 по справі 910/9051/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

м. Київ

30.04.2020Справа № 910/9051/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" про рострочення виконання рішення суду від 18.11.2019 у справі № 910/9051/19

За позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"

про стягнення 3 173 164,71 грн.

Представники сторін:

Від прокурора: Морозов В.Ю. за посв.

Від позивача: не з`явився

Від відповідача (заявника): Гармашов Б.С. за дов.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд міста Києва рішенням від 21.10.2019 у справі № 910/9051/19 (суддя Бондарчук В.В.), яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020, позов задовольнив частково: присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" в дохід Державного бюджету України заборгованість в розмірі 2 528 697,96 грн, пеню в сумі 400 266,62 грн, інфляційні втрати в розмірі 132 288,37 грн, штраф в сумі 75 860,94 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовив. Крім того, присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на користь Прокуратури міста Києва судовий збір в розмірі 47 056,71 грн.

18.11.2019 на виконання рішення суду видано накази.

03.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" подало до суду заяву про розстрочення виконання рішення суду шляхом оплати заборгованості у період березень 2019-жовтень 2020 за запропонованим графіком оплати.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.03.2020, у зв`язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відпустці, вказану заяву передано для розгляду судді Ярмак О.М.

Господарський суд міста Києва у визначеному складі суду ухвалою від 16.03.2020 розгляд заяви призначив на 31.03.2020.

31.03.2020 представник заявника подав до суду заяву, в якій підтримав вимоги заяви про розстрочення виконання рішення суду та просив розгляд заяви здійснювати без участі уповноваженого представника.

Судове засідання, призначене на 31.03.2020, не відбулося у зв`язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20, про що сторони були повідомлені відповідним оголошенням на сайті Судової влади України.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.04.2020, враховуючи право сторін на доступ до суду, процесуальні строки розгляду заяви, призначив розгляд заяви на 30.04.2020.

У судовому засіданні 30.04.2020 представник заявника вимоги заяви підтримав, просив розстрочити виконання рішення суду, представник прокуратури проти задоволення заяви заперечував.

Представник стягувача у засідання суду не з`явився, письмових пояснень на заяву не надав.

В обгрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду боржник зазначає про скрутне фінансове становище товариства через тривалий арешт коштів та відсутність достатніх коштів на рахунках, кредитні зобов`язання, необхідність здійснення оренди приміщень для ведення господарської діяльності у різних містах України, наявність інших кількох виконавчих проваджень, судових справ, в якому товариство є боржником, при цьому пояснює, що накладення арешту на кошти боржника, у т.ч. на рахунках, з яких здійснюється оплата фонду праці близко 116 особам призведе до більш скрутнішого становища товариства та унеможливить виконання рішення суду. До поданої заяви додано копії матеріалів виконавчих проваджень, судових рішень, договір оренди та суборенди нерухомого майна та ін.

Дослідивши надані докази, матеріали та обставини справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та боржника, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" про рострочення виконання рішення суду від 18.11.2019 у справі № 910/9051/19 у зв`язку із необгрунтованістю та недоведеністю підстав з огляду на таке.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Як свідчать матеріали справи, рішення суду у цій справі прийнято 21.10.2019, на захист майнових прав позивача, який надав за договором оренди у користування відповідача нерухоме майно, що належить до державної власності, та яке набрало законної сили 13.02.2020, при цьому виконання відповідачем грошового зобов`язання по сплаті орендних платежів стосувалось періоду з січня 2018 по травень 2019 і на даний час заборгованість не погашена.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду у даній справі, відповідач посилався на обставини неможливості погашення боргу через тяжке фінансове становище, відсутність коштів на рахунку, наявність судових та виконавчих проваджень, в той же час ним не надано доказів наявності реальної можливості виконання рішення суду, у т.ч. на суми платежів та згідно запропонованого графіку розстрочення заборгованості (звіт, баланс підприємства, декларацію доходів), що порушує майнові інтереси кредитора та баланс інтересів сторін.

Доводи про те, що розстрочення виконання рішення дасть можливість відповідачу виконати рішення суду не є достатнім аргументом корисності цієї ситуації для позивача, відповідач не надав суду жодного доказу, яким чином судове рішення у повній сумі буде виконано, якщо сам відповідач стверджує про відсутність у нього коштів на проведення розрахунків.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відсутність прибутку товариства становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної, політичної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, який уклав з ним цей договір.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у цій справі відповідно до поданих доказів та згідно запропонованого графіку.

Керуючись ст. 86, 233, 331 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" про рострочення виконання рішення суду від 18.11.2019 у справі № 910/9051/19 відмовити повністю.

2. Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Дата підписання ухвали 04.05.2020

Суддя О.М.Ярмак