Постанова

від 10.02.2020 по справі 906/691/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року Справа №906/691/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. , суддя Павлюк І.Ю.

при секретарі судового засідання - Єфімчук А.І.

за участю представників сторін:

відповідача - Сергійчук І.Є. (Витяг з ЄДРЮО та ФОП від 12.06.2017 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування "Арденз" на рішення господарського суду Житомирської області від 21.11.2019р. у справі № 906/691/19 (суддя Кудряшова Ю.В., повний текст рішення складено 02.12.2019 р.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування "Арденз"

до Приватного виробничо-торгового підприємства "Факел"

про стягнення 212 953,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.11.2019 р. відмовлено в задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування "Арденз" до Приватного виробничо-торгового підприємства "Факел" про стягнення 212 953,19 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги про повернення відповідачем помилково перерахованих коштів в сумі 100 000,00 грн, пеню, втрати від інфляції та 3% річних в розмірі 112 953,19 грн задоволити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що 29 грудня 2016 року Товариством з додатковою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування "Арденз" було помилково перераховано кошти в сумі 100 000 грн. на рахунок ПВТП "Факел" згідно платіжного доручення №2002, та вказує на те, що незважаючи на наявність в платіжному дорученні реквізитів Договору №07 від 20.12.2016 р., останній визнається ним таким, що не відбувся, оскільки не було досягнуто згоди за суттєвими умовами, посилаючись на частину 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, заявлено до стягнення з ПВТП "Факел" перерахованих грошових коштів, як безпідставно отриманих.

Апелянт вважає, що переговори Відповідача щодо виконання робіт велися з товариством, яке не мас відношення до Товариства з додатковою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування "Арденз".

Договір не був підписаний жодною зі Сторін і в ньому не зазначено ні строків, ні переліку робіт.

А тому апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте з істотними порушеннями норм права, неповним з`ясуванням обставин справи та підлягає скасуванню у повному обсязі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування "Арденз" на рішення господарського суду Житомирської області від 21.11.2019р. у справі №906/691/19 та призначено її до розгляду на 10 лютого 2020 р.

28.01.2020 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

07.02.2020 року від представника апелянта надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.

В судове засідання 10.02.2020 року з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.12.2016 року Товариством з додатковою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування" (в подальшому змінено назву на Товариство з додатковою відповідальністю "Броварський завод котельного устаткування "Арденз") (позивач) на рахунок Приватного виробничо-торгового підприємства "ФАКЕЛ" (відповідач) № НОМЕР_1 в АТ "УкрСиббанк" МФО 351005 помилково було перераховано кошти у розмірі 100 000,00 грн.

Підтвердженням проведення даної операції є платіжне доручення №2002 від 29.12.2016 та виписка по рахунку позивача.

Також позивач зазначив, що у платіжному доручені міститься дата та номер угоди, але остання є такою, що не відбулася, оскільки сторонами не було досягнуто згоди за її суттєвими умовами.

Директором Товариства з додатковою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування "Арденз" було надіслано вимогу до Приватного виробничо-торгового підприємства "Факел" про повернення перерахованих коштів до 08.04.2019 року (а.с. 36).

А тому, Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів по платіжному дорученню №2002 від 29.12.2016 року в сумі 100 000,00 грн., 76 654,82 грн. пені, 28 950,37 грн. інфляційних, 7 348,00 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що кошти перераховані помилково. Незважаючи на те, що в платіжному дорученні міститься дата та номер угоди, остання є такою, що не відбулася, оскільки сторонами не було досягнуто згоди за її суттєвими умовами.

Розглянувши позов, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в його задоволенні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до припису ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків є правочином.

Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 205 ЦК України).

Згідно ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Також слід зазначити, що в силу ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з положенням ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не робить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами (ч.1, 2 ст. 843 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту неподання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку дія відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Матеріали справи свідчать, що в грудні 2016 року відповідач вів переговори з директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Арденз Україна" (код ЄДРПОУ 23514581) ОСОБА_1 з приводу виконання робіт зі встановлення блочно-модульної котельні на твердому паливі м`ясокомбінату в селі Мала Антонівка Білоцерківського району Київської області.

23.12.2016 року відповідач надіславши локальний кошторис та договірну ціну станом на 19.12.2016 (а.с. 92-100) на електронну пошту - I.bozhanov@bzku.in.ua.

Із долученого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву вбачається, що 26.12.2016 року відповідач на електрону адресу v.kaliuzhnvi@bzku.in.ua з темою листа: "Факел". Договір Антонівка" вислав Договір №07 від 20.12.2016 (а.с. 101), предметом якого було виконання робіт по встановленню блочно-модульної котельні на твердому паливі по об`єкту "Реконструкція котельні м`ясокомбінату" в селі Мала Антонівка Білоцерківського району Київської області. Оскільки попередня розмова велась із директором ТОВ "Арденз Україна", то й в даному Договорі, замовником було вказано ТОВ "Арденз Україна" (а.с. 102-103).

Також в договорі відповідачем визначено загальну вартість робіт за договором; період виконання робіт, права, обов`язки та відповідальність сторін, тобто, всі істотні умови договору.

За результатом подальших переговорів, відповідача повідомили, що замовником в договорі буде виступати Товариство з додатковою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування" (ТДВ "БЗКУ").

А тому, до вище зазначеного Договору було внесено зміни щодо замовника, підписано його зі сторони відповідача та передано особисто в руки ОСОБА_1 (а.с. 104-105).

Також ОСОБА_1 було передано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за грудень 2016 на суму 100935,28 грн. та Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року форми КБ-2в (а.с. 106-110), в яких вказано повний розрахунок вартості матеріалів, робіт та інших витрат.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що відповідачем станом на грудень 2016 року проводило роботи на об`єкті, що є предметом Договору (працівники перебували на місці розташування котельні та виконували роботи по монтажу обладнання). Зазначені обставини підтверджуються письмовими заявами свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 132-133).

Також відповідач зазначив, що для виконання робіт по Договору ним було закуплено необхідні матеріали, що підтверджується видатковими накладними від 15.12.2016 №РН-0000526, №РН-0000527, №РН-0000528; від 22.12.2016 №6027747; від 26.12.2016 №ВК-0001853; від 28.12.2016 №РН-0000549; від 11.01.2017 №РН-0000003; від 12.01.2017 №РН-0000004; від 16.01.2017 №6000488; від 23.01.2017 №РН-000934 на загальну суму 56 467, 00 грн. (а.с. 134-144).

Враховуючи вище викладене, відповідач стверджує, що ним виконувалися умови Договору № 07 від 20.12.2016 року, відповідно до умов якого виконавець - ПВТП "Факел" зобов`язувався виконати роботи зі встановлення блочно-модульної котельні на твердому паливі по об`єкту "Реконструкція котельні м`ясокомбінату в селі Мала Антонівка Білоцерківського району Київської області".

Відповідно до умов договору загальна вартість робіт становить 166 390грн. (п. 2.1), при цьому Замовник протягом 3 робочих днів з моменту підписання цього договору повинен виплатити аванс (п.6.1). Терміни виконання робіт - 20.12.2016 - 28.02.2017.

З вище викладеного вбачається, що сторонами дотримано істотних умов необхідних для укладення між ними договору підряду №07 від 26.12.2016 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 03.10.2019 в порядку статті 81 ГПК України витребувано у Броварського управління ДФС у Київській області інформацію чи включало Товариство з додатковою відповідальністю "Броварський завод котельного устаткування "Арденз" (до вересня 2018 року Товариство з додатковою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування") (код ЄДРПОУ 05495354, індивідуальний податковий номер 054953510061) в період з січня 2017 року по теперішній час до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної №19 від 29.12.2016, виписаної Приватним виробничо-торговим підприємством "Факел" (ІПН 323134506252). Якщо так, вказати податковий період, в якому така сума була включена до складу податкового кредиту (а.с. 78 - 79).

З відповіді ГУ ДПС у Київській області від 15.10.2019 за вих. №4563/9/10-36-04-01 вбачається, що ТДВ "БЗКУ "Арденз" у податковій декларації з ПДВ за грудень 2016 року (від 17.01.2017 реєстраційний №9266145123) до податкового кредиту включено загальну суму 244 767,00 грн.

Згідно додатку 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкової декларації з ПДВ за грудень 2016 року податковий кредит по контрагенту ПВТП "Факел" сформовано суму ПДВ 16 666,67 грн. із зазначенням періоду складання податкової накладної - грудень 2016 року (а.с. 171).

Відповідно до положень п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пп. а п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів / послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Податкова накладна, відповідно до абз.1 п.201.7 ст.201 ПК, складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що включення до податкового кредиту податкової накладної по контрагенту - ПВТП "Факел", зазначення в платіжному дорученні №2002 від 29.12.2016 підстави платежу оплата - За встановлення модульної котельні згідно договору №07 від 20.12.2016 року у т.ч. ПДВ 20% -16 667,67 грн., а в подальшому і проведення оплати за роботи, виконані в грудні 2016 року є беззаперечним доказом акцепту пропозиції щодо укладення Договору №07 від 20.12.2016.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували що кошти згідно платіжного доручення №2002 від 29.12.2016 року у розмірі 100 000,00 грн. були перераховані позивачем на рахунок Приватного виробничо-торгового підприємства "ФАКЕЛ" помилково (наприклад інший договір, акти виконаних робіт, видаткові накладні на вище зазначену суму, тощо).

При цьому, на підтвердження виконання робіт за Договором №07 від 20.12.2016 року відповідачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні від 15.12.2016 року - №РН-0001853, №РН-0000527, №РН-0000528, від 22.12.2016 року - №6027747, від 26.12.2016 року - №ВК-0001853, від 28.12.2016 року - №РН-000549, від 11.01.2017 року - №РН-0000003, від 12.01.2017 року - №РН-0000004, від 16.01.2017 року - №6000488, від 23.01.2017 року - №6000934 на загальну суму 56 467 грн.

Вище наведеними доказами підтверджується виконання відповідачем умов договору №07 від 20.12.2016 року, посилання на який міститься в платіжному дорученні №2002 від 29.12.2016 року.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку до відповідача не можуть бути застосовані положення ст. 1212 ЦК України згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 100 000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували помилковість перерахування відповідачу грошових коштів згідно платіжного доручення №2002 від 29.12.2016 року.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення 76 654,82 грн. пені, 28 950,37 грн. інфляційних, 7 348,00 грн. 3% річних, в даному випадку є необґрунтованим, оскільки вище зазначені вимоги є похідними від основного боргу, а тому не підлягають задоволенню.

Окрім того, колегією суддів не приймаються до уваги доводи Товариства з додатковою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування "Арденз" про те, що Приватне виробничо-торгове підприємство "Факел" не надав відповіді на вимогу від 26.03.2019 року №01-46 про повернення коштів, оскільки в матеріалах справи відсутні докази відправлення вище зазначеної вимоги відповідачу.

Матеріали справи свідчать, що до позовної заяви позивач додав лише копію письмової вимоги №01-46 від 26.03.2019 року та копію опису вкладення у цінний лист, однак, в описі не зазначено дати відправлення, відсутні відбиток штемпеля поштового відділення про прийняття до відправлення такого листа, фіскальний чек, а також повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта викладені ним в апеляційній скарзі, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими обставинами справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Статею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 21.11.2019р. у справі №906/691/19 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги, у зв`язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування "Арденз" на рішення господарського суду Житомирської області від 21.11.2019р. у справі № 906/691/19 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 21.11.2019р. у справі №906/691/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу №906/691/19 повернути до господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "14" лютого 2020 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І.Ю.