Рішення

від 03.02.2020 по справі 182/2727/19

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/2727/19

Провадження № 2/0182/989/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2020 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого суддіРибакової В.В. при секретаріЗатуливітер Н.В.

за участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності у порядку спадкування за законом та заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даною позовною заявою, яку уточнювала (а.с.1-2,39). В обґрунтування позовної заяви посилається на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який до дня смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з: 1) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га кадастровий номер 1222986900:01:001:0503, розташованої на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, яка належала померлому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 981594 виданого 17.03.2008 року; 2) грошових внесків на депозитних рахунках в АТ КБ ПриватБанк з нарахованими відсотками.

За життя ОСОБА_2 не склав заповіту, але в АТ КБ ПриватБанк склав заповідальне розпорядження, в якому визначив, що на випадок своєї смерті внеском та нарахованими відсотками має право розпоряджатися його дружина ОСОБА_1 стовідсотково. На час відкриття спадщини вона була зареєстрована та проживала разом з ОСОБА_2 за однією адресою в будинку АДРЕСА_1 , тож спадщину прийняла відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Дітей ОСОБА_2 не мав та, на скільки їй відомо, ніяких близьких родичів після смерті ОСОБА_2 не залишилось. Вона в період з 1980 року до дня смерті ОСОБА_2 проживала разом з ним однією сім`єю, як чоловік та дружина, в будинку АДРЕСА_1 , в якому було зареєстровано його постійне місце проживання, вела з ним спільне господарство, вони мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, називали один одного чоловіком та дружиною. Важає, що вона відноситься до четвертої черги спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 . Після його смерті вона повністю взяла на себе обов`язки по його похованню та організацію поминального обіду. У передбачений законом строк з часу відкриття спадщини вона звернулася до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.01.2018 року за № 98/02-31 державний нотаріус Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Ткачова Л.П. відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що нею не доведені родинні відносини зі спадкодавцем.

На підставі викладено просить суд встановити факт її спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю в період з 1980 року до часу відкриття спадщини - 04.06.2018 року. Також просить визнати за нею право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га кадастровий номер 1222986900:01:001:0503, що розташована на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та на грошові внески на депозитних рахунках в АТ КБ ПриватБанк з нарахованими відсотками, в порядку спадкування за заповідальним розпорядженням після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу було передано у провадження судді Тихомирова І.В. (а.с.26).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано у провадження судді Рибакової В.В. на підставі звільнення з посади судді ОСОБА_3 рішенням Вищої ради правосуддя №1817/0/15-19 від 09.07.2019 року (а.с.42).

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Рибакової В.В. від 08.10.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності у порядку спадкування за законом та заповітом прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження по справі, почато підготовче провадження (а.с.48,49).

Ухвалою судді від 08.10.2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про виклик свідків (а.с.52).

Ухвалою суду від 18.11.2019 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.56,57).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Суду пояснила, що з ОСОБА_2 вони з серпня 1980 року по 04.06.1980 року жили однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Обидва працювали в АТ НЗФ , отримували заробітні плати, одну з яких клали на депозит в АТ КБ ПриватБанк , а на іншу заробітну плату жил. За життя спадкодавця не уклали шлюб та в них не поставало питання щодо реєстрації шлюбу. За час сумісного життя, спільних дітей не мали. У неї є син та донька від першого шлюбу з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті чоловіка, вона більше не з ким шлюб не укладала. Зазначила, що ОСОБА_2 також перебував у шлюбі, який був розірваний приблизно у 1979 році. До їх знайомства він вже не перебував у шлюбі та в подальшому ні з ким шлюб не укладав. Дітей від того шлюбу в нього не було, що з його слів і стало причиною розірвання шлюбу. Познайомились вони з ОСОБА_2 в гостях у сусідки, та згодом стали проживати в належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Приблизно у 1993 році вона придбала будинок АДРЕСА_1 , де вони постійно проживали разом з ОСОБА_2 та вели спільне господарство до дня його смерті. У даному житловому будинку позивач проживає й до цього часу. Їй відомо, що сестра ОСОБА_2 померла, про інших його родичів їй нічого не відомо. Може хтось і є з його родичів, але вона не знає хто, відносин ні з ким не підтримували, на поховання ОСОБА_2 ніхто не приїжджав з можливих родичів. Адрес та телефонів його родичів в неї ніколи не було. Похованням ОСОБА_2 займалася вона, її син від першого шлюбу, зять, а також їх сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_7 . Вказане також можуть підтвердити свідки.

Відповідач Червоногригорівська селищна рада Нікопольського району Дніпропетровської області про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується відповідним поштовим повідомлення про вручення виклику до суду (а.с.59). У судове засідання їх представник не з`явився, відзив на позов не надали.

Суд розглянув справу заочно на підставі наявних у справі доказів у відповідності до ст.280 ЦПК України.

Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, допитавши свідків, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1217, 1258 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У судовому засідання встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с.6 - копія свідоцтва про смерть), який до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області №179 від 04.02.2019 року (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить наступне майно: 1) земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га кадастровий номер 1222986900:01:001:0503, розташована на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, яка належала померлому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 981594 виданого 17.03.2008 року; 2) грошові внески на депозитних рахунках в АТ КБ ПриватБанк з нарахованими відсотками (а.с.17,18-24,36,37).

Згідно довідки Виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області № 1751 від 29.08.2018 року (а.с.10) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та постійно проживала за вказаною адресою з чоловіком ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та вели спільне господарство.

Згідно Акту від 04.02.2019 року, складеного депутатом селищної ради ОСОБА_8 у присутності свідків, підпис якого засвідчено секретарем Червоногригорівської селищної ради ОСОБА_13 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно проживали разом як сім`я з 1980 року по день смерті чоловіка, вели спільне господарство та мали спільний бюджет, сусіди вважали їх чоловіком та дружиною, проживали за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

За життя ОСОБА_2 заповіту не склав, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 56145164 від 14.05.2019 року (а.с.34), а також довідкою Виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області № 253 від 04.02.2019 року (а.с.9).

З відповіді Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 15.05.2019 року, що надійшла на запит суду (а.с.31) вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент смерті мешкав за адресою: АДРЕСА_1 заведена спадкова справа № 310/2018. Вказане підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 56145149 від 14.05.2019 року (а.с.33).

З копії спадкової справи № 310/2018 (а.с.32-37), заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що 05.09.2018 року до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області надійшла заява позивача ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.32). У заяві ОСОБА_1 повідомила, що після смерті спадкодавця інших спадкоємців немає.

24.01.2019 року державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Ткаченко Л.П. було винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії вих. № 98/02-31, якою позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_1 не надала відповідних документів на підтвердження родинних відносин з померлим (а.с.7).

З викладеного вбачається, що встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем Перцовичем позивачу необхідно для оформлення спадщини.

Згідно ч.1ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно п. 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 31 березня 1995 року № 5 суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Частиною 2 ст.3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Частиною 4 вказаної статті визначено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до пункту 21 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначала та підтверджувала в судовому засіданні, що зі спадкодавцем ОСОБА_2 вони з серпня 1980 року проживали разом однією сім`єю як чоловік та дружина, були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, називали один одного чоловіком та дружиною та були зареєстровані за однією адресою. Після смерті ОСОБА_2 вона повністю взяла на себе зобов`язання по організації його поховання.

Зазначені позивачем обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суду пояснили, що були знайомі з позивачем та ОСОБА_2 приблизно 17 років, з того часу як придбали будинок по сусідству. Спілкувалися з ними досить часто, ходили один до одного у гості. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жили як звичайна сім`я. Вони їм розповідали, що хоч і офіційно не перебувають у шлюбі, але проживають разом вже довгий час та почали разом проживати ще в м. Нікополь, ведуть спільне господарство та побут, працюють в городі та у дворі. Після смерті ОСОБА_2 його похованням займалася позивач. На похованні були присутні син позивача, її онука, вони з дружиною, а також інші сусіди. Родичів ОСОБА_2 вони не знають. Їм відомо, що ОСОБА_2 за життя їздив на Західну Україну до когось з родичів, оскільки він звідти родом. Також ОСОБА_10 зазначив, що до ОСОБА_2 колись давно приїжджав брат, але їм про це достеменно нічого не відомо, його імені вони також не знають. Свідок ОСОБА_11 вказала, що вона ніколи не бачила родичів ОСОБА_2 та їй не відомо щоб його родичі приїжджали. Похованням займалася позивача, а вона з чоловіком їй допомагали, їздили замовляти обід, та займалися іншими справами необхідними для організації поховання ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом постійно до дня смерті останнього.

Свідок ОСОБА_12 зазначив, що позивач доводиться йому матір`ю. З 1981 року його мати та ОСОБА_2 почали спільно проживати. На той час йому було п`ятнадцять років. До початку його служби в армії ОСОБА_2 проживав разом з ними за адресою: АДРЕСА_2 . Потім вони придбали будинок АДРЕСА_1 , де ОСОБА_2 та його мати проживали до дня його смерті. Вони проживали як сім`я, обидва працювали. У нього були дружні відносини з ОСОБА_2 Свідок зазначив, що його батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі слів матері - той поїхав від них та помер у м. Новокузнецьк, Російської Федерації. Мати більше шлюб не укладала.

З огляду на вищевикладене, суд вважає можливим встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_2 однією сім`єю в період з серпня місяця 1980 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час вирішення питання про встановлення факту спільного проживання, суд прийняв до уваги показання позивача, свідків та матеріали справи (а.с.8-11).

Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Отже, особа може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який здатен захистити інтереси власника суб`єктивного права та припинити їх порушення на майбутнє або усунути загрозу його порушення.

Згідно роз`яснень, викладених пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З постанови державного нотаріуса Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Ткачової Л.П. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.01.2019 року № 98/02-31 (а.с.7) вбачається, що підставою для відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 стало те, що для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом згідно ст.ст. 325-328 ЦК України, глава 10, розділ 4, п. 4,18 Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , спадкоємець повинен згідно ст. 46 Закону України Про нотаріат надати документи, які підтверджують родинні відносини з померлим. ОСОБА_1 не надала відповідних документів, а отже не може підтвердити родинні відносини з померлим.

Оскільки судом встановлено факт спільного проживання однією сім`єю позивача ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приходить до висновку, що у позивача на даний час відсутні перешкоди для оформлення своїх спадкових прав у нотаріальному порядку.

Таким чином, вимоги позивача про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 є передчасними, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. ст.15, 16, 315, 386, 392, 1217, 1220, 1223, 1233, 1261, 1268, 1276 ЦК України, ст. ст. 12,13,76-78,81,89,259,263-265,268,280,315 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області (місце знаходження: 53283, Дніпропетровська область, Нікопольський район, смт. Червоногригорівка, вул. Ярмарочна, буд.33, код ЄДРПОУ 04338434 ) про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності у порядку спадкування за законом та заповітом - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Верхній Березів Косівського району, Івано-Франківської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Червоногригорівка Нікопольського району Дніпропетровської області, в період з серпня місяця 1980 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншому відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. В. Рибакова