Рішення

від 17.02.2020 по справі 904/6080/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2020м. ДніпроСправа № 904/6080/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г.

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс Рубіновий", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 8 088,98 грн. інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за договором № 4447/16-ТЕ-4 постачання природного газу від 28.01.2016 року.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ПРОЦЕДУРА:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс Рубіновий" заборгованість у розмірі 8 088,98 грн. інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за договором № 4447/16-ТЕ-4 постачання природного газу від 28.01.2016 року.

Розглянувши поданий позов, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3 - 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (8 088,98 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 19.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 4447/16-ТЕ-4 постачання природного газу від 28.01.2016 року, а саме в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.

Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 525-526, 530, 611 Цивільного кодексу України.

На підтвердження своїх вимог надає такі докази:

- договір постачання природного газу № 4447/16-ТЕ-4 від 28.01.2016 (а.с. 18-24);

- додаткова угода № 1 від 29.01.2016 до договору № 4447/16-ТЕ-4 від 28.01.2016 (а.с. 25);

- додаткова угода № 2 від 31.03.2016 до договору № 4447/16-ТЕ-4 від 28.01.2016 (а.с. 26-28);

- додаткова угода № 3 від 30.04.2016 до договору № 4447/16-ТЕ-4 від 28.01.2016 (а.с. 29);

- додаткова угода № 4 від 15.08.2016 до договору № 4447/16-ТЕ-4 від 28.01.2016 (а.с. 30-32);

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 (а.с. 33);

- акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 (а.с. 34);

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2016 (а.с. 35);

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 (а.с. 36);

- акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2016 (а.с. 37);

- акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2016 (а.с. 38);

- акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2016 (а.с. 39).

Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке:

ОСББ "Житловий комплекс Рубіновий" виконані умови договору щодо оплати вартості поставленого газу у періоді з січня по вересень 2016 року.

Частиною третьою статті 7 Закону України №1730- VIII, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних процентів річних, нарахованих на заборгованість за централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Усі свої зобов`язання по договору № 4447/1б-ТЕ-4 постачання природного газу від 28.01.2016 відповідачем погашені перед Позивачем до 30.11.2016 року, отже у позивача не виникло право нарахування та заявлення до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив

Позивач не погоджується із викладеним у відзиві та зазначає, що позиція Відповідача не підтверджена жодним доказом.

Виходячи з аналізу положень статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" учасниками процедури врегулювання заборгованості (яка включає в себе і списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію. Матеріали справи не містять доказів, що відповідач має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання для виробництва теплової енергії та те, що відповідач є теплопостачальною організацією.

Відповідно до статті 3 вказаного вище Закону законодавцем встановлено, що списання заборгованості згідно з частиною 3 статті 7 Закону є частиною процедури врегулювання заборгованості у відповідності до статті 1 Закону; дія Закону розповсюджується лише на теплопостачальні, теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання і водовідведення у відповідності до статті 2 Закону; учасниками процедури врегулювання заборгованості (у тому числі - процедури списання) є підприємства та організації, включені до реєстру - стаття 1 Закону; для участі у процедурі списання, підприємства та організації мають бути включені до реєстру - стаття 3 Закону.

Матеріали справи не містять доказів включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування частини 3 статті 7 Закону є неправомірними.

Вказаний реєстр є загальнодоступним, розміщений на офіційному сайті Міністерства розвитку громад та територій України та не містить інформації про включення відповідача до цього реєстру.

Сам факт сплати відповідачем заборгованості за спожитий природний газ не є безумною та достатньою підставою для автоматичного списання нарахованих йому пені, інфляційних втрат, 3% річних. Такому списанню обов`язково передує включення такого боржника за встановленою законом процедурою до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Позиція відповідача, викладена у запереченнях на відповідь на відзив

Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що заборгованість зі сплати газу виникла у період до вересня 2016 року, а тому до вказаних правовідносин підлягають застосуванню вимоги частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016, та передбачає списання нарахованих на погашену заборгованість пені, 3% річних та інфляційних втрат. Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення суми пені, 3% річних, інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору постачання природного газу, строк дії договору, умови поставки та оплати, факт поставки, загальна вартість поставленого природного газу, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати; наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

28.01.2016 між Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс Рубіновий" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір постачання природного газу № 4447/1б-ТЕ-4 від 28.01.2016.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його, на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 90 тис.куб.м.

В подальшому, 31.03.2016 між сторонами була укладена Додаткова угода № 2 до договору (далі - додаткова угода № 4 до договору), у якій сторони погодили пункт 2.1. договору викласти в наступній редакції: "Постачальник передає споживачу з 01.05.2016 по 30.09.2016 (включно) газ обсягом до 7,500 тис. куб.м." (а.с. 29).

У розділі 12 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 30.09.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що постачальник передає споживачу газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

У відповідності до пункту 3.4. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Позивач на виконання умов договору передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 196 426,97 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 33-39).

Вказані акти підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу, акти підписані представником відповідача та скріплені відтиском його печатки.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягу, строку чи якості поставленого у спірний період позивачем природного газу; з вищезазначених актів приймання-передачі природного газу вбачається, що акти підписані сторонами без заперечень.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за договором.

Як сторони встановили у п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

В порушення вказаних умов договору, відповідач поставлений у період з січня по вересень 2016 року природний газ оплатив із порушенням визначеного у пункті 6.1. договору терміну.

Позивач посилається на те, що відповідач допускав порушення строків оплати поставленого у період з січня по вересень 2016 року природного газу, який на теперішній час є оплаченим. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати поставленого газу, позивач нарахував до сплати відповідачу в порядку п. 8.2 договору пеню за загальний період з 16.02.2016 по 05.06.2016 у розмірі 7 097,31 грн. та згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 548,46 грн. 3% річних за той самий період і інфляційні за період з березня 2016 по травень 2016 року в сумі 443,21 грн., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 розділу ІІІ книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Щодо суми пені, 3% річних та інфляційних втрат

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина перша статті 216 Господарського кодексу України визначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частини другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені норми та умови Договору, позивач нарахував відповідачу суму пені за загальний період з 16.02.2016 по 05.06.2016 у розмірі 7 097,31 грн., 3% річних за загальний період з 16.02.2016 по 05.06.2016 у розмірі 548,46 грн. та інфляційних втрат за період з березня 2016 по травень 2016 року в сумі 443,21 грн.

Частина перша статті 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").

Згідно статті 1 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-ІV від 02.06.2005 теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

За умовами договору з позивачем відповідач отримав газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

З матеріалів справи слідує, що відповідач має у власності розташовану на даху будинку котельну, яка використовується для виробництва теплової енергії для потреб мешканців багатоповерхових будинків.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", який діяв на час виникнення спірних взаємовідносин, статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", що набув чинності у 2015 році, та статті 23 Закону України "Про теплопостачання" господарська діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування та постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Цією ж статтею визначено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору, а постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Під господарською діяльністю відповідно до ГК України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об`єднання є юридичною особою, яка створюється відповідно до закону, має печатку із своїм найменуванням та інші необхідні реквізити, а також розрахункові рахунки в установах банку. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом.

Відповідно до ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Згідно ч. 1 ст. 52 ГК України некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії регулюються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва у листі №2064/0/20-14 від 11.03.2014 зазначила, якщо теплова енергія виробляється та використовується для власних цілей (опалення та гаряче водопостачання виключно членів об`єднання співвласників багатоквартирних будинків (далі - ОСББ)), то отримання ліцензії не потрібно. У разі якщо вироблена теплова енергія реалізується споживачам на підставі укладених договорів купівлі-продажу теплової енергії, то для подальшого провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії необхідно звернутися до відповідного органу ліцензування за отриманням відповідних ліцензій. Також у даному листі зазначено, що укладення договорів між ОСББ (як юридичною особою) та мешканцями будинку (як учасниками цієї ж юридичної особи) про умови надання послуг з центрального опалення та підігріву холодної води є неможливим. При цьому порядок забезпечення опалення та підігріву холодної води може регулюватися на рівні статуту ОСББ.

Таким чином, враховуючи функції, які виконує відповідач, суд приходить до висновку, що відповідач має ознаки теплогенеруючої та теплопостачальної організації, а тому на нього поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Згідно частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року № 1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закону) для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

При цьому, положеннями статті 3 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості.

Приписами статті 7 вказаного Закону регулюється питання щодо списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач остаточно розрахувався з відповідачем за поставлений газ у 2016 році до набрання чинності Законом, отже заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

У статті 1 Закону визначено поняття заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, та зазначено, що це кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Таким чином із змісту Закону вбачається, що до реєстру мають бути включені підприємства, що мають заборгованість саме за газ, а не зі сплати пені та інших нарахувань.

Частиною 3 ст. 7 Закону прямо та без визначення інших умов передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Наведене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній зокрема, в постановах від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 27.02.2018 у справі № 910/16351/13, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.04.2018 у справі № 904/10747/16, від 15.05.2018 у справі № 904/3126/16, від 30.05.2018 у справі № 904/10733/16, від 08.06.2018 у справі № 904/10292/17.

За приписами частин 1 та 2 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За доводами позивача, оскільки відповідачем не надавались суду і матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, відтак застосування частини 3 статті 7 Закону України №1730-VIII до спірних правовідносин є неправомірним.

Судом встановлено, що відповідач остаточно розрахувався з відповідачем за поставлений природний газ у 2016 році до набрання чинності Закону, а тому заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, відтак суд дійшов правомірного висновку про те, що не зважаючи на відсутність доказів включення підприємства відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, як це передбачено статтею 3 вказаного Закону, у суду наявні підстави для застосування прямих приписів частини 3 статті 7 вказаного Закону для визнання означених позовних вимог позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним і в його задоволенні слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн. покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс Рубіновий" (49068, м. Дніпро, вул. В. Діївська, 24Б, код ЄДРПОУ 39155022) про стягнення заборгованість у розмірі 8 088,98 грн. інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за договором № 4447/16-ТЕ-4 постачання природного газу від 28.01.2016 року - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2020

Суддя В.Г. Бєлік