Рішення

від 12.02.2020 по справі 910/17363/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2020Справа № 910/17363/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оранда Ойл" (36014, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Половка, буд.64; ідентифікаційний код 41561755)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Форм" (03162, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 44; ідентифікаційний код 42019726)

про стягнення 536 784, 55 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Оранда Ойл" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Форм", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 420 968,12 грн за договором поставки нафтопродуктів № 16 від 16.04.2019, а саме за видатковими накладними: № 99 від 02.05.2019 в сумі 1 277, 22 грн, № 102 від 08.05.2019 в сумі 77 529, 00 грн та № 119 від 04.06.2019 в сумі 342 161, 90 грн.

Крім того, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором позивачем на існуючу суму заборгованості здійснено нарахування пені в розмірі 106 873, 69 грн та 3 % річних в розмірі 8 942, 74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Оранда Ойл" про забезпечення позову.

Відповідач у встановлений ухвалою суду п`ятнадцятиденний строк відзиву на позовну заяву не надав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами статті 10 зазначеного Закону закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Форм" є 03162, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 44

Ухвала Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 направлялись судом на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/17363/19 належним чином та про те, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оранда Ойл" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Статус Форм" (далі - покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 16 за умовами якого постачальник, в порядку та на умовах визначних в даному договорі, зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець, в порядку та на умовах визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали, а саме: бензин А-76, А-92, А-95, дизельне паливо, абсорбент (компонент дизельного палива), масла та мастила, далі - товар.

Згідно п. 2.1. договору асортимент та кількість товару за даним договором вказується у товарних накладних та рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється партіями протягом терміну дії цього договору. Терміни поставки конкретних партій товару узгоджуються сторонами додатково. Товар повинен бути поставлений покупцю на протязі 4-х календарних днів з моменту отримання постачальником заявки покупця на умовах зазначених у заявці або в інших додаткових угодах, додатках та ін. до даного договору.

Ціна товару за даним договором вказується постачальником у накладних та рахунках-фактурах (п. 4.1. договору).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що загальна сума договору визначається як вартість товару, поставка якого постачальником здійснюється відповідно до видаткових накладних постачальника.

Оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості конкретної партії товару (згідно з видатковою накладною) не пізніше дати поставки конкретної партії товару (п. 5.2. договору).

За умовами п. 6.1. за порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричинені ним збитки, у тому числі не отриманий прибуток, в порядку передбаченому чинним законодавством.

У разі затримки платежу від дати, що зазначена в договорі, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язань (6.2. договору).

Пунктом 8.2. передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного і належного виконання.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що у відповідача наявна заборгованість за поставлений за договором № 16 товар, що становить 420 968,12 грн.

Також зважаючи, що відповідач не оплатив у день поставки конкретної партії товару вартість поставленого позивачем відповідно до видаткових накладних № 99 від 02.05.2019, № 102 від 08.05.2019, № 119 від 04.06.2019 товару, тому, на підставі п. 6.2. договору № 16 позивачем було нараховано пеню у розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, що становить 106 873, 69 грн.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 8 942, 74 грн.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 16 від 16.04.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 02.05.2019 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 89 на суму вартості товару у розмірі 347 277, 22 грн.

02.05.2019 позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на суму у 347 277, 22 грн, про що було складено видаткову накладну № 99 від 02.05.2019.

Згідно платіжного доручення № 178 від 07.05.2019 відповідачем було перераховано позивачу 100 000 грн в якості оплати вартості товару, поставленого відповідно до видаткової накладної № 99 від 02.05.2019 за рахунком на оплату № 89 від 02.05.2019.

08.05.2019 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 92 на суму вартості товару у розмірі 77 529, 00 грн. Того ж дня позивач здійснив поставку відповідачу товару на суму у 77 529, 00 грн, про що було складено видаткову накладну № 102 від 08.05.2019.

04.06.2019 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 109 на суму вартості товару у розмірі 342 161, 90 грн та в той же день здійснив поставку товару на суму у 342 161,90 грн, про що також було складено видаткову накладну № 119 від 04.06.2019.

Так, відповідачем було здійснено оплату поставленого товару за договором згідно платіжних доручень: № 309 від 29.07.2019 на суму 56 000,00 грн, № 334 від 31.07.2019 на суму 50 000,00 грн, № 369 від 21.08.2019 на суму 30 000,00 грн, № 402 від 10.09.2019 на суму 50 000,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що 19.09.2019 між позивачем та відповідачем було складено Акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.05.2019-19.09.2019 по договору № 16. Підписанням якого відповідач підтвердив, що має заборгованість перед позивачем за договором № 16 у загальному розмірі 480 968,12 грн.

В подальшому відповідачем знову ж таки було здійснено часткову оплату поставленого товару за договором № 16 згідно платіжних доручень: № 470 від 16.10.2019 на суму 30 000,00 грн та № 498 від 04.11.2019 на суму 30 000,00 грн за рахунком на оплату № 89 від 02.05.2019.

Таким чином у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за поставлений за договором № 16 товар, зокрема: за видатковою накладною № 99 від 02.05.2019 - 1 277, 22 грн.; за видатковою накладною № 102 від 08.05.2019 - 77 529 грн та за видатковою накладною № 119 від 04.06.2019 - 342 161, 90 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.11.2019 позивачем на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було направлено претензію (поштове відправлення № 3601100470360) з вимогою погасити протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання даної претензії існуючу заборгованість за договором № 16 у розмірі 420 968,12 грн.

Згідно із відомостями сервісу відстеження поштових відправлень "Укрпошта" направлена позивачем претензія від 18.11.2019 вручена відповідачу не була.

Також, 18.11.2019 позивачем на адресу фактичного місцезнаходження відповідача було направлено аналогічну претензію (поштове відправлення № 3601410381286) з вимогою погасити протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання даної претензії існуючу заборгованість за договором № 16 у розмірі 420 968,12 грн.

Відповідно до відомостей сервісу відстеження поштових відправлень "Укрпошта" направлена позивачем претензія від 18.11.2019 була вручена відповідачу 21.11.2019.

Однак, відповідач на отриману претензію жодним чином не відреагував та до цього часу існуючу заборгованість за договором № 16 перед позивачем не погасив.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Отже відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що позивачем були виконані обумовлені договором № 16 зобов`язання належним чином, а саме, здійснено поставку товару на загальну суму 766 968, 12 грн., в той час, як відповідач у порушення п. 5.2. договору здійснив лише часткову оплату за поставлений товар в сумі 346 000, 00 грн.

Внаслідок чого у відповідача й утворилася заборгованість перед позивачем за поставлений за договором № 16 товар в розмірі 420 968,12 грн.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду жодних доказів виконання ним своїх обов`язків за договором, а саме, доказів оплати за поставлений товар вчасно та в повному обсязі, не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки нафтопродуктів № 16 від 16.04.2019 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 420 968, 12 грн підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, що становить 106 873, 69 грн та 3% річних в розмірі 8 942, 74 грн., то суд вказує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у разі затримки платежу від дати, що зазначена в договорі, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язань.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, враховуючи дати поставки товару, дати здійснення відповідачем часткових оплат, позивачем було здійснено нарахування пені наступним чином:

за видатковою накладною № 99 від 02.05.2019:

сума заборгованості з 03.05.2019 по 06.05.2019 становить 347 277,22 грн.

347 277,22 грн х 0,1 % = 347,28 грн - за кожен день прострочення платежу.

пеня (347,28 грн х 4 (кількість днів прострочення)) = 1 389,12 грн.

сума заборгованості з 07.05.2019 по 28.07.2019 становить 247 277, 22 грн.

247 277,22 грн х 0,1 % = 247,28 грн - за кожен день прострочення платежу.

пеня (247,28 грн х 83 (кількість днів прострочення)) = 20 524,24 грн.

сума заборгованості з 29.07.2019 по 30.07.2019 становить 191 277,22 грн.

191 277,22 грн х 0,1 % = 191,28 грн - за кожен день прострочення платежу.

пеня (191,28 грн х 2 (кількість днів прострочення)) = 382,56 грн.

сума заборгованості з 31.07.2019 по 20.08.2019 становить 141 277,22 грн.

141 277,22 грн х 0,1 % = 141,28 грн - за кожен день прострочення платежу.

пеня (141,28 грн х 21 (кількість днів прострочення)) = 2 966,88 грн.

сума заборгованості з 21.08.2019 по 09.09.2019 становить 111 277,22 грн.

111 277,22 грн х 0,1 % = 111,28 грн - за кожен день прострочення платежу.

пеня (111,28 грн. х 20 (кількість днів прострочення)) = 2 225,60 грн.

сума заборгованості з 10.09.2019 по 15.10.2019 становить 61 277,22 грн.

61 277,22 грн х 0,1 % = 61,28 грн - за кожен день прострочення платежу.

пеня (61,28 грн х 36 (кількість днів прострочення)) = 2 206,08 грн.

сума заборгованості з 16.10.2019 по 03.11.2019 становить 31 277,22 грн.

31 77,22 грн х 0,1 % = 31,28 грн - за кожен день прострочення платежу.

пеня (31,28 грн. х 18 (кількість днів прострочення з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України)) = 563,04 грн.

Відтак загальний розмір пені від вартості неоплаченого товару, поставленого відповідачу за видатковою накладною № 99 від 02.05.2019 становить 30 257,52 грн.

Розрахунок пені в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення відповідачем виконання зобов`язання за видатковою накладною № 102 від 08.05.2019:

сума заборгованості з 09.05.2019 по 03.12.2019 становить 77 529 грн.

77 529 грн х 0,1 % = 77,53 грн - за кожен день прострочення платежу.

пеня (77,53 грн х 185 (кількість днів прострочення з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України)) = 14 343,05 грн.

Загальний розмір пені від вартості неоплаченого товару, поставленого відповідачу за видатковою накладною № 102 від 08.05.2019 становить 14 343,05 грн.

Розрахунок пені в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення відповідачем виконання зобов`язання за видатковою накладною № 119 від 04.06.2019:

сума заборгованості з 05.06.2019 по 03.12.2019 становить 342 161,90 грн.

342 161,90 грн х 0,1 % = 342,16 грн. - за кожен день прострочення платежу.

пеня (342,16 грн х 182 (кількість днів прострочення)) = 62 273,12 грн.

Загальний розмір пені від вартості неоплаченого товару, поставленого відповідачу за видатковою накладною № 119 від 04.06.2019 становить 62 273,12 грн.

Так, судом перевірено правильність здійсненого позивачем нарахування пені та встановлено, що даний розрахунок є обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору та не суперечить нормам чинного законодавства, а тому, вимога про стягнення пені в розмірі 106 873, 69 грн підлягає задоволенню.

Позивачем було здійснено нарахування 3 % річних від простроченої суми за формулою: сума санкції = С х 3% х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення, наступним чином:

за видатковою накладною № 99 від 02.05.2019:

сума заборгованості з 03.05.2019 по 06.05.2019 становить 347 277,22 грн.

сума санкції (347 277,22 грн х 3 х 4 :365 :100) = 114,17 грн.

сума заборгованості з 07.05.2019 по 28.07.2019 становить 247 277,22 грн.

сума санкції (247 277,22 грн х 3 х 83 :365 :100) = 1 686,90 грн.

сума заборгованості з 29.07.2019 по 30.07.2019 становить 191 277,22 грн.

сума санкції (191 277,22 грн х 3 х 2 :365 :100) = 31,44 грн.

сума заборгованості з 31.07.2019 по 20.08.2019 становить 141 277,22 грн.

сума санкції (141 277,22 грн х 3 х 21 :365 :100) = 243,85 грн.

сума заборгованості з 21.08.2019 по 09.09.2019 становить 111 277,22 грн.

сума санкції (111 277,22 грн х 3 х 20 :365 :100) = 182,92 грн.

сума заборгованості з 10.09.2019 по 15.10.2019 становить 61 277,22 грн.

сума санкції (61 277,22 грн х 3 х 36 :365 :100) =181,31 грн.

сума заборгованості з 16.10.2019 по 03.11.2019 становить 31 277,22 грн.

сума санкції (31 277,22 грн х 3 х 19 :365 :100) = 48,84 грн.

сума заборгованості з 16.10.2019 по 03.12.2019 становить 1 277,22 грн.

сума санкції (1 277,22 грн х 3 х 30 :365 :100) = 3,14 грн.

Загальний розмір 3 % річних від простроченої відповідачем суми за видатковою накладною № 99 від 02.05.2019 становить 2 492,57 грн.

Розрахунок 3 % річних від простроченої суми за видатковою накладною № 102 від 08.05.2019:

сума заборгованості з 09.05.2019 по 03.12.2019 становить 77 529 грн.

сума санкції (77 529 грн х 3 х 209 :365 :100) = 1 331,80 грн.

Загальний розмір 3 % річних від простроченої відповідачем суми за видатковою накладною № 102 від 08.05.2019 становить 1 331,80 грн.

Розрахунок 3 % річних від простроченої суми за видатковою накладною № 119 від 04.06.2019:

сума заборгованості з 05.06.2019 по 03.12.2019 становить 342 161,90 грн.

сума санкції (342 161,90 грн х 3 х 182 :365 :100) = 5 118,37 грн.

Загальний розмір 3 % річних від простроченої відповідачем суми за видатковою накладною № 119 від 04.06.2019 становить 5 118,37 грн.

Таким чином, судом перевірено правильність здійсненого позивачем нарахування 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок є обґрунтованим та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, а тому, вимога про стягнення 3% річних в розмірі 8 942, 74 грн також підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оранда Ойл" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Форм" (03162, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 44; ідентифікаційний код 42019726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оранда Ойл" (36014, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Половка, буд. 64; ідентифікаційний код 41561755) суму основного боргу в розмірі 420 968 (чотириста двадцять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) грн 12 коп., пеню в розмірі 106 873 (сто шість тисяч вісімсот сімдесят три) грн 69 коп., 3% річних в розмірі 8 942 (вісім тисяч дев`ятсот сорок два) грн 74 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 051 (вісім тисяч п`ятдесят одна) грн 77 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 12.02.2020

Суддя Д.О. Баранов