Ухвала

від 08.04.2021 по справі 910/17363/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.04.2021Справа № 910/17363/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. , розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича

про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника без вилучення паспортного документа у справі № 910/17363/19

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оранда Ойл" (36014, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Половка, буд.64; ідентифікаційний код 41561755)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Форм" (03162, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 44; ідентифікаційний код 42019726)

про стягнення 536 784, 55 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оранда Ойл" задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Форм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оранда Ойл" суму основного боргу в розмірі 420 968 грн 12 коп., пеню в розмірі 106 873 грн 69 коп., 3% річних в розмірі 8 942 грн 74 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 051 грн 77 коп.

04.03.2020 Господарським судом міста Києва видано наказ на примусове виконання вказаного рішення суду.

06.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича, в якому останній просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України керівника ТОВ "Статус Форм" ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданим 28.04.2005 органом видачі 8032, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні без вилучення паспортного документу.

В обґрунтування подання приватний виконавець зазначає, що ним відкрито виконавче провадження № 61637412 від 24.03.2020 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 за наказом від 04.03.2020.

Одночасно з цим, винесено постанови про арешт майна та про арешт коштів боржника. У відповідності до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії цих постанов було направлено рекомендованою поштовою кореспонденцією сторонам виконавчого провадження - до відома.

Приписами ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Суд зазначає, що постанова про відкриття провадження у справі рекомендованим листом (поштове повідомлення № 0304009952500) була направлена на адресу юридичної особи боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Форм".

Відтак, суд погоджується з доводами приватного виконавця, що ним виконано вимоги ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", а саме належним чином повідомлено юридичну особу-боржника і її керівника про відкрите виконавче провадження № 61637412 і про юридичну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником юридичної особи - боржника є ОСОБА_1 , до компетенції якої належить вирішення всіх питань пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради (у разі утворення), що визначено ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю".

Приватний виконавець у своєму поданні зазначає, що умовою задоволення останнього та обмеження керівника юридичної особи-боржника у праві виїзду за кордон є лише дві умови, а саме: наявність невиконаного рішення (ст. 337 ГПК України) та ухилення особи від виконання рішення (ст. 6 ЗУ "Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України", п. 19 ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження").

Крім того, із подання вбачається, що в матеріалах виконавчого провадження наявні електронні відповіді з автоматизованої системи виконавчого провадження з Державної податкової служби України про номери рахунків відкритих юридичною особою-боржником рахунків у фінансових установах, які відповідно виконавцем було арештовано, направлено платіжні вимоги про списання з них коштів.

Виконавець також звертає увагу суду на те, що ним систематично здійснюється направлення електронних запитів з автоматизованої системи виконавчого провадження до Державної податкової служби України щодо відкриття нових рахунків юридичною особою-боржником, згідно отриманими відповідями нові рахунку не відкривалися, а на встановлених раніше рахунках - кошти відсутні.

Наразі, як вбачається із доводів виконавця, у боржника ТОВ "Статус Форм" відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення з метою фактичного виконання рішення суду.

Вказане рішення суду у справі № 910/17363/19 залишається невиконаним, керівник боржника ОСОБА_1 як орган управління юридичної особи-боржника вчиняє діяння, направлені на умисне невиконання судового рішення.

Декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України боржник не надав, що є порушенням вимог п. 8 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", пояснення про причини ненадання декларації керівник боржника не надавав, пояснення про причини невиконання керівник боржника також не надавав.

Рішення суду юридичною особою-боржником до теперішнього часу не виконано. Керівник юридичної особи-боржника ОСОБА_1 не вживає жодних заходів спрямованих на виконання рішення суду у справі № 910/17363/19, не виконує покладені на неї обов`язки.

Відтак, вказані обставини на думку приватного виконавця є підтвердженням ухилення керівника юридичної особи-боржника від виконання рішення і є підставою для звернення виконавця до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи-боржника за кордон до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Приватний виконавець зазначає, що ухилення керівника юридичної особи-боржника від виконання рішення суду підтверджується:

- ігноруванням законних вимог приватного виконавця щодо необхідності його явки, як керівника ТОВ "Статус Форм" до офісу приватного виконавця для надання необхідних документів та пояснень, що є порушенням ст.ст. 18, 19 Закону України "Про виконавче провадження";

- декларацію про доходи та майно керівник юридичної особи-боржника ОСОБА_1 не подала приватному виконавцю тим самим порушивши п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження";

- керівнику юридичною особи-боржника було надано можливість надати пояснення про причини невиконання судового рішення для їх долучення до матеріалів цього подання. Запит про надання таких пояснень для їх врахування судом, ОСОБА_1 не надала.

З огляду на викладене вище, приватний виконавець вказує, що керівником боржника умисно вчиняються дії щодо невиконання рішення суду, що в свою чергу є підставою для обмеження останньому права виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Згідно з інформацією, наданою Державною міграційною службою України, керівник юридичної особи-боржника ТОВ "Статус Форм" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданим 28.04.2005, органом видачі 8032.

Суд, розглянувши подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника без вилучення паспортного документа у справі № 910/17363/19, дійшов висновку відмовити у його задоволенні з наступних підстав.

Приписами статті 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як підтверджується наданими приватним виконавцем доказами, відповідно до ст. 3, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження" приватним виконавцем 24.03.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження (ВП № 61637412).

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов`язковість виконання рішень, законність, диспозитивність, справедливість, неупередженість та об`єктивність.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно із статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в країну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Відповідно до п. 1 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження

боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцем виконання відповідного рішення, за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.02.2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Така ж позиція простежується у рішенні Європейського суду з прав людини щодо незаконності обмеження у праві виїзду за кордон у справі "Хлюстов проти Росії" (№ 28975/05). Суд звернув увагу на необґрунтованість обмеження права заявника залишити країну, оскільки причиною було зазначено лише факт несплати боргу, без пояснення, як заборона сприятиме швидшому його погашенню, з урахуванням індивідуальних особливостей заявника. ЄСПЛ дійшов висновку, що уряд порушив свої зобов`язання встановлювати такі обмеження виправдано і пропорційно, відповідно до частин 2 і 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну і обмеження цього права виключно на підставі закону і якщо це необхідно у демократичному суспільстві).

Слід зазначити, що право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Як вже зазначалось, пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

На виконання статті 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 № 261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 № 25-32/463 та № 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

За своєю суттю обмеження у праві виїзду за межі України є тим заходом, який застосовується судом по відношенню до боржника у випадку вжиття виконавцем всіх можливих від нього заходів спрямованих на виконання рішення суду, які як наслідок залишились безрезультатними, в зв`язку з чим виникає необхідність вжиття даного заходу як виключного.

Теоретично невиконання зобов`язання може бути зумовлено об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З огляду на викладене вище, враховуючи позицію Верховного Суду та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем не доведено факту ухилення боржником (керівника боржника) від виконання наказу від 04.03.2020 у справі № 910/17363/19 у зв`язку з наступним.

Із наданих виконавцем доказів, вбачається, що боржник повідомлявся про відкриття виконавчого провадження постановою від 24.03.2020 ВП № 61637412 (поштове повідомлення № 0304009952500).

Крім того, із відповіді ГУ ДПС у м. Києві, а саме наданої фінансової звітності ТОВ "Статус Форм" вбачається, що станом на 31.03.2019 прибуток товариства за 2019 становив за звітний період становив 1 866, 90 грн.

Із листа АТ "Таскомбанк" від 17.04.2020 № 1753/47-55 також вбачається, що станом на 15.04.2020 залишок грошових коштів, які належать боржнику відсутні.

Із наданих приватним виконавцем доказів вбачається, що 10.04.2020 ним було постановлено вимогу № 1525 про негайне, але не пізніше протягом трьох робочих днів з дня отримання вимоги усунення порушення законодавства про виконавче провадження, а саме забезпечити надання виконавцеві декларації про доходи та майно боржника, зокрема про майно, який він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває у заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб.

Суд вказує, що доказів направлення вказаної вимоги приватним виконавцем не надано, однак як вбачається із акту приватного виконавця від 27.04.2020 дана вимога була направлена боржнику рекомендованою кореспонденцією, а саме поштовим повідомленням № 0304009999980 та відповідно отримана особисто боржником 16.04.2020.

Також приватним виконавцем 28.04.2020 було постановлено вимогу № 1791 щодо надання боржником виконавцеві не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її отримання письмових пояснень про причини невиконання рішення суду та 26.05.2020 вимогу № 2300 про необхідність не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої вимоги надати виконавцеві декларацію про доходи та майно боржника зокрема про майно, який він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває у заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб.

Суд знову ж таки, звертає увагу на те, що приватним виконавцем не надано доказів направлення вимоги № 1791 від 28.04.2020 та вимоги № 2300 від 26.05.2020 на адресу боржника, що в свою чергу спростовує факт порушення керівником боржника вимог останніх.

Також приватним виконавцем не надано суду доказів направлення запиту № 128 від 13.01.2021.

Разом з тим суд вказує, що виконавцем не надано суду доказів того, що ним дійсно вчинялися дії щодо перевірки майнового стану боржника, за офіційною адресою місцезнаходження та доказів відсутності товариства.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи організаційно-правову форму боржника відповідно до якої керівник (учасник) товариства не несе додаткову солідарну відповідальність за зобов`язаннями товариства, враховуючи те, що у боржника фактично відсутні кошти для виконання рішення суду від 12.02.2020 у справі № 910/17363/19, що також вбачається із повернутої банком платіжної вимоги № 61637412 від 24.03.2020 та листа від 17.04.2020 № 1753/47-55, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем не надано належних доказів щодо вчинення керівником боржника (боржника) свідомих діянь, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення по цій справі, а відтак відсутні підстави за задоволення відповідного подання приватного виконавця.

Крім того, приватним виконавцем не надано суду доказів відсутності у керівника боржника об`єктивних причин (наприклад відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо), що в свою чергу забезпечить належне виконання рішення суду.

Також суд звертає увагу приватного виконавця, що його посилання на судову практику щодо задоволення подання виконавців у справах № 910/25/18, № 910/8591/18 є недоцільними, оскільки відповідні ухвали суду від 26.04.2019 та від 19.08.2019 були скасовані постановами апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 337 Господарського процесуального кодексу України та ст. 18 та 19 Закону України "Про виконавче провадження", Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника - ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа у справі № 910/17363/19 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 08.04.2021

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Суддя Д.О. Баранов