Рішення

від 11.02.2020 по справі 911/2905/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/2905/19

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Денисевич К.Ю., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (Київська обл., м. Вишневе)

до Приватного акціонерного товариства "Будівельник-14" (Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький)

про стягнення 141272,12 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Солнцева О.В. - довіреність № 540 від 12.12.2019;

від відповідача: Карман Ю.В. - довіреність № 1 від 02.01.2020.

Приватне акціонерне товариство "Київобленерго" (далі - позивач) подало до господарського суду позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Будівельник-14" (далі - відповідач) 141272,12 грн, з яких: 118177,94 грн заборгованості за використану активну електричну енергію, 415,92 грн заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії та 22678,26 грн заборгованості за перевищення договірної величини.

В обгрунтування заявлених вимог позивач у позові посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором № 21 в частині оплати послуг за користування електричною енергією.

Ухвалою від 25.11.2019 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" від 18.11.2019 без руху, у зв`язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог п. п. 2, 8 ч. 3 ст. 162, п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

12.12.2019 на адресу Господарського суду Київської області від Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" надійшла заява від 11.12.2019, згідно з якою позивач усунув недоліки позовної заяви від 18.11.2019.

Ухвалою від 17.12.2019 Господарський суд Київської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 23.01.2020; повідомив відповідачу, що відзив на позовну заяву подається у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 16.01.2020 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 23.01.2020 (включно).

09.01.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 03.01.2020 вих. № 1 з додатками.

23.01.2020 до суду від відповідача надійшов відзив від 22.01.2020 вих. № 3, який по суті є запереченням на відповідь на відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 23.01.2020 Господарський суд Київської області оголосив перерву до 11.02.2020.

Після оголошення перерви 23.01.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 16.01.2020.

10.02.2020 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо розрахунку суми позову від 10.02.2020 з додатками.

11.02.2020 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог від 11.02.2020.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив від 16.01.2020, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11.02.2020.

Представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 03.01.2020 вих. № 1 та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву від 22.01.2020 вих. № 3.

В процесі розгляду справи суд протокольною ухвалою залишив без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог від 11.02.2020, оскільки вона подана з порушенням процесуальних строків, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.1997 між Відкритим акціонерним товариством "Будівельник-14" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Будівельник-14") (далі - споживач) та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київобленерго" (правонаступником якої є Приватне акціонерне товариство "Київобленерго") (далі - електропостачальна організація) було укладено договір № 21 на користування електричною енергією (для споживачів з приднаною потужністю до 750 кВА) (далі - договір), відповідно до п.1 якого, електропостачальна організація зобов`язується постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором.

При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язалися керуватися Правилами користування електричною енергією.

Зі слід позивача, облік електричної енергії відповідача здійснювався по лічильниках: по вул. Альтицька, 2 - лічильник типу ЦЭ-6803 В №2605259, лічильник типу НІК 23 №8325168; по вул. Солонці, 1 - лічильник типу СА4Е-5030 №01461442.

За п. 2.1 договору електропостачальна організація зобов`язалася за регульованим тарифом відпускати електроенергію як різновид промислової продукції споживачу в межах кВА (кВТ) приєднаної (дозволеної до використання) потужності згідно з визначеними йому цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності (додаток № 1).

Відповідно до умов п. 4.4 договору споживач зобов`язався подавати замовлення електропостачальній організації договірних величин споживання електричної енергії на наступний рік не пізніше 15 червня поточного року. У випадку не уточнення договірних величин зазначеного строку енергопостачальна організація має право самостійно встановлювати договірні величини постачання електричної енергії або припинити постачання електричної енергії.

Пунктом 12 договору сторони погодили, що в разі необхідності додаткового споживання електричної енергії споживач може звернутися до електропостачальної організації не пізніше 20 числа поточного розрахункового місяця за відповідним збільшенням договірної величини відпуску електричної енергії чи потужності, надавши відповідні обгрунтування і розрахунки.

Згідно з п.п. 5 та 5.1 договору врегульовано, що споживач несе відповідальність за раціональне використання електроенергїї, дотримання режимів споживання. У випадку споживання електроенергії понад кількість, обумовлену цим договором на розрахунковий період (місяць), більш ніж на 2% споживач сплачує енергопостачальній організації вартість електроенергії, витраченої понад обумовлений даним договором обсяг електричної енергії згідно з чинним законодавством.

Як зазначено у п. 2 додатку № 4 до договору, споживач зобов`язався протягом 0,5 доби з моменту зняття показань електролічильника довести їх значення до електропостачальної організації за встановленою формою.

У відповідності з п. 4.1 договору споживач зобов`язався сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами цього договору.

Також згідно з умовами додатку № 5 до договору споживач зобов`язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача.

Згідно з п. 7 договору передбачено, що розрахунки за електричну енергію та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються за діючими тарифами та існуючим індексом цін відповідно до тарифних груп кожної точки обліку (пп. 3.1; 3.2; 3.3 додатку №3).

Пунктом 7.2 договору визначено, що оплата платіжних документів здійснюється споживачем самостійно, в 5-ти денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.

Відповідно до п. 16 договору унормовано, що цей договір набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідачу було здійснено постачання електричної енергії та виставлено рахунки за надані послуги за період з 01.08.2016 по 20.11.2018 на загальну суму 233083,51 грн.

Отримання відповідачем послуг з постачання електричної енергії в обсягах, зазначених в рахунках, підтверджується щомісячними звітами про використану електроенергію, які відповідач надавав позивачу за умовами додатку 4 та п. 6.1 договору.

Однак відповідач лише частково розрахувався з позивачем за використану електричну енергію за період з 01.08.2016 по 20.11.2018 на суму 156707,92 грн, з яких 64953,55 грн було зараховано позивачем в рахунок погашення боргу, який виник у відповідача до 01.08.2016, а 91754,37 грн - в рахунок погашення боргу за спірний період.

Позивач вказує, що у зв`язку з неналежним виконання відповідачем договірних зобов`язань у останнього утворилась заборгованість в сумі 141272,12 грн, яка складається з 118177,94 грн боргу за активну електроенергію, 22678,26 грн боргу за перевищення договірної величини та 415,92 грн боргу за реактивну електроенергію.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позову у повному обсязі, зазначаючи, що в період з 01.08.2016 по 20.11.2018 відповідач здійснював оплату електричної енергії своєчасно та відповідно до умов договору, що підтверджується квитанціями про оплату; що загальна суму сплачених відповідачем за спірний період коштів склала 156707,92 грн, які позивач не мав права зараховувати в рахунок погашення боргу, що виник до 01.08.2016, оскільки оплати містили чітке призначення платежу згідно з рахунку. Також відповідач у тексті відзиву на позовну заяву вказав про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення боргу за активну електроенергію за період серпень - жовтень 2016 року та за перевищення договірної величини споживання електроенергії за період серпень, вересень 2016 року.

Позивач надав до суду додаткові письмові пояснення від 10.02.2020 згідно з яких вважає, що строк позовної давності перервався у зв`язку з проведенням відповідачем оплат суми боргу у період з 01.08.2016. Також позивач вказав, що своєчасно звертався до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 137351,92 грн, однак судовий наказ, виданий Господарським судом Київської області 05.02.2019 у справі № 911/332/19, був скасований судом 25.02.2019. У зв`язку із вказаним позивач 18.11.2019 звернувся до Господарського суду Київської області в позовному провадженні з позовом про стягнення заборгованості, що призвело до пропуску строку позовної давності в частині стягнення боргу за період з 08.2016 по 11.2016 року, у зв`язку з втратою часу на підготовку документів для подачі позову до суду та сплати судового збору. Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити його.

Повно встановивши обставини справи та здійснивши аналіз чинного законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, господарський суд дійшов до наступних висновків.

За своєю правовою природою договір № 21 на користування електричною енергією (для споживачів з приднаною потужністю до 750 кВА) від 29.07.1997 є договором енергопостачання. Оскільки в матеріалах справи відсутні заяви сторін спору про відмову від договору, отже суд дійшов висновку, що за період, за який позивач стягує з відповідача заборгованість у даній справі, договір був чинним.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).

Згідно з приписів ч. 1 ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що у період з 01.08.2016 по 18.04.2018 взаємовідносини, які виникали в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (юридичними особами та фізичними особами (крім населення)), регулювалися Правилами користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - ПКЕЕ), а з 19.04.2018 по даний час регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Згідно з п. 6.1 ПКЕЕ унормовано, що розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил.

Відповідно до п. 4.19 розділу ІV ПРРЕЕ розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).

Згідно з пунктом 6.11 ПКЕЕ унормовано, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

За п. 4.21 розділу ІV ПРРЕЕ оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

Як передбачено пп. 2 п. 10.2 ПКЕЕ, споживач зобов`язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

У відповідності до пп. 5.5.5 п.5.5 розділу V ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів) та сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Як встановлено судом та вбачається із наданих до суду документів, позивачем за період з 01.08.2016 по 20.11.2018 було здійснено постачання активної електричної енергії відповідачу згідно з виставлених рахунків на загальну суму 209932,31 грн, а оскільки середньомісячне споживання активної електричної енергії по точці обліку № 8325168 у липні 2018 року становило більше 1000 кВТ/год, відповідачу було додатково нараховано за вказаний місяць плату за перетікання реактивної електроенергії на суму 415,92 грн.

Окрім іншого, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем надавались позивачу замовлення договірних величин споживання електричної енергії на 2016-2018 роки, у зв`язку з чим договірні величини споживання визначалися позивачем за показниками попереднього 2015 року, відповідачу було нараховано плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за наступні місяці: у серпні 2016 року на суму 47,81 грн, у вересні 2016 року на суму 79,82 грн, у січні 2018 року на суму 57,05 грн, у березні 2018 року на суму 1632,32 грн, у квітні 2018 року на суму 15789,80 грн, у травні 2018 року на суму 194,30 грн, у липні 2018 року на суму 1240,19 грн, у жовтні 2018 року на суму 1817,84 грн та у листопаді 2018 року на суму 1876,15 грн, що в загальному склало 22735,28 грн боргу за перевищення договірних величин.

Слід зазначити, що споживання відповідачем електроенергії в обсягах, вказаних в долучених до матеріалів справи рахунках, підтверджується щомісячними звітами про використану електроенергію, що складалися споживачем, копії яких долучені до матеріалів справи.

Приписами ст. ст. 74 та 77 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивач з посиланням на допустимі докази у справі обґрунтував в суді належне виконання ним договірних зобов`язань по поставці електричної енергії відповідачу, у зв`язку зі споживанням якої останньому було нараховано плати на загальну суму 233083,51 грн (209932,31+415,92+22735,28).

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факту споживання електричної енергії, однак не погоджується з порядком проведення позивачем зарахувань здійснених ним оплат суми боргу.

Як встановлено судом згідно з наявних в матеріалах справи платіжних документів, відповідачем за період користування електричною енергією з 01.08.2016 по 20.11.2018 було проведено за неї розрахунок на суму 158076,01 грн. Всі оплати, за виключенням здійснених 31.08.2016 на суму 3377,12 грн та 30.01.2017 на суму 5044,38 грн, містять призначення платежу з посиланням на конкретний рахунок, за який передбачалась сплата боргу.

Суд встановив, що згідно з розрахунку боргу позивача, останнім лише частково визнано проведені відповідачем оплати, при чому, докази оплат на суму 2465,86 грн, 2456,06 грн, 1751,08 грн та 4744,31 грн, які додатково визнані позивачем як проведені, не підтверджені документально відповідачем.

Оскільки позивач визнає факт проведення відповідачем оплат електричної енергії на суму не підтверджених платіжними документами сум, суд керуючись ч. 1 ст. 75 ГПК України враховує їх в загальну суму сплачених за договором платежів, з огляду на що, за розрахунком суду, загальний розмір коштів, сплачених відповідачем позивачу за відпущену йому в період з 01.08.2016 по 20.11.2018 теплову енергію склав 169493,32 грн (158076,01 + 2465,86 + 2456,06 + 1751,08 + 4744,31).

Слід зазначити, що алгоритм розподілу коштів, за яким визначаються правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені, урегульований в ст. 534 ЦК України.

Однак, можливість застосування положень ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

У випадку ж коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Відповідний порядок розподілу коштів, отриманих на виконання грошового зобов`язання, наведено й у п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 (в редакції до 27.06.2019), та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18.

Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.

З огляду на суми, перераховані до сплати відповідачем, та призначення платежу платіжних документів з посиланням на конкретні рахунки, за які останнім сплачено борг за спожиту електроенергію, суд дійшов висновку, що проведені відповідачем оплати по договору, мали бути зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості наступним чином:

- оплату від 28.02.2017 на суму 6951,64 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8574264928 від 27.02.2017 на суму 8610,54 грн;

- оплату від 30.03.2017 на суму 4728,22 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8479063383 від 23.03.2017 на суму 6235,23 грн;

- оплату від 28.04.2017 на суму 3439,96 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8820558800 від 21.04.2017 на суму 5046,62 грн;

- оплату від 24.05.2017 на суму 3252,78 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8528202107 від 22.05.2017 на суму 4782,58 грн;

- оплату від 03.06.2017 на суму 2497,42 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8577742086 від 27.06.2017 на суму 4091,33 грн;

- оплату від 28.07.2017 на суму 2095,97 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8578747936 від 24.07.2017 на суму 3650,91 грн;

- оплату від 14.08.2017 на суму 8654,00 грн мало бути враховано як погашення залишку заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8578747936 від 24.07.2017 на суму 3650,91 грн;

- оплату від 26.09.2017 на суму 2439,00 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8677789359 від 21.09.2017 на суму 4065,31 грн;

- оплату від 31.10.2017 на суму 1724,63 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8922570315 від 30.10.2017 на суму 3319,50 грн;

- оплату від 14.11.2017 на суму 11250,00 грн мало бути враховано як погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8777236251 від 28.11.2017 на суму 11184,17 грн;

- оплату від 27.12.2017 на суму 4534,61 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8923962693 від 27.12.2017 на суму 6132,04 грн;

- оплату від 16.01.2018 на суму 12250,00 грн мало бути враховано як погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8875968615 від 23.01.2018 на суму 11943,15 грн;

- оплату від 26.02.2018 на суму 7569,03 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8149227459 від 21.02.2018 на суму 9390,27 грн;

- оплату від 15.03.2018 на суму 13420,00 грн мало бути враховано як погашення залишку заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8149227459 від 21.02.2018 на суму 9390,27 грн;

- оплату від 16.04.2018 на суму 14080,00 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8828953896 від 20.03.2018 на суму 15132,82 грн;

- оплату від 04.05.2018 на суму 13672,08 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8878515892 від 23.04.2018 на суму 29606,80 грн;

- оплату від 23.05.2018 на суму 3893,88 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8494474995 від 22.05.2018 на суму 5911,10 грн;

- оплату від 02.07.2018 на суму 2965,77 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8298645121 від 21.06.2018 на суму 4850,06 грн;

- оплату від 26.07.2018 на суму 3714,56 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8978285362 від 23.07.2018 на суму 5533,57 грн;

- оплату від 31.08.2018 на суму 5362,77 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8979339622 від 21.08.2018 на суму 7247,55 грн;

- оплату від 01.10.2018 на суму 2828,44 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8642032489 від 26.09.2018 на суму 4713,21 грн;

- оплату від 01.11.2018 на суму 5601,40 грн мало бути враховано як погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8498026585 від 29.10.2018 на суму 5601,40 грн;

- оплату від 04.12.2018 на суму 12728,35 грн мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8546237143 від 08.11.2018 на суму 14604,50 грн.

Згідно з розрахунку суду, здійсненими з призначенням платежу оплатами відповідач погасив заборгованість за рахунками-фактурами, виставленими за період з 01.08.2016 по 20.11.2018, на суму 130641,06 грн, з них 130584,01 грн в рахунок оплати боргу по активній електроенергії та 57,05 грн в рахунок перевищення договірних величин споживання електроенергії.

Водночас, суд зазначає, що всі інші зарахування суми боргу, а саме на суму 38852,26 грн, були правомірно віднесені позивачем на погашення заборгованості відповідача, що виникла в хронологічному порядку до 01.08.2016: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Вказаних висновків суд дійшов з огляду на те, що оплати від 31.08.2016 на суму 3377,12 грн та 30.01.2017 на суму 5044,38 грн були проведені відповідачем без призначення платежу, а платіжні документи на підтвердження оплат на суму 2465,86 грн, 2456,06 грн, 1751,08 грн та 4744,31 грн, що визнані позивачем та зараховані ним в рахунок погашення боргу відповідача, в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим неможливо визначити періоди їх оплат. Вказане, в свою чергу, унеможливлює достеменно встановити та стверджувати за якими саме рахунками-фактури здійснювалась оплати вищевказаних платежів, ураховуючи те, що правовідносини між сторонами є сталими та триваючими. До того ж, суд враховує, що сторони у договорі не зробили застереження з приводу порядку проведення зарахування коштів, що були сплачені стороною в рахунок погашення боргу за отримані послуги.

Таким чином, суд зазначає, що неоплаченими відповідачем повністю залишились платежі за спожиту електроенергію, нараховані згідно з рахунків-фактури № 8631449686 від 30.08.2016 на суму 4974,83 грн, № 8375988790 від 27.09.2016 на суму 4055,84 грн, № 8328741809 від 28.10.2016 на суму 3387,39 грн, № 8425965558 від 24.11.2016 на суму 4198,24 грн, № 8191018582 від 29.12.2016 на суму 6429,75 грн, № 8622363524 від 26.01.2017 на суму 6720,30 грн, № 8970229038 від 28.08.2017 на суму 8640,93 грн, а оплаченими частково є наступні рахунки-фактури із залишками боргу: № 8574264928 від 27.02.2017 на суму 1658,90 грн, № 8479063383 від 23.03.2017 на суму 1507,01 грн, № 8820558800 від 21.04.2017 на суму 1606,66 грн, № 8528202107 від 22.05.2017 на суму 1529,80 грн, № 8577742086 від 27.06.2017 на суму 1593,91 грн, № 8677789359 від 21.09.2017 на суму 1626,31 грн, № 8922570315 від 30.10.2017 на суму 1594,87 грн, № 8923962693 від 27.12.2017 на суму 1597,43 грн, № 8828953896 від 20.03.2018 на суму 2685,14 грн, № 8878515892 від 23.04.2018 на суму 31724,52 грн, № 8494474995 від 22.05.2018 на суму 2211,52 грн, № 8298645121 від 21.06.2018 на суму 1884,29 грн, № 8978285362 від 23.07.2018 на суму 3475,12 грн, № 8979339622 від 21.08.2018 на суму 1884,78 грн, № 8642032489 від 26.09.2018 на суму 1884,77 грн, № 8498026585 від 29.10.2018 на суму 1817,84 грн, № 8546237143 від 08.11.2018 на суму 3752,30 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем відповідачу заборгованості за активну електроенергію за період з 01.08.2016 по 20.11.2018 є обгрунтованим та вірним на суму 79348,30 грн (209932,31-130584,01), за реактивну електроенергію на суму 415,92 грн та за перевищення договірних величин споживання електроенергії на суму 22678,23 грн (22735,28-57,05).

Отже в частині стягнення з відповідача 38829,64 грн боргу за активну електроенергію та 0,03 грн за перевищення договірних величин споживання електроенергії позовні вимоги є безпідставно заявленими до суду.

Разом з тим, враховуючи, що відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні просили застосувати позовну давність щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за період серпень - жовтень 2016 року та за перевищення договірної величини споживання електроенергії за період серпень, вересень 2016 року, господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, суд розцінює викладені відповідачем обставини щодо пропуску позивачем строку позовної давності, як таку заяву.

Згідно зі ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом в процесі розгляду даної справи було встановлено порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині оплати боргу за спожиту активну електроенергію за період серпень - жовтень 2016 року та за перевищення договірної величини споживання електроенергії за період серпень, вересень 2016 року. В той же час, суд зазначає, що із позовом про стягнення заборгованості за вищевказаний період позивач звернувся з пропуском трирічного строку позовної давності, оскільки позовна заява подана до суду засобами поштового зв`язку 18.11.2019, а строк оплати по виставленим відповідачу рахункам-фактури за серпень 2016 року сплив 05.09.2019, за вересень 03.10.2019 та за жовтень 2016 року - 02.11.2019, що є підствою для відмови позивачу в позові в частині стягнення з відповідача 12290,43 грн боргу за активну електроенергію та 127,63 грн боргу за перевищення договірної величини споживання електроенергії, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Посилання позивача на факт переривання позовної давності з підстав проведення відповідачем періодичних платежів в рахунок здійснення оплат суми боргу, суд оцінює критично, оскільки суд встановив, що рахунки-фактури № 8631449686 від 30.08.2016 на суму 4974,83 грн, № 8375988790 від 27.09.2016 на суму 4055,84 грн, № 8328741809 від 28.10.2016 на суму 3387,39 грн залишилися повністю неоплаченими відповідачем.

Що стосується клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску ним строку позовної давності та можливого поновлення його з підстав, зазначених у наданих суду додаткових поясненнях від 10.02.2020, то суд вказує, що за приписами ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропущення позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Оцінивши вказані позивачем обставини, що заважали йому своєчасно звернутися до суду з позовом про стягнення суми, що є предметом даного спору, суд не розцінює їх як поважні причини пропуску строку, оскільки позивачем належно не обгрунтовано чому саме такий тривалий проміжок часу (з 05.02.2019 до 18.11.2019) був необхідний йому для здійснення підготовки документів для подачі позову до суду в порядку позовного провадження.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача 12290,43 грн боргу за активну електроенергію та 127,63 грн боргу за перевищення договірної величини споживання електроенергії.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню частково на суму 90024,39 грн, з яких 67057,87 грн боргу за спожиту активну електроенергію, 415,92 грн боргу за спожиту реактивну електроенергію та 22550,60 грн боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії. У стягненні з відповідача іншої частини нарахованого відповідачу боргу за активну, реактивну електроенергію та спожиту з перевищенням договірних величин електроенергію суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 46, 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Будівельник-14" (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Альтицька, буд. 2, код ЄДРПОУ 06728228) на користь Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 23243188) 67057 (шістдесят сім тисяч п`ятдесят сім) гривень 87 копійок боргу за спожиту активну електроенергію, 415 (чотириста п`ятнадцять) гривень 92 копійки боргу за спожиту реактивну електроенергію, 22550 (двадцять дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень 60 копійок боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії та 1350 (одну тисячу триста п`ятдесят) гривень 36 копійок судового збору.

3. У іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Повне рішення складено: 17.02.2020

Суддя В.М. Антонова