Постанова

від 03.06.2020 по справі 911/2905/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2020 р. Справа№ 911/2905/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Алданової С.О.

Суліма В.В.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київобленерго

на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020, повний текст якого складено 17.02.2020

у справі № 911/2905/19 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Київобленерго

до Приватного акціонерного товариства Будівельник-14

про стягнення 141 272,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на користування електричною енергією (для споживачів з приєднаною потужністю до 750 кВА) № 21 від 23.07.1997 у загальній сумі 141272,12 грн., з яких:

- заборгованість за використану активну електричну енергію в сумі 118 177,94 грн., нараховану за період з 01.08.2016 по 20.11.2018 року;

- заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 415,92 грн., нараховану за липень 2018 року;

- заборгованість за перевищення договірної величини в сумі 22 678,26 грн., нараховану за серпень - вересень 2016 року та січень, квітень, травень, липень жовтень та листопад 2018 року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 44-46 т. 2), в якій позивач, з посиланням на те, що ним при розрахунку сум грошових коштів, які відповідачем були сплачені в рахунок оплати за використану активну електричну енергію, було допущено помилку, а саме, до вказаної суми помилково включено оплату в сумі 2 095,97 грн. (платіж липня 2017 року), яку фактично зараховано в рахунок погашення заборгованості за липень 2014 року та суму 13,04 грн. (платіж у серпні 2017 року), яку фактично було зараховано в рахунок погашення заборгованості за листопад 2014 року, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за використану активну електричну енергію в сумі 120 229,93 грн., нараховану за період з 01.08.2016 по 20.11.2018 року, залишивши без змін решту заявлених позовних вимог.

Протокольною ухвалою від 11.02.2020 вказану заяву позивача залишено без розгляду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.02.2020, повний текст якого складено та підписано 17.02.2020, у справі № 911/2905/19 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 67 057,87 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 415,92 грн. боргу за спожиту реактивну електроенергію, 22 550,60 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії, в іншій частині в позові відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивач з посиланням на допустимі докази у справі обґрунтував в суді належне виконання ним договірних зобов`язань по поставці електричної енергії відповідачу, у зв`язку зі споживанням якої останньому було нараховано плати на загальну суму 233083,51 грн. (209932,31+415,92+22735,28);

- згідно з наявними в матеріалах справи платіжними документами, відповідачем за період користування електричною енергією з 01.08.2016 по 20.11.2018 було проведено за неї розрахунок на суму 158076,01 грн. Всі оплати, за виключенням здійснених 31.08.2016 на суму 3 377,12 грн. та 30.01.2017 на суму 5 044,38 грн., містять призначення платежу з посиланням на конкретний рахунок, за який передбачалась сплата боргу;

- згідно з розрахунками боргу позивача, останнім лише частково визнано проведені відповідачем оплати, при чому, докази оплат на суму 2 465,86 грн., 2 456,06 грн., 1 751,08 грн. та 4 744,31 грн., які додатково визнані позивачем як проведені, не підтверджені документально відповідачем, проте оскільки позивач визнає факт проведення відповідачем оплат електричної енергії на суму не підтверджених платіжними документами сум, керуючись ч. 1 ст. 75 ГПК України, вказані суми враховуються в загальну суму сплачених за договором платежів, з огляду на що, загальний розмір коштів, сплачених відповідачем позивачу за відпущену йому в період з 01.08.2016 по 20.11.2018 теплову енергію склав 169 493,32 грн. (158 076,01 + 2 465,86 + 2 456,06 + 1 751,08 + 4 744,31);

- при визначенні послуг, в рахунок яких мають бути зараховані відповідні проплати відповідача, слід виходити з того, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦК України застосовуватися не може, а у випадку, коли в графі платіжного доручення призначення платежу відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. При цьому, якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення;

- при застосуванні вказаного порядку до спірних правовідносин встановлено, що неоплаченими відповідачем повністю залишились платежі за спожиту електроенергію, нараховані згідно з рахунками-фактурами № 8631449686 від 30.08.2016 на суму 4 974,83 грн., № 8375988790 від 27.09.2016 на суму 4 055,84 грн., № 8328741809 від 28.10.2016 на суму 3 387,39 грн., № 8425965558 від 24.11.2016 на суму 4 198,24 грн., № 8191018582 від 29.12.2016 на суму 6 429,75 грн., № 8622363524 від 26.01.2017 на суму 6 720,30 грн., № 8970229038 від 28.08.2017 на суму 8 640,93 грн., а оплаченими частково є наступні рахунки-фактури із залишками боргу: № 8574264928 від 27.02.2017 на суму 1 658,90 грн., № 8479063383 від 23.03.2017 на суму 1 507,01 грн, № 8820558800 від 21.04.2017 на суму 1 606,66 грн., № 8528202107 від 22.05.2017 на суму 1 529,80 грн., № 8577742086 від 27.06.2017 на суму 1 593,91 грн., № 8677789359 від 21.09.2017 на суму 1 626,31 грн., № 8922570315 від 30.10.2017 на суму 1 594,87 грн., № 8923962693 від 27.12.2017 на суму 1 597,43 грн., № 8828953896 від 20.03.2018 на суму 2 685,14 грн., № 8878515892 від 23.04.2018 на суму 31 724,52 грн., № 8494474995 від 22.05.2018 на суму 2 211,52 грн, № 8298645121 від 21.06.2018 на суму 1 884,29 грн., № 8978285362 від 23.07.2018 на суму 3 475,12 грн., № 8979339622 від 21.08.2018 на суму 1 884,78 грн., № 8642032489 від 26.09.2018 на суму 1 884,77 грн., № 8498026585 від 29.10.2018 на суму 1 817,84 грн., № 8546237143 від 08.11.2018 на суму 3 752,30 грн.;

- нарахування позивачем відповідачу заборгованості за активну електроенергію за період з 01.08.2016 по 20.11.2018 є обгрунтованим та вірним на суму 79 348,30 грн. (209 932,31-130 584,01), за реактивну електроенергію - на суму 415,92 грн. та за перевищення договірних величин споживання електроенергії - на суму 22 678,23 грн. (22 735,28-57,05), а вимоги в частині стягнення з відповідача 38 829,64 грн. боргу за активну електроенергію та 0,03 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії позовні вимоги є безпідставно заявленими до суду;

- враховуючи, що відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні просили застосувати позовну давність щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за період серпень - жовтень 2016 року та за перевищення договірної величини споживання електроенергії за період серпень, вересень 2016 року, та, що строк позовної давності для звернення до суду з вказаними вимогами сплив, оскільки позовна заява подана до суду засобами поштового зв`язку 18.11.2019, а строк оплати по виставленим відповідачу рахункам-фактури за серпень 2016 року сплив 05.09.2019, за вересень 03.10.2019 та за жовтень 2016 року - 02.11.2019, є підстави для відмови позивачу в позові в частині стягнення з відповідача 12 290,43 грн. боргу за активну електроенергію та 127,63 грн. боргу за перевищення договірної величини споживання електроенергії у зв`язку з пропуском строку позовної давності;

- посилання позивача на факт переривання позовної давності з підстав проведення відповідачем періодичних платежів в рахунок здійснення оплат суми боргу суд оцінює критично, оскільки суд встановив, що рахунки-фактури № 8631449686 від 30.08.2016 на суму 4 974,83 грн., № 8375988790 від 27.09.2016 на суму 4 055,84 грн., № 8328741809 від 28.10.2016 на суму 3 387,39 грн. залишилися повністю неоплаченими відповідачем;

- що стосується клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску ним строку позовної давності та можливого поновлення його з підстав, зазначених у наданих суду додаткових поясненнях від 10.02.2020, то оцінивши вказані позивачем обставини, що заважали йому своєчасно звернутися до суду з позовом про стягнення суми, що є предметом даного спору, суд не визнав їх як поважні, оскільки позивачем належно не обґрунтовано, чому саме такий тривалий проміжок часу (з 05.02.2019 до 18.11.2019) був необхідний йому для здійснення підготовки документів для подачі позову до суду в порядку позовного провадження, та відмовив в задоволенні заяви позивача про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача 12 290,43 грн. боргу за активну електроенергію та 127,63 грн. боргу за перевищення договірної величини споживання електроенергії.

Не погоджуючись з рішенням, Приватне акціонерне товариство Київобленерго звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі № 911/2905/19 частково у частині стягнення боргу за активну електроенергію, що виникла в період з 20.11.2016 по 20.11.2018, ухвалити нове рішення в цій частині та стягнути з відповідача: 105 887,54 грн. боргу за активну електроенергію, 22 550,60 грн. боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 415,92 грн. боргу за реактивну електроенергію.

У апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що висновки суду першої інстанції, наведені у рішенні, не відповідають обставинам справа, а оспорюване рішення винесено з порушенням норм матеріального права.

У обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що

- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що у всіх виставлених позивачем відповідачу рахунках на оплату, окрім суми оплати за конкретний місяць, було визначено і загальну суму заборгованості (з врахуванням всіх попередніх періодів - примітка суду), яка існувала станом на дату виставлення відповідного рахунку, а відтак, якщо відповідач в призначенні платежу зазначавав лише номер рахунку без зазначення місяця та року за який здійснюється платіж, то така оплата має бути зарахована в рахунок тієї частини з загальної заборгованості, яка виникла раніше;

- згідно з виконаним позивачем розрахунками грошові кошти в сумі 91 754,37 грн., які були сплачені відповідачем в період з 01.08.2016 по 20.11.2018, мали бути зараховані в рахунок погашення заборгованості, яка виникла в період з 01.08.2016 по 20.11.2018, оскільки в платіжних документах відповідачем були чітко вказані періоди, за які сплачується заборгованість, а кошти усім 64 953,55 грн. - були враховані в рахунок погашення боргу, який виник в період до 01.08.2016, оскільки у відповідних платіжних дорученнях відповідачем не вказано періоду (розрахункового місяця).

- висновки суду першої інстанції про те, що рахунок-фактура № 8328741809 від 28.10.2016 залишився повністю неоплаченими відповідачем, не відповідає обставинам справи, оскільки платіж, який був проведений відповідачем 02.11.2016 в сумі 1 751,08 грн., був зарахований за листопад 2016 року згідно призначення платежу, вказаного відповідачем;

- висновки суду першої інстанції про те, що рахунок-фактура № 8970229038 від 28.08.2017 залишився повністю неоплаченими відповідачем не відповідає обставинам справи, оскільки платіж, який був проведений відповідачем 14.08.2017 в сумі 8 654,00 грн., був зарахований за серпень 2017 року згідно призначення платежу, вказаного відповідачем;

- за таких обставин, неоплаченими залишились заборгованість за використану активну електричну енергію в сумі 118 177,94 грн., заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 415,92 грн. та заборгованість за перевищення договірної величини в сумі 22 678,26 грн., проте, враховуючи застосування до частини з позовних вимог наслідків спливу строків позовної давності, обґрунтованим є стягнення з відповідача заборгованості за використану активну електричну енергію в сумі 105 887,54 грн., заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 415,92 грн. та заборгованості за перевищення договірної величини в сумі 22 550,60 грн.,

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2020 справа № 911/2905/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Алданова С.О., Сулім В.В.

Ухвалою від 10.03.2020 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду в складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Алданова С.О., Сулім В.В.:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Київобленерго на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі № 911/2905/19;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 25.03.2020;

- сторонам роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- учасникам справи роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Станом на 03.06.2020 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді справи № 911/2905/19 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 192 100 грн., і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Київобленерго на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі № 911/2905/19 відкрито 10.03.2019, розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався, з урахуванням вихідних та святкових днів, з 26.03.2019, апеляційна скарга має бути розглянута по 12.05.2020 включно.

Водночас, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин з 12.03.2020, який на даний час триває.

Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) внесено зміни (доповнення) до Розділу Х. Прикінцеві положення ГПК України.

Так, відповідно п. 4 Розділу Х. Прикінцеві положення ГПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки судового розгляду справи, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

29.07.1997 Акціонерна енергопостачальна компанія Київобленерго , правонаступником якої є позивач, як електропостачальна організація та Відкрите акціонерне товариство Будівельник-14, правонаступником якого є відповідач, як споживач уклали договір на користування електричною енергією (для споживачів з приєднаною потужністю до 750 кВА) № 21 (далі Договір) (а.с. 18-21 т. 1), в п. 1.1 якого погодили, що позивач зобов`язується постачати електричну енергію у відповідності з умовами Договору, а відповідач - своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним Договором.

У позові позивач зазначає про те, що облік електричної енергії відповідача здійснювався по лічильниках: по вул. Альтицька, 2 - лічильник типу ЦЭ-6803 В №2605259, лічильник типу НІК 23 №8325168; по вул. Солонці, 1 - лічильник типу СА4Е-5030 №01461442.

Згідно з п. 2.1 Договору позивач зобов'язався за регульованим тарифом відпускати електроенергію як різновид промислової продукції відповідачу в межах кВА (кВТ) приєднаної (дозволеної до використання) потужності згідно з визначеними йому цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності (додаток № 1).

Відповідно до п. 4.4 Договору відповідач зобов`язався подавати замовлення позивачу договірних величин споживання електричної енергії на наступний рік не пізніше 15 червня поточного року. У випадку неуточнення договірних величин зазначеного строку позивач має право самостійно встановлювати договірні величини постачання електричної енергії або припинити постачання електричної енергії.

Згідно з п. 12 Договору, в разі необхідності додаткового споживання електричної енергії відповідач може звернутися до позивача не пізніше 20 числа поточного розрахункового місяця за відповідним збільшенням договірної величини відпуску електричної енергії чи потужності, надавши відповідні обгрунтування і розрахунки.

У п. 5 та п.п. 5.1 Договору сторони погодили, що відповідач несе відповідальність за раціональне використання електроенергїї, дотримання режимів споживання. У випадку споживання електроенергії понад кількість, обумовлену цим договором на розрахунковий період (місяць), більш ніж на 2% відповідач сплачує позивачу вартість електроенергії, витраченої понад обумовлений даним договором обсяг електричної енергії згідно з чинним законодавством.

Згідно з п. 2 Додатку № 4 до Договору (Графік зняття показань лічильників та подання їх до електропостачальної організації (а.с. 28 т. 1) відповідач зобов`язався протягом 0,5 доби з моменту зняття показань електролічильника довести їх значення до позивача за встановленою формою.

Також згідно з умовами Договору відповідач зобов`язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача.

Відповідно до п. 4.1 Договору відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами цього Договору.

Згідно з п. 7 Договору розрахунки за електричну енергію та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються за діючими тарифами та існуючим індексом цін відповідно до тарифних груп кожної точки обліку (пп. 3.1; 3.2; 3.3 додатку №3).

У п 7.1 Договору сторонами погоджено, що щомісячно 20 числа згідно з Додатком № 4 до Договору направляється представник відповідача у відділ збуту енергонагляду за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Шевченка, 9/16 для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий місяць, документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період та одержання платіжних вимог-доручень (платіжних доручень) для оплати спожитої електроенергії в наступному розрахунковому періоді та інших платіжних документів (надбавка за компенсацію реактивної енергії, плата за перевищення договірних величин електричної енергії та потужності та ін.).

Згідно з п. 7.2 Договору оплата платіжних документів здійснюється відповідачем самостійно, в 5-ти денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про те, що на виконання умов Договору в період з 01.08.2016 по 20.11.2018 відповідачу було поставлено електричної енергії та виставлено рахунки за надані послуги на загальну суму 233 083,51 грн., проте за вказаний період відповідачем було здійснено оплати за загальну суму 156 707,92 грн., з яких 64 953,55 грн. зараховано позивачем в рахунок погашення боргу відповідача за попередні періоди, а 91 754,37 грн. - в рахунок погашення боргу за спірний період, з огляду на що неоплаченою залишилась заборгованість у загальній сумі 141272,12 грн., з якої:

- 118 177,94 грн. становить заборгованість за використану активну електричну енергію, нарахована за період з 01.08.2016 по 20.11.2018 року;

- 415,92 грн. - заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії, нарахована за липень 2018 року;

- 22 678,26 грн. - заборгованість за перевищення договірної величини, нарахована за серпень - вересень 2016 року та січень, квітень, травень, липень жовтень та листопад 2018 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечив, зазначивши про те, що в період з 01.08.2016 по 20.11.2018 він здійснював оплату електричної енергії своєчасно та відповідно до умов Договору, що підтверджується квитанціями про оплату; що загальна суму сплачених відповідачем за спірний період коштів склала 156 707,92 грн., які позивач не мав права зараховувати в рахунок погашення боргу, що виник до 01.08.2016, оскільки оплати містили чітке призначення платежу згідно з рахунком; що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення боргу за активну електроенергію за період серпень - жовтень 2016 року та за перевищення договірної величини споживання електроенергії за період серпень, вересень 2016 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.02.2020, повний текст якого складено та підписано 17.02.2020, у справі № 911/2905/19 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 67 057,87 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 415,92 грн. боргу за спожиту реактивну електроенергію, 22 550,60 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії, в іншій частині в позові відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджується факт поставки за умовами Договору в період з 01.08.2016 по 20.11.2018 на загальну суму 233 083,51 грн. та факт перерахування у вказаний період за виконання умов Договору 169 493,32 грн.

Водночас, встановлюючи, в рахунок оплати наданих у який саме період послуг мають бути зараховані вказані кошти, суд першої інстанції виходив з того, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦК України застосовуватися не може, що у випадку, коли в графі платіжного доручення призначення платежу відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів, а якщо, відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

З огляду на вказаний принцип зарахування коштів, суд першої інстанції встановив, що:

- нарахування позивачем відповідачу заборгованості за активну електроенергію за період з 01.08.2016 по 20.11.2018 є обгрунтованим та вірним на суму 79 348,30 грн. (209 932,31-130 584,01), за реактивну електроенергію - на суму 415,92 грн. та за перевищення договірних величин споживання електроенергії - на суму 22 678,23 грн. (22 735,28-57,05), а вимоги в частині стягнення з відповідача 38 829,64 грн. боргу за активну електроенергію та 0,03 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії позовні вимоги є безпідставно заявленими до суду;

- враховуючи, що відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні просили застосувати позовну давність щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за період серпень - жовтень 2016 року та за перевищення договірної величини споживання електроенергії за період серпень, вересень 2016 року, та те, що строк позовної давності для звернення до суду з вказаними вимогами сплив, оскільки позовна заява подана до суду засобами поштового зв`язку 18.11.2019, а строк оплати по виставленим відповідачу рахункам-фактури за серпень 2016 року сплив 05.09.2019, за вересень 03.10.2019 та за жовтень 2016 року - 02.11.2019, є підстави для відмови позивачу в позові в частині стягнення з відповідача 12 290,43 грн. боргу за активну електроенергію та 127,63 грн. боргу за перевищення договірної величини споживання електроенергії у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, позивач не погоджується з судом першої інстанції лише в частині визначення принципу зарахування коштів сплачених відповідачем у заявлений до стягнення період, зазначаючи про те, що у всіх виставлених позивачем відповідачу рахунках на оплату, окрім суми оплати за конкретний місяць, було визначено і загальну суму заборгованості (з врахуванням всіх попередніх періодів - примітка суду), яка існувала станом на дату виставлення відповідного рахунку, а відтак, якщо відповідач в призначенні платежу зазначав лише номер рахунку без зазначення місяця та року, за який здійснюється платіж, то така оплата має бути зарахована в рахунок тієї частини з загальної заборгованості, яка виникла раніше, а у випадку зазначення в платіжному документів конкретного періоду, за який сплачуються кошти, такі кошти мають бути зараховані саме на такий період.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції як в частині встановлення обсягів поставки електричної енергії та, відповідно, визначення її вартості, так і в частині визначення загальної суми грошових коштів, які були переховані відповідачем позивачу протягом спірного періоду не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення у визначений вище частині.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами:

- позивачем за період з 01.08.2016 по 20.11.2018 було здійснено постачання активної електричної енергії відповідачу згідно з виставленими рахунками на загальну суму 209 932,31 грн.;

- враховуючи, що середньомісячне споживання активної електричної енергії по точці обліку № 8325168 у липні 2018 року становило більше 1000 кВТ/год, відповідачу було додатково нараховано за вказаний місяць плату за перетікання реактивної електроенергії на суму 415,92 грн.;

- відповідачу було нараховано плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії на загальну суму 22 735,28 грн. за наступні місяці: серпень 2016 року на суму 47,81 грн., вересень 2016 року на суму 79,82 грн., січень 2018 року на суму 57,05 грн., березень 2018 року на суму 1 632,32 грн., квітень 2018 року на суму 15 789,80 грн., травень 2018 року на суму 194,30 грн., липень 2018 року на суму 1240,19 грн., жовтень 2018 року на суму 1 817,84 грн., листопад 2018 року на суму 1 876,15 грн.

Отже, загальна сума наданих позивачем за спірний період за Договором послуг становить 233 083,51 грн. (209932,31+415,92+22735,28).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, відповідачем за період користування електричною енергією з 01.08.2016 по 20.11.2018 було її оплачено на суму 158 076,01 грн., а всі оплати, за виключенням здійснених 31.08.2016 на суму 3 377,12 грн. та 30.01.2017 на суму 5 044,38 грн., містять призначення платежу з посиланням на конкретний рахунок, за який передбачалась сплата боргу.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, позивачем лише частково визнано проведені відповідачем оплати, при чому, докази оплат на суму 2 465,86 грн., 2 456,06 грн., 1 751,08 грн. та 4 744,31 грн., які додатково визнані позивачем як проведені, не підтверджені документально відповідачем.

Отже, оскільки позивач визнає факт проведення відповідачем оплат електричної енергії на суму не підтверджених платіжними документами сум, суд першої інстанції, керуючись ч. 1 ст. 75 ГПК України, цілком вірно врахував їх в загальну суму сплачених за Договором платежів та встановив, що загальний розмір коштів, сплачених відповідачем позивачу за відпущену йому в період з 01.08.2016 по 20.11.2018 теплову енергію складає 169 493,32 грн. (158 076,01 + 2 465,86 + 2 456,06 + 1 751,08 + 4 744,31).

Щодо алгоритму зарахування вказаних коштів в рахунок оплати послуг за конкретний місяць колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що:

- алгоритм розподілу коштів, за яким визначаються правила виконання грошового зобов'язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені, урегульований в ст. 534 ЦК України;

- можливість застосування положень ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту призначення платежу платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 цього Кодексу застосовуватися не може;

- у випадку ж коли в графі платіжного доручення призначення платежу відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення;

- відповідний порядок розподілу коштів, отриманих на виконання грошового зобов'язання, наведено й у п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 (в редакції до 27.06.2019), та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18;

- отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.

При цьому колегія суддів вважає помилковою позицію позивача щодо того, що, враховуючи те, що у всіх виставлених позивачем відповідачу рахунках на оплату, окрім суми оплати за конкретний місяць, було визначено і загальну суму заборгованості (з врахуванням всіх попередніх періодів - примітка суду), яка існувала станом на дату виставлення відповідного рахунку, а відтак, якщо відповідач в призначенні платежу зазначав лише номер рахунку без зазначення місяця та року, за який здійснюється платіж, то така оплата має бути зарахована в рахунок тієї частини з загальної заборгованості, яка виникла раніше, - оскільки, як слідує зі змісту вказаних рахунків, в назві кожного рахунку чітко зазначено про те, на оплату послуг наданих в якому саме місяці виставляється відповідний рахунок, і зазначення в такому рахунку всієї заборгованості, яка була наявна на певний період, вказаного факту не спростовує.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, з огляду на суми, перераховані до сплати відповідачем, та призначення платежу платіжних документів з посиланням на конкретні рахунки, за які останнім сплачено борг за спожиту електроенергію, проведені відповідачем оплати по договору, мали бути зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості наступним чином:

- оплату від 28.02.2017 на суму 6 951,64 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8574264928 від 27.02.2017 на суму 8 610 54 грн.;

- оплату від 30.03.2017 на суму 4 728,22 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8479063383 від 23.03.2017 на суму 6 235,23 грн.;

- оплату від 28.04.2017 на суму 3 439,96 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8820558800 від 21.04.2017 на суму 5 046,62 грн.;

- оплату від 24.05.2017 на суму 3 252,78 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8528202107 від 22.05.2017 на суму 4 782,58 грн.;

- оплату від 03.06.2017 на суму 2 497,42 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8577742086 від 27.06.2017 на суму 4 091,33 грн.;

- оплату від 28.07.2017 на суму 2 095,97 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8578747936 від 24.07.2017 на суму 3 650,91 грн.;

- оплату від 14.08.2017 на суму 8 654,00 грн. мало бути враховано як погашення залишку заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8578747936 від 24.07.2017 на суму 3 650,91 грн.;

- оплату від 26.09.2017 на суму 2 439,00 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8677789359 від 21.09.2017 на суму 4 065,31 грн.;

- оплату від 31.10.2017 на суму 1 724,63 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8922570315 від 30.10.2017 на суму 3 319,50 грн.;

- оплату від 14.11.2017 на суму 11 250,00 грн. мало бути враховано як погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8777236251 від 28.11.2017 на суму 11 184,17 грн.;

- оплату від 27.12.2017 на суму 4 534,61 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8923962693 від 27.12.2017 на суму 6 132,04 грн.;

- оплату від 16.01.2018 на суму 12250,00 грн. мало бути враховано як погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8875968615 від 23.01.2018 на суму 11943,15 грн.;

- оплату від 26.02.2018 на суму 7 569,03 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8149227459 від 21.02.2018 на суму 9 390,27 грн.;

- оплату від 15.03.2018 на суму 13 420,00 грн. мало бути враховано як погашення залишку заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8149227459 від 21.02.2018 на суму 9 390,27 грн.;

- оплату від 16.04.2018 на суму 14 080,00 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8828953896 від 20.03.2018 на суму 15 132,82 грн.;

- оплату від 04.05.2018 на суму 13 672,08 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8878515892 від 23.04.2018 на суму 29 606,80 грн.;

- оплату від 23.05.2018 на суму 3 893,88 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8494474995 від 22.05.2018 на суму 5 911,10 грн.;

- оплату від 02.07.2018 на суму 2 965,77 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8298645121 від 21.06.2018 на суму 4 850,06 грн.;

- оплату від 26.07.2018 на суму 3 714,56 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8978285362 від 23.07.2018 на суму 5 533,57 грн.;

- оплату від 31.08.2018 на суму 5 362,77 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8979339622 від 21.08.2018 на суму 7 247,55 грн.;

- оплату від 01.10.2018 на суму 2 828,44 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8642032489 від 26.09.2018 на суму 4 713,21 грн.;

- оплату від 01.11.2018 на суму 5 601,40 грн. мало бути враховано як погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8498026585 від 29.10.2018 на суму 5 601,40 грн.;

- оплату від 04.12.2018 на суму 12 728,35 грн. мало бути враховано як часткове погашення заборгованості згідно з рахунку-фактури № 8546237143 від 08.11.2018 на суму 14 604,50 грн.

Таким чином, відповідач погасив заборгованість за рахунками-фактурами, виставленими за період з 01.08.2016 по 20.11.2018, на суму 130 641,06 грн., з яких 130 584,01 грн. було сплачено в рахунок оплати боргу по активній електроенергії, а 57,05 грн. - в рахунок перевищення договірних величин споживання електроенергії, в той час як решта коштів, а саме 38 852,26 грн., були позивачем правомірно зараховані в рахунок погашення заборгованості відповідача, що виникла в хронологічному порядку до 01.08.2016 починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Отже, матеріалами справи доведено, що неоплаченими відповідачем повністю залишились платежі за спожиту електроенергію, нараховані згідно з рахунків-фактури № 8631449686 від 30.08.2016 на суму 4 974,83 грн., № 8375988790 від 27.09.2016 на суму 4 055,84 грн., № 8328741809 від 28.10.2016 на суму 3 387,39 грн., № 8425965558 від 24.11.2016 на суму 4 198,24 грн., № 8191018582 від 29.12.2016 на суму 6 429,75 грн., № 8622363524 від 26.01.2017 на суму 6 720,30 грн., № 8970229038 від 28.08.2017 на суму 8 640,93 грн., а оплаченими частково - наступні рахунки-фактури із залишками боргу: № 8574264928 від 27.02.2017 на суму 1 658,90 грн., № 8479063383 від 23.03.2017 на суму 1 507,01 грн., № 8820558800 від 21.04.2017 на суму 1 606,66 грн., № 8528202107 від 22.05.2017 на суму 1 529,80 грн., № 8577742086 від 27.06.2017 на суму 1 593,91 грн., № 8677789359 від 21.09.2017 на суму 1 626,31 грн., № 8922570315 від 30.10.2017 на суму 1 594,87 грн., № 8923962693 від 27.12.2017 на суму 1 597,43 грн., № 8828953896 від 20.03.2018 на суму 2 685,14 грн., № 8878515892 від 23.04.2018 на суму 31 724,52 грн., № 8494474995 від 22.05.2018 на суму 2 211,52 грн., № 8298645121 від 21.06.2018 на суму 1 884,29 грн., № 8978285362 від 23.07.2018 на суму 3 475,12 грн., № 8979339622 від 21.08.2018 на суму 1 884,78 грн., № 8642032489 від 26.09.2018 на суму 1 884,77 грн., № 8498026585 від 29.10.2018 на суму 1 817,84 грн., № 8546237143 від 08.11.2018 на суму 3 752,30 грн.

Враховуючи зазначені обставини, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що нарахування позивачем відповідачу заборгованості за активну електроенергію за період з 01.08.2016 по 20.11.2018 є обгрунтованим та вірним на суму 79 348,30 грн. (209 932,31-130 584,01), за реактивну електроенергію - на суму 415,92 грн. та за перевищення договірних величин споживання електроенергії - на суму 22 678,23 грн. (22 735,28-57,05), а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 38 829,64 грн. та заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії в сумі та 0,03 грн. не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Водночас слід зазначити про таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

У відзиві на позов (а.с. 160-162 т. 1) відповідач просив застосувати до позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за період серпень - жовтень 2016 року та за перевищення договірної величини споживання електроенергії за період серпень та вересень позовну давність щодо вимог позивача 2016 року.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Враховуючи визначений п. 7.2 Договору строк оплати (в 5-ти денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі), а також дату звернення позивача до суду з цим позовом (18.11.2019), позивачем пропущено строк позовної давності щодо звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за період серпень - жовтень 2016 року та за перевищення договірної величини споживання електроенергії за період серпень, вересень 2016 року, що, з огляду на відповідну заяву відповідача про застосування строків позовної давності та приписи ЦК України, є підставою для відмови у задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 12 290,43 грн. боргу за активну електроенергію та 127,63 грн. боргу за перевищення договірної величини споживання електроенергії.

При цьому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для переривання вказаного строку через часткове погашення вказаної заборгованості, оскільки, як було встановлено вище, рахунки-фактури № 8631449686 від 30.08.2016 на суму 4 974,83 грн., № 8375988790 від 27.09.2016 на суму 4 055,84 грн. та № 8328741809 від 28.10.2016 на суму 3 387,39 грн. залишилися повністю неоплаченими відповідачем.

З огляду на обставини, які встановлені вище, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив заявлені позовні вимоги та стягнув з відповідача 67 057,87 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 415,92 грн. боргу за спожиту реактивну електроенергію, 22 550,60 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії.

За таких обсатвин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Київобленерго задоволенню на підлягає, а рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі № 911/2905/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на Приватне акціонерне товариство Київобленерго .

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київобленерго на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі № 911/2905/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі № 911/2905/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2905/19.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.О. Алданова

В.В. Сулім