Рішення

від 14.02.2020 по справі 904/4714/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.02.2020р. Справа №904/4714/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ДТК-Спецодяг (04107, м.Київ, вул.Татарська, 21А, код ЄДРПОУ 32011956)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СРЗ (87510, Донецька область, м.Маріуполь, просп.Луніна, 2, код ЄДРПОУ 32183383)

про стягнення 14996,97 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ДТК-Спецодяг , м.Київ звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю СРЗ , м.Маріуполь про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №53 від 06.05.2014р. у розмірі 14996,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №53 від 06.05.2014р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2019р. вказану позовну заяву з додатками направлено за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Згідно з ухвалою господарського суду Донецької області від 26.11.2019р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ДТК-Спецодяг залишено без руху на підставі ст.162, ч.2 ст.164, ч.ч.1-3 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та постановлено позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 1921 грн; оригіналів або належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів.

На виконання вимог ухвали суду від 26.11.2019р. про залишення позову без руху Товариством з обмеженою відповідальністю ДТК-Спецодяг представлено суду уточнену позовну заяву б/н від 03.12.2019р. до Товариства з обмеженою відповідальністю СРЗ про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №53 від 06.05.2014р. у розмірі 14996,97 грн, а також 3% річних в сумі 1348,14 грн, інфляційних втрат у розмірі 5442,05 грн .

Ухвалою суду від 16.12.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/2119/19 в частині первісно заявленої суми про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №53 від 06.05.2014р. у розмірі 14996,97 грн, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Уточнену позовну заяву щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, не прийнято до розгляду, оскільки такі вимоги не були заявлені у первісній редакції позову.

При цьому, Товариству з обмеженою відповідальністю ДТК-Спецодяг роз`яснено право на звернення з окремим позовом стосовно вимог про стягнення з відповідача відповідних відсотків річних та інфляційних втрат.

14.01.2020р. до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ДТК-Спецодяг надійшла заява б/н від 13.01.2020р. (вх.№837/20 від 14.01.2020р.) про збільшення позовних вимог, за змістом якої позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №53 від 06.05.2014р. у розмірі 14996,97 грн, 3% річних - 1348,14 грн, інфляційних втрат - 5442,05 грн.

Згідно із п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).

Водночас, неправомірним є під виглядом збільшення розміру позовних вимог заявляти нові вимоги , які не були зазначені у первісній редакції позовної заяви в межах справи. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Виходячи зі змісту заяви б/н від 13.01.2020р. (вх.№837/20 від 14.01.2020р.) Товариства з обмеженою відповідальністю ДТК-Спецодяг , первісно заявлені вимоги про стягнення основного боргу залишились незмінними. Фактично позивачем заявлені нові вимоги про стягнення процентів річних та інфляційних , яких не було викладено у позовній заяві.

Таким чином, враховуючи наведене вище, зважаючи на приписи п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, заява б/н від 13.01.2020р. (вх.№837/20 від 14.01.2020р.) Товариства з обмеженою відповідальністю ДТК-Спецодяг про збільшення позовних вимог до уваги судом не приймається та розгляд справи №904/4714/19 здійснюється за вимогами, викладеними у первісній редакції позову.

Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, відповідач про відкриття провадження у справі №904/4714/19 та розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №8751002314198.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 06.05.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу №53, за змістом п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості відповідно до специфікацій (додатків), які є його невід`ємною частиною.

За змістом п.13.1 договору купівлі-продажу №53 від 06.05.2014р. останній набирає чинності з моменту укладення його обома сторонами та діє до 06.05.2015р., а в частині оплати - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Як свідчать матеріали справи, протягом дії договору купівлі-продажу №53 від 06.05.2014р. постачальником та покупцем були підписані специфікації №№1-8, якими сторони узгодили найменування, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість товару та порядок проведення оплати.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995р. Міністерства фінансів України, документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.п.2.4, 2.5 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як свідчать представлені до матеріалів справи видаткові накладні №РН-0179 від 18.06.2014р., №РН-0010 від 02.07.2014р., №РН-0010/1 від 02.07.2014р., на підставі укладеного сторонами договору №53 від 06.05.2014р. у червні-липні 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю ДТК-Спецодяг було поставлено відповідачу товар, погоджений сторонами у специфікаціях до цього правочину, на суму 26996,96 грн.

Повноваження представників відповідача (Шабинський М.С., Аліпченков С.М.), які прийняли товар за вказаними первинними документами підтверджено довіреностями №828 від 01.07.2014р., №824 від 01.07.2014р., №734 від 17.06.2014р.

Господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов`язань з передання товару.

В матеріалах справи відсутні докази того, що передана згідно з представленими видатковими накладними продукція відповідачем не була прийнята з підстав неналежної якості або порушення продавцем умов щодо кількості та асортименту продукції, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем передбачених законом та договором наслідків порушення продавцем умов договору щодо порядку та строків продажу, кількості, асортименту, якості товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами поставку товару на суму 26996,9 6 грн в межах договору №53 від 06.05.2014р.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором №53 від 06.05.2014р. обов`язок щодо оплати товару у визначений угодою строк та у повному обсязі не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за наведеним правочином в сумі 14996,9 7 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.п.7.1, 7.2 договору №53 від 06.05.2014р. ціна товару вказується у специфікаціях (додатках), які є його невід`ємною частиною. Загальна сума договору складається з сум підписаних специфікацій (додатків), які є його невід`ємною частиною.

Одночасно, відповідно до умов специфікацій №№1-8 до вказаного договору купівлі-продажу сторони погодили умови оплати: відстрочення платежу протягом 30 банківських днів після отримання товару; допускається дострокова оплата.

Відтак, враховуючи умови договору та складених до нього специфікацій, з огляду на те, що постачання товару за видатковою накладною №РН-0179 від 18.06.2014р. відбулось 18.06.2014р., за видатковими накладними №РН-0010 від 02.07.2014р., №РН-0010/1 від 02.07.2014р. - 02.07.2014р., зобов`язання з оплати продукції за наведеним договором поставки мало бути здійснено покупцем до 31.07.2014р. та 13.08.2014р. включно.

При цьому, як вказує позивач, вартість продукції, яка була поставлена у червні - липні 2014 року за договором №53 від 06.05.2014р. відповідачем сплачена частково, а саме з 02.07.2016р. по 31.10.2016р. покупцем перераховано на користь постачальника грошові кошти у розмірі 12000 грн (відомості виписки Акціонерного товариства Укрсиббанк за особовим рахунком № НОМЕР_1 ).

Дослідивши вищезазначені платіжні документи на загальну суму 12000 грн, судом встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю СРЗ за наведеним договором купівлі-продажу становить 14996,9 6 грн (26996,96 - 12000).

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 16.12.2019р. господарського суду відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності).

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю ДТК-Спецодяг в сумі 14996,9 6 грн, не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за договором купівлі-продажу №53 від 06.05.2014р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості отриманого товару від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов`язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ДТК-Спецодяг до Товариства з обмеженою відповідальністю СРЗ є правомірними та обґрунтованими на суму 14996,96 грн.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1921 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СРЗ (87510, Донецька область, м.Маріуполь, просп.Луніна, 2, код ЄДРПОУ 32183383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДТК-Спецодяг (04107, м.Київ, вул.Татарська, 21А, код ЄДРПОУ 32011956) заборгованість за договором купівлі-продажу №53 від 06.05.2014р. у розмірі 14996,96 грн, а також судовий збір в сумі 1921 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2020р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця