Рішення
від 30.01.2020 по справі 910/16082/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2020Справа №910/16082/19

За позовомПублічного акціонерного товариства Інститут транспорту нафти доТовариства з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача -приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни провизнання недійсними договорів, скасування записів про державну реєстрацію та витребування майна Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Баринова О.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Тарасюк О.І.

від відповідача: Медончак М.М.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2019 року Публічне акціонерне товариство Інститут транспорту нафти звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест , в якому просить суд:

- визнати недійсним договір позики №1 від 21.09.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест ;

- визнати недійсним договір позики №2 від 24.09.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест ;

- визнати недійсним договір позики №3 від 04.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест ;

- визнати недійсним договір позики №4 від 04.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест ;

- визнати недійсним договір позики №5 від 04.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест ;

- визнати недійсним договір позики №6 від 05.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест ;

- визнати недійсним договір позики №7 від 05.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест ;

- визнати недійсним договір позики №8 від 05.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест ;

- визнати недійсним договір іпотеки №б/н від 24.09.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Еладій М.О. та зареєстрований у реєстрі за №10709;

- визнати недійсним договір іпотеки №б/н від 04.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гладій М.О. та зареєстрований у реєстрі за №11013;

- визнати недійсним договір іпотеки №б/н від 05.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гладій М.О. та зареєстрований у реєстрі за №11015;

- визнати недійсним договір іпотеки №б/н від 05.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гладій М.О. та зареєстрований у реєстрі за №11020;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав номер 30057216, щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест права власності на нежитлове приміщення, нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 58,3 кв.м., розташованого за адресою м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, буд. 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1753264180000, номер об`єкта в РНВН: 35534951, внесеного на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45271025 від 29.01.2019;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав номер 30051847, щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест права власності на квартиру, загальною площею 117,3 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1752998380000, внесеного на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45265146 від 29.01.2019;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав номер 30048359 щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест права власності на квартиру, загальною площею 113,4 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2 , внесеного на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45261490 від 29.01.2019;

- витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест на користь Публічного акціонерного товариства Інститут транспорту нафти квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 117,3 кв.м., розташовану за адресою м. Київ, вул. Урлівська, буд. 11/44.

В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство Інститут транспорту нафти вказує, що від його імені зазначені договори позики та іпотеки були укладені із перевищенням повноважень, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними. Водночас, оскільки вибуття із власності Публічного акціонерного товариства Інститут транспорту нафти квартир АДРЕСА_1 та №99, розташованих за адресою м. Київ, вул. Урлівська, буд. 11/44, а також нежитлового приміщення, нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 58,3 кв.м., розташованого за адресою м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, буд. 3, відбулось на підставі вказаних договорів, то останні підлягають поверненню у власність позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2019 відкрито провадження у справі №910/16082/19; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловську Тетяну Василівну в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; призначено підготовче засідання на 10.12.2019.

10.12.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест надійшов відзив на позов, до якого також долучено клопотання про процесуальний строк, в якому відповідач зазначає, що ним не порушено строку для подання відзиву. У своєму відзиві відповідач вказує, про неналежне виконання позивачем зобов`язань за договорами позики, у зв`язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест було звернуто стягнення на предмети іпотеки. При цьому, відповідач зазначає, що наявність заборгованості позивача підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі №910/1667/19, згідно якого з Публічного акціонерного товариства Інститут транспорту нафти стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест заборгованість за укладеними сторонами договорами позики №3 від 04.10.2018, №4 від 04.10.2018 та №5 від 04.10.2018. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест вказує, що дійсність укладених сторонами договорів позики та договорів іпотеки встановлена постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі №910/1751/19 та в межах останньої справи судом вже надано правову оцінку наявності повноважень у особи, яка підписувала договори від імені Публічного акціонерного товариства Інститут транспорту нафти , на укладення оспорюваних договорів. Також відповідач вказує про те, що у провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/14604/19, предметом якої є скасування рішень про державну реєстрацію прав.

Також 10.12.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест було подано до відділу діловодства суду клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивоване тим, що спір щодо дійсності укладених сторонами договорів позики та іпотеки розглядався судами у межах справи №910/1751/19 та був вирішений. Так, постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання таких договорів недійсними.

Крім того, 10.12.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест було подано до відділу діловодства суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з порушенням позивачем правил об`єднання вимог, оскільки всі чотири договори іпотеки є окремими і самостійними, а тому підлягали в оскарженню в рамках окремих спорів.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2019 відкладено підготовче засідання на 19.12.2019.

16.12.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест надійшло клопотання про витребування справи, в якому відповідач просить суд витребувати справу №910/1751/19, в межах якої досліджувалось питання наявності у директора позивача ОСОБА_1 повноважень на підписання спірних правочинів.

16.12.2019 від Публічного акціонерного товариства Інститут транспорту нафти надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що на момент укладення оспорюваних правочинів ОСОБА_1 не мав законних повноважень на вчинення правочинів від імені позивача, в той час як наказом №69-к від 18.04.2018 було покладено тимчасове виконання обов`язків генерального директора Публічного акціонерного товариства Інститут транспорту нафти на ОСОБА_1 , як на заступника генерального директора ОСОБА_6, на період відсутності останнього. Позивач стверджує, що даний наказ не надавав ОСОБА_1 жодних повноважень на укладення оспорюваних правочинів, а регулював питання трудових відносин. Крім того, позивач вказував, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі №910/1751/19 було відмовлено у визнанні недійсними договорів позики та іпотеки, оскільки дані договори оскаржувались акціонером позивача, а не самим позивачем, в той час як укладення даних договорів не порушувало корпоративних прав позивача в межах справи №910/1751/19. В той же час, постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі №910/1751/19 було залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2019 в частині визнання недійсним рішення наглядової ради Публічного акціонерного товариства Інститут транспорту нафти , оформленого протоколом №2/09/2018 від 19.02.2018. Крім того, позивач вказує, що в межах справи №910/14604/19 оскаржуються рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час звернення стягнення на предмети іпотеки з підстав допущення нотаріусом порушення при визначенні підстав для звернення стягнення, в той час як в межах даної справи оскаржуються записи про державну реєстрацію прав з підстав недійсності договорів позики та іпотеки.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі №910/16082/19:

- відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест про закриття провадження у справі, оскільки спір у справі №910/1751/19 є відмінним спору у даній справі, у зв`язку з чим відсутні підстави для закриття провадження у справі №910/16082/19;

- відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з огляду на те, що об`єднати позовні вимоги є правом суду і питання щодо можливості такого об`єднання вимог Публічного акціонерного товариства Інститут транспорту нафти було вирішене при відкритті провадження у справі №910/16082/19;

- відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування матеріалів судової справи №910/1751/19, оскільки ТОВ Екосолар Інвест є стороною у справі №910/1751/19, відповідно мало можливість ознайомитись з її матеріалами та надати її копії в межах цієї справи, в той час як відповідачем не доведено, що ним вчинено заходи для одержання цих доказів самостійно;

- долучено подані відповідачем докази до матеріалів справи;

- долучено поданий відповідачем відзив на позов до матеріалів справи;

- звернуто увагу відповідача, що він не позбавлений можливості подати заперечення на відповідь на відзив та докази з обґрунтованим клопотанням про їх долучення;

- закрито підготовче провадження у справі №910/16082/19, встановлено порядок дослідження доказів та призначено справу до розгляду по суті на 30.01.2020.

24.12.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що перевищення повноважень при укладені правочину не може слугувати єдиною підставою для визнання такого правочину недійсним. Підлягає дослідженню питання щодо схвалення юридичною особою правочину, укладеного її представником з перевищенням повноважень.

В судове засідання 30.01.2020 представники сторін з`явились, надали пояснення по суті спору, згідно яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Третя особа явку свого представника в судове засідання, призначене на 30.01.2020 не забезпечила, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, дату та час засідання була належним чином повідомлена, що підтверджується наступним.

Так, ухвала суду про повідомлення місця, дати та часу судового засідання від 21.12.2019 була надіслана на адресу третьої особи, вказану у Єдиному реєстрі нотаріусів: АДРЕСА_3 , та на адресу, вказану у позові: АДРЕСА_4 , однак поштові відправлення не були вручені приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Змисловській Тетяні Василівні та повернулись до суду із відмуткою на довідках відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання .

Суд зазначає, що вказана ухвала суду надсилалася рекомендованим листом з поміткою судова повістка .

Відповідно до п. 116 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 вказаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що неотримання судової повістки (листів з ухвалою суду) третьою особою та повернення їх до суду з поміткою повернута відправнику за закінченням терміну зберігання є наслідками волевої поведінки третьої особи у формі бездіяльності щодо її належного отримання.

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи, що ухвали суду направлялися третій особі на зазначену в відомостях Єдиного реєстру нотаріусів та адресу, вказану у позові, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування третьої особи, то, керуючись приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвала суду від 21.12.2019 по даній справі є такою, що була вручена приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Змисловській Тетяні Василівні.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу №910/16082/19 по суті без участі третьої особи.

В судовому засіданні 30.01.2020 судом завершено розгляд справи №910/16082/19 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2018 відбулось засідання Наглядової ради ПАТ Інститут транспорту нафти у складі: ОСОБА_2 - голова наглядової ради, ОСОБА_3 - секретар наглядової ради, ОСОБА_4 - член наглядової ради, на якому прийнято рішення, що оформлено протоколом №2/09/2018 від 19.09.2018 (надалі - рішення Наглядової ради від 19.09.2018). На вказаному засіданні вирішено:

1) затвердити визначені умови та строки договорів позики, іпотеки з Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест ;

2) надати повноваження виконуючому обов`язки Генерального директора ПАТ Інститут транспорту нафти ОСОБА_1 підписати договори позики та іпотеки з Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест на загальну суму 4 000 000,00 грн. та на визначених умовах, з усіма правами та обов`язками визначеними Статутом товариства.

В подальшому ПАТ Інститут транспорту нафти (як позичальник) та ТОВ Екосолар Інвест (як позикодавець) уклали вісім договорів позики:

1) договір позики №1 від 21.09.2018; на суму 500 000,00 грн. із строком повернення до 21.12.2018, позикодавець немає права на отримання процентів та/або інших компенсацій за користування позикою;

2) договір позики №2 від 24.09.2018 на суму 500 000,00 грн. із строком повернення до 24.12.2018, позикодавець немає права на отримання процентів та/або інших компенсацій за користування позикою;

3) договір позики №3 від 04.10.2018 із загальною сумою позики 500 000,00 грн. та строком повернення до 04.01.2019, позикодавець немає права на отримання процентів та/або інших компенсацій за користування позикою;

4) договір позики №4 від 04.10.2018 із загальною сумою позики у розмірі 500 000,00 грн. та строком повернення до 04.01.2019, позикодавець немає права на отримання процентів та/або інших компенсацій за користування позикою;

5) договір позики №5 від 04.10.2018 із загальною сумою позики у розмірі 500 000,00 грн. та строком повернення до 05.01.2019, позикодавець немає права на отримання процентів та/або інших компенсацій за користування позикою;

6) договір позики №6 від 05.10.2018 із загальною сумою позики у розмірі 500 000,00 грн. та строком повернення до 05.01.2019, позикодавець немає права на отримання процентів та/або інших компенсацій за користування позикою;

7) договір позики №7 від 05.10.2018 із загальною сумою позики у розмірі 500 000,00 грн. та строком повернення до 05.01.2019, позикодавець немає права на отримання процентів та/або інших компенсацій за користування позикою;

8) договір позики №8 від 05.10.2018 із загальною сумою позики у розмірі 500 000,00 грн. та строком повернення до 05.01.2019, позикодавець немає права на отримання процентів та/або інших компенсацій за користування позикою (надалі разом - Договори позики).

Договори позики зі сторони ПАТ Інститут транспорту нафти укладені виконуючим обов`язки Генерального директора ОСОБА_1, який діяв на підставі Статуту та уповноважений Наглядовою радою (протокол від 19.09.2018 року №2/09/2018), що відповідно зазначено в усіх Договорах позики.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договорами позики між ПАТ Інститут транспорту нафти (як іпотекодавець) та ТОВ Екосолар Інвест (як іпотекодержатель) було укладено договори іпотеки:

1) договір іпотеки б/н від 24.09.2018 для забезпечення в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань за договором позики №1 від 21.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гладій М.О. та зареєстрований у реєстрі за №10709. Відповідно до п. 1.1. даного договору предметом іпотеки є нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, будинок №3 загальною площею 58,30 кв.м.;

2) договір іпотеки б/н від 04.10.2018 для забезпечення в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань за договором позики №2 від 24.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гладій М.О. та зареєстрований у реєстрі за №11013. Відповідно до п. 1.1. предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , загальна площа квартири 117,30 кв.м., житлова площа - 55,60 кв.м.;

3) договір іпотеки б/н від 05.10.2018 для забезпечення в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань за договорами позики №3; №4; №5 від 04.10.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гладій М.О. та зареєстрований у реєстрі за №11015. Відповідно до п. 1.1. предметом іпотеки є нежитлові будівлі, розташовані за адресою АДРЕСА_5, загальна площа нежитлових приміщень - 2 759,1 кв.м.;

4) договір іпотеки б/н від 05.10.2018 для забезпечення в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань за договорами позики №6, №7, №8 від 05.10.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гладій М.О. та зареєстрований у реєстрі за №11020. Відповідно до п. 1.1. предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2 , загальна площа квартири 113,40 кв.м., житлова площа - 51,90 кв.м. (надалі разом - Договори іпотеки).

Договори іпотеки зі сторони ПАТ Інститут транспорту нафти укладені виконуючим обов`язки Генерального директора ОСОБА_1, який діяв на підставі Статуту в новій редакції, зареєстрованого Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 12 травня 2010 року, номер запису 10741050010015739 та Протоколу №2/09/2018 засідання Наглядової ради від 19.09.2018.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2019 у справі №910/1751/19 позов Компанії Тендерсон Трейдінг Лтд (акціонера ПАТ Інститут транспорту нафти ) задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Наглядової ради ПАТ Інститут транспорту нафти від 19.09.2018, оформлене протоколом №2/09/2018. Визнано недійсними договори позики №1 від 21.09.2018, №2 від 24.09.2018, №3 від 04.10.2018, №4 від 04.10.2018, №5 від 04.10.2018, №6 від 05.10.2018, №7 від 05.10.2018, №8 від 05.10.2018, договори іпотеки №б/н від 24.09.2018, №б/н від 04.10.2018, №б/н від 05.10.2018, №б/н від 05.10.2018, укладені між ПАТ Інститут транспорту нафти та ТОВ Екосолар Інвест .

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі №910/1751/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2019 у справі № 910/1751/19 - задоволено частково та скасовано рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2019 у справі №910/1751/19 в частині визнання недійсними Договорів позики та Договорів іпотеки.

Постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі №910/1751/19 мотивована тим, що вимоги Компанії Тендерсон Трейдінг Лтд , як учасника ПАТ Інститут транспорту нафти , про визнання недійсним рішення Наглядової ради ПАТ Інститут транспорту нафти від 19.09.2018, яке оформлено протоколом №2/09/2018, - є законними, обґрунтованими, доведеними належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76-80, 269 Господарського процесуального кодексу України, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції. Натомість щодо оспорюваних Договорів позики та іпотеки, то апеляційний господарський суд зазначив, що підписання оспорюваних договорів зі сторони ПАТ Інститут транспорту нафти виконуючим обов`язки Генерального директора ОСОБА_1, який діяв на підставі Статуту в новій редакції, зареєстрованого Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 12 травня 2010 року, номер запису 10741050010015739 та протоколу №2/09/2018 засідання наглядової ради від 19.09.2018, може свідчити про порушення прав та інтересів самого ради ПАТ Інститут транспорту нафти , а не корпоративних прав його учасника, оскільки генеральний директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників, а тому не може корпоративні права Компанії Тендерсон Трейдінг Лтд на управління товариством.

У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції в межах справи №910/1751/19 дійшов висновку, що відсутність порушення оспорюваними Договорами позики та іпотеки корпоративних прав та інтересів саме Компанії Тендерсон Трейдінг Лтд , як акціонера ПАТ Інститут транспорту нафти , що стало самостійною підставою для відмови у позові, а тому суд апеляційної інстанції не вбачав необхідності надавати оцінку дійсності оспорюваних договорів за наведених Компанією Тендерсон Трейдінг Лтд доводів у розумінні ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (абз. 7 на сторінці 15 постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі №910/1751/19).

Тобто, в межах справи №910/1751/19 правова оцінка дійсності оспорюваних Договорів позики та Договорів іпотеки не надавалась з огляду на доводи Компанії Тендерсон Трейдінг Лтд у позовній заяві, у зв`язку з чим у суду в межах даної справи (№910/16082/19) відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Спір у даній справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про відсутність у виконуючого обов`язки Генерального директора ОСОБА_1 повноважень на укладення Договорів позики та Договорів іпотеки, а відтак останні підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Також позивач стверджує про наявність правових підстав для скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ТОВ Екосолар Інвест , які були вчинені за наслідками звернення стягнення на предмети іпотеки на підставі Договорів іпотеки, а спірне нерухоме майно підлягає витребуванню від відповідача.

Щодо вимог позивача про визнання недійсними Договорів позики та Договорів іпотеки.

Положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом.

Суть доводів позивача про недійсність Договорів застави та Договорів іпотеки зводиться до того, що Статутом ПАТ Інститут транспорту нафти не передбачено повноважень генерального директора на укладення договорів, які за обсягом або в грошовому еквіваленті перевищують 200 000,00 грн., та укладення відповідних правочинів підлягає узгодженню з наглядовою радою, в той час як відповідної згоди Наглядовою радою ПАТ Інститут транспорту нафти не надавалось, а у виконуючого обов`язки генерального директора позивача ОСОБА_1 під час укладення спірних правочинів були відсутні повноваження на укладення оспорюваних договорів.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Як передбачено частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами частини третьої наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Разом з цим, абз. 2 частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, частина третя статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з третьою особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної соби чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши розумну обачність, знати про це.

Отже, договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Відповідач вказує, що оспорювані правочини зі сторони ПАТ Інститут транспорту нафти укладені виконуючим обов`язки Генерального директора ОСОБА_1, який діяв на підставі Статуту та Протоколу №2/09/2018 засідання Наглядової ради від 19.09.2018.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 15.11.2016 у справі №910/9567/16 визнано недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів акціонерів ПАТ Інститут транспорту нафти , оформлене Протоколом загальних зборів акціонерів №22 від 29.04.2016, яким, зокрема, було обрано членів Наглядової ради ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Венечі Холдінг Лімітед .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2017 рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2016 у справі №910/9567/16 залишено без змін та відповідно воно набрало законної сили 02.02.2017.

Згідно частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Оскільки рішення господарського суду міста Києві від 15.11.2016 у справі №910/9567/16 набрало законної сили, то рішення загальних зборів акціонерів ПАТ Інститут транспорту нафти , що оформлене Протоколом №22 від 29.04.2016 про обрання Наглядової ради ПАТ Інститут транспорту нафти у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Венечі Холдінг Лімітед, є недійсним з моменту його прийняття, тобто з 29.04.2016.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішення Наглядової ради від 19.09.2018, оформлене Протоколом №2/09/2018, прийнято неповноважним складом Наглядової ради ПАТ Інститут транспорту нафти .

Попри наведене, вказані обставини не можуть слугувати єдиною та достатньою підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними з підстави їх укладення від імені позивача особою з перевищенням повноважень.

Натомість, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №927/976/17.

Оспорювані Договори позики та іпотеки містять умову (пункт) про підписання їх ОСОБА_1, на підставі Статуту ПАТ Інститут транспорту нафти та Протоколу №2/09/2018 засідання Наглядової ради від 19.09.2019.

Наведене свідчить про обізнаність іншої сторони оспорюваних правочинів - ТОВ Екосолар Інвест з таким Статутом (та протоколом), в тому числі у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі, за наявності обмежень, посилання відповідача на те, що йому було невідомо про наявні обмеження повноважень представника позивача суд не може брати до уваги. Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №904/2178/18 та від 02.08.2018 у справі 903/612/16.

В матеріалах справи міститься копія наказу Генерального директора ПАТ Інститут транспорту нафти від 18.04.2018 №69-к Про тимчасове виконання обов`язків Генерального директора , що підписаний: Генеральний директор ОСОБА_6 .

Відповідно до цього наказу, в період відсутності Генерального директора на роботі/відпустка, відрядження, захворювання/тимчасове виконання обов`язків Генерального директора ПАТ Інститут транспорту нафти покладено на заступника Генерального директора з комерційної діяльності ОСОБА_1. Ці повноваження діють з 19.04.2018 по 19.10.2018.

Проте, рішення Наглядової ради від 19.09.2018 (Протокол №2/09/2018 від 19.09.2018) про уповноваження ОСОБА_1 на укладення договорів позики та іпотеки, в будь-якому разі, не надає повноважень на укладення таких договорів від імені ПАТ Інститут транспорту нафти без довіреності з огляду на наступне.

Приписами ч. 5 та ч. 6 ст. 59 Закону України Про акціонерні товариства визначено, що голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Інший член колегіального виконавчого органу в порядку, визначеному законодавством України, також може бути наділений цими повноваженнями, якщо це передбачено статутом товариства (абз. 3 ч. 5 ст. 59 Закону України Про акціонерні товариства ).

У разі неможливості виконання головою колегіального виконавчого органу своїх повноважень за рішенням цього органу його повноваження здійснює один із членів колегіального виконавчого органу, якщо інше не передбачено статутом або положенням про виконавчий орган акціонерного товариства. Інші особи можуть діяти від імені товариства у порядку представництва, передбаченому Цивільним кодексом України (ч. 6 ст. 59 Закону України Про акціонерні товариства ).

Згідно ч. 3 ст. 58 Закону України Про акціонерні товариства виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

Пунктом 8.1.3 Статуту передбачено, що виконавчим органом Товариства (колегіальним) є Дирекція Товариства.

Відповідно до пунктів 8.6.5 та 8.7 Статуту до складу Дирекції входять Генеральний директор та члени Дирекції. Керує роботою Дирекції її Голова - Генеральний директор.

Рішення Дирекції оформляються протоколом, що має бути підписаний Генеральним директором або особою, яка його заміщає (пункт 8.6.11 Статуту).

Рішення Дирекції втілюються в життя постановами Дирекції або наказами Генерального директора (пункт 8.6.12. Статуту).

Із змісту пункту 8.7.2.3 Статуту вбачається, що лише Генеральний директор без довіреності діє від імені Товариства, представляє його в усіх підприємствах, установах і організаціях України та за її межами, укладає та підписує від імені Товариства договори, контракти, угоди, домовленості, довіреності та інші документи в межах повноважень, визначених Статутом.

Отже, згідно Закону України Про акціонерні товариства та Статуту, Наглядова рада не вправі приймати рішення, які відносяться до компетенції виконавчого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України Про акціонерні товариства виконавчии? орган акціонерного товариства здіи?снює управління поточною діяльністю товариства. До компетенціі? виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключноі? компетенціі? загальних зборів та наглядовоі? ради.

Частиною 1 статті 51 Закону України Про акціонерні товариства встановлено, що наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здіи?снює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенціі?, визначеноі? статутом та цим Законом, здіи?снює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

За приписами ч. 1 ст. 52 Закону України Про акціонерні товариства до компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом.

Згідно підпунктів 18 та 23 ч. 2 ст. 52 Закону України Про акціонерні товариства до виключноі? компетенціі? наглядовоі? ради належить: 18) прии?няття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину або про попереднє надання згоди на вчинення такого правочину у випадках, передбачених статтею 70 цього Закону, та про надання згоди на вчинення правочинів із заінтересованістю у випадках, передбачених статтею 71 цього Закону; 23) вирішення інших питань, що належать до виключноі? компетенціі? наглядовоі? ради згідно із статутом акціонерного товариства.

Пунктом 8.7.3 Статуту передбачено, що угоди, контракти, договори, що укладаються Генеральним директором від імені Товариства, і які за обсягом або в грошовому еквіваленті перевищують 200 000,00 гривень (двісті тисяч гривень) повинні бути узгоджені з Наглядовою радою.

Отже, право на представництво інтересів ПАТ Інститут транспорту нафти без довіреності має лише керівник колегіального виконавчого органу (Генеральний директор) або член колегіального виконавчого органу (член Дирекції), уповноважений цим же органом (Дирекцією), усі інші мають право діяти від імені ПАТ Інститут транспорту нафти на підставі довіреності, виданої керівником (ч. 6 ст. 59 Закону України Про акціонерні товариства ), водночас повноваження на прийняття рішення про укладення Генеральним директором правочинів на суму понад 200 000,00 грн. - належить до компетенції Наглядової ради ПАТ Інститут транспорту нафти .

Тобто, керівник колегіального виконавчого органу, член колегіального виконавчого органу на підставі рішення цього органу не вправі укладати або приймати рішення про укладення правочину на суму понад 200 000,00 грн. без відповідного рішення Наглядової ради, а Наглядова рада ПАТ Інститут транспорту нафти , з огляду на п. 8.3 Статуту та ст. 52 Закону України Про акціонерні товариства , не вправі уповноважувати інших осіб на представництво інтересів ПАТ Інститут транспорту нафти без довіреності керівника, наділяти члена колегіального виконавчого органу повноваженнями керівника у відсутність останнього.

За таких обставин, суд доходить висновку, що Наглядова рада не вправі уповноважувати інших осіб на представництво інтересів ПАТ Інститут транспорту нафти без довіреності керівника, наділяти члена колегіального органу повноваженнями керівника у разі неможливості виконання останнім своїх повноважень, оскільки в силу приписів ч. 6 ст. 59 Закону України Про акціонерні товариства такі повноваження належать колегіальному виконавчому органу.

Таким чином, ОСОБА_1 не вправі укладати оспорювані правочини в якості Генерального директора ПАТ Інститут транспорту нафти за відсутності рішення колегіального виконавчого органу ПАТ Інститут транспорту нафти (Дирекції) про наділення його такими повноваженнями на період відсутності Генерального директора (ч. 6 ст. 59 Закону України Про акціонерні товариства ).

Для укладення оспорюваних правочинів в іншому статусі, ніж особа, яка виконує повноваження голови колегіального виконавчого органу, ОСОБА_1, згідно Статуту ПАТ Інститут транспорту нафти , ч. 6 ст. 59 Закону України Про акціонерні товариства , ст. 244 Цивільного кодексу України мав діяти виключно на підставі довіреності.

Така довіреність мала бути складена в письмовій формі.

Згідно ч. 2 ст. 244 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

Частиною 3 ст. 244 Цивільного кодексу України передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, ТОВ Екосолар Інвест не могло не знати, що у ОСОБА_1 , який від імені ПАТ Інститут транспорту нафти підписав оспорювані договори, була відсутня відповідна довіреність.

З огляду на встановлені судом обставини стосовно того, що оспорювані договори містять умову про підписання їх ОСОБА_1 на підставі Статуту ПАТ Інститут транспорту нафти , що свідчить про обізнаність ТОВ Екосолар Інвест з таким Статутом у частині, що стосується відповідних повноважень, ТОВ Екосолар Інвест не могло не знати і про відсутність рішення колегіального виконавчого органу - Дирекції ПАТ Інститут транспорту нафти про наділення ОСОБА_1 повноваженнями керівника у період відсутності Генерального директора.

Статутом ПАТ Інститут транспорту нафти безпосередньо не передбачено наділення інших членів Дирекції, окрім Генерального директора, повноваженнями із представництва інтересів ПАТ Інститут транспорту нафти та вчинення правочинів від його імені без довіреності.

Сторонами не надано доказів того, що Дирекцією ПАТ Інститут транспорту нафти приймалось рішення про уповноваження заступника Генерального директора з комерційної діяльності ОСОБА_1 на здійснення повноважень Генерального директора.

Суд критично оцінює наказ Генерального директора ОСОБА_6 від 18.04.2018 №69-к як підставу для надання ОСОБА_1 права на здійснення повноважень Генерального директора. Так, зі змісту цього наказу не вбачається, що ним введено в дію певне рішення Дирекції ПАТ Інститут транспорту нафти , наказ не містить посилань на можливий протокол Дирекції, яким оформлюються рішення Дирекції. Відтак, наказ Генерального директора ОСОБА_6 від 18.04.2018, враховуючи положення Статуту ПАТ Інститут транспорту нафти , не є належною підставою для представництва ОСОБА_1 інтересів ПАТ Інститут транспорту нафти та для вчинення ним правочинів від імені позивача.

Не може вважатись також належним підтвердженням повноважень ОСОБА_1 на укладення оспорюваних Договорів позики та іпотеки і рішення Наглядової ради ПАТ Інститут транспорту нафти від 19.09.2018, так як відповідно до Закону України Про акціонерні товариства та Статуту ПАТ Інститут транспорту нафти Наглядова рада не наділена такими повноваженнями. Як зазначено, відповідні повноваження є компетенцією Дирекції ПАТ Інститут транспорту нафти .

Із змісту частини 6 статті 59 Закону України Про акціонерні товариства та частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України слідує, що представництво від імені товариства виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Сторонами не надано, а судом відповідно не встановлено належних та допустимих доказів щодо видачі ОСОБА_6 , відомості про якого як про керівника ПАТ Інститут транспорту нафти на момент укладання оспорюваних договорів містились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довіреності ОСОБА_1 на укладання оспорюваних договорів від імені позивача.

Разом з цим, судом досліджено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент укладання оспорюваних договорів не містив відомостей про ОСОБА_1 як про особу, обрану (призначену) до органу управління юридичної особи ПАТ Інститут транспорту нафти , уповноважену представляти юридичну особу ПАТ Інститут транспорту нафти у правовідносинах з третіми особами, або як про особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи ПАТ Інститут транспорту нафти без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Отже, суд виходить з того, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

З огляду на те, що всі Договори позики та Договори іпотеки містять положення про укладання їх виконуючим обов`язки Генерального директора ОСОБА_1 який діяв на підставі Статуту ПАТ Інститут транспорту нафти , що встановлює його повноваження, то наведене свідчить про обізнаність ТОВ Екосолар Інвест з таким Статутом, а тому відповідач за всіма обставинами не міг не знати про наявні обмеження, а фактично про відсутність повноважень виконуючого обов`язки Генерального директора ОСОБА_1 на укладання оспорюваних Договорів позики та Договорів іпотеки.

Наведені висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №908/2604/18, від 20.02.2018 у справі №906/100/17, від 12.06.2018 у справі №927/976/17 та від 26.02.2019 у справі №925/1453/16.

Відповідач, заперечуючи проти вимог про визнання Договорів позики та Договорів іпотеки недійсними, посилався також на те, що фактичне зарахування коштів на банківський рахунок ПАТ Інститут транспорту нафти , наданих як позика, слід вважати наступним схваленням правочину в розумінні статті 241 Цивільного кодексу України, на підтвердження таких доводів долучив до матеріалів справи копії платіжних доручень на загальну суму 4 000 000,00 грн.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч. 1). Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України).

З аналізу змісту частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/1163/17, від 25.04.2018 у справі №910/9915/17, від 10.04.2018 у справі №910/11079/17.

Відповідач вказує, що позивачем було схвалено оспорювані договори, оскільки останнім було прийнято від відповідача кошти в якості позики.

Однак, суд не погоджується з такими доводами ТОВ Екосолар Інвест , оскільки, по-перше, вважає, що схвалення правочину посадовою особою, якою ж і було вчинено відповідний правочин з перевищенням своїх повноважень, не відповідає принципу справедливості та добросовісності, а подібне трактування положень ст. 241 Цивільного кодексу України нівелює будь-яку можливість в подальшому на належний правовий захист згідно ч. 1, 2 ст. 203 та ст. 215 цього Кодексу, оскільки недобросовісному суб`єкту буде достатньо після укладення будь-якого правочину вчинити будь-яку дію на його схвалення для унеможливлення юридичною особою домогтися відновлення свого порушеного права шляхом визнання недійсним такого правочину.

Зважаючи на наведене, обставини переказу грошових коштів відповідачем на користь позивача на виконання Договорів позики та зарахування цих коштів на рахунок позивача не можуть самі по собі свідчити про вчинення зі сторони позичальника дій, направлених на прийняття Договорів позики до виконання.

Крім того, відповідно до пункту 30.2. статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні зарахування суми переказу на рахунок отримувача є обов`язком банку отримувача. Тому обов`язкове зарахування банком грошових коштів на рахунок отримувача не може безумовно свідчити про певні дії із схвалення переказу чи договору, на виконання якого переказ ініційований.

В будь-якому разі переказ сум позики не може стосуватись схвалення Договорів іпотеки, які також оспорюються.

По-друге, аналіз постанов Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/1163/17, від 25.04.2018 у справі №910/9915/17, від 10.04.2018 у справі №910/11079/17 свідчить, що вони містять висновок про те, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).

Разом з цим, норма ст. 241 Цивільного кодексу України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-2612цс15.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 у справі №910/8794/16 відзначив, що при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини відсутності повноважень виконуючого обов`язки Генерального директора ОСОБА_1 на укладання оспорюваних Договорів позики та Договорів іпотеки, останній взагалі не був уповноважений на таке представництво і не мав жодних повноважень діяти від імені позивача, а отже, не міг їх перевищити, тому норма ст. 241 Цивільного кодексу України (щодо наступного схвалення правочину, вчиненого представником з перевищенням повноважень) не може бути застосована до спірних правовідносин.

Враховуючи встановлені обставини, а також відсутність будь-яких інших належних доказів схвалення оспорюваних правочинів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання Договорів позики та Договорів іпотеки недійсними є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім цього, суд вважає за необхідне надати правову оцінку діям ТОВ Екосолар Інвест під час укладення оспорюваних правочинів в контексті їх добросовісності.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Отже, судом встановлено, що відповідач міг та повинен був бути обізнаний із відсутністю у виконуючого обов`язки Генерального директора ОСОБА_1 повноважень на укладання оспорюваних Договорів позики та Договорів іпотеки від імені ПАТ Інститут транспорту нафти .

Проте, під час розгляду даного спору суду стали відомі і інші обставини, які свідчать як про обізнаність ТОВ Екосолар Інвест із відсутністю у виконуючого обов`язки Генерального директора ОСОБА_1 повноважень, так і про укладення спірних договорів виключно з метою заволодіння нерухомим майном ПАТ Інститут транспорту нафти .

Так, як вбачається із інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також було підтверджено представником відповідача у засіданні, в якому здійснювалась фіксація технічними засобами, для ТОВ Екосолар Інвест не є притаманною діяльність із надання позик іншим суб`єктам господарювання, та укладення спірних правочинів є виключенням і звичайної господарської діяльності відповідача.

В той же час, як вбачається із змісту Договорів позики, їх предметом є надання у власність ПАТ Інститут транспорту нафти коштів на безоплатній основі, тобто плата за користування коштами не нараховувалась та не підлягала стягненню, що виключає будь-який фінансовий інтерес ТОВ Екосолар Інвест у наданні таких коштів.

При цьому, незважаючи на те, що у відповідача був відсутній фінансовий інтерес у наданні позики позивачу та розуміючи, що такому виду майна, як кошти притаманне знецінення, у Договорах іпотеки передбачалось, що саме на ТОВ Екосолар Інвест покладаються витрати, пов`язані з нотаріальним посвідченням цих договорів. Таким чином, за відсутності будь-якої вигоди у наданні позивачу коштів, відповідач взяв на себе ще й оплату витрат, пов`язаних з укладенням таких договорів.

Попри наведене, в матеріалах справи наявні заяви-вимоги ТОВ Екосолар Інвест про усунення порушення зобов`язань за договором іпотеки, які датовані 10.10.2018. У вказаних заявах відповідач, посилаючись на невиконання позивачем обов`язку із страхування об`єктів іпотеки, вимагав достроково повернути позику. Варто відзначити, що Договори позики №6, 7, 8 були укладені 05.10.2018, а вимоги про дострокове повернення позики датовані 10.10.2018, тобто ТОВ Екосолар Інвест почало вимагати дострокового повернення позики через 4 дні після укладення таких Договорів позики.

Більше того, як вбачається із наявних в матеріалах справи виписок по рахунку ПАТ Інститут транспорту нафти на момент складення таких заяв-вимог ТОВ Екосолар Інвест по деяким Договорам позики навіть не було надано відповідачу суму позики. Тобто, відповідач почав вимагати повернення суми позики, якої фактично не надавав. До прикладу, по Договору позики №7 від 05.10.2018 ТОВ Екосолар Інвест було перераховано в якості позики кошти у розмірі 200 000,00 грн. лише 05.11.2018, тобто через 25 днів після складення та направлення заяви-вимоги про повернення позики за цим договором.

Водночас, як вбачається із виписок по рахунку ПАТ Інститут транспорту нафти відразу після надходження таких коштів на рахунок позивача, кошти перераховувались фізичним особам-підприємцям в якості оплати послуг, які до укладення Договорів позики ПАТ Інститут транспорту нафти не споживались. Наприклад, 08.11.2018 (тобто, менш ніж через три дні від дати одержання від відповідача в якості позики за Договором позики №7 від 05.10.2018 коштів у розмірі 200 000,00 грн.) ПАТ Інститут транспорту нафти було перераховано ФОП Радько О.М. кошти у розмірі 42 000,00 грн., ФОП Корінчевському О.Д. - кошти у розмірі 58 000,00 грн., ФОП Кошелеву Я.В. - кошти у розмірі 70 000,00 грн. Підставами для перерахування вказаним фізичним особам-підприємцям коштів слугували укладені у вересні-жовтні 2018 року договори, якими передбачалось надання послуг, споживання яких з пояснень представника позивача не було притаманне ПАТ Інститут транспорту нафти до вересня 2018 року, наприклад, надання послуг з миття вікон.

До того ж, очевидно, що передане за Договорами іпотеки в іпотеку майно позивача було оцінене значно дешевше від ринкової ціни такого нерухомого майна. Так:

- нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 58,3 кв.м., розташоване за адресою м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, буд. 3, було оцінено в 600 000,00 грн. (тобто, 1 кв.м. нежитлової нерухомості у Шевченківському районі міста Києва оцінений у 10 291,60 грн., що станом на дату укладення Договору іпотеки №10709 за курсом НБУ складало еквівалент 363,68 доларам США);

- квартира, загальною площею 117,3 кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_1 була оцінена сторонами в 500 000,00 грн. (тобто, 1 кв.м. квартири у готовому та введеному в експлуатацію будинку, що розташований у Дарницькому районі, оцінений у 4 262,57 грн., що станом на дату укладення Договору іпотеки №11013 за курсом НБУ складало еквівалент 150,51 доларам США);

- квартира, загальною площею 113,4 кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_2, була оцінена сторонами у 1 400 000,00 грн. (тобто, 1 кв.м. квартири у готовому та введеному в експлуатацію будинку, що розташований у Дарницькому районі, оцінений у 12 345,68 грн., що станом на дату укладення Договору іпотеки №11020 за курсом НБУ складало еквівалент 438,18 доларам США);

- нежитлова будівля, загальною площею нежитлових приміщень 2 759,1 кв. м., розташована на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:91:129:0001, площею 12 613 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Сирецька, 43, була оцінена сторонами у 1 500 000,00 грн. (тобто, 1 кв.м. у нежитловому будинку, розташованому на земельній ділянці площею 12 613 кв.м. у Подільському районі міста Києва, оцінений у 543,66 грн., що станом на дату укладення Договору іпотеки №11015 за курсом НБУ складало еквівалент 19,30 доларам США).

Це при тому, що лише за рахунок продажу нежитлової будівлі, загальною площею нежитлових приміщень 2 759,1 кв. м., для обслуговування якої позивачу надано у коритсування земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:91:129:0001, площею 12 613 кв.м., яка розташована за адресою м. Київ, Подільський р-н, вул. Сирецька, 43, можна було задовольнити вимоги ТОВ Екосолар Інвест в повному обсязі за всіма Договорами позики.

Наведені обставини у їх сукупності слугують підставами для висновку, що надання відповідачем позивачу позики мало на меті виключно укладення договорів іпотеки та в подальшому звернення стягнення на предмети іпотеки.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

З конструкції частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Таким чином, наявні підстави вважати, що ТОВ Екосолар Інвест та виконуючий обов`язки Генерального директора ОСОБА_1, який підписав оспорювані Договори позики та Договори іпотеки від імені ПАТ Інститут транспорту нафти , вчиняли консолідовані дії для заволодіння на нерухомим майном позивача шляхом звернення на нього стягнення за Договорами іпотеки, завчасно створюючи умови для такого заволодіння, а відтак діяли недобросовісно та нерозумно, а тому наявні також підстави вважати, що відповідач достеменно знав про відсутність у ОСОБА_1 повноважень на укладення оспорюваних правочинів.

Щодо вимоги позивача про скасування записів про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ Екосолар Інвест .

У своєму позові ПАТ Інститут транспорту нафти вказує, що на підставі Договорів позики та Договорів іпотеки ТОВ Екосолар Інвест в позасудовому порядку було звернуто стягнення на нерухоме майно, що було передано в іпотеку за оспорюваними договорами іпотеки, а саме: на нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 58,3 кв.м., розташованого за адресою м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, буд. 3; квартиру, загальною площею 117,3 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1; квартиру, загальною площею 113,4 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2.

Так, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни було внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію прав щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест права власності на спірне нерухоме майно.

Частиною 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, що була чинною на дату подання ПАТ Інститут транспорту нафти позову в межах даної справи, передбачалось, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, оскільки, державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест права власності на спірне нерухоме майно на підставі документів, які визнані судом недійсними, державна реєстрація таких прав підлягає скасуванню.

З огляду на наведене, позовні вимоги ПАТ Інститут транспорту нафти про скасування внесених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно записів щодо права власності відповідача на нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 58,3 кв.м., розташоване за адресою м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, буд. 3; квартиру, загальною площею 117,3 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1; квартиру, загальною площею 113,4 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2, підлягають задоволенню, а такі записи - скасуванню.

В той же час, частиною 1 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

В свою чергу, визнання недійсними правочинів та скасування записів про державну реєстрацію прав не нівелює чинність рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав за відповідачем, а відтак для позивача існує ризик повторного внесення на підставі таких рішень відповідних записів, та такі рішення ставлять під сумнів належність ПАТ Інститут транспорту нафти спірного майна на праві власності.

Крім того, судом також враховується неоднозначна практика Великої Палати Верховного Суду та Касаційних цивільних та господарських судів у складі Верховного Суду щодо таких способів захисту як скасування запису про державну реєстрацію прав, скасування рішень про державну реєстрацію прав, та можливості/необхідності одночасного вжиття таких способів захисту.

Натомість, відсутність єдиної судової практики щодо застосування таких способів захисту в жодному разі не може мати своїм наслідком покладення на позивача - особу, яка звернулась за судовим захистом, надмірного тягаря у захисті своїх прав, який полягає у необхідності вчергове звертатись до суд із позовом, доводити обґрунтованість своїх позовних вимог і нести додаткові витрати для захисту своїх порушених прав, а також не можуть бути покладені на позивача негативні наслідки неоднозначної судової практики, що можуть полягати у неможливості захистити порушене право навіть за наявності рішення суду, постановленого на захист такого права.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Європейський суд з прав людини, зокрема у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно ж із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України №6-32цс13 від 12.06.2013.

Скасування записів про державну реєстрацію прав за умови чинності рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за відповідачем у даному випадку не може вважатись ефективним способом відновлення прав позивача, оскільки не має наслідком остаточне вирішення спору у даних правовідносинах сторін та потребуватиме чергового звернення до суду з позовом для уникнення будь-яких сумнівів з приводу власника спірного нерухомого майна та з метою попередження можливого порушення права власності у майбутньому.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на наведене, суд, керуючись приписами ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне з метою ефективного захисту порушених прав Публічного акціонерного товариства Інститут транспорту нафти скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав, які були прийняті на підставі правочинів, які визнані судом недійсними, та на підставі яких були прийняті скасовані судом записи.

Судом враховано, що на розгляді господарського суду міста Києва перебуває справа №910/14604/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Інститут транспорту нафти до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни та Товариства з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест , предметом якої є скасування рішень про державну реєстрацію прав, на підставі яких було внесено спірні записи.

Однак, позовні вимоги в межах справи №910/14604/19 обґрунтовані тим, що спірні рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень оскаржуються з підстав допущення нотаріусом порушення при визначенні підстав для звернення стягнення.

Натомість, в межах справи №910/16082/19 встановлено наявність підстав для скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни, на підставі яких було вчинено оспорювані записи про державну реєстрацію прав, - недійсність документів, на підставі яких було прийняті відповідні рішення, - Договорів іпотеки та Договорів позики, а тому суд вбачає за можливе та необхідне скасувати рішення державного реєстратора в межах даної справи.

Щодо вимоги позивача про витребування від відповідача нерухомого майна.

Також у своєму позові ПАТ Інститут транспорту нафти просить суд витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест на користь Публічного акціонерного товариства Інститут транспорту нафти квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 117,3 кв.м., розташовану за адресою м. Київ, вул. Урлівська, буд. 11/44.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів фактичного вибуття із володіння позивача спірної квартири.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц вказала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Натомість у постанові від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має застосовуватися принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає у тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього усі повноваження власника, визначені у ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, зокрема набуває і право володіння.

У іншій своїй постанові від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що допоки особа є власником нерухомого майна, тобто за нею зареєстровано право власності на це майно, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном.

Відтак, враховуючи, що позивач просить суд витребувати із незаконного володіння відповідача нерухоме майно, володіння яким підтверджується, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку, то задоволення судом вимог про визнання недійсними Договорів позики та Договорів іпотеки та про скасування запису про державну реєстрацію права власності за відповідачем такого майна, а також вихід за межі позовних вимог і скасування рішень про державну реєстрацію прав, на підставі яких було вчинено спірні записи, в повній мірі відновлює права ПАТ Інститут транспорту нафти на спірну квартиру, а відтак вимога про витребування спірного майна від відповідача є передчасною.

У п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) Проніна проти України зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Інші доводи учасників справи №910/16082/19 судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ПАТ Інститут транспорту нафти .

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5, 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Інститут транспорту нафти задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір позики №1 від 21.09.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 00148429) та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 21 А; ідентифікаційний код 38135211).

3. Визнати недійсним договір позики №2 від 24.09.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 00148429) та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 21 А; ідентифікаційний код 38135211).

4. Визнати недійсним договір позики №3 від 04.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 00148429) та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 21 А; ідентифікаційний код 38135211).

5. Визнати недійсним договір позики №4 від 04.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 00148429) та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 21 А; ідентифікаційний код 38135211).

6. Визнати недійсним договір позики №5 від 04.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 00148429) та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 21 А; ідентифікаційний код 38135211).

7. Визнати недійсним договір позики №6 від 05.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 00148429) та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 21 А; ідентифікаційний код 38135211).

8. Визнати недійсним договір позики №7 від 05.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 00148429) та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 21 А; ідентифікаційний код 38135211).

9. Визнати недійсним договір позики №8 від 05.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 00148429) та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 21 А; ідентифікаційний код 38135211).

10. Визнати недійсним договір іпотеки №б/н від 24.09.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 00148429) та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 21 А; ідентифікаційний код 38135211), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гладій Марією Олександрівною та зареєстрований у реєстрі за №10709.

11. Визнати недійсним договір іпотеки №б/н від 04.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 00148429) та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 21 А; ідентифікаційний код 38135211), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гладій Марією Олександрівною та зареєстрований у реєстрі за №11013.

12. Визнати недійсним договір іпотеки №б/н від 05.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 00148429) та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 21 А; ідентифікаційний код 38135211), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гладій Марією Олександрівною та зареєстрований у реєстрі за №11015.

13. Визнати недійсним договір іпотеки №б/н від 05.10.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Інститут транспорту нафти (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 00148429) та Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 21 А; ідентифікаційний код 38135211), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гладій Марією Олександрівною та зареєстрований у реєстрі за №11020.

14. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав номер 30057216, щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 21 А; ідентифікаційний код 38135211) права власності на нежитлове приміщення, нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 58,3 кв.м., розташованого за адресою м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, буд. 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1753264180000, номер об`єкта в РНВН: 35534951, та рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45271025 від 29.01.2019.

15. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав номер 30051847, щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 21 А; ідентифікаційний код 38135211) права власності на квартиру, загальною площею 117,3 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1752998380000, та рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45265146 від 29.01.2019.

16. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав номер 30048359 щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 21 А; ідентифікаційний код 38135211) права власності на квартиру, загальною площею 113,4 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2 , та рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45261490 від 29.01.2019.

17. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Екосолар Інвест (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, буд. 21 А; ідентифікаційний код 38135211) на користь Публічного акціонерного товариства "Інститут транспорту нафти" (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60; ідентифікаційний код 00148429) судовий збір у розмірі 28 815 (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

18. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 14.02.2020.

Суддя Р.В.Бойко

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення30.01.2020
Оприлюднено18.02.2020
Номер документу87624114
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/16082/19

Ухвала від 22.06.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Ухвала від 20.05.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Ухвала від 23.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Ухвала від 15.03.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Ухвала від 27.01.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

Постанова від 27.01.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

Ухвала від 09.12.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

Ухвала від 07.12.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

Ухвала від 10.11.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

Ухвала від 23.09.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні