Рішення

від 17.02.2020 по справі 910/17452/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.02.2020Справа № 910/17452/19

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (вул. Лейпцизька, буд. 1А, м. Київ, 01015) до Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК-СЕРВІС (б-р Перова, буд. 19А, м. Київ, 02218) про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 29958,41 грн,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК-СЕРВІС , в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК-СЕРВІС на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал заборгованість за надані послуги з приймання стічних вод у розмірі 23235,74 грн, інфляційні нарахування у розмірі 3048,76 грн, 3% річних у розмірі 877,43 грн, пеню у розмірі 472,91 грн, штраф у розмірі 2323,57 грн, судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем покладених на нього договором № 9526/5-10 на послуги водопостачання та водовідведення від 27.06.2001 та чинним законодавством обов`язків стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такої) подати заперечення на відповідь на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивачем отримано 19.12.2019, про що свідчать реєстр поштових відправлень https://ukrposhta.ua/.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за юридичною адресою (б-р Перова, буд. 19А, м. Київ, 02218) згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі не отримано, конверт з копією ухвали повернувся до суду із відміткою поштового відділення за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 п. 4 с. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку"рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і не вручена підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Тобто неотримання відповідачем поштової кореспонденції, надісланої судом за належною адресою, залежало виключно від суб`єктивної поведінки сторони.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що неотримання листів з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачем та повернення її до суду є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений про розгляд справи у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень до суду подано не було.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

27.06.2001 між ДКО Київводоканал , правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПАРК-СЕРВІС (абонент) укладено договір № 9526/5-10 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник зобов`язався надати абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов`язується розраховуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 № 65.

Відповідно із п. 5.1. розділу 5 договору цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно із п.п. 3.1.-3.5. розділу 3 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі тривалості роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника не менше 10-днів. Такий порядок зберігається до установки нового водо лічильника і перерахунок за попередній час не провадиться. Якщо водолічильники відсутні, постачальник визначає інший спосіб обліку використано, передбачений Правилами. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та ін. джерел водопостачання, згідно із показниками водо лічильника. Ліміти споживання води та скидання стоків у міську каналізаційну мережу встановлюються на підставі пропозицій постачальника. Про розмір лімітів постачальник повідомляє абонента додатковим оповіщенням, яке є невід`ємною частиною даного договору.

За умовами п. 2.1. розділу 2 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 Вода питна ; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин.

Відповідно до п.п. а) п. 2.2. розділу 2 договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

01.10.2015 відповідач звернувся до позивача із заявою № 4225 про укладення угоди на приймання додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію.

01.09.2015 між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) укладено додаткову угоду до договору № 9526/5-10 від 27.06.2001 на водовідведення додаткового об`єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливо приймачі та люки каналізаційних колодязів.

За умовами укладеної додаткової угоди постачальник надає абоненту послуги з водовідведення додаткового об`єму стічних вод від об`єкта абонента за адресою: м. Київ, б-р Перова, буд. 19А та вул. Райдужна, буд. 25А, які потрапляють до комунальної каналізаційної мережі міста через зливо приймачі та люки каналізаційних колодязів в періоди дощів та сніготанення. Вартість послуг розраховується постачальником щомісячно (в іншиз випадках на квартал або рік) в залежності від об`ємів відведених стічних вод та на підставі тарифів на послуги з водовідведення, встановлених уповноваженими органами згідно з чинним законодавством України, і величини рівня атмосферних опадів за даними Гідромецентру України. В разі зміни тарифів у період дії договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах про внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів. Оплата послуг здійснюється абонентом на підставі розрахункового документа, який постачальник направляє абоненту в електронному вигляді (дебетові повідомлення) або у паперовому вигляді (вимоги-доручення, рахунки тощо) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника щомісячно (в інших випадках один раз на квартал або на рік), у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа абоненту або до банківської установи абонента. В разі неотримання від постачальника поточного розрахункового документа, абонент самостійно отримує його у постачальника та здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним періодом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за відповідачем наявна заборгованість за надані послуги з приймання стічних вод за період вересня 2016 року - червень 2019 року у розмірі 23235,74 грн, з урахуванням кількості атмосферних опадів за даними Гідромецентру України.

За умовами п.п. 4.1., 4.2. розділу 4 договору за відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штрафні санкції у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми. За несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної суми за кожний день прострочення.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає про порушення відповідачем зобов`язань щодо проведення оплати за послуги з приймання стічних вод у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою визначені Законом України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення (далі - Закон).

Статтею 2 Закону передбачено, що дія цього Закону поширюється на всіх суб`єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.

Відповідно до ст. 4 Закону суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Закону договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що споживачі питної води зобов`язані:своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення;

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 N 190 (далі - Правила).

Пунктом 1.1 розділу І Правил передбачено, що Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах

України (далі - Правила) визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 1.4 розділу І Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 за N 403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод

здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.7 розділу ІІІ Правил).

Відповідно до п. 3.13 розділу ІІІ Правил суб`єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової

належності.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між сторонами 27.06.2001 укладено договір № 9526/5-10 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого позивач зобов`язався надавати відповідачу послуги з водопостачання питної води та прийняти від нього каналізаційну стоки, а відповідач зобов`язався сплатити вартість таких послуг.

Судом встановлено, що за період з вересня 2016 року по червень 2019 року позивач надав на користь відповідача послуги приймання стічних вод на суму 23235,74 грн, що підтверджується розшифровками рахунків абонента за вказаний період.

Згідно із п. 3.7. розділу 3 договору у разі незгоди зо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Відомостей про проведення звірки розрахунків або незгоди відповідача із вартістю отриманих послуг матеріали справи не містять.

В той же час відповідачем не здійснено оплату за надані послуги у сумі 23235,74 грн, що підтверджується банківським виписками по рахунку позивача, розрахунком заборгованості з урахуванням з урахуванням кількості атмосферних опадів за даними Гідромецентру України. При цьому матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів у розмінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 23235,74 грн.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, враховуючи порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 23235,74 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем до сплати відповідачу нараховано суму пені за період січня-червня 2019 року у розмірі 472,91 грн, 3% річних за період з вересня 2016 року по червень 2019 року у розмірі 877,43 грн, інфляційних нарахувань за період з вересня 2016 року по червень 2019 року у розмірі 3048,76 грн та штраф у розмірі 2323,57 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18 ).

Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законодавчо кредитор має право вимагати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повернення не тільки основного боргу, а й сплати пені, 3% річних, інфляційних нарахувань. Наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та штрафу відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача пені, 3% річних, а також штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача у справі 1921,00 грн судових витрат зі сплати судового збору, на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК-СЕРВІС (б-р Перова, буд. 19А, м. Київ, 02218, ідентифікаційний код 22969776) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (вул. Лейпцизька, буд. 1А, м. Київ, 01015, ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 23235 грн 74 коп, пеню у розмірі 472 грн 91 коп, 3% річних у розмірі 877 грн 43 коп, інфляційні нарахування у розмірі 3048 грн 76 коп, штраф у розмірі 2323 грн 57 коп та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн 00 коп, а всього 31879 (тридцять одну тисячу вісімсот сімдесят дев`ять) грн 41 (сорок одну) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2020.

Суддя В.О.Демидов