Рішення

від 20.08.2007 по справі 12/152-12/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.08.07 

        УКРАЇНА

Господарський

суд

Чернігівської

області

14000,м.Чернігів                                                                            

телефон канцелярії

проспект

Миру, 20                                                                                        

7-99-18

Іменем

України

РІШЕННЯ

16 серпня 2007 року                                                   

Справа №     12/126-12/152

За первісним позовом:          Товариство з

обмеженою відповідальністю 

"Комтекс-плюс", 

юридична адреса: бульвар Івана Лепсе, 4, корп.20, м. Київ, 01000

поштова адреса: 14000, м. Чернігів,

вул. Кирпоноса, 14, кв. 2

До відповідача:          Фізичної

особи - підприємця  ОСОБА_1,  місце проживання: АДРЕСА_1

місце здійснення діяльності: 14000,

м. Чернігів, проспект Миру, 68/120

Предмет спору: про стягнення  30000 грн.

За зустрічним позовом: Фізичної

особи-підприємця  ОСОБА_1, 

АДРЕСА_1

Відповідач:          Товариство з

обмеженою відповідальністю 

"Комтекс-плюс", 

бульвар І.Лепсе, 4 корп. 20, м.

Київ, 01000

поштова адреса: 14000, м. Чернігів,

вул. Кирпоноса, 14, кв. 2

Предмет спору: про стягнення  93000 грн.

Суддя                    Л,М.Лавриненко

Представники

сторін:

позивач: ОСОБА_2

- довіреність № б/н від 07.02.2007 року, 

представник.

відповідач: Боброва

Л.О. -представник, довіреність № 2042 від 14.05.2007 року.  

СУТЬ  СПОРУ:

          Позивачем подано первісний позов про

стягнення з відповідача заборгованості  в

сумі 30 000 грн. за отримане скло, згідно видаткової накладної  № РН-0000040 від 08.11.2006 року.

          В обгрунтування своїх позовних вимог

позивач посилається на те, що відповідач частково розрахувався з позивачем за

поставлену продукцію і заборгованість відповідача за поставлене скло складає 30

000 грн.

          В судовому засіданні 15.05.2006 року

відповідачем за первісним позовом 

було  подано  зустрічний позов до Товариства з обмеженою

відповідальністю 

"Комтекс-плюс" про стягнення з відповідача 93 000 грн.

безпідставно  отриманих коштів.

          В обгрунтування своїх позовних вимог

фізична особа-підприємець  ОСОБА_1

посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 скла від Товариства з

обмеженою відповідальністю 

"Комтекс-плюс" не отримував та не підписував видаткової

накладної № РН-0000040 від 08.11.2006 року на суму 123 000 грн.

          Представники сторін  надали письмові клопотання про відмову від

фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволені судом.

          Відповідно до поданого нормативно-правового

обгрунтування позову позивач за первісним позовом  (відповідач за зустрічним позовом)  зазначив, що хоча товар був  переданий безпосередньо  не фізичній особі - підприємцю Ткаленко, але

він, затвердивши накладну своєю печаткою, сплативши частину коштів згідно

рахунку-фактури № СФ-0000010 (що виписана на підставі накладної, затвердженої

печаткою ФОП Ткаленко) відповідач 

підтвердив виконання ним продажу скла в повному розмірі шляхом прийняття

цього виконання.

Розглянувши подані документи і матеріали,  вислухавши пояснення повноважних

представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази,

які мають юридичне значення для вирішення спору,  господарський суд  доходить висновку , що позовні вимоги  позивача за первісним позовом задоволенню не

підлягають з наступних підстав:

Згідно ч.7 ст.179 Господарського

кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими

Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим

Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 ст.181

Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом

викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками.

Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом

обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом

підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено

спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Як свідчать матеріали справи та

визнають сторони, 09.11.06р. позивачем було виставлено  відповідачу на оплату рахунок -фактуру  № СФ -0000010 

на суму 123200 грн за скло  в

кількості 4400 кв. метрів. Вказаний рахунок було оплачено  відповідачем частково в сумі 93000 грн

платіжними дорученнями № 380 від 10.11.06р., 

№ 405 від 08.12.06р., № 401 від 07.12.06р. з призначенням платежу “

Оплата за скло  згідно  рахунку 

№ 00010 від 09.11.06р.”

Статтею 655 Цивільного кодексу України

передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або

зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його

та оплатити.

Єдиний письмовий договір на

купівлю-продаж товару між сторонами не укладався.

          Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу

України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, а відповідно до ч.2

цієї ж статті правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова

форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до

настання відповідних правових наслідків.

           Угода купівлі -продажу, відповідно

до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, була укладена між сторонами шляхом

здійснення сторонами конклюдентних  дій

щодо виставлення  позивачем  відповідачу на оплату рахунку - фактури  № СФ -0000010 

від 09.11.06р. на суму 123200 грн та здійснення  відповідачем 

часткової оплати на суму 93000 грн.

Позивач в обґрунтування своїх

позовних вимог посилається на те, що відповідач згідно видаткової

накладної  № РН -0000040 від 08.11.06р.

отримав  у позивача  скло  в

кількості 4400 кв.метрів на загальну суму 123200 грн., яке оплатив   частково 

в сумі 93000 грн ., заборгованість становить 30000 грн.

Відповідач проти факту отримання

товару згідно видаткової накладної  № РН

-0000040 від 08.11.06р. на суму 123200 грн заперечував, посилаючись на те,

що  він товар не отримував , та підпис

у  видатковій накладній  в розділі „ отримав”  здійснена не ОСОБА_1

У відповідності до пункту 4 частини

третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського

процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського

процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки

ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які

відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статті 43

Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у

їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь

встановленої сили.

Як зазначається в частині першій

статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є

будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному

законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких

ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п.2 Інструкції про порядок

реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання

цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України 16.05.96 року

за №99 та зареєстрована в Мінюсті України 12.06.96 року за №293/1318, товари та

інші товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям або передаються

безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Бланки довіреностей є документами

суворої звітності. Довіреність на одержання цінностей є первинним документом,

що фіксує рішення уповноваженої особи підприємства про уповноваження конкретної

фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість

цінностей.

Відпуск цінностей фізичній особі не

вимагає подання довіреностей у разі, якщо вона особисто одержує цінності від

підприємства за наявності у неї паспорта або іншого документа, що засвідчує

особу, та свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької

діяльності, дані яких вказуються у документах, якими підприємство, у даній

справі позивач, оформлює відпуск цінностей - товарно-транспортні накладні.

У випадку, коли підприємець-фізична

особа доручає найманому працівникові одержувати цінності, то підприємець

повинен надати довіреність, яка оформляється відповідно до діючого

законодавства із зазначенням у ній даних щодо свідоцтва про державну реєстрацію

суб'єкта підприємницької діяльності або довіреність з печаткою підприємця

-фізичної особи.

Згідно п.15 Інструкції

відповідальність за недотримання постачальником встановленого порядку відпуску

за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства

-постачальника (позивача у справі), які мають право підписувати первинні

документи на відпуск цінностей.

Згідно ст.8 Закону України “Про

бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. №996

(далі по тексту -Закон №996) відповідальність за організацію бухгалтерського

обліку та забезпечення фіксування здійснення всіх господарських операцій у

первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності

протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник

(власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво

підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону

України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.2.4.

Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку

(Мінфін, наказ №88 від 24.05.95 та Мінюст 05.06.95 №168/704) та вищезгаданої

Інструкції, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є

первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій,

первинні документи на паперових носіях інформації для надання їм юридичної сили

і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити посад, прізвище і підписи

осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції.

З урахуванням вищезазначеного,

господарський суд доходить висновку, що діючим законодавством встановлено певні

засоби доказування щодо первинних документів, які підтверджують відпуск та

отримання товару.

Позивачем, як і відповідачем, не

подано суду доказів (довіреностей) уповноваження відповідачем інших осіб на

отримання у позивача товару згідно видаткової накладної  № РН -0000040 від 08.11.06р. на суму 123200

грн.

Враховуючи, що між позивачем та

відповідачем виник спір щодо фактичного отримання відповідачем товару згідно

видаткової накладної  № РН -0000040 від

08.11.06р. на суму 123200 грн., наявності підпису відповідача про отримання товару

на вищевказаній  видатковій накладній, та

для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні даного господарського спору і

потребують спеціальних знань, господарським судом 16.05.07р.. було призначено

судову почеркознавчу експертизу.

          Відповідно до  висновку судово-почеркознавчої

експертизи  Чернігівського відділення

Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 645ц від

06.07.07р., встановлено, що  підпис  від імені ОСОБА_1 у видатковій накладній  № РН-0000040 від 08.11.06р. в графі „Отримав

( ла)”  виконаний не  ОСОБА_1 , а іншою особою.

Оскільки, у первинному документі -

видатковій накладній № РН-0000040 від 08.11.06р.  відсутній особистий підпис   відповідача -фізичної особи -Підприємця  ОСОБА_1 

і позивачем не надано суду доказів надання відповідачем іншій

уповноваженій особі довіреності на отримання товару, суд доходить до висновку,

що видаткова накладна № РН-00000 40 від 08.11.06р.  не може бути належним доказом, які

підтверджує факт отримання  відповідачем

скла  на суму 123200 грн.

          Твердження позивача про те, що факт

отримання відповідачем -фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 товару по

видатковій накладній № РН-0000040 від 08.11.06р.  підтверджується  печаткою фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1  на вказаній накладній ,

посиланням в рахунку -фактурі  №

СФ-0000010 від 09.11.06р. на  видаткову

накладну  № РН-0000040 від 08.11.06р. та

здійснення  ним часткової оплати , судом

до уваги не може бути прийнято, оскільки 

фактом отримання  товару є підпис

уповноваженої особи на накладній,  а

не  печатка фізичної особи -підприємця.

          Щодо зазначення  посилання 

у  рахунку - фактурі  № СФ -0000010 від 09.11.06р. на видаткову

накладну, то як вбачається із 

оригіналу  рахунку -фактури № СФ

-0000010 від 09.11.06р. ( аркуш справи  №

56) , у вказаному рахунку -  фактурі йде

посилання на  видаткову накладну  № РН - 0000040 від 08.11.07р., а

предметом заявлених позовних вимог є видаткова накладна № РН - 0000040 від 08.11.06р.

          Як встановлено судом, факт

здійснення  відповідачем часткової оплати

в сумі 93000 грн по рахунку - фактурі  №

СФ -0000010 від 09.11.06р. на суму 123200 

грн свідчить про досягнення між сторонами згоди щодо поставки  скла в кількості 4400 кв. метрів , а не

підтвердження самого факту поставки.

          Безпідставним є посилання позивача  на ч. ст.206 Цивільного кодексу України,

оскільки ч.2 ст.206 Цивільного кодексу України передбачає , що юридичній особі

, що сплатила за товар , видається документ, що підтверджує  підставу сплати  та суму одержаних коштів. Підставою

здійснення оплати є рахунок -фактура № СФ - 0000010 від 09.11.06р. на суму

123200 грн ,але він не є підтвердженням факту отримання товару.

          Не 

приймається до судом до уваги і твердження  позивача про те, що здійснення відповідачем

оплати є підтвердженням  факту  схвалення  

дій особи, яка отримала товар, оскільки 

ст.241 Цивільного кодексу України передбачає, що  лише правочин , вчинений  представником 

з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права і

обов”язки особи, яку  він представляє,

лише у разі наступного схвалення право чину цією особою.

          Тобто чинним законодавством

передбачено  дійсність правочину,

який  вчинений з перевищенням  повноважень та в подальшому   схвалений повноважною  особою, а не підтвердження факту отримання

товару.

          Не може бути прийнято судом і

посилання позивача на ч.2 ст.704 Цивільного кодексу України, оскільки зазначена

норма передбачає  вручення товару  безпосередньо покупцеві ( фізичній особі

-підприємцю ОСОБА_1), або іншій уповноваженій особі.

          З урахуванням вищезазначеного , суд

доходить висновку , що позивачем за первісним позовом не надано належних

доказів, які підтверджують  факт

отримання відповідачем  фізичною особою

-підприємцем ОСОБА_1 товару по 

видатковій накладній №  РН

-0000040 від 08.11.06р. на суму 123200 грн., а тому позовні вимоги позивача за

первісним позовом є безпідставні і задоволенню не підлягають.

          Позовні вимоги позивача за зустрічним

позовом -фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача  за зустрічним позовом Товариство з обмеженою

відповідальністю 

"Комтекс-плюс" 93 000 грн 

як безпідставно отриманих коштів, суд залишає без розгляду, оскільки

позивач за  зустрічним позовом фізична

особа -підприємець ОСОБА_1 без поважних причин не виконав вимог суду та не

надав документів необхідних для вирішення спору, а саме доказів направлення

Товариству з обмеженою відповідальністю 

"Комтекс-плюс" 

вимоги  на поставку товару згідно

частково оплаченого рахунку -фактури № СФ -0000010 від 09.11.06р. на суму

123200  грн.

          За проведення судової почеркознавчої

експертизи  фізичною особою -підприємцем

ОСОБА_1 згідно квитанції  № 9844314 від

30.05.07р. сплачено 313 грн 85 коп.

          У відповідності до ст. 49 Господарського

процесуального кодексу України, витрати на проведення судової почеркознавчої

експертизи суд розподіляє між сторонами порівну.

          Відповідно з Товариства з обмеженою

відповідальністю 

"Комтекс-плюс" підлягає стягненню на користь фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1 156 грн 86 коп 

витрат за проведення судової експертизи.

Керуючись ст.ст. 205,206,208, 638,

655 Цивільного кодексу України, ст.ст 179, 180, 181 Господарського кодексу

України, ст.ст. 8,9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні”, ст.ст.32, 33, 34, 42, 43, 49, п. 5 ст. 81, ст.ст. 82-85

Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні первісного позову

відмовити.

2. Стягнути з   Товариства з обмеженою відповідальністю  "Комтекс-плюс",  юридична адреса: бульвар Івана Лепсе, 4,

корп.20, м. Київ, 01000 (р/р 26003301203317 в міському відділенні ПІБ в м.

Ужгород Закарпатської області, МФО 312163, код 32620537) на користь

Фізичної  особи-підприємця  ОСОБА_1,  

АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1, відомості про рахунки відсутні) 156 грн. 92 коп.

витрат за проведення  судової експертизи.

Наказ видати після  набранням 

судовим рішенням законної сили.

3. Позовні вимоги за зустрічним позовом

залишити без розгляду.

Суддя                                                 

Л.М.Лавриненко

Рішення

оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та

підписано 21.08.07р.

Суддя                                                  Л.М.Лавриненко