Рішення

від 24.01.2020 по справі 925/1330/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року м. Черкаси справа № 925/1330/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участю представників сторін: позивача - адвоката Гончара С.М., відповідача - Редчиця В.М. за самопредставництвом (директор), адвоката Шестакова С.М., у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехпостач" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гліц-Оіл" про стягнення 96486 грн. 67 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Автотехпостач" звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гліц Оіл" (далі-відповідач) про стягнення, на підставі укладеного сторонами договору оренди виробничих приміщень № 21 від 28.09.2018 року, 64766 грн. 67 коп. заборгованості з орендної плати, 7800 грн. штрафу (п. 8.7. договору), 10920 грн. пені (п. 8.11. договору), 13000 грн. штрафу (п. 8.13. договору), що разом складає 96486 грн. 67 коп., та відшкодування понесених судових витрат.

Позов мотивований порушенням відповідачем строків та порядку сплати орендної плати за договором оренди виробничих приміщень № 21 від 28.09.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1330/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.12.2019 року.

Відповідач в особі свого представника 16.12.2019 року подав відзив на позовну заяву (вх. № 38122/19, а.с. 46-49), в якому заперечував проти позову з мотивів необґрунтованості, безпідставності і недоказаності позовних вимог. Повідомив, що відповідач в травні 2019 року фактично з`їхав з орендованого приміщення, акт прийому-передачі не підписано сторонами, з 01.06.2019 року позивачем не надавались на адресу відповідача рахунки на оплату орендної плати та відшкодування комунальних послуг, договір оренди припинив свою дію.

Позивач в особі свого представника подав суду 17.12.2019 року відповідь на відзив (вх. № 38335/19, а.с.59-60), в якій спростовував доводи відповідача, наведені у відзиві, наполягав на задоволенні позову з зазначених у ньому підстав.

В судовому засіданні 17.12.2019 року оголошено перерву до 23.01.2020 року.

Позивач в особі свого представника подав 14.01.2020 року заяву про забезпечення позову (вх. № 644/20, а.с. 97-98), в якій просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Гліц-Оіл", ідентифікаційний код юридичної особи 40093677, місцезнаходження: 18024, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Ярославська, буд. 7, в тому числі кошти, що будуть зараховані на його банківські рахунки після постановлення ухвали про забезпечення позову в межах суми 104458 грн. 67 коп., що складається з суми позовних вимог та вже понесених судових витрат позивача.

Ухвалою суду від 24.01.2020 року заяву позивача про забезпечення позову за вх. № 644/20 від 14.01.2020 року задоволено.

В судовому засіданні 23.01.2020 року оголошено перерву до 24.01.2020 року.

Позивач в особі свого представника подав суду 23.01.2020 року розрахунок вартості правничої допомоги з відповідними доказами (вх. № 1185/20, а.с. 110-116).

В судових засіданнях 23.01.2020 року та 24.01.2020 року представник позивача позов, з підстав і в розмірі, викладених в позовній заяві, підтримав і просив задовольнити повністю, представники відповідача позов не визнали і просили суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

28.09.2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Автотехпостач", як орендодавець, та товариство з обмеженою відповідальністю "Гліц Оіл", як орендар, уклали договір оренди виробничих приміщень № 21 (далі - Договір а.с. 18-26), за умовами п.п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування приміщення (оренду) частину виробничого приміщення (L), площею 228,6 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 21 (надалі - Об`єкт).

Сторони погодили усі істотні умови договору, зокрема, домовилися про таке:

п. 1.2. - ситуаційний план, що показує частину виробничого приміщення (L), що передається в оренду, в Додатку № 1;

п. 1.3. - ситуаційний план, що показує частину території, якою має право сервітутно користуватись Орендар, в Додатку № 2;

п. 2.1. - об`єкт передається орендарю для виготовлення /виробництва/переробки хімічної сировини і продукції;

п. 2.2. - використання об`єкта третім особам, передача в суборенду без дозволу орендодавця не допускається;

п. 3.1. - орендодавець передає об`єкт орендарю протягом 3-х робочих днів з моменту підписання Договору по акту приймання-передачі об`єкта (Додаток № 3 до Договору). Право користування об`єктом виникає у орендаря після підписання ату приймання-передачі об`єкта;

п. 3.4. - у разі припинення або розірвання Договору об`єкт повертається орендарем орендодавцю протягом 3-х робочих днів. Об`єкт вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (акту повернення об`єкта);

п. 4.1. - договір укладений на термін з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року включно і вступає в дію з моменту його підписання;

п. 4.2. - орендар починає користуватися приміщенням з моменту підписання акту приймання-передачі та за умови повної сплати завдатку згідно п. 5.11. Договору;

п. 4.3. - кожна із сторін в будь-який час має право відмовитись від цього договору (розірвати Договір) в односторонньому порядку, попередивши про це другу сторону за 30 календарних днів шляхом направлення відповідного письмового повідомлення кур`єром або поштовою кореспонденцією (рекомендованим або цінним листом) на юридичну адресу зазначену в Договорі.

У цьому разі Договір вважається розірваним з наступного дня після закінчення 30-денного строку, що розраховується з моменту одержання стороною повідомлення від іншої сторони про відмову від цього Договору (розірвання Договору) в односторонньому порядку. При цьому орендар не звільняється від зобов`язання здати об`єкт орендодавцю по акту приймання-передачі відповідно до п.3.4 Договору;

п. 4.4. - у разі, якщо протягом 10 днів з дня закінчення терміну платежу орендар, не сплачує орендну плату по Договору, або сплачує орендну плату не в повному обсязі, орендодавець має право відмовитись від цього Договору (розірвати Договір) в односторонньому порядку та вимагати повернення об`єкта оренди. При цьому Орендар зобов`язаний здати об`єкт орендарю по акту приймання-передачі відповідно до п.3.4 Договору;

п. 5.1. - орендна плата, яка справляється з орендаря, встановлюється з розрахунку за один календарний місяць згідно Додатку № 4, який вважається невід`ємною частиною даного Договору;

п. 5.4. - встановлена в п. 5.1. Договору орендна плата не включає в себе плату за користування електроенергією та комунальні послуги (водопостачання, каналізацію, вивіз сміття, тощо). Сума відшкодування включається додатково до суми орендної плати;

п. 5.5. - орендар відшкодовує орендодавцю комунальні платежі, податки, збори, платежі згідно переліку і розмірів, що зазначені в Додатку № 5 даного Договору;

п. 5.7. - встановлена п. 5.1. Договору орендна плата підлягає індексації орендодавцем;

п. 5.8. - сплата орендної плати здійснюється орендарем орендодавцю щомісячно не пізніше 10 числа розрахункового місяця в безготівковій формі на рахунок орендодавця або готівкою в касу орендодавця на підставі рахунків, виставлених орендодавцем на ім`я орендаря;

п. 5.9. - відшкодування понесених орендарем платежів згідно Додатку № 5 відбувається на підставі виставлених орендарем рахунків, які мають бути сплачені орендарем протягом 5 робочих днів від дати рахунку;

п. 5.10. - встановлена в п. 5.1. договору орендна плата нараховується з моменту підписання між сторонами ату приймання-передачі об`єкта. Момент закінчення нарахування орендної плати і її перерахунку згідно п. 5.7., в тому числі і у випадку розірвання Договору, є день підписання між сторонами акту приймання-передачі при поверненні об`єкта орендарем орендодавцю;

п. 7.1.11 - орендар зобов`язаний в 3-х денний термін з моменту припинення або розірвання Договору повернути по акту приймання-передачі об`єкт в належному стані не гіршому , ніж на момент передачі в оренду;

п. 8.7. - у разі прострочення сплати орендних платежів орендодавець має право нарахувати і стягнути з орендаря штраф у розмір 10% від місячної орендної ставки;

п. 8.11. - за прострочення повернення об`єкта орендодавцю орендар за кожний день прострочення сплачує орендодавцю пеню у розмірі 2 % від місячного розміру оренди;

п. 8.13. - у разі використання орендарем приміщення не за цільовим призначенням та /або невиконанням п. 7.1. Договору з Орендаря може бути стягнений штраф на користь орендодавця у розмірі однієї місячної орендної плати за кожен випадок таких порушень. Сплачена сума штраф не звільняє орендаря від усунення допущених порушень;

Сторони уклали Додаток № 1, Додаток № 3, Додаток № 4, Додаток № 5 до договору оренди виробничих приміщень № 21 від 28.09.2018 року (а.с. 27-30), за змістом яких 01.10.2018 року сторонами підписано акт приймання-передачі об`єкта до Договору, відповідно до п. 1 якого позивач передав, а відповідач прийняв виробничі приміщення згідно п. 1.1 Договору, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 21 (а.с. 28).

Плата за користування виробничим приміщенням (L) згідно Додатку № 1 становить 13000 грн. (а.с. 29).

Сторони погодили усі істотні умови Договору, який підписаний представниками обох сторін.

На виконання умов Договору, позивачем надано відповідачу та надіслано на електронну адресу nechytailoigor@ukr.net вказану відповідачем як контакну, рахунки по орендній платі за період з жовтня 2018 року по 11.11.2019 року на зальну суму 173766 грн. 67 коп. (а.с. 63-85), а також рахунки по відшкодуванню комунальних послуг.

Відповідач здійснив оплату орендної плати за користування виробничими приміщеннями за Договором на загальну суму 109000 грн.: за період з жовтня 2018 року по травень 2019 року у сумі 104000 грн., порушивши у жовтні 2018 року (12.10.2018 року) та травні 2019 року (20.05.2019 року) строки сплати орендної плати; за липень 2019 року (25.07.2019 року) у розмірі 5000 грн., що підтверджується проміжною випискою Черкаського ГРУ АТ КБ Приват Банк за період з 01.10.2018 року по 11.11.2019 року (а.с. 33-34).

Позивач листом № 17 від 10.09.2019 року повідомив відповідача про сплив 30.09.2019 року терміну дії Договору та необхідності передачі об`єкта оренди і сплати заборгованості по орендній платі, який отримано представником відповідача 30.09.2019 року відповідно до даних, вказаних у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 31, докази направлення а.с. 32).

Відповідачем лист позивача залишено без відповіді та не сплачено заборгованість по орендній платі, об`єкт оренди не повернено позивачу, акт приймання-передачі (акту повернення) об`єкта сторонами не підписано.

Відповідач не сплатив орендну плату за червень 2019 року, частково за липень 2019 року, серпень - жовтень 2019 року, за 11 днів листопада 2019 року.

Отже, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за користування виробничими приміщеннями за Договорами за червень 2019 року, частково за липень 2019 року, серпень - жовтень 2019 року, за 11 днів листопада 2019 року за розрахунком позивача становить 64766 грн. 67 коп., вимога про їх стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.

Спірні правовідносини сторін виникли із договору оренди виробничих приміщень № 21 від 28.09.2018 року, вимоги позивача витікають із прав і обов`язків сторін за цим Договором.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов`язань найму (оренди), загальні положення про найм (оренду), як окремий вид зобов`язань, визначені параграфом 1 глави 58 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. 8 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 ЦК України, час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 3 ст. 285 ГК України встановлено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 759 ч. 1, 760 ч. 3, 762 ч. 1, 3, 5, 763 ч. 1, ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором; договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно із ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладені обставини справи суд вбачає, що на виконання укладеного сторонами договору оренди виробничих приміщень № 21 від 28.09.2018 року, позивач, як орендодавець, надав в оренду виробничі приміщення, передав та надіслав відповідачу, як орендарю, рахунки на оплату орендної плати за користування нерухомим майном, за період користування з 01.10.2018 року по 11.11.2019 року на зальну суму 173766 грн. 67 коп.

Виставлені рахунки відповідач оплатив частково у сумі 109 000 грн.: за період з жовтня 2018 року по травень 2019 року у сумі 104000 грн. та за липень 2019 року у розмірі 5000 грн.

Твердження відповідача про припинення дії договору оренди виробничих приміщень № 21 від 28.09.2018 року з 01.06.2019 року у зв`язку з тим, що він з`їхав з орендованого приміщення у травні 2019 року суд оцінює критично. Відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача про намір розірвати Договір згідно п.п. 3.4, 4.3. Договору. Крім того, сторонами протягом 3-х днів не складено акт приймання-передачі (акт повернення об`єкта), що свідчить про подальше перебування об`єкта оренди у користуванні відповідача. Також сплата відповідачем 25.07.2019 року частини орендної плати у розмірі 5000 грн. та зазначення у призначенні платежу - орендна плата за виробниче приміщення за липень 2019 року зг. Договору 21 від 28.09.2018 зг. рах. №226 від 0.07.2019 р. свідчить про отримання відповідачем рахунків від позивача та визнання дії Договору станом на липень 2019 року.

Сторони погодили в п. 5.10. Договору, що моментом закінчення нарахування орендної плати і її перерахунки згідно п.5.7., в тому числі і у випадках розірвання Договору, є день підписання між сторонами акту приймання-передачі при поверненні об`єкта орендарем орендодавцю. Вказаний акт приймання-передачі сторонами не підписано, тому нарахування позивачем орендної плати не суперечить умовам Договору.

Відповідачем були порушені договірні зобов`язання в частині оплати орендних платежів, неповернення об`єкта оренди відповідно до п.3.4. Договору складенням акту приймання-передачі (повернення об`єкта оренди ), що призвело до виникнення заборгованості станом на день подання позовної заяви в загальній сумі 64766 грн. 67 коп.

Наявність і розмір спірної заборгованості позивачем підтверджено доказами, які визнаються судом допустимими і достатніми, відповідачем доказів сплати суду не надано, тому вимогу позивача про їх примусове стягнення суд вважає обґрунтованою, доказаною та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем у зв`язку з простроченням відповідачем спірного основного грошового зобов`язання заявлено також вимогу про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 8.7. Договору у розмірі 7800 грн.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ч. 1 ЦК України).

Відповідно до п. 5.8. сплата орендної плати здійснюється орендарем орендодавцю щомісячно не пізніше 10 числа розрахункового місяця в безготівковій формі на рахунок орендодавця або готівкою в касу орендодавця на підставі рахунків, виставлених орендодавцем на ім`я орендаря;

Пунктом 8.7. визначено, що у разі прострочення сплати орендних платежів орендодавець має право нарахувати і стягнути з орендаря штраф у розмір 10% від місячної орендної ставки.

Відповідач сплатив 12.10.2019 року орендну плату за жовтень 2018 року, - з пропуском строку сплати у 2 дні та 25.05.2019 року орендну плату за травень 2019 року - прострочивши сплату на 15 днів згідно п.5.8. Договору, тому вимога позивача про стягнення штрафу на підставі п. 8.7. Договору у розмірі 7800 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

У зв`язку з не переданням відповідачем позивачу об`єкта оренди, як встановлено у п. 3.4. Договору, позивачем заявлено до стягнення на підставі п. 8.11. Договору - 10920 грн. пені у розмірі 2 % від місячного розміру орендної плати та на підставі п. 8.13. Договору - 13000 грн. штрафу у розмірі однієї місячної орендної плати за кожен випадок таких порушень.

Відповідно до умов п. 8.11. - за прострочення повернення об`єкта орендодавцю орендар за кожний день прострочення сплачує орендодавцю пеню у розмірі 2 % від місячного розміру оренди.

Згідно п. 7.1.11 - орендар зобов`язаний в 3-х денний термін з моменту припинення або розірвання Договору повернути по акту приймання-передачі об`єкт в належному стані не гіршому, ніж на момент передачі в оренду;

Пунктом 8.13. сторони узгодили, що у разі використання орендарем приміщення не за цільовим призначенням та /або невиконанням п.7.1. Договору з Орендаря може бути стягнений штраф на користь орендодавця у розмірі однієї місячної орендної плати за кожен випадок таких порушень. Сплачена сума штрафу не звільняє орендаря від усунення допущених порушень.

Розрахунки сум цих пені і штрафу арифметично проведені правильно. Відтак, вимоги позивача про стягнення 10920 грн. пені та 13000 грн. штрафу за не повернення позивачу орендованого виробничого приміщення по акту приймання-передачі також підлягають до задоволення.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує таке.

У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольняє повністю.

Платіжним дорученням № 173 від 12.11.2019 року позивачем сплачено 1921 грн. судового збору за подання позову.

Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6700 грн., представник позивача адвокат Гончар С.М. надав суду: витяг із договору про надання професійної правничої допомоги (для надання суду щодо розрахунку судових витрат) від 11.11.2019 року, укладеного позивачем з адвокатським об`єднанням "Гончар і Давигора"; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 371 від 01.03.2010 року Гончаром С.М.; копії платіжних доручень № 172 від 12.11.2019 року на суму 5000 грн., № 214 від 23.01.2020 року на суму 1700 грн., сплачених позивачем адвокатському об`єднанню "Гончар і Давигора" за надання правничої допомоги (авансування) згідно договору б/н від 11.11.2019 року; розрахунок вартості професійної правничої допомоги на загальну суму 6700 грн. із зазначенням виду робіт та їх вартості відповідно до умов договору; копію поточної інформації по рахунку адвокатського об`єднання "Гончар і Давигора" станом на 23.01.2020 року.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Наявні в матеріалах справи докази надання позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, підтвердження доказів фактичної оплати наданих послуг, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання правової допомоги на сторону відповідача.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1921 грн., судовий збір у розмірі 1051 грн. за подачу заяви про забезпечення позову та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6700 грн., а разом 9672 грн.

З урахуванням вищевикладеного, відповідно до обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що позивачем доведено порушення його прав, позовні вимоги є обґрунтованими і задовольняються повністю. Заперечення відповідача, наведені у відзиві на позов, суд відхиляє з мотивів їх необґрунтованості і недоведеності.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гліц-Оіл" код ЄДРПОУ 40093677, місцезнаходження: 18029, м. Черкаси, вул. Ярославська, буд. 7 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехпостач" код ЄДРПОУ 31078480, місцезнаходження: 18029, м. Черкаси, вул. 30років Перемоги, буд. 21 - 64766 грн. 67 коп. боргу, 7800 грн. штрафу (п. 8.7. договору), 10920 грн. пені (п. 8.11. договору), 13000 грн. штрафу (п. 8.13. договору), 9672 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 14.02.2020 року.

Суддя В.М. Грачов