Рішення

від 22.01.2020 по справі 631/623/17

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/623/17

провадження № 2/631/55/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 року смт Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Пархоменко І.О.,

за участю секретаря судового засідання - Семенко А.А.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину за заповітом. В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 16 листопада 2016 року Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області. За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах кожній. Після її смерті залишилась спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 . Будинок належав ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), виданого 26 вересня 1991 року виконкомом Старовірівської сільської ради народних депутатів Нововодолазького району, на колгоспний двір. ОСОБА_3 за життя прийняла спадщину після свого чоловіка ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою Старовірівської сільської ради. Факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 , виданого 01.03.1950 року. В шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця, позивач та відповідач ОСОБА_2 звернулися до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом. Нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, бо житловий будинок належить колгоспному двору. Просила задовольнити позовні вимоги, визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною прощею 61,8 кв.м., житловою прощею 31,3 кв.м., допоміжною площею 30,5 кв.м., з надвірними будівлями, а саме: житловий будинок - літера А-1 ; прибудова - літера а ; тамбур - літера а1 ; літня кухня - літера Б ; сарай - літера В ; вбиральня - літера Г ; погріб - літера М ; хвіртка - літера N ; огорожа - літера N1 .

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 25.05.2018 року витребувано з Харківського обласного державного нотаріального архіву відомості про наявність спадкових справ та заповітів після смерті ОСОБА_6 .

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 04.01.2019 року витребувано від Нововодолазької державної нотаріальної контори копію спадкової справи до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду надавла заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, просить розглянути справу за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з?явилася, через канцелярію суду надала заяву, де просила розглянути справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , про що 26 вересня 1991 року Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області було складено відповідний актовий запис № 85 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 10, 61, 138).

Після його смертівідкрилася спадщина на майно, зокрема,на житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 13).

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), виданого 04 травня 1988 року виконавчим комітетом Старовірівської сільської Ради народних депутатів на підставі рішення № 209 від 19 квітня 1988 року, житловий будинок (домоволодіння) з належними йому будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , у цілому належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_6 (а. с. 52).

Комунальним підприємством Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро 24 травня 2017 року було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 . Власником будинку є ОСОБА_6 . Інвентаризаційна справа № 294, реєстровий № 2 - 280. Вказаний будинок складається з: житлового будинку - літера А-1 ; прибудови - літера а ; тамбуру - літера а1 ; літньої кухні - літера Б ; сараю - літера В ; вбиральні - літера Г ; погребу - літера М ; хвіртки - літера N ; огорожі - літера N1 (а. с. 14 - 18).

Спадщину фактично прийняла дружина померлого ОСОБА_3 на підставі ст. ст. 548, 549 ЦК Укрїнської РСР (1963 року),але спадкові права нотаріально не оформила.

Відповідно до довідки, наданої Виконавчим комітетом Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області 14 лютого 2017 року № 447, померлий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 1962 року по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проживав разом з дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка була зареєстрована та мешкала по вищевказаній адресі з 1962 року по деь смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11).

Згідно з довідкою Харківського обласного державного нотаріального архіву від 05 липня 2018 року № 1896/01-21, за наявними в нотаріальному архіві даними, згідно з записами в алфавітних книгах обліку спадкових справ Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області за 1991-2000 роки заяви про прийняття спадщини, відмову від спадщини та про видачу свідоцтв про право на спадщину від спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 до нотаріальної контори не надходили, спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а. с. 77).

За життя спадкодавець ОСОБА_6 заповіт не залишив, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти / спадкові договори) № 52501648, наданою Харківським обласним державним нотаріальним архівом 05 липня 2018 року(а. с. 78).

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 52501740, наданою Харківським обласним державним нотаріальним архівом 05 липня 2018 року вбачається, що за даними запиту інформація у спадковому реєстрі відсутня(а. с. 79).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 16 листопада 2016 року Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області було складено відповідний актовий запис № 75 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 9).

Після її смертівідкрилася спадщина на майно, зокрема,на житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 13, 52).

За життя спадкодавець ОСОБА_3 залишила заповіт, посвідчений Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області 22.03.1995 року, що підтверджується Інформаційною довідкою із Спадкового реєстру (заповіти / спадкові договори) № 50059165, наданою Нововодолазькою державною нотаріальною конторою 28 листопада 2017 року (а. с. 42 - 44).

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 50059220, наданою Нововодолазькою державною нотаріальною конторою 28.11.2017 року вбачається, що 15.02.2017 року нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори була заведена спадкова справа № 60243146 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 23.05.2017 року видані свідоцтва про право на спадщину № 60681952, № 60681965, № 60681996 (а. с. 8, 41).

Спадкоємцями померлої є її діти.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що в книзі записів актів громадянського стану Старовіріською сільською радою Старовірівського району Харківської області зроблено запис за № 14 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . В свідоцтві про народження батьками вказані: ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а. с. 6).

З 11 жовтня 1970 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 . Шлюб було зареєстровано Старовірівською сільською Радою Нововодолазького району Харківської області, в книзі записів реєстрації громадянського стану про одруження зроблено відповідний запис № 369 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_4 . Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка та дружини - ОСОБА_1 (а. с. 5).

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що виконавчим комітетом Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області складено відповідний актовий запис № 35 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 . В свідоцтві про народження батьками вказані: ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а. с. 58).

26 березня 1966 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 , про що в книзі записів реєстрації громадянського стану про одруження Палацом одруження м. Харкова зроблено відповідний запис за № 1624 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_6 . Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка та дружини - ОСОБА_11 та ОСОБА_2(а. с. 59).

Таким чином, судом встановлено, що виник спір щодо визнання права власності на спадщину за заповітом і позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та таке інше.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено приписами ст. 1217 ЦК України.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини, як визначено ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

Відповідно до довідки, наданої Виконавчим комітетом Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області 26 квітня 2017 року № 776 вбачається, що померла ОСОБА_3 постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 1962 року по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент своєї смерті проживала одна (а.с. 12).

Під час розгляду справи судомбуло досліджено належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 19/2017, зареєстрованої по книзі обліку і реєстрації спадкових справ № 27 від 15.02.2017, заведеної після смерті ОСОБА_3 нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори, що містить зокрема, заяву ОСОБА_1 , доньки померлої ОСОБА_3 , від 15 лютого 2017 року про прийняття спадщини; заяву ОСОБА_2 , доньки померлої ОСОБА_3 , від 28 лютого 2017 року про прийняття спадщини; заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, відповідно до договору про поділ спадщини між спадкоємцями, посвідченого нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори 23.05.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 603; заповіт, складений в с. Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, посвідчений секретарем виконавчого комітету Старовірівської сільської Ради народних депутатів Нововодолазького району Харківської області від 22.03.1995 року, яким ОСОБА_3 все своє майно заповіла ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; договір про поділ спадщини від 23.05.2017 року, відповідно до якого після укладання цього договору у спадщину до ОСОБА_2 переходить земельна ділянка площею 4,8585 га, кадастровий номер 6324285500:07:000:0501, земельна ділянка площею 0.4597 га, кадастровий номер 6324285500:07:000:0155 на підставі державного акту І-ХР № 066027, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області та у спадщину до ОСОБА_1 переходить грошовий вклад з процентами та компенсаціями, що знаходиться в філії № 10020/0373 с. Старовірівка - Харківського обласного управління АТ Ощадбанк , рахунок № 9155/1-691; свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме, на земельну ділянку, кадастровий номер 6324285500:07:000:0155, видане 23 травня 2017 року державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвською Т. М. ОСОБА_2. після смерті ОСОБА_3 , зареєстровано в реєстрі під № 604; свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме, на земельну ділянку, кадастровий номер 6324285500:07:000:0501, видане 23 травня 2017 року державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвською Т. М. ОСОБА_2. після смерті ОСОБА_3 , зареєстровано в реєстрі під № 607; свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме, на грошовий вклад з процентами та компенсаціями, що знаходиться в філії № 10020/0373 с. Старовірівка - Харківського обласного управління АТ Ощадбанк , рахунок № 9155/1-691, видане 23 травня 2017 року державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвською Т. М. ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 , зареєстровано в реєстрі під № 610 (а. с. 110 - 115).

Таким чином, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 два спадкоємця за заповітом, а саме, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, вказані заяви відкликані не були( ч. 5 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 1278 ЦК України, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними, відповідно до договору про поділ спадщини між спадкоємцями, посвідченого нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори 23 травня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 603, державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвською Т. М. 23 травня 2017 рокубули видані свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивач, виконавши всі вимоги законодавства з приводу прийняття спадщини, звернулася до нотаріуса с заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом набудинок АДРЕСА_1 .

Постановою від 22 серпня 2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус Нововодолазької державної нотаріальної контори Змієвська Т. М. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , мотивуючи тим, що будинок належить до типу колгоспного двору, голова якого є ОСОБА_6. До введення в дію Закону України Про власність майно колгоспного двору є спільною власністю, тому до введення цього закону кожен член колгоспного двору повинен отримати свою частку в спільному майні колгоспного двору, а саме свідоцтво про право особистої власності (а. с. 19).

Постановою від 22 серпня 2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус Нововодолазької державної нотаріальної контори Змієвська Т. М. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок після смерті ОСОБА_3 , мотивуючи тим, що будинок належить до типу колгоспного двору, голова якого є ОСОБА_6. До введення в дію Закону України Про власність майно колгоспного двору є спільною власністю, тому до введення цього закону кожен член колгоспного двору повинен отримати свою частку в спільному майні колгоспного двору, а саме свідоцтво про право особистої власності (а. с. 142).

Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Підпунктом 4. 18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ вказаного порядку передбачено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до вимог пункту 2 ч. 1 ст. 49 Закону України Про нотаріат , який узгоджується з положеннями пункту 1 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності(ст. 392 ЦК).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права власності на спадщину за заповітом, бо нотаріус відмовив у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, з посиланням на те, що будинок АДРЕСА_1 , належить до колгоспного двору, а тому не є суб`єктом цивільних відносин.

Вищий Спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ листом № 24-753/04-13 від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування роз`яснив, що при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що спірний будинок відносився до суспільної групи господарств - колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_6 , що підтверджено свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння) від 04 травня 1988 року, виданим виконавчим комітетом Старовірівської сільської Ради народних депутатів на підставі рішення № 209 від 19 квітня 1988 року(а. с. 52).

Згідно з виписками з погосподарської книги від 27.04.2017 року за № 331 та 14.01.2019 року за № 62, житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 , відповідно до записів у по господарській книзі Старовірівської сільської ради на 2016-2020 роки № 5, № об?єкта по господарського обліку 01-0406-5. Побудовано Житловий будинок з надвірними будівлями у 1962 році (а. с. 118, 144).

Відповідно до довідки Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 14.01.2019 року за № 133, рішення про передачу в оренду або у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га, яка була зареєстрована за ОСОБА_3 сільською радою не приймалося(а. с. 145).

З форми № 1 погосподарського обліку за адресою домогосподарства АДРЕСА_1 , вбачається, що головою є ОСОБА_6 , членом домогосподарства вказана ОСОБА_3 (а. с. 143).

З матеріалів справи вбачається, що рік побудови спірного майна є 1962.

Як передбачено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Отже, при вирішенні спору слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

Статтею 100 ЦК УРСР 1963 року, визначено, що в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування , та в підпункті г пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах права приватної власності , правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах, що передбачено п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

Тобто, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документа.

Судом встановлено, що право власності на спірний будинок було зареєстровано в БТІ, що вбачається з технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого Комунальним підприємством Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро 24 травня 2017 року де наявний номер інвентаризаційної справи 294 та реєстровий номер 2 - 280.

Тобто, житловий будинок АДРЕСА_1 ввійшов до спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 .

Ураховуючи, що після смерті матері два спадкоємця, а саме, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вони обидві мають рівні частки у спадщині.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково, а саме визнання за позивачем права власності на спадщину за законом на Ѕ частину спірного будинку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 120, 123 ЦК УРСР 1963 року, ст. ст. 1212, 1218, 1220, 1268,1269 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування , Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, ст. ст. 2 - 5, 12, 13, 76, 81, 89, 258, 259, 261, 263 - 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною прощею 61,8 кв.м., житловою прощею 31,3 кв.м., допоміжною площею 30,5 кв.м., з надвірними будівлями, а саме: житловий будинок - літера А-1 ; прибудова - літера а ; тамбур - літера а1 ; літня кухня - літера Б ; сарай - літера В ; вбиральня - літера Г ; погріб - літера М ; хвіртка - літера N ; огорожа - літера N1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення буде складено 31 січня 2020 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_8 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_4 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_9 .

Суддя І.О. Пархоменко