Постанова

від 12.02.2020 по справі 128/2949/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/2949/17

Провадження № 22-ц/801/7/2020

Категорія: 8

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 рокуСправа № 128/2949/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М.

Секретар: Константинов А. К.

За участю: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Путіліна Є. В.; представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Близнюка В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 11 квітня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку земельної ділянки і визнання права власності на частку земельної ділянки,

Рішення ухвалила суддя Саєнко О. Б.

Рішення ухвалено о 14 год 34 хв у м. Вінниці Вінницької області

Повний текст рішення складено 19 квітня 2019 року,

Встановив:

3 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку земельної ділянки і визнання права власності на частку земельної ділянки, мотивуючи свої вимоги тим, згідно договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 22 жовтня 2004 року ОСОБА_3 продав, а він купив цілісний майновий комплекс до складу якого входять: житловий будинок літ А площею 304,6 кв. м., готель-їдальня з прибудовами Б загальною площею 733,3 кв. м., коптильня Г площею 62,7 кв. м., туалет У , погріб з шиєю Д , огорожі № 1 - № 3, трансформаторна підстанція № 4, артезіанська свердловина № 5, башта Рожновського № 6, громовідвідні вежі № 7 - № 8, газопровід І , водопровід ІІ. У пункті 17 договору зазначено, що згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Вінницько-Хутірської сільської ради від 22 жовтня 2004 року № 466 земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виділена в користування ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель (цілісного майнового комплексу) площею 4,00 га. Продавець зобов`язаний сприяти покупцю в переоформленні права на земельну ділянку, на якій розташований відчужуваний за цим договором цілісний майновий комплекс. Його право власності на цілісний майновий комплекс зареєстроване Комунальним підприємством Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації 7 грудня 2004 року. Розрахунок із продавцем ОСОБА_3 проведений в повному обсязі. Місця розташування придбаних будівель та споруд наведені в технічному паспорті, виготовленому КП ВООБТІ 12 квітня 2011 року.

В 2001 році було розроблено містобудівне обгрунтування розташування придорожного комплексу, на якому також планується перспективне будівництво об`єктів необхідних для повноцінного функціонування цілісного майнового комплексу на земельній ділянці орієнтовною площею 4,00 га.

25 березня 2011 року від Вінницької обласної державної адміністрації він отримав розпорядження № 254 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,00 га під будівлями та спорудами, що належать йому на праві власності за рахунок земель, які перебували в постійному користуванні ОСОБА_3 для обслуговування готельно-сервісного комплексу.

У зв`язку з кризою і необхідністю вкладання значної частини коштів в функціонування готельно-сервісного комплексу, роботи по оформленню (викупу) земельної ділянки були ним призупинені до 2017 року.

В 2017 році було розроблено техніко-економічне обґрунтування реалізації проекту функціонування комерційного цілісного майнового комплексу.

5 вересня 2017 року він із Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно виявив, що частина земельної ділянки необхідної для обслуговування цілісного майнового комплексу увійшла до земельної ділянки наданої для фермерського господарства загальною площею 4,9038 га, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , який 24 грудня 2013 року отримав свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , виданого державним реєстратором Вінницького районного управління юстиції Бадюк О.В. згідно рішення індексний номер 9353432 від 21 грудня 2013 року. Ділянка внесена до Державного земельного кадастру.

В даний час залишилася під будівлями та спорудами цілісного майнового комплексу, що перебуває у його власності, земельна ділянка площею 2,0863 га, у зв`язку з чим необхідним є визнання права власності на іншу частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування будівель і споруд цілісного майнового комплексу, що перебуває у його власності та припинення права власності на вказану частину земельної ділянки за ОСОБА_2 .

Тому, просив припинити право власності ОСОБА_2 на частину земельної ділянки кадастровим номером 0520681000:01:001:0410, розташованої на території Вінницько-Хутірської сільської ради, площею необхідною для обслуговування цілісного майнового комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_1 , належного йому на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 22 жовтня 2004 року, згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи та визнати за ним право власності на частину земельної ділянки кадастровим номером 0520681000:01:001:0410, розташованої на території Вінницько-Хутірської сільської ради площею, необхідною для обслуговування цілісного майнового комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_1 і належить йому на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 22 жовтня 2004 року, згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 11 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку земельної ділянки і визнання права власності на частку земельної ділянки, відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити і вирішити питання щодо судових витрат.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним і необґрунтованим, оскільки судом не були застосовані норми права, які підлягали застосуванню, зокрема ст. 377, 378 ЦК України; були порушені норми процесуального права, зокрема, суд не виконав вимог статей 77, 103, ч. 6 статті 141 ЦПК України.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, де просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ВН, виданого Вінницькою районною державною адміністрацією 19 листопада 1999 року, ОСОБА_3 на підставі рішення 7 сесії 23 скликання Вінницької районної ради народних депутатів від 14 вересня 1999 року надано у постійне користування земельну ділянку площею 16,4504 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Вінницько-Хутірської сільської ради; землю надано для ведення селянського фермерського господарства. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 33 (том 1 а. с. 103).

Із виданої Вінницько-Хутірською сільською радою Вінницького району довідки № 2420 від 13 жовтня 2004 року вбачається, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , була виділена для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель площею 4,00 га (цілісного майнового комплексу) ОСОБА_3 ; земельна ділянка не приватизовувалась і Державний акт на право власності на неї не видавався (том 1 а. с. 15).

Згідно договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 22 жовтня 2004 року ОСОБА_3 (продавець) продав, а ОСОБА_1 (покупець) купив цілісний майновий комплекс до складу якого входять: житловий будинок літ А площею 304,6 кв. м., готель-їдальня з прибудовами Б загальною площею 733,3 кв. м., коптильня Г площею 62,7 кв. м., туалет У , погріб з шиєю Д , огорожі № 1 - № 3, трансформаторна підстанція № 4, артезіанська свердловина № 5, башта Рожновського № 6, громовідвідні вежі № 7 - № 8, газопровід І , водопровід ІІ, що знаходиться в АДРЕСА_1 . У пункті 17 договору зазначено, що згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Вінницько-Хутірської сільської ради від 22 жовтня 2004 року № 466 земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виділена в користування ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель (цілісного майнового комплексу) площею 4,00 га. Продавець зобов`язаний сприяти покупцю в переоформленні права на земельну ділянку, на якій розташований відчужуваний за цим договором цілісний майновий комплекс (том 1 а. с. 14).

Даний договір посвідчений Ісаєвою О.Ю. - приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за № 5300 (том 1 а. с. 14).

Згідно реєстраційного посвідчення від 07 грудня 2004 року, будинковолодіння в цілому по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 з правом особистої власності на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу з розстроченням платежу, і записано в реєстрову книгу за № 8 за р№ 1837 (том 1 а. с. 16).

Продавець ОСОБА_3 подав 22 листопада 2004 року заяву на ім`я приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Ісаєвої О.Ю., якою підтвердив факт отримання 22 листопада 2004 року від ОСОБА_1 грошей в сумі 636 744 грн., що за офіційним курсом валют станом на 22 листопада 2004 року складає 120 000 доларів США, як остаточний розрахунок за проданий цілісний майновий комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_1 та повідомив про відсутність будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунку за договором (том 1 а. с. 17).

На замовлення позивача ОСОБА_1 12 квітня 2011 року Комунальне підприємство Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації виготовило технічний паспорт на виробничий будинок - майновий комплекс № б/н на 6-му км Турбівського шосе в с. Вінницькі Хутори (том 1 а. с. 18-36).

Згідно розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації № 254 від 23 травня 2011 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди, орієнтовною площею 4,0 га під будівлями та спорудами, що належать йому на праві власності, за рахунок земель, які перебували в постійному користуванні ОСОБА_3 , на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району, за межами населеного пункту, для обслуговування готельно-сервісного комплексу (том 1 а. с. 38).

Наказом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 24 листопада 2013 року № ВН/0520681000:01:001/00001472 затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 у власність в розмірі земельної частки (паю) із земель наданих у користування фермерському господарству ОСОБА_3 Алочка на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області; надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району площею 4,9038 га із кадастровим номером 0520681000:01:001:0410, для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02) (том 1 а. с. 13).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка кадастровим номером 0520681000:01:001:0410 площею 4,9038 га (дата державної реєстрації - 22 серпня 2013 року), цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 24 грудня 2013 року Державним реєстратором реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (том 1 а. с. 51).

В матеріалах цивільної справи є виготовлений ПП Глобус проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства в розмірі земельної ділянки частки (паю) за рахунок земель ФГ Алочка на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області (том 1 а. с. 92-147).

В проекті землеустрою міститься заява подана 20 квітня 2010 року ОСОБА_3 - головою фермерського господарства Мельника М.В. Алочка на ім`я голови Вінницької районної державної адміністрації Щетиніна Ю.М., якою він надає згоду на відведення земельної ділянки площею 4,9038 га у власність в розмірі земельної частки (паю) по Вінницько-Хутірській сільській раді члену вказаного ФГ ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства за рахунок земель, що належать йому на підставі Державного акта на право постійного користування, виданого відповідно до рішення 7 сесії 23 скликання Вінницької районної ради народних депутатів від 14 вересня 1999 року для ведення селянського (фермерського) господарства, зареєстрований за № 33 від 19 листопада 1999 року (том 1 а. с. 97).

Заява такого ж змісту на ім`я голови Вінницької РДА Щетиніна Ю .М . від імені ОСОБА_3 , справжність підпису якого засвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В.Б., подана 22 червня 2009 року (том 1 а. с. 121).

26 квітня 2010 року Вінницька районна державна адміністрація ухвалила розпорядження № 657, яким надала дозвіл громадянину ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі середньої земельної частки (паю) по Вінницько-Хутірській сільській раді, для ведення фермерського господарства, за рахунок земель, наданих в постійне користування ФГ Алочка , на території Вінницько-Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту (том 1 а. с. 98).

24 грудня 2013 року реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції Мельнику Андрію Юрійовичу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яким є належна на праві приватної власності земельна ділянка кадастровим номером 0520681000:01:001:0410 площею 4,9038 га для ведення фермерського господарства (том 1 а. с. 147).

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Путіліним Є.В. у суді першої інстанції 04 червня 2018 року, 21 вересня 2018 року, 12 листопада 2018 року, заявлялося клопотання про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи (том 1 а. с. 191-192, 214-215, том а. с. 2-4).

Ухвалами Вінницького районного суду Вінницької області від 05 червня 2018 року, 21 вересня 2018 року, 30 листопада 2018 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_5 про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі, відмовлено (том 1 а. с. 197; 219 і 222-223; том 2 а. с. 9 і 10-12).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року задоволено клопотання позивача про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи. Призначено по цивільній справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено питання: встановити площу, межу та конфігурацію земельної ділянки необхідної для обслуговування цілісного майнового комплексу, належного ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2004 року, розташованого в АДРЕСА_1 , відносно земельної ділянки кадастровим номером 0520681000:01:001:0410, розташованої на території Вінницько-Хутірської сільської ради і належної на праві власності ОСОБА_2 .

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи № 4188/4189/19-21 від 28 листопада 2019 року, на підставі проведеного дослідження, враховуючи наявні матеріали та результати проведеного натурного обстеження, враховуючи вимоги та положення нормативно-правових актів чинних в Україні в галузі землевпорядкування і будівництва, у тому числі: параметри проїздів, під`їзних шляхів, майданчиків розвороту транспортних засобів (перш за все, довгомірних вантажних автомобільних фур), необхідність нормативного забезпечення функціонування існуючих будівель і споруд, виходячи з їх фактичних розмірів і об`ємно-планувальних рішень, а також враховуючи висновки техніко-економічного обґрунтування реалізації проекту функціонування цілісного майнового комплексу (ЦМК), у тому числі заплановані у генеральному плані заходи розвитку і впорядкування території готельного комплексу Автопорт , надається найменш обтяжливий варіант встановлення площі та конфігурації меж земельної ділянки, необхідної для обслуговування цілісного майнового комплексу, належного ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2004 року, розташованого по АДРЕСА_1 , за рахунок земельної ділянки, розташованої на території Вінницько-Хутірської сільської ради з кадастровим номером 0520681000:01:001:0410, належної на праві власності ОСОБА_2 , яка має оптимальні розміри і дорівнює - 2,0310 га.

Запропонований варіант встановлення площі та конфігурації меж земельної ділянки необхідної для обслуговування будівельних об`єктів цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2004 року, наведений у дослідницькій частині висновку та графічно відображений на план-схемі у додатку 2 до висновку (том 2 а. с. 166-191).

Отже, спірні правовідносини по справі виникли між позивачем і відповідачем з приводу визнання права власності на земельну ділянку, яка належить відповідачу на праві власності та на якій розміщений належний позивачу на праві власності цілісний майовий комплекс.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції у своєму рішенні вказав про відсутність законних підстав для припинення права власності на земельну ділянку відповідача та визнання права власності за позивачем. При цьому суд виходив із того, що позивач не зазначив і не надав відповідних доказів на підтвердження того, що із 2011 року по 2017 рік з метою отримання у користування (власність) земельної ділянки у бажаному розмірі 4,0 га, він не скористався розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 23 травня 2011 року № 254, яким йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди, орієнтовною площею 4,0 га під будівлями та спорудами, що належать йому на праві власності, за рахунок земель, які перебували в постійному користуванні громадянина ОСОБА_3 , на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району, за межами населеного пункту, для обслуговування готельно-сервісного комплексу. ОСОБА_1 надано такий дозвіл на замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки проектній організації, яка має дозвіл (ліцензію) на виконання землевпорядних робіт. Також позивач не зазначив у позовній заяві і не довів у судовому засіданні належними доказами факт порушення його права власності (користування) земельною ділянкою у бажаному розмірі, як власника споруд та будівель майнового комплексу, та що таке порушення його прав вчинив своїми діями чи бездіяльністю саме відповідач по справі ОСОБА_2 , якому на праві власності належить частина земельної ділянки площею 4,9038 га кадастровим номером 0520681000:01:001:0410 з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Такий висновок суду, на думку колегії суддів, є правильним.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом визначені підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду.

Таким законом є стаття 377 ЦК України та стаття 120 ЗК України.

За частиною 1 статті 377 ЦК України (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (частина 2 статті 377 ЦК України).

Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами Земельного Кодексу України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.

Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу 22 жовтня 2004 року) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Право власності на земельну ділянку на час укладення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 22 жовтня 2004 року припинялося з підстав, наведених у чинній на той час статті 140 ЗК України, а чинною на той час статтею 141 ЗК України визначалися підстави припинення права користування земельною ділянкою. Такими підставами є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до статті 142 ЗК України (у відповідній редакції) припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу (ч. 1). Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ч. 2). Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (ч. 3). Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч. 4).

З урахуванням таких вимог закону постійний землекористувач міг добровільно відмовитися від права користування земельною ділянкою, за поданою ним заявою до власника земельної ділянки та прийнятим власником земельної ділянки на підставі цієї заяви рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою (ч. 3 і ч. 4 ст. 142 ЗК України).

За умовами договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 22 жовтня 2004 року (пункт 17) продавець зобов`язався сприяти покупцю в переоформленні права на земельну ділянку, на якій розташований відчужуваний за цим договором цілісний майновий комплекс (том 1 а. с. 14).

Згідно розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації № 254 від 23 травня 2011 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди, орієнтовною площею 4,0 га під будівлями та спорудами, що належать йому на праві власності, за рахунок земель, які перебували в постійному користуванні ОСОБА_3 , на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району, за межами населеного пункту, для обслуговування готельно-сервісного комплексу (том 1 а. с. 38).

З урахуванням наведених положень земельного законодавства та встановлених обставин справи, саме позивачу у справі належало вчинити необхідні дії щодо юридичного оформлення земельних правовідносин згідно з вимогами законодавства щодо наслідків переходу права власності на реалізовані об`єкти нерухомого майна.

Однак таких дій позивач не вчинив. Земельне законодавство не містить вказівки на можливість змусити позивача до дій з такого оформлення земельних правовідносин поза його волевиявленням.

Із наведеного слідує висновок про те, що з набуттям позивачем права власності на цілісний майновий комплекс, що розташований на спірній земельній ділянці, до нього, як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, не перейшло право власності на спірну земельну ділянку, оскільки продавець на момент укладення договору купівлі-продажу не мав права власності на цю земельну ділянку.

На час подачі ОСОБА_1 позову - листопад 2017 року, так і на час розгляду спору по суті, спірна земельна ділянка вже вибула із користування ОСОБА_3 , який був власником проданого ним 22 жовтня 2004 року цілісного майнового комплексу та з 24 грудня 2013 року перебуває у власності ОСОБА_2 на підставі виданого йому свідоцтва про право власності на нерухоме майно, згідно якого належна йому на праві приватної власності земельна ділянка площею 4,9038 га має кадастровий номер 0520681000:01:001:0410 та цільове призначення: для ведення фермерського господарства (том 1 а. с. 147).

ОСОБА_2 не являвся власником цілісного майнового комплексу, придбаного ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2004 року.

Розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації № 657 від 26 квітня 2010 року за клопотанням ОСОБА_2 надано йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі середньої земельної частки (паю) по Вінницько-Хутірській сільській раді, для ведення фермерського господарства, за рахунок земель, наданих в постійне користування ФГ Алочка , на території Вінницько-Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту (том 1 а. с. 98).

ПП Глобус виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства за рахунок земель ФГ Алочка на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області (том 1 а. с. 92-147).

В матеріалах цього проекту є заява ОСОБА_3 - голови фермерського господарства Мельника М.В. Алочка від 20 квітня 2010 року адресована голові Вінницької районної державної адміністрації Щетиніну Ю.М., в якій він надає згоду на відведення земельної ділянки площею 4,9038 га у власність члену вказаного ФГ ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства за рахунок земель, що належать йому на підставі Державного акта на право постійного користування, виданого відповідно до рішення 7 сесії 23 скликання Вінницької районної ради народних депутатів від 14 вересня 1999 року для ведення селянського (фермерського) господарства, зареєстрованого за № 33 від 19 листопада 1999 року (том 1 а. с. 97).

Заява ОСОБА_3 такого ж змісту, справжність підпису якого засвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В.Б., на ім`я голови Вінницької РДА Щетиніна Ю.М., подана 22 червня 2009 року (том 1 а. с. 121).

Розпорядження № 657 від 26 квітня 2010 року Вінницька районна державна адміністрація надала дозвіл громадянину ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі середньої земельної частки (паю) по Вінницько-Хутірській сільській раді, для ведення фермерського господарства, за рахунок земель, наданих в постійне користування ФГ Алочка , на території Вінницько-Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту (том 1 а. с. 98).

24 грудня 2013 року реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції видала ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яким є належна йому на праві приватної власності земельна ділянка кадастровим номером 0520681000:01:001:0410 площею 4,9038 га для ведення фермерського господарства (том 1 а. с. 147).

Таким чином спірна земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться придбаний позивачем цілісний майновий комплекс, вибула із постійного користування продавця майнового комплексу ОСОБА_3 та перейшла у власність ОСОБА_2 .

Також необхідно враховувати те, що положення статті 120 ЗК України спрямовані на впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розташовані. Цей принцип випливає із самої природи речей: незалежно від того, хто юридично є власником земельної ділянки, проте, фактично володіє, користується і навіть в деякій мірі розпоряджається ділянкою той, кому належить право власності на відповідний будинок, будівлю або споруду.

Відчуження об`єкту нерухомого майна в період з 01 січня 2002 року по 20 червня 2007 року (під час дії статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року і в цей період входить укладення 22 жовтня 2004 року сторонами ОСОБА_3 і ОСОБА_1 договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (том 1 а. с. 14)), не тягнуло автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під будівлями та спорудами.

Думка позивача, про що розуміється із його апеляційної скарги, в тому, що після 01 січня 2004 року автоматичний перехід права на земельну ділянку відбувався при відчуженні будинку, будівлі або споруди на підставі ст. 377 діючого ЦК України, що набув чинності із вказаної дати, спростовується положеннями статті 9 ЦК України, згідно із якою, Цивільний кодекс України застосовується до земельних відносин лише тоді, якщо вони не врегульовані спеціальними актами законодавства. Таким спеціальним актом є Земельний кодекс України, стаття 120 якого у первісній редакції, чинній станом на жовтень 2004 року, не передбачала автоматичного переходу прав на земельну ділянку.

Отже, ОСОБА_1 придбавши 22 жовтня 2004 року у ОСОБА_3 майновий комплекс на підставі договору купівлі-продажу, не набув права власності на земельну ділянку, на якій розташований цей майновий комплекс.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 просить припинити право власності ОСОБА_2 на частину належної йому земельної ділянки, на якій знаходиться належний позивачу цілісний майновий комплекс.

Статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєї власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до статті 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У цій статті закріплюється виключно судовий порядок припинення права власності на земельну ділянку у передбачених законом випадках, які є юридичними фактами, з яким закон пов`язує припинення права власності на землю. При цьому у Цивільному кодексі України встановлені загальні підстави припинення права власності, які можуть бути застосовані до регулювання відносин з припинення права власності, якщо спеціальним законом не передбачається інше.

Спеціальним і основним законом є Земельний кодекс України, який подібно до Цивільного кодексу України передбачає можливість припинення права власності на землю як в судовому порядку, так і без звернення до суду у випадках, передбачених цим кодексом. Зокрема, у ст. 140 ЗК України встановлюється перелік підстав припинення права приватної власності на земельні ділянки, якими є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Позивачем по справі на обґрунтування своїх вимог у позовній заяві не було зазначено жодної із наведених підстав чи будь-яких інших, визначених законом підстав, та не зазначено і не надано доказів, за наявності яких право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку підлягає припиненню і судом таких обставин також не встановлено.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність визначених законом підстав, за наявності яких могло б бути припинено право власності ОСОБА_2 , який не був власником і не відчужував майнового комплексу, що знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у власності відповідача ОСОБА_2 і який придбаний позивачем ОСОБА_1 не у власника, а в іншої особи - ОСОБА_3 , який був землекористувачем.

Отже, без позбавлення відповідача права власності на спірну земельну ділянку за встановлених по даній справі обставин, не може бути визнано право власності на цю ж саму земельну ділянку за позивачем, а тому заявлені ним позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними, не впливають на висновок суду та спростовані наведеним вище.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.

За правилами статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 11 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіВ. В. Сопрун І. М. Стадник

Повний текст судового рішення складено 17 лютого 2020 року