Ухвала

від 30.01.2020 по справі 320/3723/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.01.2020 Справа № 320/3723/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №320/3723/19 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/415/20 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 cічня 2020 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянув вапеляційному порядкуу відкритомусудовому засіданнікримінальне провадження №12017080140005402 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст.204, ч.3 ст.28, ч.2 ст.204, ч.1 ст.199 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,обвинуваченого увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.3ст.28,ч.1ст.204,ч.3ст.28,ч.2ст.204КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст.204, ч.3 ст.28, ч.2 ст.204 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_9 .

Прокурор відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_9 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2019 року, якою відмовлено в затвердженні угод про визнання винуватості, укладених 02 травня 2019 року між прокурором відділу нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області юристом 1 класу ОСОБА_10 та підозрюваними ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12017080140005402.

Кримінальне провадження №12017080140005402 відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повернуто прокурору Запорізької області для продовження досудового розслідування у загальному порядку.

Своє рішення суд мотивував тим, що в судовому засіданні було встановлено, що фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті та в угодах про визнання винуватості, не відповідають тим фактичним обставинам скоєного кримінального правопорушення, на які вказують обвинувачені. Так, обвинуваченим інкриміновано вчинення ряду злочинів у складі організованої групи, однак з пояснень обвинуваченого ОСОБА_8 вбачається, що він не був обізнаний та його не цікавило, які функції виконував ОСОБА_7 , а також де закуповував сировину та реалізовував готову продукцію ОСОБА_6 . Він зазначив, що працював на ОСОБА_6 за 200 гривень на день і виконував будь-яку роботу, яку йому говорили. Крім того, судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та підозрюваним ОСОБА_6 , суперечать вимогамКПК України та не відповідають інтересам суспільства.

В апеляційнійскарзі прокурор просить вищевказану ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження та судом допущені істотні порушення вимог кримінально процесуального закону.

В доповнення до апеляційної скарги прокурор зазначає, що висновки суду про те, що угоди про визнання винуватості суперечать КК України та інтересам суспільства є помилковими, оскільки прийшовши до такого висновку, суд фактично вирішує питання щодо правильності кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення, що на думку сторони обвинуваченням, не входить до повноважень суду під час проведення підготовчого судового засідання та розгляду угод про визнання винуватості.

Апелянт вказує на те, що неправильне визначення остаточного покарання ОСОБА_6 в угоді про визнання винуватості є технічною помилкою, а висновки суду про те, що визначені в угоді покарання обвинуваченим не відповідають інтересам суспільства, є необґрунтованими, оскільки узгодження покарання при укладенні угоди про визнання винуватості є виключно компетенцією сторін такої угоди.

Окрім того, в ухвалі суду першої інстанції допущено суперечливі висновки. Так, суд в одній частині ухвали зазначає, щодо не підтверджено наявності ознак організованої групи, а в іншій вказує, що сторонами угоди не враховано ознаки ч.3 ст.28 КК України, як обтяжуючу обставину при визначенні покарання.

Під час підготовчого судового засідання суд вийшов за межі своїх повноважень та витребував у сторони обвинувачення матеріали кримінального провадження та фактично перейшов до дослідження доказів у справі та провів одноособовий допит обвинувачених.

Також суд не врахував, що обвинувачений ОСОБА_7 на даний час працевлаштований за кордом та не зможе прибувати до органу досудового розслідування чи суду за першою вимогою.

Згідно з ухвалою суду, до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 14 травня 2019 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017080140005402 від 27 грудня 2017 року відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст.204, ч.3 ст.28, ч.2 ст.204, ч.1 ст.199 КК України, ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.3ст.28,ч.1ст.204,ч.3ст.28,ч.2ст.204КК України, ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст.204, ч.3 ст.28, ч.2 ст.204 КК України.

У підготовчому судовому засіданніпрокурор ОСОБА_9 просив суд затвердити угоди про визнання винуватості, укладені між прокурором відділу нагляду за додержання законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області та підозрюваними, вважає їх законними та обґрунтованими.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх захисник - адвокат ОСОБА_11 просли суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити покарання, узгоджене сторонами.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх захисник-адвокат ОСОБА_11 в судове засідання апеляційного суду не з`явились, надали до суду заяву в якій просили провести апеляційний розгляд за їх відсутності, апеляційну скаргу прокурора підтримали, просили скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і наполягав на скасуванні ухвали суду першої інстанції як незаконної; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Висновки суду щодо необхідності відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченими у даному провадженні, є обґрунтованими.

Так, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст.204, ч.3 ст.28, ч.2 ст.204, ч.1 ст.199 КК України, які кваліфікуються як придбання з метою збуту незаконно виготовленого етилового спирту, зберігання з метою збуту незаконно виготовлених етилового спирту та алкогольних напоїв, транспортування з метою збуту незаконно виготовлених етилового спирту та алкогольних напоїв, а також збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, вчинені організованою групою; незаконне виготовлення алкогольних напоїв, вчинене організованою групо; придбання та зберігання з метою використання при продажу товарів підроблених марок акцизного товару; ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.3ст.28,ч.1ст.204,ч.3ст.28,ч.2ст.204КК України, які кваліфікуються як незаконне придбання з метою збуту незаконно виготовленого етилового спирту, зберігання з метою збуту та транспортування з метою збуту, а також збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, вчинені організованою групою, незаконне виготовлення алкогольних напоїв, вчинене організованою групою; ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст.204, ч.3 ст.28, ч.2 ст.204 КК України, які кваліфікуються як які кваліфікуються як незаконне придбання з метою збуту незаконно виготовленого етилового спирту, зберігання з метою збуту та транспортування з метою збуту, а також збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, вчинені організованою групою, незаконне виготовлення алкогольних напоїв, вчинене організованою групою.

Разом ізобвинувальним актом до судунаправлено угоди про визнання винуватості, укладені 05 травня 2019 року між прокурором відділу нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області юристом 1 класу ОСОБА_10 та підозрюваними ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , згідно з якими обвинувачені беззастережно визнали себе винними у вчинені інкримінованих їм кримінальних правопорушень за обставин, які викладені у письмовому повідомленні про підозру від 27 лютого 2019 року та п.1 вказаних угод, та сторони дійшли згоди щодо покарання.

Відповідно до вимог ч.7 ст.474 КПК України, суд має перевірити угоду на відповідність вимогам КПК України.

Згідно з положеннями частини 4 цієї статті, перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з`ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє, окрім іншого, характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим.

При перевірці вказаних обставин суд опитав обвинувачених, що не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства, в т.ч. частині 6 ст.474 КПК України.

Зі змісту обвинувального акту та угоди про визнання винуватості вбачається, що обвинуваченим інкримінується вчинення злочинів організованою групою.

В той же час, у судовому засіданні судом першої інстанції правильно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 фактично не визнає тієї обставини, що інкриміновані йому правопорушення він вчиняв у складі організованої групи.

Окрім того,суд першоїінстанції обґрунтованозвернув увагуна те,що угода між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 в частині узгодженого покарання суперечить вимогам закону.

Так, сторонами узгоджено, що при визначенні остаточного покарання ОСОБА_6 за ч.1 ст.70 КК України, необхідно застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити останньому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років та штрафу у розмірі семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить сто дев`ятнадцять тисяч гривень. В той же час, за угодою, найбільш суворе покарання обвинуваченому визначено за ч.1 ст.199 КК України - у виді трьох років позбавлення волі.

Посилання прокурора про те, що в угоді допущено технічну помилку, та фактично сторонами обумовлено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та штраф у вищевказаному розмірі, не є слушними, оскільки будь-яких уточнень до тексту угоди не вносилось.

У зв`язку із вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в затвердженні угод про визнання винуватості та повернув обвинувальний акт з матеріалами провадження прокурору для проведення досудового розслідування в загальному порядку.

З урахуванням викладеного, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, не спростовують правильності прийнятого судом рішення.

Порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть зміну чи скасування ухвали суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2019 року, якою відмовлено в затвердженні угод про визнання винуватості, укладених 02 травня 2019 року між прокурором відділу нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області юристом 1 класу ОСОБА_10 та підозрюваними ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні №12017080140005402; кримінальне провадження №12017080140005402 відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повернуто прокурору Запорізької області для продовження досудового розслідування у загальному порядку, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4