Постанова

від 07.02.2020 по справі 388/710/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 388/710/17

провадження № 61-47603св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Новогригорівська Перша сільська рада Долинського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2018 року у складі судді Баранського Д. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 01 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Єгорової С. М., Кіселика С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_3 , Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, про визнання заповіту нікчемним.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на належну йому земельну ділянку (пай) площею 7,07 га, що розташована на території Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

За життя спадкодавець зазначав, що розділить спадщину між своїми дітьми: позивачем, її братом ОСОБА_3 та її сестрою ОСОБА_3 .

З метою прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , позивач та її сестра ОСОБА_3 звернулися до Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області, однак дізналися, що 03 березня 2014 року батько склав заповіт, посвідчений секретарем Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області

Іванченко О. В., яким заповів належну йому земельну ділянку ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що на час посвідчення заповіту виконавчий комітет Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області не приймав рішення про покладення на секретаря сільської ради Іванченко О. В. обов`язків щодо вчинення нотаріальних дій, позивач просила визнати нікчемним заповіт ОСОБА_4 , складений 03 березня 2014 року на користь ОСОБА_3 , посвідчений секретарем Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області Іванченко О. В., зареєстрований у реєстрі за № 8.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

РішеннямДолинського районного суду Кіровоградської області від 11 липня

2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний заповіт посвідчений уповноваженою особою у порядку встановленому законом на вчинення нотаріальних дій, оскільки згідно з рішенням виконавчого комітету Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 20 грудня 2012 року № 107 обов`язки з вчинення нотаріальних дій на території цієї сільської ради покладено на секретаря виконавчого комітету, а тому за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Наявність розбіжностей у написанні імені спадкодавця у свідоцтві про його смерть та у заповіті, не є підставою для визнання заповіту нікчемним, за необхідності спадкоємець за заповітом може звернутися до суду із заявою у порядку окремого провадження про встановлення юридичного факту.

Узагальнені доводи касаційної скарги та відзиву на неї

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2018 року і постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки тим обставинам, що ім`я заповідача у оспорюваному заповіті, а також у Спадковому реєстрі, журналі реєстрації нотаріальних дій Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області відрізняється від зазначеного у свідоцтві про його смерть ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно), що призводить до виникнення сумнівів щодо особи заповідача. Наведене дає підстави вважати, що посадовою особою Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області під час посвідчення оспорюваного заповіту не було встановлено особу заповідача, що вказує на його нікчемність. Крім того, суди не врахували, що згідно з довідкою виконавчого комітету Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 18 квітня

2017 року № 153, ОСОБА_4 з 2011 року не проживав та не був зареєстрований на території Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, а тому оспорюваний заповіт мав посвідчуватися на території іншої сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Відзиви на касаційну скаргу не надійшли.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Відповідно до державного акта на право власності на землю серії І V -КР

від 14 березня 2002 року, ОСОБА_4 належала земельна ділянка (пай) площею

7,07 га, розташована на території Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

03 березня 2014 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений секретарем Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області Іванченко О. В., зареєстрований у реєстрі № 8, яким заповів належну йому земельну ділянку (пай) своєму сину - ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулися: дружина ОСОБА_7 (заява від 21 березня 2017 року), донька ОСОБА_3 (заява від 24 квітня 2017 року), донька ОСОБА_1 (заява від 25 квітня

2017 року), а 21 березня 2017 року спадкоємець за заповітом - ОСОБА_3 (син спадкодавця).

Відповідно до довідки Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 29 листопада 2017 року № 304, ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

09 грудня 2014 року вибув до села Антонівка Долинського району Кіровоградської області на постійне місце проживання.

Згідно з довідкою Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 18 квітня 2017 року № 153, ОСОБА_4 до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним проживала та була зареєстрована дружина ОСОБА_7 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його оформи та посвідчення, є нікчемним (частина перша статті статті 1257 ЦК України) .

Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Згідно з частиною другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то він є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На дату складення оспорюваного заповіту вимоги до його форми та порядку посвідчення були визначені главою 85 книги шостої ЦК України, Законом України Про нотаріат та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5.

Відповідно до частини першої, третьої та четвертої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 37 Закону України Про нотаріат , пункту 1.2. розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від

11 листопада 2011 року № 3306/5, право посвідчувати заповіти у сільських населених пунктах надано уповноваженим посадовим особам органів місцевого самоврядування. Статтею 1251 ЦК України також передбачено, що у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Установивши, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону щодо змісту та форми, посвідчений секретарем Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, яка є уповноваженою на те особою органу місцевого самоврядування, суд першої інстанції , з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено наявності обставин, які б могли свідчити про нікчемність заповіту та обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що заповіт посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування не за місцем проживання спадкодавця, не заслуговують на увагу, оскільки на час складання та посвідчення оспорюваного заповіту, ОСОБА_8 був зареєстрований та постійно проживав на території Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що підтверджується довідкою Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 29 листопада 2017 року № 304.

Посилання заявника на відсутність у Спадковому реєстрі та журналі реєстрації нотаріальних дій Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області реєстрації оспорюваного заповіту не відповідають фактичним обставинам справ, встановленим судами першої та апеляційної інстанцій, та спростовуються наявними у справі доказами. Допущена орфографічна помилка в написанні імені спадкодавця у заповіті, зокрема ОСОБА_5 замість правильного ОСОБА_6 , не дає підстав для сумніву у тому, що оспорюваний заповіт не відображає дійсне волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном.

Крім того, Верховний Суд вважає необхідним зауважити, що відповідно доправового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 94, 95 постанови від 04 квітня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є ефективним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставини нікчемності правочину.

Доводи касаційної скарги в цілому зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених ними обставинсправи, містятьпосилання на факти, щобули предметом дослідження та належної оцінки судів. В силу повноважень, визначенихстаттею 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини, надаватиоцінку та здійснюватипереоцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 11 липня

2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак