Ухвала

від 18.02.2020 по справі 260/413/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

18 лютого 2020 рокум. Ужгород№ 260/413/20

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., перевіривши матеріали позову товариства з обмеженою відповідальністю Готіс до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Готіс через свого представника - адвоката Крупельницького Віталія Леонідовича, звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії.

Позовна заява від імені товариства з обмеженою відповідальністю Готіс підписана адвокатом Крупельницьким В.Л.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами, встановлено підстави для її повернення з огляду на таке.

Згідно з п.2 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Взаємовідносини між довірителем та представником мають договірний характер.

Згідно з частинами першою та третьою статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 240 ЦК України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Відповідно до положень статей 248, 249 ЦК України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Особливості представництва в адміністративному судочинстві передбачено, серед іншого, частиною четвертою статті 59 КАС України, згідно з якою повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

У свою чергу, відповідно до зазначеного Закону (частина перша статті 26) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

На підставі Рішення Ради адвокатів № 41 від 12.04.2019 втратило чинність Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, яке було затверджене Рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36, пункт 14 якого передбачав, що про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній, або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.

Пунктами 4 та 5 Рішення Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 дозволено адвокатам України в строк до 01 січня 2022 року використовувати Типову форму ордера, виготовлену друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону. Типова форма ордеру, виготовлена друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, діє після 01 січня 2022 року до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні).

В той же час, вимоги щодо обумовлення обмежень правомочностей представника узгоджуються з імперативною вимогою частини четвертої статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , положеннями статей 55, 57 КАС України, статей 237, 240 ЦК України, що спрямовані на забезпечення інтересів особи, яка прийняла рішення брати участь у судовому процесі через представника, гарантування захисту її інтересів цим представником в межах наданих йому повноважень, що забезпечує справедливе і ефективне судочинство.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналами ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреності; по-друге, ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату.

Суддя констатує, що позовна заява підписана адвокатом Крупельницьким В.Л., на підтвердження повноважень якого надано суду копію ордера серії КС №627062 від 12.02.2020 року на надання правової допомоги у Закарпатському окружному адміністративному суді, Восьмому апеляційному адміністративному суді, Касаційному адміністративному суді, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №763 від 31.07.2012 року та копію посвідчення адвоката. На звороті копії ордеру зазначено що, у договорі про надання правової допомоги обмеження правомочності адвоката відсутні. У вказаному ордері зазначено, що підставою його видачі є договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №б-н від 12.02.2020 року.

Зазначеного договору про надання правової допомоги від 12.02.2020 б/н (його завіреної копії) або витягу з нього, засвідченого підписами сторін, та документів (їх завірених копій) до позову не додано.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо надання оцінки повноваженням адвоката під час звернення до суду, викладеній в ухвалі від 31.08.2018 у справі №815/6281/16, звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України Про судоустрій і статус суддів ) передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з касаційною скаргою.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом також в ухвалах від 04 червня 2018 року у справі № 445/1768/17, від 16 серпня 2018 року у справі №822/3310/17 та від 17 серпня 2018 року у справі № 815/2398/17.

Повноваження адвоката підтверджуються в порядку, встановленому законом, оригіналом ордеру, виготовленого на паперовому бланку або згенерованого на офіційному веб-сайті НААУ.

Жодні, наведені вище, норми не містять правил відносно того, що повноваження адвоката можуть бути підтверджені копією ордеру, навіть якщо допустити її засвідчення належним чином.

Інші замінники та форми відтворення змісту цього документа (копії ордера, зокрема, завірені адвокатом) не замінюють обов`язку надавати ордер, як єдиний, унікальний та основний вид цього документу, який і є юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень адвоката.

При цьому, положення КАС України та Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність не передбачають можливості посвідчення відповідності оригіналу копії ордеру самостійно адвокатом.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, визначеній в ухвалах від 27 листопада 2018 року у справі 826/5357/17 та від 18 листопада 2019 року №440/1067/19.

В контексті наведеного слід додати, що Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №811/1507/18, зокрема у п.24 постанови, зазначив, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреністю.

Як вбачається з позовної заяви, остання підписана адвокатом Крупельницьким В.Л., при цьому на підтвердження повноважень представника до позовної заяви додано засвідчені адвокатом Крупельницьким В.Л. копію ордеру про надання правової допомоги.

В силу вимог частини четвертої статті 59 КАС України та вищевикладеного, такі копії не є юридично значимими документами на підтвердження повноважень адвоката, а відтак повноваження адвоката діяти від імені позивачів у даній справі, зокрема подавати до суду позовну заяву, підписувати процесуальні заяви від імені та в інтересах позивачів, не підтверджені в установленому законом порядку.

Суддя також враховує практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі Пелевін проти України (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі Наталія Михайленко проти України (пункт 31) де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Також суддя бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи Креуз проти Польщі , що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ( Kreuz v. Poland № 28249/95).

Згідно з імперативними вимогами пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Одночасно, суддя зазначає, що повернення судом адміністративного позову з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені та можливість повторного звернення до суду, якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд.

Керуючись статтями 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за підписом адвоката Крупельницького В.Л., подану від імені товариства з обмеженою відповідальністю Готіс до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії, повернути разом з усіма доданими матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Суддя Я. М. Калинич