Рішення

від 07.02.2020 по справі 300/2224/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2020 р. справа № 300/2224/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.,

при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,

за участю представника позивача Витвицької В.Д.

представника відповідача Яремака Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень від 18.04.2019 №0009171306 №0009161306 та №0009151306, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2019 №0009171306; №0009161306; №0009151306, рішень від 18.04.2019 №0009031306; №0009131306; №0009081306 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0009101306 від 18.04.2019.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018 за результатами якої було складено Акт від 28.03.2019 № 253/09-19-13-06/086680158. На підставі Акту відповідачем донараховано борг за сплатою податку на доходи фізичних осіб в сумі 86174,55 грн, накладено штраф в розмірі 232133,87 грн, пеню в сумі 19156,45 грн, донараховано військовий збір 6960,11 грн, накладено штраф 18534,17 грн., нараховано пеню в сумі 1378,66 грн. Із висновками, викладеними в Акті перевірки та винесенням оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.04.2019, позивач не погоджується, вважає їх помилковими, надуманими, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже порушують його законні права та інтереси. Згідно висновку акту підприємством несвоєчасно та не в повному обсязі перераховувався до бюджету податок на доходи фізичних осіб з сум заробітної плати вільнонайманим працівникам та особам які відбувають покарання, за що згідно податкового повідомлення-рішення №0009161306 нарахована пеня в сумі 19156,45 грн та встановлено заборгованість по сплаті даного платежу в сумі 86174,55 грн, однак заробітна плата, що одержана фізичною особою під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, не є базою для нарахування податку з доходів фізичних осіб. Також, податковим повідомленням-рішенням №0009421306 до позивача застосовано штраф у розмірі 25%, 50% та 75% від суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 232133,87 грн. Ці ж розміри штрафних санкцій застосовано при нарахуванні штрафу за несвоєчасну сплату військового збору згідно з податковим повідомленням-рішенням №0009171306. Зазначає, що контролюючий орган безпідставно застосував штраф у розмір 50% та 75% суми податку на доходи фізичних осіб, оскільки раніше він не застосовував до позивача штрафних санкції у відповідності до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України протягом 1095 днів, що виключає наявність повторності та підстав для застосування штрафу у таких розмірах. На підставі наведеного, вважає, що повторність порушення сплати ПДФО, не встановлено, оскільки не було винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було б збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб двічі протягом року, що передував прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення. В зв`язку із вищенаведеним, порушення зазначені в Акті від 28.03.2019 № 253/09-19-13-06/086680158, відсутні, є такими, що не ґрунтуються на нормативно-правових актах, наявних та належних документально підтверджених доказах. В зв`язку із чим, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення від 18.04.2019 є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено на 03.12.2019 проведення підготовчого засідання.

03.12.2019 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкладено підготовче засідання на 17.12.2019 о 10:00 год, у зв`язку із задоволенням відповідного клопотання представника відповідача.

Сторона відповідача скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.11.2019, проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити. Вказав, що ГУ ДФС в Івано-Франківській області провело документальну планову виїзну перевірку діяльності позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018. За результатами такої було складено Акт від 28.03.2019 № 253/09-19-13-06/086680158, яким встановлено порушення порядку сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зокрема, в ході проведення перевірки встановлено несвоєчасне перерахування в бюджет податку на доходи фізичних осіб з сум заробітної плати вільнонайманим працівникам та особам, які відбувають покарання за що нараховано 19156,45 грн пені та встановлено заборгованість по сплаті даного платежу в бюджет в сумі 86174,55 грн. Вказує на те, що статтею 127 ПК встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Враховуючи наведене позивач, як податковий агент, зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу (заробітної плати) засуджених до позбавлення волі незалежно від укладення письмового трудового договору із засудженими. У випадку невиконання цих обов`язків позивач повинен нести визначену законодавством відповідальність. Відтак, представник відповідача вважає вимоги позивача заявлені у позовній заяві необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.65-69).

Вищенаведений відзив на позовну заяву був отриманий представником позивача 05.12.2019, що підтверджується розпискою про отримання відзиву (а.с.70). Однак, відповіді на відзив у строк, встановлений судом та інших заяв позивач не подав, поважних причин ненадання відповіді на відзив у встановлений судом строк не повідомив.

Одночасно, в відзиві на позовну заяву, відповідачем обґрунтовано порушення позивачем десятиденного терміну на оскарження рішень від 18.04.2019 №0009031306; №0009131306; №0009081306 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску і вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0009101306 від 18.04.2019.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 позовну заяву Державного підприємства "Підприємства Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області в частині визнання протиправними та скасування рішень №0009031306; №0009131306; №0009081306 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0009101306 від 18.04.2019 - залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

30.12.2019 року позивачем на виконання вищенаведеної ухвали про залишення позовної заяви без руху подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.01.2020 позовну заяву Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області в частині визнання протиправними та скасування рішень №0009031306, №0009131306, №0009081306 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0009101306 від 18.04.2019 - залишено без розгляду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.01.2020 судом закрито підготовче провадження в даній справі та вирішено перейти до розгляду справи по суті в судовому засіданні, яке призначити на 30 січня 2020 року о 14:00 год.

30.01.2020 відкладено розгляд справи на 06.02.2019 о 14:00 год, у зв`язку із задоволенням відповідного клопотання представника позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, з підстав викладених в адміністративному позові, просила позов задовольнити. Звернула увагу суду на те, що у період з квітня 2018 по середину вересня 2018 органами державної виконавчої служби було арештовано рахунки позивача, що зумовило об`єктивну неможливість проведення сплати платежів по податку на доходи фізичних осіб та війскового збору, відтак відсутня вина підприємства у виникненні заборгованості по податкових платежах за вказаний період.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів наведених у відзиві та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами загального позовного провадження, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд зазначає наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач з 17.11.2005 зареєстрований як юридична особа та взятий на податковий облік (а.с.46).

Судом встановлено, що на підставі п. 20.1 ст.20, п.75.1.2, п.75.1 ст.75, ст. 77, п.82.1 ст.82 ПК України та Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", наказу Головного управління ДФС в Івано - Франківській області № 158 від 31.01.2019, плану - графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на I квартал 2019 року та направлення на перевірку №274 від 27.02.2019 посадовими особами ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведена планова виїзна документальна перевірка діяльності Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт перевірки № 253/09-19-13-06/086680158 від 28.03.2019 (а.с.11-29).

Згідно висновків вищенаведеного акту перевірки від 28.03.2019, відповідачем зафіксовано порушення позивачем, зокрема в частині, що оскаржується позивачем:

- вимог п.176.2, ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме не відображення в звіті нарахування, виплати заробітної плати засуджених за ознакою доходів "101", нарахувань та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2018;

- вимог п.168.1 ст.168, п.171.1, п. 171.2 ст.171 п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме несвоєчасне перерахування в бюджет податку на доходи фізичних осіб з сум заробітної плати вільнонайманим працівникам та особам, які відбувають покарання (код платежу 11010100) за, що нараховано 19156,45 грн пені та встановлено заборгованість по сплаті даного платежу в бюджет в сумі 86174,55 грн;

- порушення п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями - несвоєчасне перерахування в бюджет військового збору з сум заробітної плати вільнонайманих працівників та осіб, які відбувають покарання (код платежу 11011000) за що нараховано 1378,66 грн пені та встановлено заборгованість по сплаті даного платежу в бюджет в сумі 6960,11 грн.

За результатами розгляду акту перевірки № 253/09-19-13-06/086680158 від 28.03.2019 посадовими особами відповідача винесено 18.04.2019 винесено податкові повідомлення рішення:

- №0009161306, яким позивачу збільшено суму грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 86174,55 грн, застосовано штрафні санкції в розмірі 232133,87 грн та нараховано пеню у розмірі 19156,45 грн (а.с37-39);

- №0009151306, яким до позивача застосовано штрафні санкції по податку на доходи фізичних осіб, що сплачено податковим агентом, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 510 грн (а.с.40).

- №0009171306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 6960,11 грн, застосовано штрафні санкції в сумі 18534,17 грн та нараховано пеню у розмірі 1378,66 грн (а.с.34-36).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (надалі також ПК України) визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно пункту 38.2 статті 38 ПК України, сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до пункту 176.2 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

В зв`язку із вищенаведеним суд дійшов висновку, що позивач як податковий агент, зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу (заробітної плати) працівників та засуджених до обмеження волі. Також позивач, як податковий агент, зобов`язаний подавати у строки, встановлені законодавством, відповідну звітність. У випадку невиконання цих обов`язків нести визначену законодавством відповідальність.

Щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0009161306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 86174,55 грн, застосовано штрафні санкції в розмірі 232133,87 грн та нараховано пеню у розмірі 19156,45 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п.171.1, п.171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, а за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів - податковий агент.

Перевіркою встановлено несвоєчасне та неперерахування в бюджет податок на доходи фізичних осіб з сум заробітної плати вільнонайманим працівникам та особам, які відбувають покарання та встановлено заборгованість по сплаті даного платежу в сумі 86 174,55 грн., що не заперечила представник позивача в судовому засіданні.

Відповідно до ст.127 ПК України за несплату (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб передбачено застосування штрафних санкцій, а саме: ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків: тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; ті самі дії, вчинені протягом 1095 днів втрете та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положеннями статті 127 Кодексу встановлюється санкція, як міра відповідальності, яка покладається на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу громадянам. При цьому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу виявлення (визначення) контролюючим органом, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням передбаченого статтею 168 Кодексу строку сплачує суму податку, застосуванню підлягає стаття 126 Кодексу. Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Кодексу.

Згідно з Розрахунком 5.1 до податкового повідомлення-рішення від 18.04.2019 №0009161306 контролюючим органом підставно застосовано до позивача штрафну санкцію за січень 2016 року в розмірі 25 відсотків від суми ненарахованого(неутриманого), несплаченого(несвоєчасно сплаченого) ПДФО, за лютий 2016 року - 50 відсотків, а з березня 2016 по грудень 2018 - 75 відсотків.

Також, судом встановлено, що контролюючим органом вірно нараховано позивачу пеню за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб з розрахунку 120% від облікової ставки Національного банку України, діючої на день сплати платежу за кожен день прострочення в сумі 19156,45 грн, відповідно до ст. 129 ПК України.

В зв`язку із вищенаведеним суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0009161306 від 18.04.2019.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0009151306 від 18.04.2019, яким до позивача застосовано штрафні санкції по податку на доходи фізичних осіб, що сплачено податковим агентом, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 510 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 176.2. статті 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку зазначена особа протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати органу державної податкової служби інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність відповідно до закону в разі неподання або несвоєчасного подання податкового розрахунку. Зазначені в ньому суми податку, що сплачуються до бюджету, є узгодженими сумами податкових зобов`язань податкового агента та в разі неповної чи несвоєчасної сплати стягуються до бюджету разом із сплатою штрафів та пені, які нараховуються від першого до останнього дня строку подання податкового розрахунку, встановленого цим Кодексом; д) подавати до органу державної податкової служби за місцем його реєстрації податкову декларацію з податку на доходи фізичних

осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, за формою, встановленою центральним податковим органом, про загальні суми доходів, що нараховані (виплачені, надані) на користь платників податку, і загальні суми податку на доходи

фізичних осіб, що утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету.

Така декларація подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку податковий агент протягом звітного періоду.

Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень (пункт 119.2 ПК України).

Як встановлено контролюючим органом під час проведення перевірки позивач протиправно не відображав у звіті нарахування виплати заробітної плати засуджених за ознакою доходів 101 та нарахування і сплату податку на доходи фізичних осіб/військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

В зв`язку із вищенаведеним, ГУ ДФС в Івано-Франківській області правомірно застосовано до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" штрафні санкції у розмірі 510 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0009171306 від 18.04.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 6960,11 грн, застосовано штрафні санкції в сумі 18534,17 грн та нараховано пеню у розмірі 1378,66 грн, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, та зобов`язаний утримувати військовий збір із суми такого доходу за його рахунок. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а саме, заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Перевіркою нарахування та своєчасності виплати податку на доходи фізичних осіб з сум заробітної плати державним службовцям, вільнонайманим працівникам, грошового забезпечення військовослужбовців та особам, які відбувають покарання в ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" встановлено порушення п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України, а саме: в періоді, що підлягає перевірці, при відсутності заборгованості з виплати заробітної плати та грошового забезпечення, несвоєчасно та не в повному обсязі перераховувався до відповідного державного бюджету військовий збір.

Податковий борг ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" по військовому збору з сум заробітної плати вільнонайманих працівників та осіб, які відбувають покарання згідно наданих до перевірки бухгалтерських документів скрадає 6960,11 грн за період січень-грудень 2018 року.

Аналогічно із податком на доходи фізичних осіб, суд дійшов висновку про належне застосування до позивача штрафних санкцій по військовому збору в сумі 18534,17 грн, відповідно до ст. 127 ПК України, яку відповідно до розрахунку 7.1 по податковому повідомленню-рішенню від 18.04.2019 №0009171306 контролюючим органом розраховано: за січень 2016 року в розмірі 25 відсотків від суми ненарахованого(неутриманого), несплаченого(несвоєчасно сплаченого) ПДФО, за лютий 2016 року - 50 відсотків, а з березня 2016 по грудень 2018 - 75 відсотків.

Судом встановлено, що контролюючим органом, відповідно до ст. 129 ПК України, нараховано позивачу пеню за несвоєчасну сплату військового збору із розрахунку 120% від облікової ставки Національного банку України, діючої на день сплати платежу за кожен день прострочення в сумі 1378,66 грн.

З огляду на вищенаведене, відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0009171306 від 18.04.2019.

Суд критично оцінює посилання позивача про неспроможність погашення боргу у зв`язку з тим, що постановою заступника начальника відділу Долинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області від 23.04.2018 було арештовано кошти на банківських рахунках ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)", а зазначений арешт було знято відповідно до постанови про звільнення коштів з-під арешту від 11.09.2018, з огляду на наступне.

Так, судом досліджено, що 23.04.2018 накладено арешт на грошові кошти позивача що містяться на відповідних рахунках згідно постанови ВП № 55584497 Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області у межах суми звернення стягнення виконавчого збору в розмірі 31525,74 грн, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом(а.с.90).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 № 0940/1199/18 частково задоволено позов ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" та визнано протиправними і скасовано постанови Долинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про арешт коштів боржника ВП №55584497 від 23.04.2018 та про арешт майна боржника ВП №55584497 від 23.04.2018. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили 11.09.2018(а.с.92-95).

На виконання вищенаведеного рішення суду, 11.09.2018 заступником начальника відділу Долинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області прийнято постанову ВП № 55584497 про звільнення коштів з-під арешту(а.с.91)

Відповідно до пункту 35.2 статті 35 Податкового кодексу України сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно частини 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Суд критично оцінює посилання позивача на неспроможність погашення боргу з вини державної виконавчої служби у зв`язку з тим, що позивач не належно сплачував податок з доходів фізичних осіб у період як до накладення такого арешту так і після. Відповідно до Розрахунків 5.1 та 7.1. позивач допустив утворення податкового боргу з ПДФО за період з січня 2016 по грудень 2018, тоді як арештовано кошти на рахунках було у квітні-вересні 2018, таким чином, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між утворенням заборгованості з ПДФО та арештом коштів на банківських рахунках позивача(а.с. 35-36, 38-39).

Також, вина державної виконавчої служби та неправомірні дії при винесенні постанови про арешт коштів боржника не встановлені рішенням суду від 10.08.2018 № 0940/1199/18.

Крім того, позивач, відповідно до ст. 100 Податкового кодексу України, не скористався правом на відстрочення сплати грошових зобов`язань чи податкового боргу шляхом подання до контролюючого органу відповідної заяви у зв`язку з арештом коштів на рахунках.

Щодо твердження представника позивача, що відповідач неправомірно наклав штрафні санкції на підставі статті 127 Податкового кодексу України, оскільки мало місце одне триваюче порушення із несвоєчасної сплати ПДФО, виявлене однією перевіркою, відповідальність за яке передбачене статтею 126 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо (ч.1 ст.115 ПК України).

За правилами пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відтак, приписами статті 127 Податкового кодексу України встановлено відповідальність платника податків, в тому числі і податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Кожний встановлений контролюючим органом факт несплати податку до або під час виплати доходу є податковим правопорушенням.

Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Суд відхиляє аргументи позивача щодо неправильної кваліфікації податковим органом податкового порушення, оскільки, на його думку в даному випадку має місце порушення правил сплати (перерахування) податків відповідно до ст.126 а не ст. 127 ПК України.

Суд зазначає, що податковим правопорушенням відповідно до статті 126 ПК України є вчинення дії (платником податку) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, але з затримкою (несвоєчасно).

Відповідно до статті 127 ПК України таким порушенням є бездіяльність податкового агента, тобто ненарахування, неутримання, несплата, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу.

Кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності відповідно до ст. 127 ПК України в даному спорі є порушення саме податковим агентом встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу. Джерелом виплати доходу є заробітна плата, з якої податковим агентом утримано податок на доходи фізичних осіб, але не перераховано у встановлені терміни до бюджету.

Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладено в рішенні Верховного Суду України від 22.03.2016 по справі (813/6774/13-а), де зазначено, що положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.

Статтею 127 ПК встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

На підставі аналізу зазначених норм права суд прийшов до висновку, що несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків є підставою для накладення штрафу згідно з ст. 127 ПК України. Розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень протягом 1095 днів та не залежить від того, чи зафіксовані ці епізоди в одному акті перевірки або в різних, а також від того, чи приймалось щодо платника раніше податкове повідомлення-рішення за ці порушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2019 року № 808/345/15 та 21 січня 2020 року №820/11382/15 (провадження №К/9901/19437/18).

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин справи, беручи до уваги їх зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.04.2019 №0009171306, №0009161306 та №0009151306, винесені контролюючим органом обґрунтовано, тобто на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно. Відтак у задоволенні позову належить відмовити повністю.

З урахуванням положень ст. 139 КАС України підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" (код ЄДРПОУ 08680158, с. Тростянець, Долинський район, Івано-Франківська область, 77512);

відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018)

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.

Рішення складене в повному обсязі 17 лютого 2020 р.