Ухвала

від 06.08.2020 по справі 300/2224/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 серпня 2020 року

м. Київ

справа №300/2224/19

адміністративне провадження №К/9901/17751/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., перевіривши касаційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 січня 2020 року про часткове залишення без розгляду позовної заяви та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 квітня 2019 року: №0009171306; №0009161306; №0009151306, рішення від 18 квітня 2019 року №0009031306; №0009131306; №0009081306 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18 квітня 2019 року №0009101306.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року позовну заяву у частині визнання протиправними та скасування рішень від 18 квітня 2019 року №0009031306; №0009131306; №0009081306 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18 квітня 2019 року №0009101306 залишено без руху. Надано позивачу п`ятиденний строк, з дня вручення (отримання) копії вказаної ухвали для усунення недоліків, шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, з посиланням на обставини, які перешкоджали останньому звернутись до суду із цим позовом з дотриманням строку оскарження зазначених вище рішень. В ухвалі, зокрема, вказано, що позивачу необхідно навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати належні та допустимі докази на підтвердження таких доводів.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

У заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом зазначено, що позивач 22 липня 2019 року вже звертався до суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування рішень від 18 квітня 2019 року №0009031306, №0009131306, №0009081306 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0009101306. Проте, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року позов було залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору та у подальшому, ухвалою суду від 9 серпня 2019 року повернуто позивачу. Позивач вказував, що Державне підприємство "Підприємства Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" фінансується за рахунок бюджетних асигнувань, та у кошторисі відповідні суми на оплату судових зборів не передбачено, а підприємство власних коштів на сплату судового збору не мало. Крім того, позивач у заяві зазначав, що на виконання наказу Міністерства юстиції України від 23 вересня 2017 року № 2865/5 проводились заходи оптимізації діяльності підприємства із проведенням комплексних заходів, зокрема, з установи було етаповано всіх засуджених до іншої установи виконання покарань, а також скорочено посаду юриста підприємства. Вказані обставини позивач вважав обґрунтованими та вказував, що строк звернення до суду з цим позовом був пропущений ним з поважних причин.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2020 року, позовну заяву в частині визнання протиправними та скасування рішень від 18 квітня 2019 року №0009031306, №0009131306, №0009081306 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18 квітня 2019 року №0009101306 залишено без розгляду, на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент подання позовної заяви; далі - КАС України), у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення із позовом до суду та відсутності поважних причин для його поновлення.

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом в частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішень, якими донараховано єдиний внесок та застосовано штрафні санкції за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, з порушенням встановленого Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 10-ти денного строку звернення до суду без поважних причин його пропуску. В обґрунтування ухвали суд зазначив, що Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено поважних причин, які б об`єктивно та непереборно перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду із вищезазначеними вимогами. Посилання позивача на відсутність коштів для сплати судового збору, заходи оптимізації діяльності підприємства, скорочення посади юриста у штаті підприємства не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" 13 липня 2020 року звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення першої та апеляційної інстанцій про залишення позовної заяви без розгляду в частині.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

За змістом частини третьої статті 2 вказаного Кодексу основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

При цьому, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексу адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини першої статті 123 КАС України в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини третьої вказаної статті, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, необхідною передумовою залишення позовної заяви без руху є недотримання визначеного чинним законодавством строку звернення до суду.

Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах за участю суб`єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та позовами у спорах, що виникають у зв`язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу, встановлюється тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, положення процесуального закону передбачають виняток щодо обрахування загального строку звернення до суду у разі якщо такий встановлений іншими спеціальними законодавчими актами.

Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI).

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону №2464-VI).

У частині другій статті 2 Закону закріплено, що принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску визначаються виключно цим Законом.

Відтак, спеціальним законодавчим актом, що визначає строки звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату єдиного внеску, є саме Закон №2464-VI.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, таким чином, надає громадянам право безпосередньо звертатися до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, однак положення Основного закону не визначають спеціальних строків звернення до суду у справі про оскарження вимоги про сплату боргу з єдиного соціального внеску.

Оцінюючи обставини щодо дотримання позивачем визначеного спеціальним законодавчим актом строку звернення до суду, необхідно звернути увагу на таке.

Пунктом 4 частини першої статті 6 Закону №2464-VI визначено наявність у платника єдиного внеску права оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Відповідно до абзаців 4-6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Абзацами 8-9 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI визначено порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Отже, зміст наведених норм дає підстави для висновку, що встановлений абзацом 9 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI строк для платника податків, протягом якого останній може оскаржити вимогу в судовому порядку у взаємозв`язку із положеннями статті 122 КАС України, становить десять днів з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2019 року (справа №802/983/18-а), від 19 березня 2020 року (справа №140/1757/19), від 28 травня 2020 року (справа №200/11547/19-а).

Таким чином, суд при розгляді касаційної скарги звертає увагу на наявність конкретної і послідовної практики Верховного Суду застосування норм права у подібних правовідносинах, як судом касаційної інстанції, висновки якого щодо застосування норм права підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 січня 2020 року про часткове залишення без розгляду позовної заяви та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№118)" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх