Рішення

від 12.02.2020 по справі 440/4733/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4733/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вязун К.Ю.,

представника відповідачів - Казмерчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2019 року ОСОБА_1 (далі за текстом-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі за текстом-відповідач) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2018 №Ф-0810-50 та від 03.10.2019 №Ф-8010-50.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що починаючи з червня 2013 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах доходів і зборів, як самозайнята особа. Також, зазначила, що контролюючий орган фактично здійснив подвійне нарахування внеску. За доводами позивача, останньою єдиний соціальний внесок сплачувався у повному обсязі, а тому вважає вимоги контролюючого органу неправомірними.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Залучено до участі у справі у якості другого відповідача - Головне управління ДПС у Полтавській області.

02.01.2020 до суду відповідачами надано відзиви на позовну заяву, в яких зазначено, що станом на 03.10.2019 за позивачем рахувалася заборгованість зі сплати ЄСВ у розмірі 9718,60 грн. Указана сума ЄСВ нарахована позивачу за 2017 рік. За доводами контролюючого органу, єдиний внесок підлягає сплаті навіть у випадку сплати такого внеску роботодавцем.

12.02.2020 позивачем надано до суду заяву про проведення судового засідання, призначеного на 12.02.2020 без участі позивача.

У судовому засіданні 12.02.2020 представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом. Перебувала на податковому обліку як самозайнята особа-адвокат у ДПІ у м. Полтаві з 06.02.2012 по 03.06.2013.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність (код КВЕД 69.10 діяльність у сфері права) з 19.06.2013 про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія якого міститься у матеріалах справи. Взята на податковий облік з 20.06.2013.

Із 01.01.2018 ОСОБА_1 перейшла на спрощену систему оподаткування, про що свідчить копія заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

Головним управління ДФС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8010-50 У від 14.12.2018 на суму 9266,12 грн, яку направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Головним управління ДПС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8010-50 від 03.10.2019 на суму 7965,54 грн, яку направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Позивач не погодилася із зазначеними вимогами та звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності .

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VІ, згідно частин 2 та 3 статті 9 якого, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником . В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 по справі №160/3114/19 та від 05.12.2019 по справі №260/358/19.

Судом встановлено, що підставою для нарахування ЄСВ стало подання позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Згідно з таблицею 3 Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які провадять незалежну професійну діяльність до звіту встановлено, що ОСОБА_1 одержала дохід від адвокатської діяльності у розмірі 19500,00 грн, сума нарахованого єдиного внеску - 8448,00 грн.

Водночас, в автоматичному режимі 09.02.2018 ОСОБА_1 нараховано єдиного внеску у розмірі 8448 грн., як ФОП, платнику загальної системи оподаткування за 2017 рік) (розрахунок, а.с. 118).

Тобто, в інтегрованій картці платника відображено зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8448 грн, як ФОП, платнику загальної системи оподаткування та 8448 грн, як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Як встановлено судом, виникнення спірного боргу з єдиного внеску спричинено помилковим поданням звіту з ЄСВ за 2017 рік. Так, позивачем було подано таблицю 3 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які провадять незалежну професійну діяльність" замість таблиці 1 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями". В інші періоди позивачем подавалися звіти правильно, у зв`язку із чим не виникало донарахувань.

Наданою позивачем до суду копією виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 підтверджено той факт, що єдиний внесок за застраховану особу (позивача) сплачувався роботодавцями позивача, а саме: протягом січня-грудня 2017 року - Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю ПОІСК (код ЄДРПОУ 13931183), ТОВ Юридичні технології ЛТД (код ЄДРПОУ 39522282) та безпосередньо самим позивачем; протягом січня-грудня 2018 року - Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю ПОІСК (код ЄДРПОУ 13931183), протягом січня-липня та вересня 2018 року -ТОВ Юридичні технології ЛТД (код ЄДРПОУ 39522282); протягом січня-вересня 2019 року - Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю ПОІСК (код ЄДРПОУ 13931183).

Отже, матеріалами справи підтверджено факт сплати ЄСВ за позивача його роботодавцями.

Враховуючи те, що позивач протягом 2017 року перебувала у трудових відносинах з юридичними особами та за неї сплачувався єдиний соціальний внесок двома юридичними особами, тобто вона вже була застрахована, а також нею самостійно сплачувався ЄСВ, як ФОП, нарахування їй єдиного внеску у розмірі 8448 грн., як ФОП, платнику загальної системи оподаткування за 2017 рік суперечить меті збору ЄСВ.

Відтак, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8010-50 У від 14.12.2018 на суму 9266,12 грн та №Ф-8010-50 від 03.10.2019 на суму 7965,54 грн є протиправними і підлягають скасуванню.

Водночас, суд враховує, що положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" чітко не врегульовано особливості сплати єдиного соціального внеску найманим працівником в межах незалежної професійної діяльності, норми цього закону та підзаконних правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов`язків платників єдиного внеску, що також констатовано Верховним Судом у рішенні від 02.09.2019 по справі № 520/3939/19.

За приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Дотримуючись принципу верховенства права, суд застосовує висновки, висловлені Європейським судом з прав людини у справі "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності своїх дій щодо нарахування єдиного соціального внеску ОСОБА_1 .

Таким чином, вимога Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8010-50 У від 14.12.2018 на суму 9266,12 грн та вимога Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8010-50 від 03.10.2019 на суму 7965,54 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов належить задовольнити у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639), Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування вимог задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області від 19.12.2018 № Ф-8010-50, Головного управління ДПС у Полтавській області від 03.10.2019 Ф-010-50.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 17.02.2020.

Головуючий суддя К.І. Клочко