Рішення

від 06.02.2020 по справі 824/547/19-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 р. м. Чернівці справа № 824/547/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

участю секретаря судового засідання Сулими М.П.

учасників справи:

представника позивача - Берднікової Н.В.

представника відповідача - Яриковської А.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства "Гідроелектропромсервіс"

до Буковинської митниці Держмитслужби

про визнання протиправною та скасування уніфікованої митної квитанції.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Гідроелектропромсервіс" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати уніфіковану митну квитанцію МД-1 Чернівецької митниці Державної фіскальної служби серії 40807Н №0002688 від 09.02.2019 р.

В обґрунтування позову позивач вказував, що оскаржувану уніфіковану митну квитанцію винесено безпідставно, оскільки вона ґрунтується на помилковому тлумаченні відповідачем норм законодавства. Відтак, позивачем сплачено надмірно нараховані митні платежі - податки/збори, чим порушило його права та інтереси.

Враховуючи наведене, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

21.05.2019 р. Чернівецьким окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.07.2019 р. закрито провадження у справі, у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 р. у справі №824/547/19-а, ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.07.2019 р. скасовано. Справу направлено до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано для розгляду судді Чернівецького окружного адміністративного суду Левицькому В.К.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 р. прийнято справу до свого провадження та призначено справу до підготовчого засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.12.2019 р. клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Доручено Чернігівському окружному адміністративному суду забезпечити проведення відеоконференції розгляду даної адміністративної справи.

Чернівецька митниця ДФС, не погоджуючись із позовними вимогами, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначала, що позивач сплатив суму, яка зазначена в уніфікованій митній квитанції МД-1 Чернівецької митниці Державної фіскальної служби, вказана обставина свідчить про визнання позивачем факту перевантаження, тому немає підстав для скасування уніфікованої митної квитанції. Відтак, Чернівецька митниця ДФС при прийнятті рішення діяла на підставі закону та в межах своїх повноважень.

Сторони скористалися правом, передбаченим ст. ст. 163 та 164 КАС України, подали до суду відповідь на відзив та заперечення.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.01.2020 р. клопотання відповідача про заміну сторони задоволено. Замінено відповідача по справі Чернівецьку митницю Державної фіскальної служби (вулиця Руська, 248 М, місто Чернівці, 58023, код ЄДРПОУ 39465937) на її правонаступника - Буковинську митницю Держмитслужби (вулиця Руська, 248-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 43332555).

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.01.2020 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У вступному слові представник позивача підтримав поданий позов, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у вступному слові заперечував проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство "Гідроелектропромсервіс" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 15.10.2004 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 580608 (Т.1 а.с. 12).

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види діяльності: код КВЕД 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; код КВЕД 46.16 діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами; код КВЕД 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; код КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт (основний); код КВЕД 52.10 складське господарство; код КВЕД 52.24 транспортне оброблення вантажів; код КВЕД 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; код КВЕД 63.99 надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; код КВЕД 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; код КВЕД 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів (Т.1 а.с. 41- 44).

У позовній заяві позивач зазначав, що здійснював міжнародне автоперевезення по маршруту Словаччина-Молдова, згідно СМR № 299574, транзитом через митну територію України, пункт в`їзду на митну територію України п.п. "Вишне-Німецьке" Закарпатської митниці ДФС, пункт виїзду п.п. "Мамалиґа- Крива" Чернівецької митниці ДФС вантажним автомобілем ПП "Гідроелектропромсервіс", марки "Renault", державний номер НОМЕР_1 , причеп марки "Раnаv", державний номер НОМЕР_2 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , позивач з 16.11.2017 р. є власником транспортного засобу: марки "Renault", реєстраційний номер - НОМЕР_1 , рік випуску - 2008, спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е номер шасі - НОМЕР_4 (Т. 2 а.с. 20).

Судом встановлено, що причеп марки "PANAV TKRNV3500", держаний номер НОМЕР_2 перебуває на праві власності ПП "Трансавіатур" згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (Т.2 а.с. 24)

На умовах договору оренди транспортного засобу № 4063З від 02.01.2019 р. ПП "Трансавіатур" (орендодавець) передало Гідроелектропромсервіс" (орендарю) на праві тимчасового володіння напівпричіп бортовий: марки "PANAV TKRNV3500", державний номер НОМЕР_2 " (Т. 2 а.с. 22-23).

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної НОМЕР_5 , вантажний автомобіль ПП "Гідроелектропромсервіс", марки "Renault" державний номер НОМЕР_1 , причеп марки "Раnаv", державний номер НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ) здійснював міжнародне автоперевезення по маршруту Словаччина-Молдова, транзитом через митну територію України, пункту в`їзду на митну територію України п.п. "Вишне-Німецьке" Закарпатської митниці ДФС, пункт виїзду п.п. "Мамалига-Крива" Чернівецької митниці ДФС (Т.1 а.с. 45).

Згідно листа про результати зважування від 05.02.2019 р. автомобіль марки "Renault" державний номер НОМЕР_1 , причеп марки "Раnаv", державний номер НОМЕР_2 прибув на митну територію України через п.п. "Вишне-Німецьке" і був оформлений у режимі транзит співробітниками Закарпатської митниці, в пункту пропуску "Ужгород" при цьому автомобіль з вантажем пройшов зважування і перевірку відповідності загальної маси автопоїзду та осьових навантажень без порушень, час зважування 01:29 год. (Т.1 а.с. 46).

Як стверджує позивач в позовній заяві, 06.02.2019 р. приблизно о 19.00 автомобіль заїхав для митного оформлення до п.п. "Мамалиґа- Крива" Чернівецької митниці ДФС, про що був оформлений пропуск, при цьому проїхав згідно показника системи моніторингу контролю за транспортом 512 кілометрів по території України.

06.02.2019 р. о 19.36 співробітниками митниці автопоїзд було направлено до проходження вагового контролю, на якому було виявлено невідповідність встановлених допустимих осьових показників згідно законодавства України, а саме: осьове навантаження на другу вісь напівпричепа скало 12190 кг, при максимально допустимому рівні згідно законодавства України 11 т, тобто перевищення нормативу вагового парламенту становить 10,81%. при цьому загальна маса автопоїзду залишилась в межах дозволеної, а саме 38340 кг і не перевищила допустимі 40 т.

Як видно із матеріалів справи, згідно фотокопії листа про зважування транспортного засобу, державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , 06.02.2019 р. автопоїзд був зважений, час зважування - 19:36 год. (Т.1 а.с. 49).

Не погодившись з розрахунком суми єдиного збору та з визначенням пройденого транспортним засобом кілометражу, 07.02.2019 р. позивач звернувся з листом № 1/2019 від до начальника Чернівецької митниці ДФС, в якому просив пояснити яким чином було нараховано єдиний збір і за якою формулою, на підставі якого нормативного акту з вказанням конкретного пункту; дозволити зняття митного забезпечення на напівпричепи для перевантаження та усунення перевантаження на вісь напівпричепа, для можливості подальшого транспортування вантажу кінцевому отримувачу; прискорити вирішення вищевказаної ситуації, враховуючи те, що вантаж є продуктом харчування тобто швидко псующимся продуктом (Т.1 а.с. 51-52).

07.02.2019 р. позивач також звернувся на Урядову гарячу лінії зі зверненням з аналогічним змістом (звернення зареєстровано за № ПП-9037632/642 від 07.02.2019 р.) (Т. 1 а.с. 53 - 54).

За результатами розгляду звернення, відповідач направив на адресу позивача відповіді листами за № 97/10/24-70-63-03/03 від 08.02.2019 р. та № Л-217/24-70-63-03/01 від 08.02.2019 р., в яких повідомив, що розрахунок плати за проїзд був зроблений враховуючи положення ст. ст. 1, 5, 8 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України", п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2001 р. № 1306, п. 30, 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. № 879 (Т.1 а.с. 55-56).

В листах також повідомлено, що за результатами зважування транспортного засобу з реєстраційним номером СВ0640ВК НОМЕР_2 встановлено перевищення навантаження на другу вісь на 1190 кг, або 10,81%, та враховуючи пройдену відстань зазначеного транспортного засобу (512 км), а також курс євро станом на 08.02.2019 р., плата за перевищення вагового параметра розраховується за наступною формулою П = Рнв х В х 3: де П - розмір плати за проїзд; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км поїзду; В- відстань перевезення, кілометрів. Тобто П=0,54 євро х 512 км х 3 = 829,44 євро (по курсу 25368,74 грн).

09.02.2019 р. Чернівецькою митницею ДФС складено уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії 40807Н № 0002688 про справляння єдиного збору на суму 27374,09 грн (Т. 1 а.с. 61, Т. 2 а.с. 36).

Як видно із змісту уніфікованої митної квитанції МД-1 серії 40807Н № 0002688 від 09.02.2019 р. позивачу встановлено єдиний збір, основа нарахування 512,000 (В) за ставкою 1,620 євро на суму 25368,74 грн.

Позивач стверджував, що оскільки товаром, який перевозив транспортний засіб СВ0640ВК/СВ4063ХТ є продукти харчування, які швидко псуються, він був вимушений оплатити оскаржувану уніфіковану митну квитанцію, що підтверджується квитанцією про оплату від 09.02.2019 р.№ 38848395 (Т.1 а.с. 50).

Вважаючи уніфіковану митну квитанцією протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, заслухавши свідків, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України" від 04.11.1999 р. (далі - Закон № 1212 - ХІV, в редакції чинній на час спірних правовідносин), єдиний збір встановлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених статтею 5 цього Закону, які перетинають державний кордон України, і справляється за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України, за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів, а також за проведення у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України відповідно до Митного кодексу України та інших законів України заходів офіційного контролю (у тому числі у формі попереднього документального контролю) під час ввезення товарів на митну територію України (у тому числі з метою транзиту).

За приписами ст. 2 Закон № 1212 - ХІV ставки єдиного збору встановлюються цим Законом у євро та не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Єдиний збір справляється у національній валюті України за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день сплати цього збору. Порядок справляння єдиного збору визначається Кабінетом Міністрів України. Забороняється справляти у пунктах пропуску через державний кордон України збори, не передбачені цим Законом. Єдиний збір включає вартість витрат, пов`язаних із: відновленням автомобільних доріг; здійсненням уповноваженими органами в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України фітосанітарного, ветеринарно-санітарного та державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин, в розмірі, що не перевищує розміру плати за проведення перевірки документів на товар і транспортний засіб (контейнер); проведенням органами доходів і зборів у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України заходів офіційного контролю відповідно до статті 319 Митного кодексу України у формі попереднього документального контролю. Контроль у частині відповідності ставок зборів фактичним витратам на здійснення усіх видів контролю вантажів і транспортних засобів, зазначених у цьому Законі, здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 8 Закону № 1212 - ХІV передбачено, що з перевізників-резидентів, транспортні засоби яких зареєстровано територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, плата за проїзд автомобільними дорогами України справляється лише у разі перевищення встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.

Ставки єдиного збору за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України контролю вантажів і транспортних засобів, плата за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України (за кожен кілометр проїзду) та додаткова плата за кожен кілометр проїзду автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів, загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів встановлюються у розмірах, визначених у ст. 5 Закону № 1212 - ХІV.

Пунктом 4 ст. 5 Закону № № 1212 - ХІV встановлена ставка єдиного збору за одиницю транспортного засобу в євро за проїзд автомобільними дорогами (за кожен кілометр проїзду) великовагових автотранспортних засобів з перевищенням осьових навантажень понад 10% до 20% у розмірі 0,54 євро.

Процедура справляння єдиного збору у разі переміщення транспортних засобів та вантажу через державний кордон визначається Порядком справляння єдиного збору у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2002 р. № 1569 (далі - Порядок № 1569, в редакції чинні на час спірних правовідносин).

За приписами п. 2 - 3 Порядку № 1569 єдиний збір справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених у статті 5 Закону України "Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України" (далі - Закон), які перетинають державний кордон, за здійснення у пунктах пропуску відповідно до законодавства митного (у разі транзиту вантажу і транспортного засобу), санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажу і транспортного засобу, за проїзд транспортного засобу автомобільними дорогами та за проїзд автомобільного транспортного засобу з перевищенням встановлених загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів. Єдиний збір справляється одноразово незалежно від режиму переміщення (ввезення, транзит), виду, місткості або загальної маси транспортних засобів за єдиним платіжним документом.

Згідно п. 7 Порядку № 1569 єдиний збір розраховується за ставками, визначеними у статті 5 Закону. Єдиний збір складається з: плати за здійснення передбачених Законом видів контролю вантажу і транспортного засобу; плати за проїзд транспортного засобу автомобільними дорогами; додаткової плати за проїзд автомобільного транспортного засобу з перевищенням встановлених загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів. Розрахунок суми єдиного збору, який справляється з транспортного засобу залежно від його місткості, загальної маси, осьових навантажень та габаритних параметрів, здійснюється згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Пунктом 4 Додатку № 1 до Порядку № 1569 визначено формулу, що використовується для розрахунку суми єдиного збору для великовагового автотранспортного засобу з перевищенням установленого осьового навантаження від 10 до 20 відсотків включно, а саме: + 0,27 х L.

Умовні позначення: L - протяжність маршруту; М - фактична маса великовагового автотранспортного засобу; О - фактичне осьове навантаження, що перевищує максимальне згідно із законодавством; N - кількість параметрів з перевищенням габаритних розмірів згідно із законодавством для даного виду транспорту; V - кількість залізничних вагонів; К - кількість контейнерів.

З матеріалів справи видно, що за результатами зважування транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_6 встановлено перевищення навантаження на другу вісь на 1190 кг, або 10,81%.

Таким чином, розрахунок плати за проїзд для транспортного засобу позивача -вантажного автомобіля СВ0640ВК/СВ4063ХТ має розраховуватись наступним чином: 0,27 євро х 512 км = 138,24 євро = 4228,76 грн (по курсу станом на 09.02.2019 р.)

Судом встановлено, що 09.02.2019 р. Чернівецькою митницею ДФС складено уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії 40807Н № 0002688 про справляння єдиного збору на суму 27374,09 грн (Т. 1 а.с. 61, Т. 2 а.с. 36).

Як видно із змісту уніфікованої митної квитанції МД-1 серії 40807Н № 0002688 від 09.02. 2019 р. позивачу встановлено єдиний збір, основа нарахування 512,000 (В) за ставкою 1,620 євро на суму 25368,74 грн.

З матеріалів справи видно, що суму єдиного внеску визначену оскаржуваною уніфікованої митної квитанції розраховано відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. № 879, якою затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Згідно п. 1 згаданого Порядку цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Судом встановлено, що відповідач при розрахунку плати за проїзд і визначення ставки єдиного збору застосовує пункт 31-1 Порядку № 879, в якому передбачено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків -у п`ятикратному розмірі.

Відповідно до п. 32-33 Порядку № 879 перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов`язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу після отримання погодження маршруту видається уповноваженим підрозділом Національної поліції через центри надання адміністративних послуг. У заяві про видачу погодження маршруту повинні міститися відомості про характер і категорію вантажу, загальну масу навантаження на вісь (осі), габарити, технічну характеристику великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, строк перевезення і маршрут. У разі коли під час здійснення габаритно-вагового контролю встановлено, що транспортний засіб є великоваговим та/або великогабаритним, до заяви додаються довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та документи, на підставі яких встановлюється маршрут проїзду такого транспортного засобу з часу завантаження до часу здійснення габаритно-вагового контролю.

З метою забезпечення безпеки руху і збереження автомобільної дороги під час розроблення маршруту великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу беруться до уваги стан дорожнього покриття, сезонні природно-кліматичні фактори, несуча спроможність і габарити штучних споруд.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у ст. 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Абзацом 4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.2002 р. № 1569 установлено, що стягнення із суб`єктів господарювання будь-яких платежів, крім передбачених зазначеним Порядком, у тому числі перерахування внесків до різних фондів забороняється.

Таким чином, Порядком № 1569 є спеціальним нормативним актом, який підлягає застосуванню працівниками митних органів при розрахунку суми єдиного внеску у пунктах пропуску через державний кордон, визначає процедуру та порядок справляння єдиного збору у разі переміщення транспортних засобів та вантажу через державний кордон. Водночас, Порядок № 879 є спеціальним нормативним актом для органів Укртрансбезпеки, її територіальних органів та уповноважених підрозділів Національної поліції під час здійснення габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Беручи наведене, суд приходить до переконання, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для застосування Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. № 879.

З огляду на наведені норми матеріального права та встановлені по справі обставини, суд приходить до переконання, що відповідачем застосовано інший нормативний акт, ніж той, що підлягає застосуванню при розрахунку суми єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон.

На думку суду, відповідач при винесенні оскаржуваного рішення (уніфікованої митної квитанції серії 40807Н № 0002688 від 09.02.2019 р.) мав керуватися Порядком № 1569, який визначає процедуру та порядок справляння єдиного збору у разі переміщення транспортних засобів та вантажу через державний кордон.

За наведених обставин, відповідачем протиправно винесено уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії 40807Н №0002688 від 09.02.2019 р., якою позивачу безпідставно розраховано суму єдиного збору в розмірі 25368,74 грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевстановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваної уніфікованої митної квитанції діяв не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваної уніфікованої митної квитанції, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивач під час судового розгляду справи, довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, натомість відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення (оскаржуваної уніфікованої митної квитанції).

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність прийняття оскаржуваної уніфікованої митної квитанції МД-1 серії 40807Н № 0002688 від 09.02.2019 р., а отже адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача щодо відсутності підстав для застосування у спірних правовідносинах Порядку № 1569, суд відхиляє, виходячи з наступного.

Статтею 222-1 Митного кодексу України встановлено, що у пунктах пропуску через державний кордон України митні органи здійснюють контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень згідно із Законом України "Про автомобільний транспорт". Порядок проведення такого контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 14 - 17 Порядку здійснення посадовими особами митних органів контролю за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 р. № 1040 (далі - Порядок № 1040) встановлено, що габаритно-ваговий контроль параметрів транспортних засобів з вантажем або без вантажу здійснюється посадовою особою на підставі поданих водієм або уповноваженою особою документів під час в`їзду транспортного засобу в Україну.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень над визначеними законодавством більше ніж показник, визначений у статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", посадова особа перевіряє наявність дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30.

За наявності у перевізника дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, посадова особа перевіряє відповідність наявних в ньому даних.

За результатами здійснення габаритно-вагового контролю посадова особа вносить реквізити дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, єдиного платіжного документа за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів та показники одометра (кілометри) до автоматизованої системи митного оформлення.

Нарахування з використанням єдиного платіжного документа плати за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів здійснюється в рамках справляння єдиного збору відповідно до Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України" та Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2002 р. № 1569.

Отже, нарахування плати за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів здійснюється в рамках справляння єдиного збору відповідно до Закону № 1212 - ХІV та Порядку № 1569.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08.05.2019 р. № 210 (а.с. 3).

Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує з Буковинської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1921,00 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 241 та 246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати уніфіковану митну квитанцію МД-1 Чернівецької митниці ДФС серії 40807Н № 0002688 від 09.02.2019 р.

3. Стягнути на користь приватного підприємства "Гідроелектропромсервіс" судові витрати (судовий збір) в сумі 1921,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Буковинської митниці Держмитслужби.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.02.2020 р.

Повне найменування учасників справи:

позивач - приватне підприємство "Гідроелектропромсервіс" (проспект Перемоги, 39, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 33111262);

відповідач - Буковинська митниця Держмитслужби (вулиця Руська, 248-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 43332555).

Суддя В.К. Левицький