Постанова

від 12.07.2007 по справі 17/542-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2007 р.                                                          

Справа № 17/542-06 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слюсарева Л.В.,

суддя Білоконь Н.Д. , суддя Фоміна В.О.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників:

позивача - Шелухіна О.В., довіреність № 249 ВК від 19.12.2006 р.

відповідача -  Масіча Ю.В.,

довіреність  №  299 від 20.10.2006 р.     .

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського  апеляційного господарського

суду апеляційні скарги позивача (вх.№ 

4723 С/1-14) та  відповідача (вх.№  4746 С/1-14) на рішення господарського суду

Сумської області від 27.11.06 р. у справі № 17/542-06

за позовом Державного підприємства "Державний

науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут

"НДІпроектреконструкція" в особі Сумської філії", м. Суми

до приватного інженерно-сервісного центру "Кварк", м.

Суми

про стягнення 6782,32 грн.,

встановила:

Державне підприємство "Державний науково-дослідний та

проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" в особі

Сумської філії звернувся  до

господарського суду   Сумської області  з позовом про 

стягнення з приватного інженерно-сервісного центру "Кварк"

3843,36 грн. неустойки на  підставі  ч. 2 

статті  785 Цивільного  кодексу 

України, 132,73  інфляційної

заборгованості та  357,90 грн.   пені 

за  несвоєчасну  сплату орендної плати по договору  оренди державного  майна 

від  12.12.2003 р.

Заявою від 02.11.2006 р. позивач 

уточнив розрахунок позовних вимог і 

просив суд стягнути з відповідача 4393,20 грн. неустойки, 357,90 грн.

пені. та 132,73 інфляційної заборгованості

27.11.2006 р. позивач 

надав  до суду  уточнений 

розрахунок позовних вимог і 

просив  суд стягнути з відповідача  6782,32 грн. неустойки,374,38 грн. пені

та  258,38 грн. інфляційної

заборгованості

Рішенням  господарського

суду  Сумської області  від 

27.11.2006 р. у  справі  № 

17/542-06 (суддя Левченко  П.І.)

позов  задоволено  частково. З відповідача  на  користь

позивача  стягнуто 4943,04 грн.

неустойки, 258,38 грн. інфляційних, 97,56 грн. пені, 102 грн. витрат   по сплаті держмита, 118 грн.  витрат на 

інформаційно-технічне забезпечення 

судового  процесу. В іншій  частині 

позову  відмовлено.

Позивач із зазначеним рішенням господарського суду першої

інстанції не  погодився, звернувся  до Харківського  апеляційного 

господарського суду з апеляційною скаргою, в  якій, посилаючись  на 

порушення  та  неправильне 

застосування місцевим господарським судом норм  матеріального 

та  процесуального  права, просить рішення  в 

частині  стягнення 4943,04 грн.

неустойки змінити, стягнувши  на  його 

користь  неустойку  в 

сумі  6782,32 грн.

Відповідач також із зазначеним рішенням не погодився, звернувся до

Харківського  апеляційного  господарського суду  з апеляційною скаргою, в  якій, посилаючись  на 

невідповідність  викладених   в 

рішенні  висновків,

обставинам  справи та порушення  місцевим господарським судом норм  матеріального 

права, просить  рішення  скасувати 

та  припинити провадження у  справі, у зв"язку з тим, що спір між

тими ж сторонами про  той  самий 

предмет  спору і з тих же  підстав вже 

розглядався  господарським

судом  Сумської області  у 

справі  №  17/682-05.

Представник позивача в 

судовому засіданні  на  стягненні 6782,32 грн.  неустойки не наполягав, вважаючи  рішення господарського суду Сумської

області  законним та  обгрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив, що на його

думку   сума неустойки складає  3433,27 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних

скарг позивача  та  відповідача, вислухавши пояснення

представників  сторін та  перевіривши правильність застосування  місцевим господарським судом  норм 

матеріального та  процесуального

права, колегія  суддів дійшла  висновку, що апеляційні  скарги задоволенню не  підлягають, виходячи з наступного.

СФ НДІ "Проектреконструкція", орендодавець, та  приватний інженерно-сервісний  центр "Кварк", орендар 12.12.2003

р. уклали  договір ( без номеру) оренди

державного майна, а  саме нежитлового

приміщення площею 65,2  кв.м., яке  розташоване за  адресою: м. Суми, пров. Пляжний, 3.

Відповідно до п. 10.1 договору строк  його дії встановлений  сторонами з 12.12.2003 р. до 12.12.2004 р.

та  був 

продовжений до 12.12.2005 р.

По акту  прийому-передачі

від 12.12.2003 р. орендодавець передав 

орендарю в  строкове  платне 

користування орендоване 

нежитлове  приміщення.

Відповідно до п. 5.7 договору відповідач у разі припинення або

розірвання договору зобов"язаний повернути позивачу майно в належному  стані. Хоча договір оренди припинився  12.12.2005 р. 

у зв"язку із закінченням строку, на 

який його було укладено, відповідач в 

порушення  умов договору та вимог

ст. 785 Цивільного кодексу  України  до цього 

часу орендоване  нежитлове  приміщення позивачу  не 

повернув.

  Згідно зі ст. 785

Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач

(відповідач) зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві (позивачеві) річ у

стані, в якому вона була одержана. При цьому, якщо наймач не виконує обов'язку

щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати

неустойки у  розмірі подвійної плати за

користування річчю за час прострочення.

 Розрахунок розміру

неустойки здійснюється виходячи з розміру щомісячної орендної плати в сумі

411,92 грн. та, відповідно, щомісячного розміру неустойки в сумі 823,84 грн.

  Вищезазначені факти

встановлені рішенням господарського суду Сумської області від 22.03.2006 р. у

справі № 17/682-05,  в якій брали участь

ті самі сторони і яке  було залишено без

змін постановами Харківського апеляційного господарського суду  від 

25.07.2006 р.та Вищого господарського суду України від24.10.2006 р.

  Згідно з ч. 2 ст. 35

Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням

господарського суду під час розгляду однієї справи,  не доводяться знову при вирішенні спорів, в

яких беруть участь ті самі сторони.

  Під час розгляду даної

справи відповідачем  не спростований і не

заперечувався  факт користування ним орендованим

приміщенням  після 12.12.2005р.,  незважаючи на 

відкриття 10.11.2006р. виконавчого провадження щодо примусового

зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 65,2 кв.м.,

яке  знаходиться в м. Суми по пров.

Пляжному, 3.

  Зважаючи на наведене,

позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь неустойки

згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України та у відповідності з  вимогами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу

України підлягають задоволенню частково, а саме: в сумі 4943,04 грн. за перші

шість місяців, зазначених позивачем у розрахунку, тобто, за період з

21.03.2006р. по 20.09.2006р. включно.

  Місцевий  господарський 

суд при цьому правомірно  виходив

з того, що між сторонами  існували

господарські правовідносини, які випливають з договору оренди майна у сфері

господарювання, а тому, до цих правовідносин відповідно  до ч. 2 

статті  9 Цивільного кодексу  України має застосовуватись господарське

законодавство  як спеціальне

законодавство, зокрема, Господарський 

кодекс України. Порушення зобов'язання відповідачем щодо повернення

орендованого майна є триваючим і нарахування штрафних санкцій, зокрема,

неустойки, може здійснюватись позивачем з будь-якого дня прострочення виконання

зобов'язання, але згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України

нарахування припиняється через шість місяців від  дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

  Позивач  в 

апеляційній скарзі посилається  на

те, що місцевий  господарський  суд неправомірно  застосував 

до правовідносин сторін  щодо  стягнення 

неустойки на  підставі  ч. 2 

статті  785 Цивільного

кодексу  України положення  ч. 6 

статті  232  Господарського  кодексу 

України, оскільки згідно  зі  статтею 

230 Господарського кодексу 

України штрафними  санкціями   визнаються 

господарські  санкції у  вигляді 

грошової суми, яку  учасник  господарських правовідносин

зобов"язаний  сплатити  при порушенні 

ним  правил здійснення  господарської діяльності, невиконанні чи

неналежному  виконанні господарського

зобов"язання, тоді  як  в 

даному  випадку договір оренди

припинив  свою дію 12.12.2005 р., а  тому, на 

думку  позивача  господарські 

відносини між сторонами  відсутні

і  не 

має підстав для  застосування  господарських санкцій.   Позивач також зазначає в  апеляційній 

скарзі на те, що оскільки неустойка в 

розмірі  подвійної  орендної плати за  невиконання 

обов"язку  по  поверненню 

майна після  припинення  договору 

оренди передбачена  тільки  Цивільним кодексом України, на  неї може 

поширюватись  тільки  строк 

позовної давності, 

передбачений   Цивільним

кодексом  України, а  саме передбачений  п. 1 

ч. 2  статті  258 Цивільного кодексу  України річний  строк 

позовної давності.  

  Колегія  суддів 

вважає зазначені  доводи  необгрунтованими, виходячи з наступного.

   Як  вже 

було зазначено,  між сторонами в

даному випадку існували господарські правовідносини, які випливають з

договору  оренди майна у сфері

господарювання.

На підставі договору  оренди

у  відповідача виникли  майново-господарські  зобов"язання, зокрема  щодо повернення  майна після 

закінчення строку  дії цього

договору, а тому   посилання  позивача 

на  відсутність господарських

правовідносин  після  закінчення 

строку дії договору  є

безпідставним.

Згідно  зі  статтею 4 

Господарського  кодексу  України не є предметом  регулювання 

цього Кодексу  майнові та  особисті немайнові  відносини, що регулюються  Цивільним кодексом  України.

Згідно з  ч. 2  статті 

9 Цивільного кодексу  України

законом  можуть  бути предбачені особливості регулювання

майнових  відносин у  сфері 

господарювання.

Виходячи  з зазначених

норм,  до майнових  господарських правовідносин

застосовуються  норми  як 

Цивільного кодексу  України, так

і  Господарського  кодексу України, які  співвідносяться  як загальні норми  та 

спеціальні норми.

 Тому  місцевий 

господарський  суд  правомірно 

застосував до правовідносин 

сторін  по стягненню

неустойки  за  невиконання 

обов"язку  по  поверненню майна  після 

закінчення строку  дії договору

на  підставі  ч. 2 

статті  785 Цивільного кодексу

України положення ч. 6 статті  232

Господарського  кодексу  України, якою передбачено особливості  застосування  

строку  позовної давності  щодо господарських санкцій.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача 374,38 грн.

пені за період з січня 2005р. по грудень 2005р. місцевий  господарський 

суд правомірно дійшов  висновку

про їх часткове  задоволення, а саме: в

сумі 97,56 грн. за  період з вересня

2005р. по грудень 2005 року в межах заявлених позовних вимог щодо періоду, за

який нарахована пеня, та в межах річного строку позовної давності,

передбаченого ст. 258 Цивільного кодексу України.

  Також є правильним

висновок  місцевого суду  про задоволення  позовних вимог щодо стягнення з відповідача  сум індексу інфляції згідно з ч. 2 ст. 625

Цивільного кодексу України за період з січня по жовтень 2006 року  в сумі 258,38 грн., оскільки індекс інфляції

не є штрафною санкцією і строк 

нарахування його обмежений лише загальним трирічним строком позовної

давності.

 Посилання  відповідача 

в  апеляційній  скарзі 

на те, що  провадження  у 

даній  справі підлягає припиненню,

у  зв"язку з тим, що господарським

судом Сумської області  було розглянуто

справу  № 

17/682-05 за  участю тих самих

сторін, про той  же  предмет та з тих же підстав колегія суддів

вважає необгрунтованими, оскільки 

предметом  позову  у 

справі  №   17/682-05 

є стягнення  з відповідача

заборгованості по орендній платі в сумі 4700,09 грн. ,2195,68 грн.  неустойки на 

підставі  ч. 2  статті 

785 Цивільного  кодексу  України по договору  оренди державного  майна 

від  12.12.2003 р. за  період 

з 12.12.2005 р. по 20.03.2006 р., зобов'язання відповідача звільнити

займані приміщення, тоді  як  предметом 

спору  у даній  справі 

є стягнення 4943,04 грн. неустойки на 

підставі  ч. 2  статті 

785 Цивільного  кодексу  України за 

інший  період - з 21.03.2006 р. по

20.09.2006 р., 258,38 грн. 

інфляційних  та  357,90 грн.  

пені. 

       Необгрунтованими є

також  посилання  відповідача в 

апеляційній  скарзі  на те, що строк дії  договору припинився 16.12.2004 р. ,

оскільки,  як вже  було зазначено вище, рішенням  господарського суду  Сумської області  від 22.03.2006р. у справі № 17/682-05 за  участю тих самих сторін, що і  в 

даній  справі, яке  набрало законної сили та  встановлені  

ним факти згідно зі  статтею  35 ГПК України не  потребують повторного доведення   у 

даній  справі було встановлено,

що  строк дії договору був визначений

сторонами до 12.12.2004р. і у відповідності з п. 10.1 договору його дія була

продовжена до 12.12.2005р., а з 12.12.2005р. припинилася.

   Також  безпідставними є доводи  відповідача  

щодо того, що позивач  не  мав 

права  передавати  приміщення 

в  оренду, оскільки  рішенням 

господарського суду  Сумської

області   від 22.03.2006р. у справі №

17/682-05 встановлено, що 

приміщення  йому належать на  праві 

оперативного управління.Згідно зі  

статтею 204 Цивільного кодексу 

України  правочин є правомірним,

якщо його  недійсність прямо не  передбачена 

законом або він не  визнаний

судом  недійсним, тоді  як  

рішенням  господарського суду

Сумської області  від 05.04.2007 р.,

яке  залишено без змін постановою

Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р.  відповідачу у 

даній справі було  відмовлено

в  задоволенні  його позовних вимог про  визнання 

недійсним  договору  оренди від 12.12.2003 р.

Зважаючи  на  наведене рішення  місцевого господарського суду  прийнято без порушень  норм 

матеріального та  процесуального

права  і 

підстави для  його зміни чи  скасування відсутні.

Керуючись статтями  33, 43,

99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу  України, колегія  суддів, -

постановила:

Апеляційні  скарги

позивача  та  відповідача 

залишити  без задоволення.

Рішення  господарського

суду  Сумської області від 27.11.2006 р.

у  справі № 17/542-06 залишити без змін.

Постанову  підписано

16.07.2007 р.

         Головуючий суддя                                  (підпис)                      Слюсарева Л.В. 

                                 Суддя                                 (підпис)                      Білоконь Н.Д. 

                                 Суддя                                 (підпис)                      Фоміна В.О.